Види і порядок надання прямих бюджетних трансфертів.

Традиційно прямі бюджетні трансферти поділяються на:

дотація вирівнювання –фін. допомога вирівнювання дохідної спроможності МБ, яка може надаватися:

з ДБ бюджетам АРК, м.Києва і Севастополя, обласним,районним, міським, бедж.обласного значення.

З бюдж.м. Києва і Севастополя, міст обл..значення, бедж.районів у містах,сіл,селищ і міст районного підпорядкування

Субвенція – цільова фін.допомога на основі пайової участі у фінансування. Може надаватися: з держ.бюджету на здійсн.програм соц..заходу; з держ бюджету на компенсацію втрат доходів бюджетів місц.самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг; з державного і місцевих бюджетів на виконання інвестиційних проектів; з місцевих бюджетів на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків д-сті об’єктів спільного користування; з місцевих бюджетів на виконання власних повноважень територ.громад, сіл,селищ,міст.

Кошти,що передаються (вилучення коштів): з МБ до ДБ; З МБ до інших МБ вищого рівня управління

інші видатки (надаються з ДБ і МБ вищого рівня бюджетам місц.самоврядування)

85. Бюджетний контроль(БК) – це сукупність заходів, що проводять контролюючі органи щодо перевірки законності, доцільності та ефективності формув. та викор. грош. фондів держави, ОМС, установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів. Основними завданнями БК є:

1. Дотримання процедури скл., розгул. і затв.і вико. бюджетів.

2. Дотримання бедж. і податк законодавства.

3. Контроль за правильністю формування доходів бюджету.
4. Перевірка ефективного і цільового використання бюджетних коштів та коштів бюдж. фондів

5. Контроль за прав. ведення Бухгобліку і звітності.
6. Виявлення резервів збільшення доходів б-ту.

Система елементів:

1. Обєктом К. є підконтрольні об’єкти, які беруть участь у формув.,розподілі, володінні, викор. та відчуженні активів, що належать державі. Об’єктом К. є також грошові розподільчі процеси при формув. і викор. держ. та місцевих б-в.

2. Предметом К. є всі стадії бюджетного процесу.

3. Субєктами К. є: ВРУ, КМУ, Рахункова Палата У., МФУ, ДПС, ДФІУ, ДКСУ, міністерства і відомства, ОМС та їх виконавчі органи, фінансові підрозділи бюджетних установ.

 

86. 1. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

— ств. єдиних правил ведення бухгобліку та складання фін. звітності, які є обов’язковими для всіх п-в та гарантують і захищають інтереси користувачів;

— удосконалення бухгобліку та фін. звітності.

2. Регулювання питань методології бухгобліку та фін. звітності здійснюється МФУ, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгобліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Затверджені П(С)БО постійно доопрацьовуються, і МФУ своїми наказами вносить зміни та доповнення до нормативно-правових актів щодо регламентування обліку і звітності, що сприяють їх удосконаленню.

3. Порядок ведення бухгобліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється НБУ відповідно до Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

4. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється ДКСУ відповідно до законодавства. Для бюджетних установ затверджена Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, яка спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних субрахунках бухгалтерського обліку, установлених Планом рахунків бухгобліку бюджетних установ.

5. Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України. Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, провадиться окремо від обліку інших видів діяльності. У разі коли за угодою про розподіл продукції роботи проводяться на декількох ділянках надр, інвестор здійснює консолідований облік своєї господарської діяльності.Річний баланс і звітність інвестора про діяльність, пов’язану з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягають обов’язковій щорічній аудиторській перевірці.

6. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. Держава надає повноваження відповідним органам виконавчої влади щодо розробки правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності банками, бюджетними установами, інвесторами, міністерствам.

 

87. Розпорядники бюджетних коштів є учасниками бюджетного процесу, які наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами та обов’язками у сфері бюджетних правовідносин. Тому для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України на поточний рік чи рішенням про місцевий бюджет. Залежно від рівня підпорядкованості розпорядників бюджетних коштів, обсягу наданих їм прав, відповідальності й покладених на них обов’язків, а також залежно від структури управління міністерств, відомств та органів виконавчої влади вони поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Бюджетні призначення – це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради).

За обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету.

Однак, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради).

Бюджетним кодексом забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на:

- оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

- видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.