Зарубіжний досвід організації Державного фінансового контролю

У розвинутих країнах ринкової економіки фінансовий контроль відповідно здійснюють: у державах парламентського типу - парламент, у президентських - виконавча влада. Спільні риси такого контролю зафіксовані в принципах Лімської декларації, прийнятої в 1997 році на Конгресі Міжнародної організації вищих контролюючих органів. При цьому фінансовий контроль вважається частиною державного регулювання з метою виявлення відхилень від прийнятих положень і порушень принципів законності, ефективності та економії ресурсів. Здійснюється передусім у формі попереднього контролю для вжиття певних коригуючих заходів й недопущення таких порушень у майбутньому і навіть отримання компенсації за заподіяні збитки.

Відповідно до вимог Лімської декларації вищий контролюючий орган повинен бути зовнішнім (не створеним усередині відповідних організацій), що забезпечує незалежність його дій і прийнятих рішень від стороннього впливу, тобто функціональну та організаційну незалежність на основі положень Конституції. Відповідно незалежність членів цього контролюючого органу також має бути гарантована Конституцією, передусім їх відкликання. Матеріальна основа такої незалежності - фінансова незалежність (забезпеченість відповідними ресурсами для виконання поставлених перед вищим органом фінансового контролю завдань). Перевірка вищим контролюючим органом діяльності уряду (окремих підзвітних йому органів) не означає підпорядкування уряду, який повністю відповідає за свої дії незалежно від оцінок експертів цього органу. Для виконання своїх функцій вищий контролюючий орган має право доступу до потрібних документів, інформації. У разі виявлення недоліків, відхилень від законодавчо прийнятих рішень перевірені організації повинні інформувати його у встановлений термін про вжиті заходи. Вищий контролюючий орган може подати експертний висновок (в т.ч. зауваження) щодо проектів законів та інших постанов з фінансових питань.

У більшості розвинутих країн світу, у тому числі у країнах Європейського Союзу, фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядові контрольно-ревізійні служби. Так, у ФРН, Фінляндії та в інших країнах рахункова палата контролює діяльність усіх федеральних підприємств, страхових установ федерації, приватних підприємств із 50% часткою держави, решту організацій та відомств, якщо вони розпоряджаються державними коштами. В Австрії Рахункова палата уповноважена здійснювати перевірки не лише державного господарства федерації, а й контролювати фінансову діяльність місцевих органів влади, благодійних фондів і закладами, управління якими здійснюється органами федерації. Державна рахункова палата Угорщини, крім того, контролює діяльність податкового управління, державної митниці, управління гербових зборів і навіть господарську діяльність партій.

У Великій Британії функції державного фінансового контролю виконує Національна ревізійна рада.

У Сполучених Штатах Америки контроль у галузі фінансів здійснюють: Державне казначейство, Головне контрольно-фінансове управління Конгресу, Адміністративно-бюджетне управління при президентові, Управління з добору і розстановки кадрів, Президентська рада з боротьби із фінансовими зловживаннями в державних закладах, Рада честі й ефективності в уряді, інспектори Федеральної резервної системи, Федеральної корпорації зі страхування депозитів штатів та інші органи, не говорячи вже про податкову службу. До функцій цих органів належить проведення ревізій, перевірок, встановлення оцінки і складання оглядів про виконання федеральних програм. При цьому перевіряється законність, доцільність та ефективність здійснених витрат.

У Франції важливу роль в управлінні централізованими фінансовими ресурсами крім уряду й Міністерства фінансів, промисловості і економіки відіграють також такі спеціалізовані державні утворення, як Національна кредитна рада, Банківська контрольна комісія, Комісія економічного і регіонального розвитку країни.

Крім зазначених відомств, у Франції використовуються структури контролю галузевого спрямування, зокрема, такі, як Генеральна інспекція національної освіти, Генеральна інспекція національної політики тощо.

На приватних підприємствах контроль держави за їхньою діяльністю обмежується перевірками своєчасності й повноти відрахувань до бюджету, правильності ведення бухгалтерських рахунків (обліку), дотримання чинного законодавства з питань оплати праці найманих працівників, виконання державних контрактів і зобов'язань (контроль за використанням бюджетних коштів). Решта питань, пов'язаних із забезпеченням ефективності діяльності приватних підприємств, підлягає внутрішньому контролю, який здійснюється самостійними підрозділами підприємств або аудиторами.

У більшості країн основними критеріями, за якими держава контролює роботу приватних і державних підприємств, є виконання обов'язкових відрахувань до державного (федерального) бюджету і реалізація урядових замовлень. У державному секторі економіки, крім того, предметом державного контролю є оцінка ефективності роботи підприємств шляхом порівняння видатків і реалізації продукції, цільове витрачання державних коштів та використання державного майна.

Так, контроль за діяльністю державних підприємств у Франції, частка яких становить близько 20%, умовно поділяють на два основні різновиди:

- внутрішній контроль, який забезпечують фінансові контролери підприємств, адміністрацій, державні бухгалтери та Генеральна інспекція фінансів. Внутрішній контроль спрямований в основному на перевірку законності;

- здійснених операцій та збереження державного майна від розкрадання. Усі операції, які здійснюються державними бухгалтерами Франції, підлягають низці перевірок, мета яких - забезпечити виконання затверджених бюджетних операцій та додержання правил ведення державного бухгалтерського обліку;

- зовнішній, який здійснює Рахункова палата та її регіональні підрозділи. Слід наголосити, що Рахункова палата існує у Франції з 1303 р., а Генеральна інспекція фінансів (аналог ГоловКРУ України) - з 1816 р.

Рахункова палата здійснює, з одного боку, судовий нагляд за індивідуальними рахунками управління головних державних бухгалтерів і контроль адміністративного характеру за комплексом операцій державного обліку, з іншого. Таким чином, зовнішній контроль не обмежується виробничо-господарським рівнем, а виходить на державний, бо Рахункова палата має ієрархічну структуру підпорядкованості. Палата перевіряє й оцінює всі державні рахунки, які здійснюють бухгалтерії державних підприємств і адміністрацій, видає постанови, в яких відзначаються не лише недоліки роботи державних об'єктів, а й рішення щодо відшкодування втрат, заподіяних державі. Доповіді за результатами перевірок, які робить Рахункова палата, щорічно подаються президентові республіки та друкуються в пресі.

Формування ринкових відносин в Україні супроводжується появою підприємств різних форм власності, зміною джерел формування фінансових ресурсів, принципів фінансування та кредитування, ціноутворення, складу фінансово-кредитної системи. За цих умов появилося багато нових напрямів фінансового контролю, яким не приділялося належної уваги при адміністративно- командній системі управління. Сформувалася велика сфера діяльності для фінансового контролю, що потребує певної зміни та удосконалення наявної системи контрольних органів. Найбільш прийнятною для України системою державного фінансового контролю є система, яка існує у Франції, з огляду на те, що структура цих органів і виконуваних ними функцій контролю за використанням бюджетних коштів практично ідентична (табл. 9.1.).

Таблиця 9.1

Порівняльна таблиця системи державного фінансового контролю

України та Франції

Органи, що здійснюють державний фінансовий контроль в Україні	Органи, що здійснюють державний фінансовий контроль у Франції
Міністерство фінансів	Міністерство фінансів, промисловості і економіки
Рахункова палата	Рахункова палата (діє з 1303 р)
Головне контрольно-ревізійне управління	Генеральна інспекція фінансів (діє з 1816 р.)
Державне казначейство	Казначейство (діє з 1887 р.)
Контрольно-ревізійні підрозділи галузевих міністерств та відомств	Фінансові контролери підприємств, адміністрацій, державні бухгалтери

 

 

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Модуль І

1. Організаційна структура Державного Казначейства включає в себе:

а) Головне управління державного казначейства України;

б) відділення Державного казначейства у районах, містах і районах у містах;

в) територіальні органи - управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

г) усі відповіді правильні.

2. Етапи розвитку Державного Казначейства в Україні нараховують:

а) два етапи;

б) три етапи;

в) чотири етапи;

г) нема правильної відповіді.

3. За визначенням Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за розділами:

а) доходи від операцій з капіталом;

б) податкові та неподаткові надходження:

в) трансферти;

г) усі відповіді правильні.

4.Трансферти - це:

а) систематизована таблиця переліку видів надходжень до бюджету та кодів класифікації доходів бюджету згрупованих в розділи;

б) це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі;

в) пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року;

г) нема правильної відповіді.

5. За підпорядкованістю розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів поділяються на:

а) розпорядників I та II ступенів;

б) головних розпорядників та розпорядників, II та III ступенів, а також одержувачів бюджетних коштів;

в) розпорядників I, II, III ступенів;

г) нема вірної відповіді.

6. Казначейська справа - це:

а) сукупність способів і прийомів за допомогою яких операції з касового виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками відображаються в обліку та звітах;

б) врегульована правовими нормами сукупність усіх видів бюджетів, які створюються у країні відповідно до її бюджетного устрою;

в) суспільна економічна наука, що вивчає організацію казначейського виконання державних та місцевих бюджетів за доходами та видатками при умові функціонування єдиного казначейського рахунку;

г) усі відповіді правильні.

7. Кошторис доходів і видатків - це:

а) сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і пропонування економічного і соціального розвитку держави як у цілому, так і на відповідній території;

б) бюджет,в якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків;

в) помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації,який регламентує взяття установи зобов'язань протягом року;

г) нема вірної відповіді.

8. Внутрішнім джерелом наповнення доходної частини бюджету є:

а) валовий внутрішній продукт держави та податки держави;

б) національний дохід держави;

в) валовий внутрішній продукт і національний дохід держави;

г) нема вірної відповіді.

9. Залежно від способу зарахування доходи бюджету держави поділяються на фонди:

а) загальний, резервний, спеціальний;

б) спеціальний та резервний;

в) спеціальний та загальний;

г) загальний та резервний.

10. До неподаткових надходжень доходів бюджету відносять:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності;

б) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

в) надходження від інших штрафів і фінансових санкцій та інші неподаткові надходження;

г) усі відповіді правильні.

11. Термін "казначейство" означає:

а) фінансові ресурси держави;

б) скарб, цінність;

в) архів.

г) всі відповіді неправильні.

12. Державне Казначейство України утворено:

а) в 1993 р.

б) в 1995 р.

в) в 1999 р.

г) в 2000 р.

13. Голову ДКУ призначає:

а) Верховна Рада України;

б) Президент України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Міністр фінансів України;

д) Прем'єр міністр України.

14. Яку функцію ДКУ не виконує:

а) складання проекту бюджетів;

б) операції з коштами державного бюджету;

в) операції з коштами місцевих бюджетів;

г) розрахунково-касове обслуговування місцевих бюджетів;

д) облік і звітність виконання бюджетів.

15. Державне Казначейство України підпорядковане:

а) Президенту України;

б) Кабінету міністрів України;,

в) Міністерству фінансів України;

г) Національному банку України.

16. Ким із гетьманів була вперше прийнята "Конституція права і вольностей Війська Запорізького"?

а) Б.Хмельницьким;

б) І.Брюховецьким

в) П.Орликом.

17. Державна податкова адміністрація України забезпечує:

а) виконання бюджетів за доходами та видатками;

б) виконання бюджетів за доходами;

в) контроль дотримання податкового законодавства;

г) контроль виконання кошторисів бюджетних установ.

18. Хто подає до органів ДКУ мережу розпорядників коштів нижчого рівня:

а) Міністерству Фінансів України.

б) Національний банк України;

в) Міністерство статистики України

г) головні розпорядники коштів;

д) фінансові управління.