Тема 4. Специфіка людського буття

Мета вивчення теми:

§ показати проблематичність людського буття, його складність, багатовимірність, невичерпність;

§ окреслити найважливіші визначення людини та виявів її буття;

§ продемонструвати їх суперечливість та відкритість історичній перспективі.

Ключові поняття та терміни: життя, існування, антропосоціогенез, особистість, індивідуальність, преформізм, епігенез, сенс життя.

План семінарського заняття

1. Проблема сутності людини. Теорії походження людини.

2. Природні, соціальні та духовні виміри людського життя.

3. Людина, індивід, індивідуальність, особистість

4. Особистість як соціально-культурна форма буття людини. Етапи соціалізації людини.

5. Сенс життя.

Література до теми

1. Проблема человека в западной философии: Переводы / Сост. и послесл.

П. С. Гуревича; [общ. ред. Ю. Н. Попова].—М., 1988.

2. Кризис сознания: сборник работ. – М., 2009.

3. Маркузе Г. Одномерный человек. – М., 2009.

4. Філософія. Світ людини: курс лекцій. К., 1999.

5. Бердяев Н. А. О рабстве и свободе человека / Н. А. Бердяев / Опыт парадоксальной этики. – Харьков, 2003. – С. 425­–521.

6. Марсель Г. Homo viator. – К., 1999.

Електронні ресурси

1. http://filosof.historic.ru/enc/index1.shtml

2. http://anthropology.ru/ru/texts/index.html

3. http://filam.ru

4. http://www.philosophy.ru

5. http://platonanet.org.ua/board/filosofskij_slovar/1

6. http://www.lomonosov-fund.ru/enc/ru/encyclopedia:01422:article

 

Поміркуйте

Ми прагнемо, аби життя було не просто вільним від страждань, але й мало б якесь позитивне значення. Перед кожною людиною хоч раз поставало питання, у чому сенс життя? Що надає цінності людському життю і хто її надає? Є лише два різновиди відповіді на це питання: сенс людському життю надається зовні або сенс виникає з самого людського буття.

 

 

 

Багато хто з людей відчуває, що якщо нема Бога, який створив нас і піклується про нас, то життя стає хитким й опиняється під загрозою втрати сенсу. Чи має життя сенс у безбожному всесвіті?

Застосуємо трохи логіки. Може бути так, щоб всяке життя не мало значення, якщо цей сенс не визначається іншою вищою істотою? Якщо так, то це означає, що сам Бог потребував би іншого Бога, що надавав би сенс його буттю, а другий – третього і т. д. Було б дивним стверджувати, що життя Бога набуває значимості лише внаслідок вищої форми життя (ще вищого Бога). Значить, принаймні деяке життя (Бога, наприклад) має сенс як таке. Але якщо припустити, що життя Бога має сутнісне значення, то чому б не припустити, що і наше має сенс незалежно від будь-якого зовнішнього впливу?

Зрозуміло, що тепер, аби знайти сенс у житті, необхідно з’ясувати, які цінності роблять його вартісним. Вони не повинні обмежуватися лише етичними цінностями, хоча, без сумніву, вони є вкрай важливими. Три головні цінності обстоювали філософи: задоволення, пізнання, гідність. Дехто вважав задоволення єдиною справжньою цінністю. Таке уявлення називається гедонізмом, що є близьким до утилітаризму (ми повинні отримувати якнайбільше задоволення, навіть якщо це відбуватиметься за рахунок знання та гідності). Важливим питанням апологетів гедонізму є питання про те, що вважати задоволенням – чуттєве (від наїдків, напоїв, фізичної близькості) чи й задоволення від наукових відкриттів, мистецтва, філософії. Якщо до переліку задоволень додавати і останні, то тоді й знання, й гідність теж постають гедоністичними цінностями.

Стандартним запереченням навіть і до ширшого визначення гедонізму є твердження, що «краще бути незадоволеним Сократом, ніж задоволеною свинею». Крім того, іноді знання та збереження власної гідності роблять нас нещасливими, але ми все ж цінуємо їх. Та й задоволення від знання і гідності ми отримуємо саме тому, що цінуємо їх, а не тому, що вони цінні лише внаслідок задоволення, що дають нам.

Протилежною ідеєю є ствердження цінності лише людської гідності. Стоїчна або аскетична людина, офіруючи свої інтереси, уникаючи задоволення, строго керуючись вимогами совісті, віднаходить (позиція стоїцизму та аскетизму) набагато більше сенсу у житті. Ця установка досить складна для пересічної людини, і, певно, більшість з нас не зможе прийняти таку самонегацію як ідеал життя.

Платон подарував нам ідею, що знання є найбільшою цінністю. Причому знання, що надає сенс життю, це філософське знання, адже саме воно проникає у суть найбільших явищ, воно допомагає подолати невігластво. Ми повинні зрозуміти дійсність, уникаючи втішних для нас міфів та вузьких перспектив. Наш розум повинен відкритися всесвітові так, щоб виник зв’язок між нашим Я та світом. Тому знання цінне не лише тим, що дарує й інші цінності (фахову майстерність або здатність перемогти конкурентів), воно цінне як таке. Знати – це просто хороша річ.

Напевне, правильним буде сказати, що нам не слід обирати. Ми можемо урівноважити всі названі цінності. Іноді вони можуть вступати у конфлікт, і в кожному окремому випадку нам слід визначати, чому віддавати перевагу. Життя, наснажене усіма, стане набагато яскравішим, ніж перевага одної-єдиної.

І задоволення, і знання, і моральна гідність – хороші речі, жодна з них не редукується до іншої. Якщо людина обирає приємну прогулянку, вона навчатиметься менше, ніж якби залишилася вдома, щоб почитати, але задоволення від прогулянки має власну цінність і може переважити цінність читання. З іншого погляду, людина може всю свою енергію спрямувати на роботу, тоді вона не отримає достатньо цінного знання у житті. Тому треба вчитися, як поєднувати всі цінності у гармонійне ціле.

 

Завдання і вправи

1. Як ви ставитеся до судження: «Людина виявляє, що коли вона змінює своє ставлення до інших людей та речей, вони так само змінюються у відношенні до неї»?

2. Чи має рацію Сократ, коли говорить, що без пізнання себе для людини неможливе пізнання сутності світу?

3. «Немає такого людського вчинку, що не зачіпав би іншу людину. Абсолютних особистостей не існує. Той, хто відчужується від спільноти, завдає їх шкоди. Сумний змушує сумувати інших» (А. Сент-Екзюпері). Проаналізуйте подане висловлювання.

4. Оноре де Бальзак говорив: «Якщо обирати між Фаустом і Прометеєм, я обираю Прометея». Прометей, що, за легендами, відкрив секрет вогню для людини, став символом наукових і технічних досягнень цивілізації. Натомість Фауста хвилювала проблема сенсу земного буття та пошуку щастя. Як ви б розв’язали цю дилему? Аргументуйте власні погляди.

5. Французький філософ Альбер Камю у книзі «Бунтівна людина» писав, що ідейність призводить до втрати моральності. На його думку, за окрему людину варто віддати життя, але померти за ідею безглуздо. Люди, що помирають за ідеї, не повинні у ХХ ст. викликати повагу. Як ви ставитеся до таких поглядів?

6. Існує відома приказка «Краще пізно, ніж ніколи». Чи має вона сенс? Як ви ставитеся до таких її модифікацій: «часто буває, що краще саме ніколи, ніж пізно», «як дізнатися, пізно уже чи ще ні?» Наведіть приклади із життя для ілюстрації власних думок.

7. У книзі «Буття і ніщо» французький філософ Жан-Поль Сартр стверджує: «Абсурдно, що ми народилися, абсурдно, що ми помремо». Порівняйте це висловлювання з судженням видатного фізика Ервіна Шрьодінгера: «Звідки я тут, куди прямую? Це велике суттєве питання, однакове для нас усіх. У науки немає на нього жодної відповіді». Що об’єднує Сартра та Шрьодінгера?

8. «В історії, яка нараховує майже десять тисяч років, ми є першим поколінням, в якому людина повною мірою усвідомила свою власну проблематичність. Я маю на увазі те, що вона вже не знає себе самої і усвідомлює це» (Макс Шелер). Прокоментуйте наведене міркування. Як ви думаєте, які чинники життя та історії призвели до того, що людина перестала себе знати й розуміти? Як із цим пов’язана проблематичність людського буття?

9. «Що ж за химера – людина? Яке небачене, яке чудовисько, який хаос, яке поле суперечностей, яке диво! Суддя усіх речей, безглуздий земний хробак, хранитель істини, помийна яма сумнівів та помилок, слава та сміття Всесвіту. Хто розплутає цей клубок? Дізнайся ж, гордовита людино, що ти – парадокс для себе самої. Примирися, безсилий розум! Замовкни, безглузда природо! Дізнайся ж, що людина є нескінченно вищою від людини» (Блез Паскаль). Які суттєві риси людини особливо наголошені в даному фрагменті? Як ви вважаєте, така характеристика людини звеличує її чи принижує? Прокоментуйте вислів «людина є нескінченно вищою від людини».

10. «В людині завжди є щось, що лише вона сама може відкрити у вільному акті самосвідомості та слова, те, що не піддається зовнішньому визначенню. Поки людина є живою, вона живе тим, що ще не завершена і не сказала свого останнього слова» (Михайло Бахтін). Як ви розумієте твердження про незавершеність людини?

11. «Я намагався в міру моїх сил довести мою теорію, і, мені здається, ми повинні визнати, що людина з усіма її шляхетними якостями, з її божественним розумом... словом, з усіма високими здібностями, все ж носить у своїй фізичній будові незнищенний відбиток низького походження…Найбільше ускладнення, що виникає перед нами, коли ми доходимо висновку про походження людини, це – високий рівень наших розумових здібностей та моральних якостей. Але кожний, хто визнає принципи еволюції, повинен бачити, що розумові здібності вищих тварин є якісно такими самими, що і в людини, хоча вони відчутно відрізняються ступенем розвитку, та здатні до подальшого вдосконалення» (Чарльз Дарвін). Яка концепція походження людини представлена у даному уривку? З чим в ньому ви можете погодитись, а що піддали б сумніву?

12. «Припущення, що людської природи не існує, містить в собі стільки ж небезпек, як і концепція фіксованої людської природи. Якщо немає сутності, спільної для всіх людей, то із цього випливає, що не може бути єдності людей, не можуть бути знайдені цінності та норми, для всіх загальнозначущі, і навіть те, що не мають права на існування такі науки, як психологія та антропологія, предметом вивчення яких постає людина. Було би корисним співвіднести поняття природи або сутності людини із визначенням атрибутів, спільних для всіх людей… Найбільш відомий із цих атрибутів – визначення людини як розумної істоти – homo sapiens. Друге суттєве визначення людини – zoon politicon – істота соціальна. Ще одне визначення людини – homo faber – людина, що здатна творити, виробляти. Нарешті, слід згадати ще про один суттєвий атрибут людини: людина – істота, що здатна продукувати символи, а найбільш важливий символ, який вона створила, – слово» (Еріх Фромм). Перечитайте уважно наведені міркування, проаналізуйте їх та дайте відповіді на такі питання:

1) наскільки є виправданим прагнення окреслити сутність, а також атрибути людини;

2) яка позиція тлумачення людини видається вам більше виправданою – концепція існування єдиної людської природи чи плюралізму людини;

3) чи можна вважати наведені атрибути людської природи достатніми, найпершими, найважливішими?

 

Тестові завдання

 

1. Антропогенез розглядається в контексті космогенезу у вченн і:

a) Ч. Дарвіна

b) П. Тейяра де Шардена

c) Н. Коперника

d) Д. Бруно

2. Особистість – це:

a) сукупність властивостей характеру, темпераменту і вольових настанов

b) продукт суспільних відносин

c)особина людського роду

d) індивідуальна субстанція духовного життя суспільства

3. До ознак особистості слід віднести:

a) здатність до фантазування

b) здатність до пізнання

c)здатність до анархії

d) здатність до любові

e)здатність до ненависті

f) наявність волі

g) гідність

h) повноту вираження

i) повноту буття

4. Поняття свободи в загальному плані передбачає:

a) усвідомлену необхідність

b) відсутність необхідності

c)відсутність будь-яких перешкод для дії

d) відсутність суперечностей між намірами та їх виконанням

5. Поняття цінностей передбачає:

a) введення предметів у відношення «людина – людина»

b) визначення економічних витрат на виготовлення певної продукції

c)фіксацію значущості будь-чого для людини

d) ігнорування реального стану речей внаслідок суб’єктивних зацікавлень людини

e)розгляд певних предметів та явищ під кутом зору стратегічних життєвих завдань та мотивів діяльності людини

6. Поняття «життя людини» може бути застосованим для позначення:

a) її здатності бути живим організмом із усіма притаманними йому властивостями

b) того змісту, яким може бути наповнений час, відведений людині як проміжок між її народженням та смертю

c)спосіб людського життя, а також всіх найважливіших особливостей або подій, що супроводжують життєвий шлях людини

d) все вище перераховане

7. До різновидів свободи слід віднести:

a) вірогідну свободу

b) негативну свободу

c)свободу від відповідальності

d) свободу волі

e)свободу дії

8. Коли вживають вираз «за це заплачено найвищу ціну», то мають на увазі:

a) гроші

b) суспільні витрати

c)державні витрати

d) людське життя

9. Через співвідношення природного та соціального в людині:

a) виникає одвічний конфлікт між природними потягами людини та нормами соціальної поведінки, оскільки природне є первинним та більш потужним, ніж соціальне

b) висвітлюється сутність та особливості як природного, так і соціального

c)природне починає виявляти свої властивості та грані завдяки тому, що соціальне включає в свій зміст усвідомлення, розумність

10. Яка відповідь на питання про співвідношення понять «людина» та особистість» буде правильною:

a) людина і особистість – тотожні поняття

b) людина – поняття антропологічне, особистість – соціальне

c)людина стає особистістю, коли засвоює культуру і мораль

d) головною особливістю особистості є наявність у неї світогляду та самосвідомості

e)особистість – це суспільно розвинена людина