Структура залікового кредиту навчальної дисципліни «Філософія»

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «ФІЛОСОФІЯ»

(МОДУЛЬ 1)

для студентів технічних спеціальностей (напрями підготовки 6.050101 «Комп’ютерні науки», 6.060101 «Будівництво», 6.051301 «Хімічна технологія», 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»)

 

Затверджено

на засіданні кафедри філософії

та методичною радою ЧДТУ

протокол № від

 

 

Черкаси 2012

 

 

Весь цифровий та бібліографічний матеріал перевірено. Зауваження рецензента враховано

 

Укладач: к.ф.н. Дроздова Т.О.

Рецензент: д.ф.н., проф. Шпак В.Т.

 

Методичні поради до семінарських занять та самостійної роботи з дисципліни «Філософія» (модуль 1) для студентів технічних спеціальностей (напрями підготовки 6.050101 «Комп’ютерні науки», 6.060101 «Будівництво», 6.051301 «Хімічна технологія», 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування») [Електронний ресурс] / Укл. Т. О. Дроздова. – Черкаси: ЧДТУ, 2012. – 47 с.

 

 

У методичних порадах міститься матеріал, необхідний для підготовки до семінарських занять та самостійної роботи з дисципліни «Філософія» (модуль 1). Запропоновано проблемно-пошукові та тестові завдання за темами модуля, вимоги щодо їх виконання, перелік літератури.

Для студентів спеціальностей «Комп’ютерні науки», «Будівництво», «Хімічна технологія», «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування».

 

 

Навчальне видання

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «ФІЛОСОФІЯ»

(МОДУЛЬ 1)

для студентів технічних спеціальностей (напрями підготовки 6.050101 «Комп’ютерні науки», 6.060101 «Будівництво», 6.051301 «Хімічна технологія», 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»)

 

В авторській редакції

 

Гарн.Times New Roman. Ум.др.арк. Реєстраційний №

 

ЗМІСТ

 

 

1. Вступ

2. Зміст модуля

3. Критерії оцінювання знань

4. Навчально-методичний матеріал

5. Питання до підсумкового контролю

6. Основна та допоміжна література

7. Додатки

 

ВСТУП

Курс філософії розроблений для студентів технічних спеціальностей ЧДТУ з урахуванням наступності засвоєння студентами фундаментальних дисциплін, а також фахових дисциплін, передбачених робочими навчальними планами. Зміст першого модуля курсу включає суттєві поняття, категорії, ідеї, концепції філософії, відомості про етапи її історичного розвитку.

Мета курсу – сформувати у студентів знання та розуміння важливості методологічних підходів до пізнання дійсності в межах науки та соціальної діяльності, прищепити сталі навички самостійного розгляду світоглядних проблем життя із залученням понятійного апарату філософії; пробудити інтерес до філософсько-методологічної аналітики, духовних пошуків та розширення горизонту особистісного світобачення.

Завдання курс у: навчити студентів навичкам аналізу філософсько-методологічних ідей, навичкам роботи з оригінальними текстами видатних представників світової та української філософії; сприяти розумінню значення філософсько-методологічного інструментарію у здійсненні людиною духовних пошуків та у свідомому регулюванні нею власної життєдіяльності; сприяти засвоєнню ними засобів філософського аналізу проблем людського життя та розвитку науки; сприяти опануванню сучасними методами проведення філософсько-аналітичних розвідок в сферах науки та практичної діяльності.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

§ знати особливості філософії як історії пошуків та визначення граничних орієнтирів людського буття;

§ знати внутрішню логіку становлення людського мислення;

§ знати складові процесу формування та функціонування знання, форм та рівнів пізнання;

§ знати категорії філософії, що вироблені для осмислення буття, сутності історії та культури, фундаментальних вимірів та цінностей людського буття, науки та техніки;

§ знати особливості процесу формування вихідних методологічних принципів мислення та пізнання;

§ вміти оперувати філософськими категоріями, поняттями та концепціями при аналізі реальних ситуацій життя та пізнання;

§ використовувати специфічні суттєві характеристики різних видів пізнання та різних наук для осмислення конкретних ситуацій людської життєдіяльності.

Вивчення дисципліни пов’язане з вивченням інших суспільних дисциплін: політології, соціології, історії України, історії науки і техніки. Курс філософії є базою для наступного ознайомлення студентів зі спецкурсами «Філософські проблеми інформатики», «Філософія природи».

 

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

 

Структура залікового кредиту навчальної дисципліни «Філософія»

 

 

Кредитний модуль	Загальний обсяг, годин	Аудиторних занять, годин	Самостійна робота, годин	Контрольний захід
Модуль 1				МКР
Модуль 2				МКР
Разом				іспит

 

 

Тематичний план навчальної дисципліни «Філософія» (модуль1)

 

№	Модулі. Теми.	Кількість годин
Лекції	Практичні	Самостійна робота
	Філософія, її проблематика та функції. Онтологія, гносеологія, логіка. Філософська антропологія, соціальна філософія.
1.1	Філософія, її походження, проблематика та функції
1.2	Проблема буття та свідомості у філософії
1.3	Сутність пізнання. Основні форми і методи пізнання
1.4	Специфіка людського буття
1.5	Суспільство як об’єкт філософського аналізу

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Модуль	Критерії оцінювання знань	Кількість балів (максимальна)
Постійна частина
Модуль 1	Відповіді на семінарських заняттях (1 повна відповідь –10 балів)	20 - 40
Виконання завдань, вправ, тестів
Виконання модульної контрольної роботи
Підготовка конспекту лекцій та самостійне опрацювання тем курсу	10 - 15
Всього за постійну обов’язкову частину	60 - 85
Додаткова частина
Участь у Днях студентської науки
Науково-дослідна робота за індивідуальною темою
Штрафна частина
Пропуск одного заняття	-10
Здача науково-дослідної роботи після визначеного терміну	-5
Разом	60 - 100

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції

Мета вивчення теми:

§ визначити місце філософії в системі людського пізнання та духовної діяльності;

§ окреслити роль філософського знання в життєвому самовизначенні людини;

§ визначити співвідношення філософії та інших сфер інтелектуальної діяльності;

§ з’ясувати особливості філософського мислення;

§ розкрити зміст структури та функцій філософії.

Ключові поняття та терміни: філософія, світогляд, міфологія, рефлексія, теоретичне знання, дискурсивне мислення, космоцентризм, теоцентризм, антропоцентризм, наукоцентризм, екокультуроцентризм.

План семінарського заняття

1. Поняття світогляду, типи світогляду.

2. Філософія як різновид світогляду. Специфіка філософського знання.

3. Структура, предмет і методи філософії.

4. Функції філософії.

Література до теми

1. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия / Хосе Ортега-и-Гассет. – М., 1991.

2. Мамардашвили М. Как я понимаю философию / Мераб Мамардашвили. – М., 1992.

3. Хофмайстер Х. В чем состоит предмет и задача философии? / Хаймо Хофмайстер // Что значит мыслить философски. – СПб, 2006. – С. 44–50.

Електронні ресурси

1. http://www.philosophy.ru

2. http://www.zipsites.ru/books/chto_takoe_fil/

3. http://platonanet.org.ua/board/filosofskij_slovar/1

4. http://filosof.historic.ru/enc/index1.shtml

 

Поміркуйте

Філософія існує вже більше як 2500 років, але і сьогодні достеменно невідомо, чому вона з’явилася, чому у людини виникла потреба осмислити власне буття та буття світу, в чому сутність філософії. Головна проблема тут в тім, висловлюючись образно, що «за деревами можна не побачити лісу», адже існує величезна кількість філософських концепцій та систем, і є велика спокуса, замість відповіді на питання про природу філософського знання, просто перераховувати відомі імена та ідеї, тим більше, що і структура підручників та посібників з філософії з їх хронологічним принципом розташування матеріалу не дає можливості крізь навалу фактуального історико-філософського матеріалу дійти до сутності філософії. З іншого боку, завдання ускладнюється тим, що у межах сучасного філософського знання виокремлюється велика кількість філософських дисциплін, як-от: онтологія (вчення про буття), гносеологія (теорія пізнання), філософська антропологія (вчення про людину), соціальна філософія (вчення про суспільство), аксіологія (теорія цінностей), що включає етику (теорію моралі) та естетику (учення про прекрасне), та включені більш спеціалізовані дисципліни, присвячені філософському аналізу різноманітних соціокультурних феноменів (філософія релігії, філософія техніки, методологія наукового пізнання, філософія права, філософія мистецтва, філософія природи тощо). Але це перерахування дисциплін жодним чином не допоможе зрозуміти, чим є філософія, людині, що робить перші кроки на шляху засвоєння філософського знання. Як же бути? Сутність цього таємничого явища допоможе зрозуміти власна спроба філософствування. А для цього треба лише зафіксувати свій теперішній стан, бо він – стан незнання – і є філософським станом. Ось як це характеризує Арістотель:

Бо ж і тепер, як і раніше, здивування змушує людей філософствувати. А той, хто здивований, усвідомлює своє незнання. Якщо, таким чином, почати філософствувати, щоб позбутися незнання, то, очевидно, знання прагнуть, задля розуміння, а не для користі (Арістотель)

Зверніть увагу: у цій цитаті з Арістотеля означена ще одна важлива риса філософії – її умосяжність. Про те саме говорить і Едмунд Гуссерль:

Від універсальної, але міфо-практичної установки різко відрізняється... непрактична теоретична установка філософії (Е. Гуссерль)

Спробуйте знайти відповіді. В чому полягає практицизм міфу та непрактична установка філософії? Чи може філософія бути практичною?

Роздуми філософів, що жили пізніше, продовжили характеристику філософського стану як стану подивування. Крім того, вони надавали йому й інших характеристик. Рене Декарт, наприклад, підкреслював складність філософствування, стверджуючи, що перебувати у стані філософського здивування він сам може хіба що декілька годин на рік. Декарт запропонував і спосіб, що звільнить людину від догматичного впливу усталених поглядів, допоможе зупинитися у стані філософського здивування та розпочати власне мислення. Цей спосіб – сумнів.

Зверніть увагу: на здатності сумніватися в найочевидніших речах ґрунтується критична функція філософії, яка у підсумку розширює кордони пізнання, руйнує догми, модернізує знання та збільшує його вірогідність.

На труднощах філософського мислення наголошує німецький філософ ХХ ст. Мартін Гайдеггер, стверджуючи, що завдання філософії – ускладнювати речі. Не дивуйтеся, адже мета філософії не ковзати поверхнею, а заглиблюватися у внутрішню сутність речей та явищ. Ось як пише Артур Шопенгауер:

Справжнє філософське бачення світу, тобто те, яке вчить нас пізнавати його внутрішню сутність, виводить нас за межі явища, не питає звідки і куди? та навіщо?, а завжди і всюди цікавить його лише що? світу..., те, що складає завжди рівну собі сутність світу, його ідею (А. Шопенгауер)

Людвіг Вітгенштейн порівнював філософську діяльність з ретельним розплутуванням жмутка ниток, що ускладнюється неприпустимістю для філософа оминути вузлики, які зробили або не помітили його попередники.

Який висновок можна зробити з наведених вище міркувань? Він здається очевидним. Для того, щоб з’ясувати сутність філософії, недостатньо читати підручники, слухати лекції, запам’ятовувати терміни (як стверджував давній грек Геракліт, велика кількість знання не навчає розуму). Засвоїти філософську думку можна лише в один спосіб: самостійною спробою здійснити філософське мисленнєве зусилля. Це так само, як навчитися їздити на велосипеді, – неможливо, жодного разу не сівши за кермо. Але на відміну від уміння кататися на велосипеді, що здобувається один раз на все життя, думка з’являється тільки у момент мислення. Думати треба щоразу знову: одна вдала спроба зовсім не гарантує успіху у майбутньому. А розпочати власне філософське мислення можна дискутуючи або співмислячи з визнаними філософами, на що й спрямовані наступні завдання і вправи.

 

Завдання, вправи

1. «Філософія природжена людині» (Йоган Фіхте). Чи можете ви погодитися з цим? Яка, на ваш погляд, «природа людини», чи включає вона філософію?

2. «Одна лише філософія відрізняє нас від дикунів та варварів… кожен народ тим освіченіший і тим розвиненіший в аспекті громадянської свідомості, чим краще у ньому філософствують» (Рене Декарт). «Ніщо не може бути більш вірогідною ознакою духовної обмеженості епохи, коли у якого-небудь народу в цей час плідно розвиваються науки, але геть відсутній смак до шляхетного заняття філософією» (Давид Юм). Проаналізуйте ці твердження Декарта та Юма. На яких рисах філософії наголошують французький та британський мислителі?

3. Яке співвідношення між філософією та світоглядом? Будь-яка філософія є світоглядом? Будь-який світогляд є певною філософією?

4. Французький філософ Огюст Конт стверджував, що епоха філософії в минулому, що «позитивні» науки (фізика, хімія, біологія тощо) не потребують філософії, оскільки самі можуть розв’язувати всі задачі. Вони «самі собі філософія». Чи має рацію О. Конт?

5. Проаналізуйте судження М. Ломоносова про те, що «істинний хімік повинен бути теоретиком і практиком, Отже, повинен бути філософом».

6. «В наш час фізики повинні займатися філософськими проблемами більшою мірою, ніж у попередні століття. До цього їх змушують проблеми їх власної науки. Наука без теорії пізнання стає примітивною та плутаною» (Альберт Ейнштейн). Чим обумовлено зростання ролі філософії у розвитку сучасної фізики? Яка функція філософії підкреслена у наведеному уривку?

7. Англійський філософ, логік та математик Б. Рассел, міркуючи про специфіку філософії, відзначав: «Філософія, як я буду розуміти це слово, є чимось перехідним між теологією та наукою. Подібно до теології, її суть полягає у спекуляціях щодо предметів, стосовно яких точне знання було поки що недосяжним; але подібно до науки, вона апелює швидше до людського розуму, ніж до авторитету (не важливо,традиції той авторитет чи одкровення). Все точне знання, на мій погляд, належить науці; всі догми, оскільки вони перевищують точне знання, належать теології. Але між теологією та наукою є Нічия Земля, що наражається на атаки з обох боків; ця Нічия Земля і є філософія» (Бертран Рассел). Чи можна погодитися з таким визначенням предмету та місця філософії у житті суспільства? Аргументуйте власну позицію.

8. «Істинний філософ жене від себе бажання тіла, ніколи їм не піддається, не боїться банкрутства, на відміну від користолюбної більшості». До якого етапу розвитку філософії належить це твердження? Яка особливість філософії підкреслена у ньому?

9. «Онтологія», «гносеологія», «аксіологія», «етика». Що це за поняття, яке відношення вони мають до філософії?

10. Які особливості філософського мислення означені у поданому визначенні?

«Філософи це люди, які здатні осягнути те, що є вічним та тотожним самому собі, а інші цього не можуть, і застрягають на місці, розгублюючись серед нагромадження різноманітних речей» (Платон). Як ви можете пояснити, що «є вічним та тотожним самому собі»? Де і як ви можете стикатись із подібним у своєму житті?

11. «Світогляд пов’язують із філософією, коли чекають від філософії впорядкування погляду на життя, на мету життя. Більше того, люди покладають на філософію найважливішу місію – дати їм світогляд... Ось чому філософія посідає виключне місце і в науковому житті, де існує потреба у теоретичній цілісності, і в інших царинах, які викликають інтерес до себе ширших людських мас. Якщо б у філософії відняли світогляд у окресленому вище значенні, то багато людей втратили б до неї інтерес» (Г. Ріккерт). Спробуйте на основі даного фрагменту прокоментувати, що саме та завдяки чому філософія додає до звичайного повсякденного світогляду, а також пояснити, які переваги самій філософії надає її єдність зі світоглядом? Якими своїми рисами, позначеними у даному фрагменті, філософія є корисною науці? Які інші царини з відчутним впливом філософії, ви можете назвати?

12. Сучасний англо-американський філософ Колін Мак-Гінн вважає, що філософські питання – це питання, що їх ставлять діти. Як ви гадаєте, чому він так думає?

Тестові завдання

1.Філософію ми розуміємо як:

a) форму духовного життя

b) форму матеріального життя

c)форму самонавіювання

d) форму медитації

2. Філософія є:

a) практичною основою світогляду

b) теоретичною основою світогляду

c)мистецькою основою світогляду

d) політичною основою світогляду

3.Філософія є не самим світоглядом, а лише формою його:

a) практичного обґрунтування і вираження

b) теоретичного його обґрунтування і вираження

c)повсякденного його обґрунтування і вираження

d) позанаукового його обґрунтування і вираження

4.Філософію найперше називали любов’ю до мудрості, тому що:

a) вона дає людині засіб для самовдосконалення

b) мудрість властива лише богам, а людині лише прагнення до неї

c)вона дає людині можливість виносити правильні рішення

d) філософи повинні були дуже багато знати

5.Філософське знання є:

a) науковим

b) світоглядним

c)практичним

d) теоретичним

6.Показником теоретичності філософського знання є те, що його складовими є:

a) абстракції

b) категорії

c)поняття

d) символи

7.За історичним типом світогляд поділяється на:

a) повсякденний

b) міфологічний

c)теоретичний

d) філософський

e)досвідний

f) релігійний

g) практичний

h) науковий

8.Специфіка філософського знання порівняно з науковим полягає в тому, що воно є:

a) приблизним

b) суб’єктивованим

c)абстрактним

d) світоглядним (універсальним)

9.До функцій філософії слід віднести:

a) пізнавальну

b) світоглядну

c)регулятивну

d) критичну

e)догматичну

f) комунікативну

g) розвивальну

h) прогностичну

10.До розділів філософського знання відносимо:

a) кінематику

b) метафізику

c)онтологію

d) антропологію

e)мізантропію

f) філософію суспільства

g) євгеніку

h) філософію природи

i) гносеологію

j) пропедевтику

k) епістемологію

l) алхімію

m) аксіологію

n) методологію

План семінарського заняття

1. Буття як філософська категорія. Основні форми буття.

2. Поняття субстанції. Монізм, дуалізм.

3. Поняття матерії. Рух, простір і час.

4. Поняття свідомості. Філософські концепції свідомості. Теорії походження свідомості.

5. Проблема розум–тіло у філософії.

Література до теми

1. Ввякерев Ф.Ф. Основы онтологии / Ф. Ф. Ввякерев, В. Г. Иванов, Б. И. Липский, Б. В. Марков. – СПб, 1997.

2. Доброхотов А. Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии / А. Л. Доброхотов. – М., 1986.

3. Сагатовский В. Н. Бытие идеального / В. Н. Сагатовский – СПб, 2003.

4. Прист С. Теории сознания / Стивен Прист. – М., 2000.

5. Хайдеггер М. Бытие и время / Мартин Хайдеггер. – М., 1997.

Електронні ресурси

1. http://www.philosophy.ru

2. http://filam.ru

3. http://philosophylib1.narod.ru/

4. http://platonanet.org.ua/board/filosofskij_slovar/1

5. http://www.lomonosov-fund.ru/enc/ru/encyclopedia:01422:article

 

Поміркуйте

Таємниця свідомості. Як мозок породжує свідомість? Чи може людина пізнати свідомість іншої людини? Ми повинні відрізняти просте відчуття речей, присутніх у свідомості, таких як пахощі троянди, наприклад, від рефлексивного розуміння, коли ми можемо сказати собі «Я відчуваю пахощі троянди». Проста свідомість може бути у тварин і немовлят, але рефлексивна свідомість потребує використання складних понять. Ми можемо відчувати пахощі троянди, навіть не маючи можливості використовувати поняття нюху або поняття себе самих. Відчуття існує до поняття. Сутність відчуттів у тому, як ви це відчуваєте, – на що це схоже мати такі відчуття. Ми не можемо знати, які відчуття має, наприклад, сліпа людина, якщо ніколи не втрачали здатності бачити, як і не знаємо, на що схоже бути кажаном. Це називається суб’єктивністю свідомості. Крім того, у свідомості є й те, що називають інтенціональністю – спрямованістю на щось Бути свідомим означає бути у стані, що вводить нас у розумовий контакт з речами, що перебувають поза нами (з об’єктами нашої свідомості). Таким чином, наші погляди завжди про щось. Свідомість залучає передчуття чогось, що не є безпосередньо свідомим станом. Крім того, кожен з нас досить ясно знає, у якому стані свідомості перебуває (якщо я бачу червоне яблуко, то знаю дуже добре, що у мене є досвід червоного яблука, що залучається щоразу, коли я бачу червоне яблуко, і я не можу переплутати червоне яблуко з синім виноградом, скажімо). Моя свідомість, таким чином, прозора для мене і жоден скептик не здатен похитнути моєї впевненості у тому, якими речі мені видаються. Але як мозок може породжувати свідомість, що має ці три характеристики (суб’єктивність, інтенціональність, прозорість)? У мозкових процесів, таких як нейрони, що проводять електричний струм та абсорбують хімікати, немає цих особливостей, ці процеси не дані нам безпосередньо (їх хіба що хтось може описати для нас), у них немає жодної очевидної інтенціональності, вони жодним чином не прозорі для нас (ми не обов’язково знаємо, що коли ми є, то й вони є у нас). Як тоді мозковими станами можна пояснити природу свідомих станів?

Завдання, вправи

 

1. Поясніть, в чому полягає відмінність між поняттям «буття» та поняттям «суще»? Чому філософське розуміння дійсності не може задовольнятися поняттям «все, що існує»?

2. «Буття є те останнє, про що можна запитувати. Але останнє не може бути визначеним. Адже визначати (покладати межі) можна лише на основі чогось іншого, що стоїть позаду того, що визначається. Але останнє є те, за чим вже нічого немає» (Ніколай Гартман). Спираючись на це твердження, спробуйте пояснити, яке значення для розгортання людського мислення може мати його відношення до буття як до того останнього, про що можна запитувати. Як пов’язані буття та пізнання?

3. Проведіть зіставлення таких сфер знань та наук про буття, як онтологія, метафізика, космологія, поясніть їх співвідношення.

4. «Слід розрізняти буття і те, що є. Саме буття ще не є, але навпаки, те, що є (суще), є й існує, лише прийнявши форму буття… Все, що є, задля того, щоби бути, є причетним буттю, і щоби бути чимось, є причетним до чогось іншого» (С. Боецій). Вдумайтесь у наведені міркування відомого середньовічного філософа; спробуйте чітко відрізнити буття і суще. Яке із цих понять підлягає визначенню і яким чином (в який спосіб), а яке не підлягає?

5. «Матерія» і «свідомість» є, по суті, конвенційними поняттями; захищати первинність матерії або свідомості перед новітніми науковими досягненнями так само безглуздо, як сперечатися про те, що висить зверху, а що знизу – Сонце чи Земля». (Бертран Рассел). Чи має рацію Б. Рассел? Відповідь аргументуйте.

6. Проаналізуйте рядки з віршика С. Маршака. Якій особливості часу вони присвячені?

Ти знаєш: час то швидко лине,

То ледь помітний його плин.

Усе залежить лиш від того,

Як ми поводимося з ним.

7. Викладаючи сутність загальної теорії відносності А. Ейнштейн стверджував: «Суть така: раніше вважали, що якби якимось дивом усі матеріальні речі зникли б, то простір і час залишилися б. Відповідно до теорії відносності разом з речами зникли б і час, і простір». Яку концепцію часу і простору підтверджує теорія відносності Ейнштейна? Як саме видатному фізику вдалося це довести?

8. У шістдесяті роки ХХ ст. досить жваво обговорювалась версія про те, що дельфіни мають не менш розвинений інтелект, ніж людина, що вони також живуть і діють свідомо. Прокоментуйте у цьому плані результати експерименту. Коли людина потопає, то дельфіни виштовхують її на поверхню. Виявилось, що вони виштовхують на поверхню води також і гумовий макет людини, а також і колоду, що занурюється у воду. Про що свідчать ці факти? Чим у цьому плані відрізняються дії людини від дій тварин?

9. «Людина – це частинка цього фізичного світу. Її тіло, подібно до всієї іншої матерії, складається із електронів та протонів, які, як ми знаємо, підпорядковані тим же законам, що й електрони і протони, які входять до складу тварин або рослин. Деякі вчені вважають, що фізіологію ніколи не можна буде звести до фізики, але їх аргументи не дуже переконливі. Те, що ми називаємо думками, залежить, напевне, від організації звивин у мозку…Явну хімічну природу має енергія, що використовується для мислення. Наприклад, брак води в організмі перетворює розумну людину на ідіота. Феномени свідомості, вірогідно, пов’язані із матеріальною структурою… У нас також немає підстав вважати, що індивідуальне мислення продовжує існувати після смерті тіла, адже смерть руйнує організацію мозку і розпорошує енергію, що споживається звивинами» (Бертран Рассел). Як би ви назвали виражену тут позицію? Чи погоджуєтеся ви з нею? Чому? Якщо не погоджуєтеся, спробуйте виявити в ній сумнівні твердження.

10. Чи можна погодитися з твердженням Артура Шопенгауера про те, що

думки помирають саме у ту мить, коли вони втілюються у слова?

11. Чи має рацію Т. Гекслі, коли стверджує, що не вірить у існування душі, оскільки не може «виявити її у мензурці»?

12. Сучасний чілійський вчений Умберто Матурана для пояснення відмінностей між біологічним та свідомим дієвими механізмами наводить такий приклад: «Уявімо, що нам необхідно побудувати два будинки. З цією метою ми винаймаємо дві групи робітників (кількість працівників однакова). Одного з першої групи призначаємо керівником і даємо йому книгу з усіма планами будинку, стандартним розташуванням схем стін, водогону, електрообладнання, вікон і т.д. і декілька зображень будинку у перспективі. Робітники вивчають плани і під управлінням керівника споруджують дім, неухильно поступово наближаючись до кінцевого стану, визначеного у планах. У другій групі керівника не призначаємо, а визначаємо для кожного робітника його вихідне місце на робочій дільниці і даємо кожному книгу, у якій містяться вказівки щодо його власного фронту робіт та найближчого до нього простору. У цих вказівках немає таких слів, як будинок, вікна, труби, немає там ні планів, ні креслень будинку, який необхідно звести. Там лише зазначено те, що працівник мусить зробити у певному положенні та у певних відношеннях, усі книги однакові, та кожен вибирає і застосовує різні вказівки, оскільки спочатку робітники перебувають у різних положеннях і потім рухаються по різних траєкторіях. Результат в обох випадках буде однаковий – збудований дім». Який з наведених способів відповідає свідомій діяльності, а який біологічній? Обґрунтуйте свою думку. Якщо в обидвох групах під час роботи станеться помилка, то для якої вона стане фатальною (в тому сенсі, що в результаті запланованої будівлі не вийде), а де її легко виправити? Поясніть чому?

Тестові завдання

1. Під онтологією слід розуміти:

a) розділ філософії, що досліджує цінності буття

b) розділ філософії, що досліджує сутність людини

c)розділ філософії, що досліджує сутність буття світу

d) розділ філософії, що досліджує сутність пізнання

2. Основним об’єктом вивчення онтології є:

a) світ як певна реальність і визначеність людського буття

b) світ суспільства як цілісності

c)ідеальний світ

d) матеріальний світ

3. В античній європейській філософії першими порушили проблему буття:

a) кіренаїки

b) епікурейці

c)софісти

d) елеати

4. Поняття «res cogitans» та «res extensa» для характеристики засад буття були введені:

a) С. Боецієм

b) Ансельмом Кентерберійським

c)Р. Декартом

d) Б. Спінозою

e)Г. Лейбніцем

5. Поняття буття виконує у філософії такі функції:

a) воно окреслює найперші умови помислення дійсності внаслідок того, що виводить міркування за межі конкретних форм сущого

b) воно вказує природознавству напрями виправданого вивчення дійсності

c)воно постає підставою для сенсоутворення, оскільки вказує на найперші та найширші орієнтири людського свідомого відношення до дійсності

d) воно дозволяє проводити виправдані визначення основних понять науки

e)воно виводить будь-яке мислення на рівень гранично широкого узагальнення.

6. Найзагальніша форма (статус) існування свідомості:

a) ідеальність

b) здоровий глузд

c) цілепокладання

d) смисложиттєвість

7. Концепція пояснення свідомості виявами єдиного інформаційного поляВсесвіту:

a) бере до уваги лише механізми людської нейрофізіології

b) є лише реакцією на сучасне розгортання інформаційного буму

c) відповідає сучасним знанням про Всесвіт, інформацію, її властивості та роль в процесах дійсності;

d) не відповідає сучасним даним про механізми діяльності людського мозку

8. Як ви розумієте термін «ідеальне»:

a) як позначення чогось лише уявного

b) як статус існування образів та уявлень у людській свідомості;

c) як досконале, неперевершене;

d) як доведення параметрів певних якостей або відношень до їх межового виміру

e) як еталонні виміри сущого

9. В структуру свідомості можна включити:

a) мрії, образи, уявлення, почуття

b) несвідоме, підсвідоме, свідоме та самосвідомість

c) мислення, почуття та емоції, волю

d) знання, ідеї, теорії, уявлення, бажання

10. Серед перерахованого нижче виділіть те, що стосується функцій свідомості:

a) орієнтування

b) пізнання

c) контроль

d) регулювання

e) бажання

f) оцінювання

g) комфорт

h) боротьба за існування

i) агресія

 

План семінарського заняття

1. Природа і призначення процесу пізнання. Об’єкт і суб’єкт пізнання.

2. Пізнаваність світу. Основні гносеологічні стратегії.

3. Форми пізнання. Чуттєве і раціональне у пізнанні.

4. Типи пізнання. Поняття науки, її види і функції.

5. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.

6. Форми і методи наукового пізнання.

7. Істина як гносеологічна категорія.

Література до теми

1. Миронов В. В. Онтология и теория познания / В. В. Миронов, А. В. Иванов. – М., 2005. – С. 364–442.

2. Джеймс У. Прагматическая концепция истины / Уильям Джеймс / Воля к вере. М., 1997. – С. 283–299.

3. Джеймс У. Прагматический взгляд на истину и его неверные толкования / Уильям Джеймс / Воля к вере. М., 1997. – С. 343–359.

4. Рассел Б. Человеческое познание его сферы и границы / Бертран Рассел. –К., 2001.

Електронні ресурси

1. http://www.philosophy.ru

2. http://filam.ru

3. http://philosophylib1.narod.ru/

4. http://ihtik.lib.ru/philosbook_22apr2005/philosbook_22apr2005_1351.rar

5. http://lib.uni-dubna.ru/search/files/phil_shpengler/~phil_shpengler.htm

 

Поміркуйте

Що ми насправді знаємо? Люди не завжди мають рацію стосовно того, що здається їм цілковито зрозумілим. Вони помиляються. Наскільки широко розповсюджені наші помилки? Чи можемо ми помилятися відносно всього? І чи можемо ми взагалі пізнати світ? У філософії склалися різні гносеологічні стратегії для відповіді на ці непрості питання.

Скептицизм стверджує, що наше знання набагато обмеженіше, ніж ми собі уявляємо. Почалося все з давніх греків, але і в новочасній філософії Рене Декарт (1596-1650) був остаточним скептиком. Декарт прагнув знати, що можна піддати сумніву, а що є безсумнівним. (Мені здається, я знаю, що сиджу за столом, але це може бути ілюзією. Насправді я лежу у ліжку і сплю. А можливо, я насправді просто в матриці? Можливо увесь зовнішній світ ілюзія? Чи можемо ми довести, що це не так? Я можу бути впевненим, що маю тіло? Можливо, у мене є лише мозок? Як ми можемо знати, що інші люди мають свідомість? Можуть вони бути просто автоматами? Навіть якщо у інших людей є тіла, що доводить, що в цих тілах є душа або свідомість? Все, що я бачу, це їхня зовнішня поведінка, яка цілком може бути автоматичною? Можливо я єдина свідомість, що існує у всесвіті (соліпсизм)? Або можливо, свідомості інших відмінні від моєї, можливо, інші люди бачать світ у відмінних кольорах?

 

 

Я можу бути впевненим у тому, що майбутнє буде подібним до минулого? Чи можу я бути впевненим у тому, що хліб завжди годуватиме мене, якщо раніше він мав поживні властивості? Як мені знати, що сила тяжіння буде завжди працювати так само, як і раніше? Це проблема індукції: як виправдати висновки від минулого до майбутнього. (Є також проблема, як я можу знати, що світ не сформовано 5 хвилин тому, а всі знання про світ, що є у мене, кілька секунд тому не вживлені у мою свідомість вищим розумом?) Тоді немає нічого, в чому я можу бути впевненим.

У Декарта з’являється блискуча ідея щодо цього: я можу бути впевненим у власному сумніві. Оскільки, сумніваючись, я думаю, то я існую, адже мислити може лише те, що існує.

Завдання, вправи

1. Якщо людина мала би більше органів відчуття, могла б вона пізнати більше? Аргументуйте свою відповідь.

2. Якщо ложку покласти у склянку з водою, то вона здаватиметься нам зламаною. Чи означає це, що наш зір та органи чуття в цілому вводять нас у оману і їм не можна довіряти? Представники якого напрямку не довіряють органам чуття?

3. «Питання про існування позаземного життя подібне до усіх інших наукових проблем. Його розв’язання залежить від однодумності: якщо більшість авторитетних вчених визнають свідоцтва про існування позаземного життя достатніми, то його існування стане науковим фактом (В. Корлісс). Як ви ставитеся до такого судження?

4. «Доки ми не визнаємо, що в глибинах людської душі присутнє прагнення пізнання, яке усвідомлюється як обов’язок, ми завжди будемо схильні розчинити це прагнення у ніцшеанській волі до влади. А тому будемо знову звинувачувати науку в усіх гріхах, витоки яких, звичайно, лежать не у прагненні до пізнання, а у прагненні до зла та застосуванню зброї… Аналіз людської свідомості не повинен приводити нас до звинувачення наукових методів» (Г. Башляр). На які аспекти пізнання звертає увагу Г. Башляр, протиставляючи їх один одному? Якою мірою виправдане таке протиставлення? Що може бути основою для розрізняння прагнення до пізнання та до зла? Чи погодитеся ви з тим, що прагнення пізнавати