Мислю, отже існую (Рене Декарт)

Ніхто напевне не може знати, що існують інші або що відбувається з планетою Земля, але кожен може знати, що він є, доки він думає.

Насправді, ніхто не може остаточно заперечити сумнів скептика. Але чому те, що ми знаємо менше, ніж думаємо, що знаємо, має таке велике значення? Чому знання цінне для нас?

Всі люди за своєю природою жадають знання (Арістотель)

Напевне, тому, що знання – це те, що пов’язує нас зі всесвітом, воно об’єднує світ і наше Я. Знання зменшує екзистенційну ізоляцію самотньої свідомості: якщо ми не впевнені у своєму знанні, то ми закриті у власному приватному світі. Наша свідомість може бути більше подібною до в’язниці, ніж до вікна у світ. Таким чином, роль знання величезна.

Але яке знання цінне для нас? Яким воно повинно бути, щоб ми змогли йому довіряти, тобто якими є необхідні та достатні підстави для того, щоб бути впевненими, що ми знаємо? Найочевидніша відповідь: знання ­– це те, у чому ми переконані (у що ми віримо), але чи цього достатньо? Адже буває так, що ми (суб’єкти) приймаємо бажане за дійсне, тому наше переконання повинно базуватися на відповідності речей дійсності, бути об’єктивним. Щоб сказати, що пізнавані речі відповідні світові, необхідні підстави, причини, які ми можемо навести на підтвердження істинності наших суджень. Наприклад, коли я стверджую, що за вікном дощ, то я не пояснюю це моїм власним бажанням, або гадкою (іде дощ, бо я хочу, щоб дощило, або я просто так думаю), я залучаю до пояснення інші речі на підтвердження моєї думки (я думаю, що дощ іде тому, що чую легкий стукіт крапель по даху мого будинку). Переконання, щоб вважатися знаннями, повинні базуватися на доказах. Це ми називаємо раціональністю. Правда, скептики скажуть, що наших аргументів ніколи не буде достатньо для впевненості. Ні відповідності дійсності, ні аргументації недостатньо, аби вважати нашу віру знанням. Уявіть ситуацію, коли ви перед початком заняття чекаєте на викладача, ви не встигли виконати домашнє завдання, тому швидко списуєте його у колеги. Ваш приятель, бажаючи вас обдурити й налякати, стверджує, що викладач уже за дверима. Але так відбувається, що саме в момент обману викладач з’являється на порозі. В цьому випадку ваша віра істинна (викладач увійшов), у вас є достатньо підстав бути впевненим (ваш приятель дуже надійний і рідко вводить когось в оману). Але ви не знаєте, що прихід викладача в цей момент ­­– випадковість, як випадковим було й те, що ви не зуміли в цьому розібратися. Отже, робимо висновок, що для знання наші переконання повинні бути невипадковими.

Поняття «знання» забезпечує хороший приклад концептуального аналізу, при якому ми повинні думати ретельно й систематично про наші поняття. І звісно, ми повинні поговорити про істину, якої потребують наші переконання, аби стати знаннями.

Жодного знання не може бути без істини, але яка природа істини? В історії філософії є три традиційні теорії істини: когерентна, прагматична, кореспондентська.

Когерентна концепція істини передбачає послідовність і системність суджень, тобто судження є істинним, якщо воно не суперечить іншим судженням у цілісній системі поглядів. Проблема з цією концепцією істини в тому, що вона дозволяє судженню бути істинним в системі мого світобачення, але не обов’язково, що і вашого. Крім того, вона, забезпечуючи внутрішню стрункість і несуперечливість системи, не враховує зовнішнього відношення (відповідність наших суджень про світ самому світові).

Прагматична теорія істини стверджує, що критерієм істинності є практика. Істиною є те, у що корисно вірити, що найкраще сприяє задоволенню наших цілей. Якщо у вас будуть помилкові уявлення, то ви не будете діяти ефективно, таким чином істина стає умовою ваших хороших стосунків з дійсністю, вона, зрештою, робить вас щасливим. Проблема цих уявлень в тому, що істина не завжди робить нас щасливими, оскільки дійсність не завжди приємна для нас. Звісно, істина часто корисна, але це не означає, що істинним є лише те, у що корисно вірити. Висловлюючись образно, прагматична концепція ставить воза перед конем: переконання корисні, коли істинні, але не істинні, бо корисні.

Кореспондентська теорія стверджує, що істинним є те, що відповідає дійсності. Зрозуміло, що ці уявлення базуються на здоровому глузді. І загалом, мабуть, це правильне уявлення. Судження «сніг білий» істинне, коли сніг насправді білий. Але нам треба бути обережними. Коли ми говоримо, що судження «сніг білий – істина», то це означає, що те, про що ми говоримо, має властивості, які ми приписуємо йому. Це іноді називають «теорією надлишковості», яка стверджує, що слово «істина» використовують аби уникнути повторів або багатослів’я. Якщо я стверджую, наприклад, що всі слова Папи Римського – істина, то я просто коротко висловлюю все те, що можу висловити, повторюючи його слова.

Але у будь-якому випадку питання про істину – це питання про об’єкти, дані нам, оскільки вони постають перед нами як дані. І саме дійсність робить уявлення істинними або хибними. Це передбачає об’єктивність істини, в тому сенсі, що вона не залежить від наших гадок. Коли люди використовують фразу «істина для мене», вони просто мають на увазі, що їхні уявлення відрізняються від уявлень інших, але це мало стосується істини. Який сенс у тому, що дещо істинне тільки для одного? Білизна снігу – питання, яким він є насправді, а не яким його бачать різні люди.

 

Завдання, вправи

1. Якщо людина мала би більше органів відчуття, могла б вона пізнати більше? Аргументуйте свою відповідь.

2. Якщо ложку покласти у склянку з водою, то вона здаватиметься нам зламаною. Чи означає це, що наш зір та органи чуття в цілому вводять нас у оману і їм не можна довіряти? Представники якого напрямку не довіряють органам чуття?

3. «Питання про існування позаземного життя подібне до усіх інших наукових проблем. Його розв’язання залежить від однодумності: якщо більшість авторитетних вчених визнають свідоцтва про існування позаземного життя достатніми, то його існування стане науковим фактом (В. Корлісс). Як ви ставитеся до такого судження?

4. «Доки ми не визнаємо, що в глибинах людської душі присутнє прагнення пізнання, яке усвідомлюється як обов’язок, ми завжди будемо схильні розчинити це прагнення у ніцшеанській волі до влади. А тому будемо знову звинувачувати науку в усіх гріхах, витоки яких, звичайно, лежать не у прагненні до пізнання, а у прагненні до зла та застосуванню зброї… Аналіз людської свідомості не повинен приводити нас до звинувачення наукових методів» (Г. Башляр). На які аспекти пізнання звертає увагу Г. Башляр, протиставляючи їх один одному? Якою мірою виправдане таке протиставлення? Що може бути основою для розрізняння прагнення до пізнання та до зла? Чи погодитеся ви з тим, що прагнення пізнавати має завжди лише позитивне значення?

5. «Ми живемо в епоху найбільшого перелому. Філософська думка виявилась безсилою у справі запровадити у людстві духовну єдність. Духовна єдність релігії виявилась утопією. Релігійна думка розпалась на множину течій. Безсилою виявилась і державницька думка… І саме в цей час з’явилась у ясній реальній формі можлива для створення єдності людства сила – наукова думка, що переживає надзвичайний вибух творчості. Вона виявилась у новій формі: з одного боку, у формі логічної обов’язковості та логічної незаперечності її основних досягнень, з іншого, у формі охоплення нею всього людства» (В. Вернадський). Зверніть увагу на характерне переконання у всемогутності науки. В чому бачить автор уривку силу науки? Чи погоджуєтеся ви з таким її розумінням? Якою мірою виправдане протиставлення науки іншим сферам духовної діяльності – філософії, релігії, державній думці?

6. Поклавши за мету для себе вивчити наявність чи відсутність впливу електричного струму на магнітну стрілку, що знаходиться поблизу електропроводу, Ампер виявив, що вона повертається. Виходячи з цього, він висловив думку, що магнетизм Землі викликано струмами, що оповивають планету у напрямку із заходу до сходу. Далі він висловився, що магнітні властивості будь-якого тіла визначаються замкненими електричними струмами всередині нього. У яких формах рухалася думка відомого фізика?

7. «Краще розтинати природу на частини, ніж відволікатися від неї» (Френсіс Бекон). Які логічні операції протиставлені у цьому висловлюванні? Наскільки виправдане таке протиставлення?

8. Які методи пізнання використовувалися у наведених нижче прикладах?

a) На початку ХІХ століття у Британії готували до спуску на воду потужний військовий корабель «Каптен». Інженер Рід виготовив зменшену копію корабля, щоб провести випробування. Результати досліду свідчили, що корабель буде погано триматися на хвилях і в разі навіть незначного шторму може потонути. Але адмірали не повірили інженерові. Невдовзі корабель потонув, а з ним 533 моряки. В Лондоні встановлена меморіальна дошка «з вічним засудженням невігластва».

b) Звернувши увагу на те, що 4=1+3; 6=3+3; 8=5+3; 10=5+5, математик Гольдбах висловив гіпотезу, що всяке парне число можна представити у вигляді суми двох непарних.

9. Порівняйте між собою нижче наведені критерії істини, дайте їм оцінку.

a) «Істинним слід завжди визнавати лише настільки очевидне, в чому неможливо було би знайти нічого, щоби давало хоч якийсь привід для сумніву» (Г. Лейбніц).

b) «Що є істина? – На це питання Понтія Пілата можна відповісти просто й переконливо… Відповідь ця полягає в наступному: твердження, судження, висловлювання або гадка є істинними, якщо і тільки якщо вони відповідають фактам» (К. Поппер).

c) «Істинність є властивість віри, і як наслідок – властивість речень, що виражають віру. Істина полягає у певному відношенні між вірою та одним або кількома фактами, іншими, ніж сама віра. Речення може бути назване істинним або хибним, навіть якщо в нього ніхто не вірить, проте за умови, що якщо би хтось в нього повірив, то ця віра виявилась би або істинною або хибною в залежності від обставин» (Б. Рассел).

d) «Критерієм істини є узгодженість дискусійного твердження з вже наявним і прийнятим знанням» (О. Нойрат).

10. Визначте такі сфери пізнання, у яких найчастіше використовується логічний та історичний методи. Чим це зумовлено?

11. Якім логічним операціям та методам відповідають ці практичні дії:

a) розбирання тракторного мотору;

b) отримання складної хімічної сполуки шляхом поєднання простих.

12. «Закон інерції був першим великим успіхом у фізиці, фактично її дієвим початком. Його отримали шляхом міркувань про ідеалізований експеримент, про тіло, яке рухається без тертя і взаємодії інших зовнішніх сил. З цього прикладу, а згодом і з багатьох інших, ми дізнаємося про важливість ідеалізованого експерименту, створеного мисленням» (А. Ейнштейн).

a) що таке ідеалізація? Чим вона відрізняється від узагальнення та абстрагування?

b) що таке мисленнєвий експеримент? Яку пізнавальну операцію він передбачає?

c) об’єкти науки ­­– це переважно ідеалізовані об’єкти (математичні поняття, ідеальний газ, абсолютно чорне тіло тощо). Якщо наука претендує на відображення дійсності, чому не відмовиться від ідеалізованих об’єктів?

Тестові завдання

 

1. Гносеологія та епістемологія – це:

a) синоніми, оскільки позначають те ж саме – теорію пізнання

b) різні напрями вивчення пізнання, оскільки гносеологія досліджує загальні умови пізнання, а епістемологія – знання (переважно – наукове)

c) різні напрями пізнання, але їх часто розглядають як синоніми

2. Найпершим та найважливішим для людини видом пізнання постає:

a) наукове пізнання

b) життєво-досвідне пізнання

c) художньо-мистецьке

d) релігійно-містичне

e) жодне із видів пізнання, оскільки вони лише разом охоплюють всі пізнавальні здібності та можливості людини

3. У якій формі руху знання втілена чітка фіксація знання про незнання:

a) у проблемі

b) у гіпотезі

c) у теорії

d) у факті

4. До методів емпіричного рівня пізнання відносимо:

a) здоровий глузд

b) спостереження

c) вимірювання

d) експеримент

e) фантазію

5. До методів теоретичного рівня пізнання відносимо:

a) стилізацію

b) формалізацію

c) класифікацію

d) математизацію

6. Наукове пізнання відрізняється від повсякденного тим, що воно є:

a) наперед продуманим

b) методично зорганізованим

c) правильним

d) спрямованим

7. Оберіть найбільш виправдані та виважені варіанти відповіді на питання. Серед сучасних підходів до визначення та розуміння істини можна виділити такі:

a) істина – це відповідність знань та уявлень дійсному стану речей

b) істина – це внутрішня узгодженість знань та їх складових

c) істина – це характеристика лише наукових знань

d) істина – це поняття, що у власному розумінні притаманне лише божественному віданню та об’явленню

e) істина постає як еталонне поняття, що дозволяє оцінювати міру точності та виправданості знань

8. До найперших ознак науки слід віднести:

a) її мову (спеціальну термінологію) та логіку (внутрішню впорядкованість)

b) єдність функцій описування, пояснення та прогнозування

c) дослідження внутрішньої необхідності явищ та процесів дійсності

d) наявність емпіричного та теоретичного рівнів пізнання

e) усе вище перераховане

9. Яке з визначень найповніше розкриває природу наукової теорії?

a) несуперечлива система поглядів, ідей, уявлень, що в узагальненій формі розкриває сутнісні властивості та закономірності об’єктивного світу

b) несуперечлива система поглядів, ідей, уявлень, за допомогою якої відбувається систематизація та впорядкування інформації емпіричного рівня пізнання

c) система поглядів, ідей, уявлень, за допомогою якої відбувається несуперечливе пояснення емпіричних фактів

10. Із наведених нижче можливих варіантів відповіді виберіть найбільш виправдані. У порівнянні чуттєвого пізнання із раціональним (абстрактним мисленням) можна зробити такі висновки:

a) чуттєве пізнання має ту перевагу, що воно засвідчує дійсність будь-чого

b) чуттєве пізнання має ту перевагу, що воно дозволяє інтенсифікувати пізнання через узагальнення

c) раціональне пізнання здатне виходити за межі наданого чуттям та фіксувати зв’язки цілих класів предметів

d) жодне із них не має очевидних переваг у відношенні до іншого