Джерела римського права посткласичного періоду ( Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).

Римське право виникло в глибині століть - тоді, коли Рим був ще маленькою громадою серед багатьох інших подібних же общин Середньої Італії. У цей час Римське право являло собою архаїчну систему, перейняту патріархальним і вузько локальних характером. Доля підготувала Риму велике майбутнє. Відповідно до цього змінювало свій характер і Римське право. У міру еволюції в ньому утворилися найважливіші принципи: недоторканність приватної власності, свобода особистості, свобода договору і заповітів, презумпція невинності, універсальність Римського права,.

Але в той же час відбувалася загибель античної цивілізації. Процес цей був тривалим і болісним. Панівною ідеологією стало християнство. Християни, пам'ятаючи про страшні страждання, які їм довелося випробувати від римської влади, не забарилися скористатися плодами своєї перемоги. Охоплені почуттям люті, помсти і натхненні ідеями все нищівного апокаліпсису, вони зруйнували останки античної культури. Так загинули багато их пам'ятників, в тому числі і по Римському праву, і їхні великі творці. Однак поступово неспокійний і жорстокий період пішов у минуле. Європейські народи переходили до більш-менш спокійного життя. Вторинне відкриття Римського права в Європі пов'язано з відродженням інтересу до античної культури, перш за все в Італії, а потім у решті Європи. Потреба в Римському праві в XI - XII ст. особливо стала відчуватися в Південній Франції і Північної Італії. Італія була єдиною Західної країною, що відчуває прямий вплив візантійського імператорського законодавства, яке формально було введено тут у 554 р. Практичне значення отримали лише Інституції, Кодекс Юстиніана і Новели, оскільки Дигести залишалися невідомі до кінця XI ст. У північній Італії ці досягнення втратили свій вплив незабаром після того, як вона відійшла під управління лангобардів. Разом з тим Римське право набуло значення важливою інтелектуальної сили.

Хоча в епоху Раннього Середньовіччя навчання Римському праву та його практичне застосування в країнах західної Європи різко скоротилося, тим не менш, насамперед церква пожвавила Римське право. Авторитет Римського права особливо в його Юстиніанових кодифікації зміцнився в Західній Європі завдяки церкві. Прагнучи зміцнити католицьку церкву та її організацію і поширити її вплив, Західне духовенство цілком усвідомлено використовувало Римське імператорське право. Використання Римського права католицької церквою особливо припадає на час правління римського папи Григорія VII.

В цей же час у Західній Європі розпочався поворот до відродження міського життя та інтенсивної міжнародної торгівлі. Особливо на Півночі Італії виникли впливові і процвітаючі міста. У Павії Римське право вивчалось в комбінації з ломбардским / Німецьким / правом. Равенна, яка залишалася під управлінням Візантії, зберегла традиції юстиніянова права. Однак ці школи ще не мали уявлення про Римської правовій системі. Одна з головних причин полягала в тому, що тоді ще не був відомий текст Дигест, хоча окремі пасажі їх цитувалися. Епохальна подія прийшло в кінці ХШ ст., коли повний рукопис Дигест була знайдена в Пізі. Всеосяжна систематизація римського права була проведена в 528-534 рр. н. е. за вказівкою візантійського імператора Юстиніана. Керівництво кодифікаційними роботами здійснював видатний юрист Трибоніан. Результатом роботи комісій було укладення ряду великих збірників римського права. На більш пізньому етапі історії права ці збірники почали виступати як єдиний Звід законів Юстиніана. 1 частину зводу становлять Інституції Юстиніана.

Вони були укладені подібних збірників класичних юристів, насамперед Гая. Інституції Юстиніана складалися з 4 книг. 1 книга присвячена праву і правовому становищу осіб, 2 - речам речовому праву, 3 - спадкуванню, договорам і зобов'язанням, 4 - деліктам і позовам. 2 частина Зводу Юстиніана становлять Дигести. Під час їх укладення були використані праці 39 юристів, близько 1, 5 тис. творів. Дигести містять 150 тис. фрагментів, найбільше з них цитат Ульпіана, Павла.

Дигести складаються з 50 книг, кожна із них поділяється на титули, а потім на фрагменти. 3 законод звід, укладений за вказівкою Юстиніана і під керівництвом Трибоніана-це Кодекс.

Кодекс охопив усі конституції імператорів, включаючи 4, 6 тис. конституцій. Кодекс Юстиніана складався з 12 книг, з яких 1, 9 - 12 були присвячені різним питанням публічного права, а книги 2 - 8- приватному праву. Кожна книга поділялася на титули, титули на параграфи. Кодифікація Юстиніана стала своєрідним підсумком усієї історії Римського права.

Загальна характеристика та джерела права Візантії

Візантійске право являє собою унікальне явище для середньовічної Європи. Воно х-ться високим ступенем стабільності, внутрішньої цілісності, здатністю пристос до мінливих соц-економ та політичних умов. Вже на ранніх етапах розвитку держави у Візантії склалася правова система, яка виросла безпосередньо з римського права, але випробувала на собі вплив специфічних перехідних до феодалізму відносин у суспільстві. Пряма спадкоємність римського і візантійського права знайшла своє відображ у викор імператорського законодавства в якості осн джерела права. Відносна стабільність політичної системи Візантії сприяла тому, що саме тут були зроблені перші спроби кодифікації імператорських конституцій, а потім і римського права в цілому. Першим офіційним небозводом римських законів був складений у 438 році Кодекс візант імпер Феодосія, в який увійшли всі імператорські конституції з часу правління Костянтина. У IV-VI ст. у Візантії спостерігається високий рівень розвитку правової думки, складаються самостійні юридичні школи. В середині VI ст. під керівництвом видатного юриста Трібоніана була здійснена всеосяжна систематизація римського права, підсумком якої є Звід законів Юстиніана. Ця кодифікація була тим фундаментом, на якому остаточно сформувалася її правова система. Звід законів Юстиніана відбив і деякі специфічно візантійські риси. Вони виявляються в ряді інтерполяція в тексті Дігест, ще більшою мірою в Кодексі і особливо в Новелла Юстиніана. Візантійські юристи на відміну від своїх класичних попередників, уникали дефініцій і використовували казуїстичний стиль викладу, прагнули нерідко до спрощення, до з'ясування термінів, до вироблення простих і зрозумілих визначень. Особливою популярністю в цей час мала робота Кирила Старшого "Про дефініціях". На формування візантійської правової системи значний вплив надали і правові звичаї, особливо поширені в східних провінціях. Особливо помітним в кодифікації Юстиніана було вплив християнства. Деякі правові інститути починають трактуватися в чисто релігійному дусі. Під впливом християнства в раціоналістичну схему римського права вносяться і деякі етичні конструкції. Так, Юстиніан в Дігестах поряд з поняттям права використовує традиційне поняття "правосуддя", але тлумачить останнє як "справедливість", причому в дусі християнської моралі. Осн напрямки переробки класичного римського права, що знайшли своє відображення в кодифікації Юстиніана, отримали більш повний розвиток в подальшій іст візантійського права. У візантійських судах застосування кодифікації Юстиніана натрапляли на великі труднощі. Ряд її положень застарівав, але головне - вона була занадто складною і недоступною для населення імперії. У зв'язку з цим в VI-VII ст. для практичних цілей візантійськими юристами складалися спрощені коментарі до законодавства Юстиніана на грецькій мові у вигляді переказів, покажчиків, навчальних приміток

Кодифікація Юстиніана

Після видання кодексів Грегоріана, Гермогена та імп. Феодосія імператорські конституції видавалися й далі, в той час як багато з них виявилися вже скасо­ваними. Отже, постала конча потреба в перегляді кодексів та їх доповнень., Панівний клас Римської імперії був зацікавлений в анулюванні застарілих норм-і в оновленні права. На здійснення цієї мети була спрямована і.політика в, га­лузі законодавства. Уже Феодосій II мав намір зробити загальний перегляд як конституцій, так і юридичної літератури, і укласти єдиний цілісний звід, але задум свій не здійснив. Виконав цей план у найширшому масштабі візантійський імператор Юстиніан.

Величезна праця складання Юстиніанівського зводу виконувалась під ке­рівництвом видатного юриста того часу Трибоніану в декілька прийомів і в порівняно короткий термін.

Насамперед Юстиніан вирішив упорядкувати конституції, які були видані після Теодозіанського кодексу, і переглянути попередні кодекси, вилучити все застаріле, а діюче об'єднати в один збірник.

З цією метою Юстиніан у лютому 528 р. призначив комісію з десяти осіб, серед яких був і згаданий Трибуніану. Через рік комісія закінчила свою роботу і в квітні 529 р. був обнародуваний Кодекс Юстиніана і тим самим анульовані попередні кодекси.

Кодекс являє собою збірник імператорських конституцій і складається з 12 книг. Кожна книга ділиться на титули (підрозділи в ряді законів), а титули - на параграфи. Книга І містить конституції, які торкаються церковного пра­ва, джерел права і різних імператорських чиновників; книги 2-8 - цивільне право; книга 9 - кримінальне право; книги 10-12 - положення про державне управління. Усередині титулу розміщені окремі конституції у хронологічному порядку.

Систематизувавши конституції, Юстиніан приймає рішення упорядкува­ти юридичну літературу. З цією метою в грудні 530 р. була створена нова. комісія, в складі якої працювали представники правових шкіл Константино­поля, Беріте та інших міст. Комісія мала досить складне завдання: треба було зібрати всі твори класичних юристів, зробити з них витяги і все застаріле ви­лучити, замінивши новим, а всі розбіжності усунути. Врешті, весь цей матеріал треба було відповідно систематизувати.

Це складне завдання комісія виконала в надзвичайно короткий термін. Уся зібрана юридична література була переглянута, систематизована і зведена в єдине ціле. У грудні 533 р. цей величезний звід одержав назву Дигести, або Пандекти, був опублікований і вступив у дію.

Дигести становлять центральну частину Юстиніанівського зводу, найб­ільшу за розмірами і найціннішу за своїм змістом. Усі цитати розподілені в 50 книгах, які своєю чергою поділяються на певну кількість титулів з відповідни­ми заголовками. У середині кожного титулу теж у певному порядку розміщені цитати, кожна з яких починається із зазначення автора і твору, з якого вона взята.

Треба зазначити, що в період абсолютної монархії практика римського права часто відступала від тих положень, які були з такою майстерністю зроблені класичною юриспруденцією. Але при всьому тому вже та обставина, що в основу Юстиніанівського зводу були покладені твори класичних юристів, оз­начало для того часу безспірне відновлення римського права, повернення до його кращих начал. Завдяки Дигестам класична література була збережена від повної загибелі, а її багатющі плоди захищені від безнадійного викривлен­ня.

Водночас з роботою над укладенням Дигестів під загальним керівницт­вом Трибоніану професорами Теофілом і Доротеєм був укладений переважно для навчальних цілей офіційний елементарний підручник цивільного права, який отримав назву Інституції. У листопаді 533 р. Інституції були санкціоно­вані і вступили в дію.

Головним джерелом Інституцій був однойменний твір римського юриста Гая, побудований за принципом поділу права на три групи: 1) про осіб; 2) про речі; 3) про форми процесу. Аналогічно побудовані й Інституції Юстиніана.

Але поки укладались Дигести та Інституції, законодавство невпинно роз­вивалося, що змушувало уряд переглянути низку спірних питань. Деякі з них були замінені самим Юстиніаном, який оголосив у вигляді наказів 50 нових рішень.

Упродовж цих років законодавча діяльність і справді пожвавлюється: у

529 р. було видано майже 80 конституцій, у 530 - близько 130, у 531 - майже

100. Отже, коли робота над Дигестами та Інституціями була завершена, Ко­

декс, виданий у 529 р. багато де в чому вже застарів. Щоб узгодити з новими

частинами Юстиніанівського зводу, комісія переробила його заново, і в лис­

топаді 534 р. цей Кодекс був опублікований у новій редакції.

Отож до Кодексу Юстиніана увійшли всі закони римських імператорів, видані з часів правління імператора Андріана (117-138) до 534 р. У це число входили закони самого Юстиніана, видані ним до 534 р. Накази, які виходили після того, називалися новелами, і деякі з них набули істотного значення, спри­чинивши повну реформу в деяких галузях права (наприклад, у галузі спадкування). Юстиніан планував у міру нагромадження новел їх системати­зувати, але його задум залишився нездійсненим. До наших днів дійшло декілька частин збірників новел, які розглядаються як остання, завершальна частина Юстиніанівського законодавства.

На думку Юстиніана, усі названі частини кодифікації мали становити єди­ний Звід права, хоча вони й не були тоді об'єднані однією загальною назвою. Лише у Середньовіччі, коли відродилося вивчення римського права (почина­ючи з XII ст.), весь Юстиніанівський звід набув загальної назви Corpus juris civilis - Звід цивільного права. Під цією назвою він відомий і тепер. /