Дайте визначення звичаєвого права.

Звичаєве право – це такі правила по­ведінки, які склалися в практиці протягом тривалого застосування, які визнаються і захи­щаються державою як вигідні і необхідні їй. Норми звичаєвого права позначалися в римському праві та­кими термінами: mores majorum (звичай предків), usus (звичаєва практика), до якої можна віднести commentarii pontificum (звичаї, які склалися в практиці жерців), commentarii magistratum (звичаї, які склалися в практиці магістратів).

Назвіть кодифікації римського права.

Кодифікації римського права: Закони ХІІ Таблиць, кодифікації преторського едикту та імператорських конституцій, кодифікації у германських державах.

Назвіть кодифікації імператорських конституцій.

Розпорядження імператорів мають загальну назву "конституцій". їх було чотири види:

Edicta - загальні розпорядження, які були обов'язковими як для службо­вих осіб, так і для населення;

Decreta - імператорські рішення в судових справах;

Mandata - інструкції чиновникам і правителям провінцій;

Rescripta - відповіді імператора на запитання службових і приватних осіб.

Назвіть джерела пізнання римського приватного права.

Джерела вивчення римського приватного права можна поділити на дві великі групи:

· Першоджерела: юридичні, історичні, літературні памятаки (Закони ХІІ таблиць, ІнституціїГая, Дигести, Інституції, кодекс Юстиніана, твори Павла, Ульпіана, Плутарха, Тацита, Тита, Тита Лівія, Ціцерона), що місять інформацію про норми римського приватного права та правопорядок у Стародавньому Римі

· Різноманітна наукова, навчальна та допоміжна література, присвячена римському праву (підручники, посібники, монографії, статті з історії Риму та Візантії, догми та історії римського права, культурологічна, філософська література тощо)

Хто із римських юристів дав визначення шлюбу?

римський юрист Модестін дає таке визначення шлюбу: "Шлюб - це союз чоловіка і жінки, поєднання всього життя, спільність божого і людського права"

Які органи державної влади в різні періоди розвитку Риму мали повноваження видавати закони?

· Народні збори, їх є три види:

Куріатні, центуріатні та трибутні коміції

· Сенат

· імператор

Назвіть форми діяльності римських юристів.

Cavere – складання ділових паперів, формулярів, угод тощо

Agere – поради щодо подання позову і ведення його у суді

Respondere – консультації, відповіді на запитання, що надхдять від приватних осіб

Що таке aequitas в римському праві?

Aequitas- справедливість, рівність (перед законом).

35. Дайте визначення звичаю.

Звичай – це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного застосування протягом тривалого часу,

Звичай - це безпосередній прояв народної правосвідомості, норма, яка свідчить про своє існування са­мим фактом свого неухильного застосування.

Якими засобами претор впливав на розвиток права у Римі?

Посада претора була дуже почесною. Йому як заступнику консула були підвідомчі ті самі справи, що і консулу. Проте, головним було його право проголошувати едикти по судових справах, що відігравало значну роль у розвитку римського права

Назвіть види імператорських конституцій

Постанови імператора дістали назву конституцій, від римського слова constituo-установляю. Існують такі види імператорських конституцій:

· Едикт(едикти імператора відрізнялися від едиктів преторських. Останні являли собою програму діяльності магістратів, тоді як імператорський едикт містив постанови, обовязкові для всього населення Римської імперії)

· Декрет(це рішення імператорів у конкретний судових справах)

· Рескрипт(письмові відповіді на запити, що надійшли імператору з різних питань)

· Мандат(інструкція чиновникам з адміністративних і судових питань)

Причини кодифікації Юстиніана.

Кодифікація була проведена для цілісної логічної побудови законодавства, що існувало без певної системи та з метою врегулювання численних його суперечностей. Крім того, Юстиніан намагався пристосувати норми до потреб тогочасного суспільства. Про що свідчить ліквідація стародавніх ритуалів на зразок mancipatio, emancipatio, cretio.

Які збірники складають кодифікацію Юстиніана?

Зведення складалося з 3 частин:

· Інституцій (4 томи, що були підручниками для юристів, що починали).

· Дигестів (50 томів, складених з праць класичних римських юристів, з інтерполяціями кодифікаторів).

· Кодексу Юстиніана.

Пізніше була додана четверта частина, «Новели» (168 нових законів, опублікованих після складання кодексу)

Значення кодифікації Юстиніана?

Це перша спроба рецепції римського права, яка створила базу для його подальших рецепцій у різноманітних формах, у різних країнах, різних цивілізаціях

Що таке senatus consulta?

Постанови сенату – сенатус-консульти – у період республіки і принципату вища державна, в тому числі й законодавча, влада.

Як латинською мовою позначається «закон»?

Lex, (leges – закони)

Головний зміст закону «Про цитування юристів»

У 426 р. був прийнятий закон "Про цитування юристів", за яким у судових рішеннях можна було посилатися лише на праці п'яти видатних юристів: Папініана, Гая, Модестіна, Павла, Ульпіана,,*а також на праці тих юристів, на яких посилалися ці юристи.

Твори кого з римських юристів могли бути покладені в основу судового рішення?

Папініана, Гая, Модестіна, Павла, Ульпіана, а також на праці тих юристів, на яких посилалися ці юристи.

Назвіть джерела(форми) права у Римі.

Римський історик Тит Лівії назвав закони XII таблиць "fons omnis publici privatique iuris" джерелом усього публічного і приватного права. Слово "джерело" у цій фразі вжито в значенні кореня, з якого виросло могутнє дерево римського права; Лівії хотів терміном "джерело" позначити початок, від якого йде розвиток римського права. У римському праві протягом його історії формами правоутворення служили:
1) звичайне право;
2) закон (у республіканський період - постанови народних зборів; в епоху принципату - сенатусконсульти, постанови сенату, якими вуалювалася воля принцепса; у період абсолютної монархії - імператорські конституції);
3) едикти магістратів;
4) діяльність юристів (юриспруденція).

 

46.Поняття особи (субєкта права) в Римі.

У Римі субєктом права, особою визнавалися тільки вільні люди.

Особливості правового становища вільновідпущеників.

Відпущений на свободу рад називався вільновідпущеником. Він набував правового статусу свого володаря, що відпустив його на свободу. Раб, відпущений на свободу римським громадянином, набував статусу римського громадянина, з деякими винятками. Наприклад, він не міг взяти шлюб з народженою вільною римською громадянкою аж до початку принципату, а заборона брати шлюб з особою сенаторського звання зберігалася до Юстиніана. Якщо рад одержував свободу від латина чи перегріна, його правовий статус визначався їхнім станом,

Вільновідпущеник залежав від свого колишнього хазяїна:був зобовязаний надавати йому різні послуги, а за потреби – аліментувати не тільки колишнього патрона, а і його дітей, батьків, не мав права викликати його до суду, отже був аболютно позбавлений судового захисту від свавілля володаря. Після смерті вільновідпущеника-перегріна його майно переходило до спадщини патрона.

У сфері публічних правовідносин вільновідпущеник обмежувався в праві служити в римських легіонах, а з І ст. Втратив право брати участь у роботі народних зборів і голосувати.

Види субєктів права.

основну масу цивільно-правових центрів суб'єктів прав становлять люди, громадяни в загальноприйнятому розумінні - так звані фізичні особи.

Разом з тим часто ті ж людські інтереси потребують, щоб у ролі самостійно­го центру господарського життя була визнана не та чи інша окрема фізична особа, а певна сукупність осіб (наприклад, цех, корпорація, підприємства усіх форм власності) або незалежна від них установа (лікарня, притулок). У тако­му випадку з'являються певні організації, яких називають юридичними особами.