Українська архітектура та живопис в 2 пол. 19 – на поч 20 ст.

Розвиток архітектури в Україні у першій половині ХІХ ст. здійснювався у стилі класицизму, який сполучав у собі геометричну чіткість зі статичністю, раціональність з формами античності. Домінуючого значення у цей період набуває забудова міст. Кожна епоха залишає слід в історії міста. Міста періоду феодалізму і переходу до капіталістичного способу виробництва були центрами економічного життя, розвитку продуктивних сил, виробничої техніки, вони впливали на формування ринків, на тодішнє село, у них зароджувалися нові суспільнополітичні ідеї. Українські міста і містечка кінця ХVIII-початку ХІХ ст. як центри полків, сотень, повітів, намісництв, губерній тощо, як правило, виконували не лише адміністративні, а й економічні та оборонні функції. За розробленими проектами забудовувалися нові міста, торговельні й військові порти на Чорноморському узбережжі — Херсон (1778 р.), Севастополь (1784 р.), Миколаїв (1788 р.), Одеса (1794 р.); змінювалися старі центри адміністративного управління — Київ, Чернігів, Полтава, Харків та ін. В основу містобудування цього часу були покладені регулярне планування, сполучення міської забудови з природними елементами, ансамблевість центральних площ, на яких розміщувалися офіційні установи. На формування архітектурного обличчя міст певною мірою вплинуло будівництво приміщень торговельного призначення — Контрактовий дім у Києві (архітектор В. Гесте), гостинні двори у Білій церкві й у Києві (архітектори А. Руска і А. Меленський). У південних містах — Одесі, Миколаєві, Херсоні — поширився тип багатоповерхового галерейного будинку, який відповідав місцевим кліматичним умовам. Із розвитком світського мистецтва почалося будівництво спеціальних театральних приміщень. Першими стали Міський театр у Києві (1804-1806 рр., архітектор А. Меленський), театр в Одесі (1809 р.), побудований за проектом архітектора Ж.Тома де Томона. Авторами проектів в основному були французькі та італійські архітектори. У 1837-1842 рр. були побудовані сходи, які ведуть з Одеського порту на Приморський бульвар. Двісті сходів ведуть до напівкруглої площі, на якій знаходиться пам’ятник Ришельє, виконаний скульптором І. Мартосом. З’являються будови з визначеною архітектурною своєрідністю – монументальні фасади, підкреслені колонадою античних ордерів, нова планувальна система з широкими коридорами з одно- або двостороннім розміщенням приміщень. Такими були: корпус Київської академії (1822-1825 рр., архітектор А.Меленський), інститути шляхетних дівчат у Полтаві та Києві (1832, 1832-1842 рр., архітектор В. Беретті), у Полтаві архітектором Ж. Тома де Томон; у 1823-1828 рр. – вже згаданий пам’ятник Ришельє в Одесі. У садово-парковому мистецтві спостерігається перехід від регулярного планування, так званих «французьких парків», до ландшафтних (англійських) парків — паркові ансамблі «Софіївка» на Черкащині (1796-1805 рр.), «Александрія» у Білій Церкві (кінець XVIII ст.) та ін. На західних українських землях класицизм в архітектурі почав затверджуватися ще наприкінці ХVІІІ ст. Композиції будівель стали менш суворими, з широким використанням аркад і барельєфів. Такими є деякі будівлі у Львові, зведені цього часу, зокрема, Міський театр (1837-1842 рр., архітектори І. Зальцман і Л. Пихль), ратуша (1827-1835 рр., архітектори І. Маркль і Ф. Трешер). З формуванням капіталістичних відносин загострюються класові суперечності і в таких умовах релігія посилює свій вплив на народ. Цього часу знову розгортається будівництво культових споруд, архітектура яких зазнала суттєвих змін. Споруджуються великі міські собори з простими прямокутними формами, з одним одноярусним верхом, що увінчувався сферичним куполом. Обов’язковими ознаками храму стали колонні портики. Серед міських церков у стилі класицизму домінували хрестово-купольні або круглі храми з трапезною і дзвіницею. 1801 р. вийшла заборона Синоду на будівництво церков у «малоросійському стилі». У зв’язку з цим спорудження дерев’яних храмів скоротилося, за винятком західноукраїнських земель, де все ще зберігалася місцева традиціяНа одній і тій же будові можна побачити поряд колони і капітелі різних епох і стилів. Готика уживається поряд з класицизмом, а Ренесанс — з псевдовізантійськими формами. Творчість Т.Г. Шевченка становить новий етап в історії українського образотворчого мистецтва. Відкидаючи гасло «мистецтво для мистецтва», лідери цього руху вважали, що мистецтво повинне слугувати громадянським ідеалам. У 70-х роках у межах цих ідей з’являється Товариство пересувних художніх виставок. Ідеї російських та українських демократів, діяльність Товариства, у складі якого було багато й українських художників, обумовили піднесення художнього життя в Україні.

43. Укр. літ. в ХІХ - поч. ХХ ст.

Українська література — література, написана українською мовою або українськими письменниками. Українська література мала важкий розвиток через постійне іноземне панування над українськими землями. В деякі періоди використання української мови навіть було заборонено до друку. Однак, незважаючи на численні репресії, Україна має багату літературну спадщину, яку створила велика кількість відомих авторів.

Нова українська література

Наприкінці XVIII я. бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського «Енеїда» знаменувала появу новітньої літературної української мови і початок сучасної української літератури. Цей твір увібрав у себе перлини українського гумору, відобразив яскравий народний побут. Гумористичний і сатиричний тон творів Котляревського був підхоплений іншими письменниками, передусім членами т. зв. Харківського гуртка (П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка). До харківського гуртка належав також Г. Квітка-Основ’яненко — основоположник української художньої прози, який перервав традицію використання української мови тільки в комічних жанрах.

Романтизм

XIX я. — це доба становлення національної самосвідомості. Поетична збірка «Кобзар» видатного українського поета Тараса Шевченка, яка побачила світ у 1840 році, фактично стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Творчість Тараса Шевченка визначила на десятиліття вперед подальший розвиток української літератури — (не тільки поезії, а й прози і драматургії). Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. Шевченко завершив процес її формування, розпочатий ще його попередниками (Котляревський, Квітка-Основ’яненко, поети-романтики та я.), здійснивши її синтез з живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Ім’я Тараса Шевченка стало символом української культури у світі, подібно до таких емблематичних імен універсального рівня як Шекспір, Гете чи Пушкін, кожен з яких асоціюється не тільки з літературою, а й культурою своїх країн.

У 1820 році засновано Руську трійцю — галицьке літературне угрупування, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

Реалізм

Літературний процес другої половини XIX я. формувався під впливом творчості цілої плеяди талановитих письменників — Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Бориса Грінченка та я. Для літератури того часу характерні різноманітність художніх напрямів та індивідуальних стилів письменства, використання різних жанрів — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. Значна частина письменників цієї доби вела активну політичну і просвітницьку діяльність.

Прикладом універсальної особистості в історії не тільки української, а й світової культури є постать Івана Франка — поета, прозаїка, драматурга, журналіста, літературного критика, теоретика та перекладача. Творчий доробок І. Франка вражає своєю неосяжністю (понад 50 томів). Письменник одним з перших почав перекладати твори світової літератури українською (Гете, Гейне, Байрона).

Модернізм

З появою на зламі століть нової генерації авторів українська література зазнає впливу європейського модернізму. Найяскравіше цей підхід позначився на творчості двох провідних літературних постатей цього періоду — поетеси Лесі Українки та прозаїка Михайла Коцюбинського. Леся Українка збагатила українську літературу образами світової літератури й сюжетами з історії, міфології різних епох і різних народів світу. Поряд з великим талантом поетеси Леся Українка виявила неабиякий хист перекладача. Їй належать чудові переклади з творів Гомера, Г. Гейне, В. Шекспіра, Дж. Байрона, В. Гюго, єгипетських та італійських народних пісень, індійського епосу.

 

 

Укр. культ. в 1917-20р.

Складні й неоднозначні соціальні, економічні та політичні процеси справили значний вплив на культурне життя тогочасного суспільства. Без перебільшення можна сказати, що особливо плідними з цього огляду були роки української революції та боротьби за збереження української державності. Багато з того, що було зроблено Центральною Радою, Українською Державою гетьмана П. Скоропадського, Директорією УНР у сфері культури, було зроблено вперше в новітній історії України.

1.Освіта:

Почнемо з періоду правління П. Скоропадського. За часи його гетьманування було зроблено великий крок у напрям розвитку української освіти. Він провів українізацію загальноосвітніх шкіл (на осінь 1918р. в Україні вже було близько 150 українських гімназій). Був прийнятий закон про обов`язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах. Було реорганізовано народний університет в Києві в державний український університет, відкрито український університет в Кам`янці-Подільському, у російськомовних університетах Києва, Харкова, Одеси відкривалися кафедри української мови. Створено національну Академію наук, першим президентом якої став академік В. Вернадський. Започатковано Національну бібліотеку, засновано Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (керівник П. Саксаганський), «Молодий театр» (кер. Лесь Курбас). П.Скоропадський проводив активну українізацію. (+++)

Підчас правління Директорії і Денікінського режиму ніяких особливих реформ прийнято не було.

Радянська ж влада ліквідує неписемнність(+), пропагує ідеологізацію(-), відкриває трудові школи, робить семирічну освіту, скасовує плату за навчання(+), створює педагогічні інститути() ліквідує всі інститути(1920р.) (-), вся наукова робота контролюється академією наук.

2. Література:

Літературний процес в Україні 1917-1921 рр. пов'язаний як з іменами вже відомих письменників і поетів, так і з новими іменами літераторів, талант яких почав розкриватися в умовах революції і визвольних змагань. Політичні симпатії більшості з них були на боці українських національних партій, Центральної Ради, а пізніше Директорії.

Тоді на Україні основними були напрями: романтизм(яскравими представниками якого були О.Олесь(Кандиба), І.Блакитний, В.Сосюра),неокласицизм (М.Рильський, М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Ю. Клен), символізм(П.Тичина, Я.Савченко, Д.Загул),панфутуризм(М. Семенко)

3. Образотворче мистецтво:

Національно-демократична революція і жорстока збройна боротьба за захист її завоювань були складною сторінкою в новітній історії українського образотворчого мистецтва. Підчас війни загинули великі художні цінності: картини, скульптури, монументи, архітектурні ансамблі. Але разом з тим побачили світ художні твори, що несли на собі відбиток часу.

Мабудь, одна з найбільш важливих подій було відкриття академії мистецтв(5 грудня 1917 р.), активно цьому сприяли М. Грушевський - голова Центральної Ради, І. Стешенко — генеральний секретар освіти, М. Біляшівський — директор Київського міського музею, інші визначні політичні діячі, художники, вчені. Очолював академію М.Бойчук.

Школа Бойчука справила значний вплив на подальший розвиток не лише українського, а й світового мистецтва. Його послідовники творили в багатьох країнах світу.

4.Театр, музика:

У 1917-1920 рр. відчутних змін зазнала театральна справа. За часів гетьмана був заснований Український театр драми та опери, виник ряд інших творчих колективів.

Було відновлено театр української драми(1918р.), відкрито Молодий театр Л.Курбаса (київ), театр на чалі з Г.Юрою (нині І.Франка), створена українська державна капела (О.Кошиць), державний симфонічний оркестр.Відомими стали композитори Б. Лятошинський, М. Леонтович, Г.Верьовка

5.Релігія:

- Починається антирелігійна компанія, - Українська автокефальна церква зникає і переходить під Московський патріархат (РПЦ)