Архітектура і образотворче мистецтво 17 – 1 пол. 18 ст

У 16—перш пол 17 ст. значного розвитку на Укр. досягло культове і цивільне будівництво. Воно справило великий вплив на архітектуру і монументальне образотворче мистецтво. Помітного розвитку досягла укр архітектура на галицько-волинських землях. Архітектурні пам'ятки даної епохи можна поділити на два основних типи: 1) оборонні споруди-замки; 2) церкви.

У цей період в архітектурі та образотворчому дерев`яному церковному будівництві основним архітектурним типом були так звані зрубні храми. Найкращ. пам'ятками укр. архітектурного стилю є трибанні та п'ятибанні церкви. На Укр збереглися тільки церква св. Духа в с. Потеличі Львівської області (1555 р.) та церква св. Миколая в Чернівцях (1607 р.).

Кам'яна архітектура відображала ренесансні віяння. В цей час зводилися замки-фортеці і замки-палаци, пере-плановувались та розширювались міста, переважно в Галичині, на Волині та Поділлі (Львів, Луцьк, Кам'янець-Подільський, Перемишль, Жовква, Броди). У середині 17 ст. перебудовується Київ з центром на Подолі.
У багатьох містах у той час споруджувалися оборонні укріплення — дерев'яні та кам'яні замки, вали, рови і стіни. Замки-фортеці були збудовані у Кам'янці, Львові,. Луцьку, Острозі. В перш пол17 ст. замість стінових замків стали зводити бастіони з розкішними магнатськими палацами. Замки з бастіонами будувалися у формі квадрата, як у Золочеві та Підгірцях, або п'ятикутника, як, наприклад, у Бродах.

Нові гуманістичні ідеї в мистецтві справили свій вплив і на розвиток укр.скульптури, яка була тісно пов'язана з розвитком архітектури. На фасадах, порталах, в інтер'єрах ренесансних будинків, палаців, церков, іконостасів з'явилися скульптурні рельєфи та пишне різьблення.

З епохою Відродження тісно пов'язаний і скульптурний портрет, що набув поширення у вигляді надгробних пам'ятників.
Образотворче мис-во характеризувалось монументальністю, витонченістю колориту, гармонією пропорцій, яскравістю малюнка і високою професійністю виконання.

В укр. образотворчому мистецтві кінця XVI— початку XVII ст. набуває розвитку портретний живопис. Під впливом гуманістичних ідей художники того часу звертають особливу увагу на обличчя людини, прагнуть передати характер, розум, силу волі, почуття власної гідності. До ранніх зразків цього типу відносяться портрети Яна Гербурта та Костянтина Корнякта. Найраннішим серед світських портетів є зображення Стефана Баторія, створене львівс. живописцем Стефановичем.

З дія-тю львівського цеху художників пов'язані імена кращих живописців того часу, а саме Федора Сеньковича, Лаврентія Пилиповича, Миколи Петрахновича ін. Вони виконували замовлення світських осіб, польських магнатів, а також працювали для задоволення потреб братств і церков. Творчість львівських художників характеризувалась високою професійною культурою, обізнаністю з досягненнями зхєвроп.мистецтва.
Культура 16-перш.пол.17ст дає підставу нас говорити про її самобутні риси, тісний зв'язок з гуманістичними ідеями. Все це робило її доступною для народу, сприяло прогресу не лише української, але й світової культури.

 

22. Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.

У XIV—першій половині XVII ст. вагомих здобутків досягли музична культура і театральне мистецтво. Вони розвивалися у тісному зв'язку зі змінами, що відбувалися в народному побуті та звичаях.

Музичну культуру постійно збагачувала усна народна творчість. Поряд з календарними піснями розвивались різні жанри сімейно-обрядових і побутових пісень. В них, як і в піснях землеробського календарного циклу, виявилися риси, притаманні українській музиці.
У роки боротьби українського народу проти іноземних поневолювачів виникли історичні пісні, що прославляли героїв боротьби з татарськими і турецькими завойовниками. З-поміж пісень найвідоміша народна пісня про Байду.

В українській музичній культурі чільне місце у той час посідали історичні пісні та думи. їх виконавцями були кобзарі, котрі мандрували по містах і селах України, оспівували історичне минуле, надихаючи народ на боротьбу за волю України.

У становленні української музики важлива роль належала музичній освіті, яку поширювали братські школи.

Розвиток інструментальної музики привів до появи у деяких містах музичних цехів на зразок ремісничих, що діяли у м.Львові, Кам'янець-Подільську, а також на Волині. Музичні цехи сприяли розвиткові народної професійної інструментальної музики, виникненню самобутніх ансамблів українських національних інструментів.

Наприкінці XVI ст. істотно розширилася сфера театрального мистецтва. Від 1573 р. бере початок звичай ходити з ляльками, що означало виникнення лялькового театру. Подальший розвиток театру пов'язаний із виступами народних співаків, музикантів, танцюристів, фокусників, акробатів, борців, дресирувальників та ін. Комедійні сцени розігрувалися під відкритим небом, на площах, вулицях, ярмарках.

В останній чверті XVI ст. разом з появою братських шкіл виник шкільний театр. Шкільний театр розвивався одночасно з народним театром, репертуар якого складався із містерій різдвяної та великодньої тематики.

 

23. Культура Запорізької Січі та її самобутні риси.

Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існув. козацької держави (1648-1781 pp.). В основі культури Зап. Січі - традиції укр. народу. Запор. Січ форм. із втікачів від кріпацтва, націон. та реліг. переслідувань не лише з регіонів Укр., а й з Рос. імперії, інших країн. Кожен вносив у культ. середовище певні особливості культ. і мистецтва свого народу. => сформ. оригінальна, самобутня культура, що мала велич. вплив на розвиток культури всієї України.

Козаччина поч. у XV ст. як масовий рух чоловіків, які вируш. в степи «на уходи» полювати, рибалити; згодом об’єд. у ватаги і нападали на татар. У XVI ст. козаки почали об’єдн. у військову організацію. Найвідоміший організатор - Дмитро Байда Вишневецький (у 1550 р. об’єднав групи козаків, побудував І-у фортецю на о. Хортиця). Запор. козацтво протягом 3-х століть визначало напрями економ., політ. і культ. розвитку України. Козацтво брало активну участь в опозиц. русі укр. міщанства, правосл. духівництва, частини укр. шляхти проти політики нац-реліг. утисків. Двадцятитисячне військо запорозьке, очол. Петром Конашевичем-Сагайдачним, вступило до Київського (Богоявленського) братства (у той час - культурний та наук. центр Укр.). Запорожці були проф. воїнами й головним завданням вважали оборону церкви та віри.

Протягом багатовікового періоду націон.-визв. боротьби укр. народ поряд з піснями творив думи - мужню, героїчну поезію. Вони виконув. речитативом під акомпанемент кобзи або ліри. Думи виникли у XIV ст., досягли вершин у XVII ст. Найдавніші думи присвячені боротьбі проти крим. орд і султан. військ. Ідея дум – патріотизм, типовий позитивний образ – захисник батьківщини. Активного характеру думи і пісні набували завдяки кобзарям, які часто виступали їх творцями. Кобзарство - окреме явище укр. народної культури, видатне досягнення запор. козацтва. Більшість кобзарів були вихідцями з козацтва. Їх роль у сусп.-громадському й культ. житті, у розвитку військ. і політ. подій на Укр. величезна. Неоціненна роль кобзарів у врятуванні невільників. Їх ніхто не чіпав, саме кобзарі подавали вісті про невільників в Україну. У січовій муз. школі, в якій навчали «вокальної музики і церк. співу», були ств. групи виконавців-лицедіїв, що ставили народне лялькове видовище «Вертеп». Його супроводж. троїсті музики. Виступали артисти і перед козаками, і перед широкими верствами народу.

Демократичність ладу Запор. Січі визначала й характер її церкви. Всі найважл. питання виріш. на загальновійськ. раді, на яку збир. всі запорожці. Активний розвиток церков на Запор. пов’язаний із останньою Новою Січчю (1734-75 рр.). Наприкінці існув. Запор. Січі в межах "Вольностей Війська Запор." у 53х поселеннях було 44 церкви, 13 каплиць, 2 скити, 1 молитовна ікона. Гол. святом на Запор. було свято Покрови - 1 жовтня (новий стиль - 14 жовтня). На всіх 8ми Січах протягом 2,5 століть була церква Покрови. Популярні - церкви Миколая. Серед найважлив. було свято Андрія Первозваного. Розвиток укр. народності і становлення її державності проходили у дуже несприятл. умовах. Посилення катол. експансії, яке призвело до церк. унії, поглиблювало сусп. суперечності. Укр. культ. цього періоду переживала бурхл. розвиток галузей, які пов’яз. з боротьбою за нац.-культ. відродж.. Етнічна єдність культури виявлялася у патріот. спрямуванні літ-ри і мист. творів, спільності творчих методів та художніх прийомів. У худ. сфері посилюється вплив народного світогляду, мист. набуває життєствердж. виразу і народної типовості. На перше місце виступають типові образи людей, які виходять за межі традиц. зображувальних канонів.

Один із найвидатніших полководців Європи, державний діяч, дипломат, — таким постає в нашій історії Петро Конашевич-Сагайдачний. Проявляв гетьман турботу і про розвиток національної освіти та культури. Він з усім Військом Запорізьким увійшов до складу Київського братства, взявши його під свою протекцію. Сагайдачний прагнув відновити значення Києва як православного та культурного центру, він підтримував дія-ть лаврського митрополита Єлисея Плетенецького і створеного ним навколо друкарні Києво-Печерської лаври гуртка учених, друкарів та письменників. 1620 завдяки своєму авторитету гетьман домігся того, що Єрусалимський патріарх Феофан висвятив Києвського митрополита і єпископів. Митпополитом став Іов Борецький. Перед смертю Сагайдачний заповів усе своє майно на просвітницькі, доброчинні та релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі. Під час Хотинської битви Сагайдачного було поранено отруйною стрілою, він помер у Києві в квітні 1622 року. Пам’ять про Сагайдачного український народ зберіг у багатьох козацьких думах і піснях, найвідомішою з яких є "Ой на горі та женці жнуть".