Правовий режим вільних економічних зон

Одним з важливих механізмів, за допомогою якого досягаєть­ся відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і сти­мулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій, є вільні економічні зони. Стат­тя 401 Господарського кодексу України визначає спеціальну (вільну) економічну зону як частину території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим господарської діяльності та особливий порядок застосування та дії законодавства України, та передбачається запровадження пільгових митних, валютно-фінан­сових, податкових та інших умов економічної діяльності національ­них та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення таких зон є залучення інвестицій для акти­візації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяль­ності.

Закон України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонуван­ня спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні пра­вила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ш.

Відповідно до ст. 403 Господарського кодексу України залеж­но від господарської спрямованості та економіко-правових умов

244 | ______________ С.И. Кравчук. Госполарське право України

діяльності можуть створюватися такі типи вільних економічних зон:

І.Вільнімитні зони і порти — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстро­ченням.

2. Технологічні парки та технополіси — це території України, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток нау­кового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційний центрів-технополісів, районів інтенсив­ного наукового розвитку, високотехнологічнихпромисловихкомп-лексів.

3. Туристично-рекреаційні зони — це вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреа­ційний та історйко-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, атакожактивізаціїпідприємниць­кої діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

4. Банківсько-страхові зони— це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхо­вих операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

5. Експортно-транзитні— частинатериторії держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути класифіковані і за іншими критеріями:

1. Інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємо­дію з позазональною економікою країни).

2. Анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком).

3. Зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами).

4. Внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона створюєть­ся, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Прези­дента України, КМУ або місцевих виконавчих органів України та

Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяль носгі\ 245

державної адміністрації. Порядок створення таких зон, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються ст.ст. 5-7 Закону України " Про загальні засади створення і фун­кціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Органами управління вільних економічних зон є місцеві Ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, а їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України "Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон".

Оскільки вільна економічна зона є тимчасовим утворенням, функціонування припиняється у таких випадках:

—у зв'язку з закінченням терміну, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України;

—за поданням Президента України або КМУ вона може бути ліквідованадостроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про їїліквідацію.

Про припинення функціонування кожної вільної економіч­ної зони Верховною Радою України приймається окремий закон.

Держава відповідно до законодавства України гарантує збере­ження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

Ф

Контрольні запитання

1. Якими законодавчими актами регулюється зовнішньоекономіч-надіяльність?

2. Які принципи зовнішньоекономічноїдіяльності закріплені За­коном України "Про зовнішньоекономічну діяльність"?

3. Хто відноситься до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

4. Які види господарських операцій належать до видш зовнішньо­економічноїдіяльності?

5. Заякими формами здійснюєтьсядержавне регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності?

6. Які інвестиції мають право надавати підприємцям України іно-
. земні інвестори?

246 |

С.И. Кравчук. Госполарське право України

Висновки

| 247

 

7. У яких формах проводиться іноземне інвестування суб'єктам господарського права?

8. Чим визначається правовий режим вільних економічних зон в Україні?

9. Які види вільних економічних зон найбільш притаманні ви­робничим структурам нашоїдержави?

Висновки

Підготовка спеціалістів у сфері господарської діяльності знач­ною мірою пов'язана з вивченням базових юридичних дисциплін, однією з яких є господарське законодавство, якому присвячений посібник. У ньому в систематизованому вигляді відображено чинне законодавство, яке регулює господарські правовідносини.

Виклад тем з господарського права допоможе студентам у вив­ченні основних вимог законодавства про цивільне судочинство, орендні, кредитно-розрахункові та інші правовідносини. Законо­давство про господарське судочинство встановлює порядок розгля­ду справ по суперечках, які випливають з цивільних, трудових, фінансових та інших правовідносин. В той же час основним зав­данням господарського судочинства є захист прав і законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб, атакождержави шляхом все­бічного розгляду та вирішення цивільних справ відповідно до чинного законодавства.

В умовах переходу до ринку забезпечення законності у госпо­дарській сфері набуває особливого значення. Належне її функціо­нування забезпечує фінансування господарської і соціальної діяль­ності, ефективної витрати та обігу грошових коштів, в тому числі валюти. Правопорушення у цій сфері можуть серйозно порушити фінансову систему держави, сприяти розвитку інфляційних про­цесів в економіці.

Господарське право визначає дві основних групи господарю­ючих суб'єктів: підприємницькі і некомерційні. Правові положен­ня підприємств принципово відрізняються від статусу некомер-ційних структур, оскільки за мету своєї діяльності передбачають одержання прибутку. Поряд з цим статути конкретних підприєм­ницьких структур відображають мету і принципи утворення асо­ціацій, організаційну побудову та членство, права і обов'язки зас­новників і учасників, майно та повноваження керівних оргайів, порядок припинення діяльності. В значній кількості статутів ви­діляються положення про взаємовідносини господарюючих суб'єктів з державними органами.

248 І С.И. Кравчук. Госполарське право України

В посібнику надано список літератури і питання для само­контролю з кожної теми. Крім того, автором використані матеріа­ли судово-господарської практики.

Посібник може використовуватись в подальшому студентами після закінчення навчального закладу при виконанні певних служ­бових функцій в господарюючих суб'єктах, а також працівниками правоохоронних органів, робота яких пов'язана з розв'язанням проблем злочинності в економічній сфері.

 

І 249

Словник основних термінів

Словникосновнихтермінів

Адміністративний захист прав і законних інтересів суб'єктів гос­подарської діяльності — засіб адміністративного примусу, який за­стосовується як при наявності, так і при відсутності правопору­шення, спрямований на запобігання правопорушенням та усунен­ня їх шкідливих наслідків.

Акредитив - грошове зобов'язання банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив, може здійснювати по­стачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред'явлених документів, пе­редбачених в акредитиві.

₄ Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій рівної номі­нальної вартості.

Асоціація - договірне господарське об'єднання, яке ство­рюється учасниками з метою координації їхньої діяльності (уз­годження дій по номенклатурі товарів, цінах та маркетингу).

Банк — фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розмі­щення їх на власних умовах і ризику.

Банківська платіжна картка — це електронний розрахунковий документ встановленої форми, за яким його власник має право на отримання певної суми готівкових коштів, наявних на його відпо­відному рахунку.

Банківсько-страхова зона — спеціальна економічна зони, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслу­говування нерезидентів. Офшорний статус надається банківсь­ким та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Банкрутство — неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кре­диторів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквіда­ційної процедури.

250 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Біржа — постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюються торговельні операції з біржовими товарами.

Біржова угода - дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну виз­начену суму грошей власнику векселя.

Вільні митні зони і порти — частина території держави, де това­ри іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та про­даватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.

Виробничі фонди - майно, призначене для безпосереднього використання у виробничому процесі.

Господарська діяльність —діяльність, яка пов'язана з вироб­
ництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням
послуг, а також забезпеченням їх виробників необхідними ресурса­
ми. *

Господарська правосуб'єктність — визнана законодавством за суб'єктом господарювання сукупність загальних юридичних можливостей за їх участю в безпосередній господарській діяль­ності і керуванню нею.

Господарське зобов'язання — зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником у сфері госпо-дарськоїдіяльності, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчи­нити певну господарську дію на користь іншого суб'єкта або ут­риматись від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське об'єднання — господарська організація, утворе­на у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншоїдіяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Господарське право - система нормативних актів, основними джерелами яких є закони, підзаконні акти, а також судовий пре­цедент.

Господарський договір -регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв'язків) між суб'єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі суб'єкти.

Господарські відносини — це відносини, пов'язані з початком, здійсненням і припиненням господарськоїдіяльності.

 

І 251

Словник основних термінів

Господарські правовідносини - це відносини між господарю­ючими суб'єктами і органами влади, які утворюються в процесі організації і здійснення господарськоїдіяльності.

Господарські правопорушення - протиправні дія чи без­діяльність суб'єкта господарських відносин, які не відповідають вимогам норм господарського права, не узгоджуються з юридич­ними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушують суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарські спори - суперечності між суб'єктами господарсь­кої діяльності щодо їх прав і обов'язків у господарських право­відносинах.

Господарські товариства - суб'єкт господарювання, створений юридичними або фізичними особами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибут­ку.

Господарсько-правова відповідальність - різновид юридичної

відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобо­в'язань суб'єктами господарської діяльності.

Громадський господарський порядок - основна в суспільстві система матеріального виробництва, яка базується на положен­нях і нормах права, моральних принципах, ділових правилах і зви­чаях, підтримана вищою законодавчою владою в стратегічних еко­номічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних та публічних інтересів, створює партнерські взаємовідносини в си­стемі господарювання.

Депозитні рахунки - вид рахунків, які відкриваються підпри­ємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою бан­ку на визначений у договорі строк.

Державна санація - система заходів по відновленню платосп­роможності боржника, які можуть здійснюватись власниками майна боржника або інвесторами з метою запобігання банкрут­ству шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, уп­равлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних чи правових заходів відповідно до законодавства України до по­чатку у справі про банкрутство.

Державне підприємство - організаційно-правова форма підприємства, заснованого наддержавній власності.

252 |

С.И. Кравчук. Госполарське право України

Словник основних термінів

І 253

 

Державні і комунальні господарські об'єднання - об'єднання підприємств відповідної форми власності, які утворюються пере­важно у формі корпорації або концерну.

Договір купівлі-продажу - угода, за якою одна сторона зобо­в'язується передати майно у повне господарське використання чи оперативне управління іншій стороні, а інша сторона зобов'я­зується прийняти це майно і оплатити за нього належну суму коштів.

Договір оренди — договір, за яким одна сторона (орендода­вець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін укористування майно для здійснення господарськоїдіяльності.

Договір перевезення —договір, за яким одна сторона зобов'я­зується доставити переданий їй постачальником вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу чи уповноваженій особі, а отримувач—зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу ус­тановлену суму коштів.

Договір поставки — договір, за яким одна сторона зобов'я­зується поставити певний вид продукції, а інша сторона її прий­няти та оплатити належну суму коштів.

Експортно-транзитні митні зони і порти — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений по­рядок перетину кордону і торгівлі.

Засновники господарських товариств — особи, які виконують передбачені закономдії по заснуванню товариства.

* Зовнішньоекономічна діяльність —діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетину митного кордону України майном або робочою силою.

Інвестиційна діяльність —сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб ідержави щодо реалізації інвестицій.

Інкорпорація — вид систематизації, який означає зовнішню обробку і об'єднання норм права чи нормативно-правових актів, в яких вони містяться, в єдині збірники за окремими критеріями: предметний, системно-предметний, хронологічний, алфавітний таін.

Іноземне підприємство — організаційно-правова форма підприємства з місце знаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або дер­жави.

Іпотечний кредит - особливий вид відносин з приводу надан­ня кредитів під заставу нерухомого майна.

Казенне підприємство - вид державного підприємства, майно якого є власністю держави і закріплене за підприємством та нале­жить, йому не на праві повного господарського володіння, а на праві оперативного управління.

Кодифікація - вид систематизації законодавства, являє со­бою об'єднання на основі загальних ознак предмета регулювання новоприйнятих норм в єдиний нормативно-правовий акт госпо­дарювання.

Колективне підприємство - організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колек­тивної власності.

Командитне товариство - господарське товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підпри­ємницьку діяльність і солідарно несутьдодаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ном, є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зробле­них ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Комерційний кредит - товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характе­ризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діял ь-

ності.

Консолідація - вид систематизації, який полягає в упоряд­куванні об'єднаних розрізнених правових норм за предметною ознакою в єдиний акт у визначеному логічному зв'язку і послідов­ності господарювання.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення статутної мети. Такою метою є досягнення певних результатів при реалізації інвести­ційно-будівельних проектів.

Консорірумиий кредит - форма кредиту, що надається банківсь­ким консорціумом шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням його позичальнику банківським консорціумом.

Концерн - об'єднання промислових, будівельних, транспор­тних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків тощо, які створюється на основі повної фінансової залежності

254 | _______________ С.Й. Кравчук. Госполарське право України

членів об'єднання від одного або групи підприємств. Фінансо­вою залежністю обумовленоте, що в концерні застосовується най­вищий ступінь централізації управлінських функцій і повнова­жень концерну.

Концесійний договір — письмова угода про передачу держа­вою в концесію приватним підприємствам, іноземній юридичній особі в експлуатацію на певних умовах природних ресурсів, підприємств чи інших об'єктів.

Кооператив — особлива організаційна форма суб'єктів гос­подарського права, яка передбачає обов'язкову трудову участь членів в його діяльності господарювання.

Корпорація - об'єднання, яке створюється підприємствами будь-якої форми власності на основі поєднання їх спільних ви­робничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю. Для цього члени об'єднання делегують правлінню своїх повноважених.

Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру вико­ристання.

Кредитна операція - розміщення банками від свого імені на власних умовах і на власний ризик залучених коштів

Кредитна угода - договір щодо надання кредиту, який супро­воджується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.

Лізинг —визначають сукупність правовідносин, що виника­ють у зв'язку з реалізацією договору лізингу, у тому числі і купів­лею предмета лізингу.

Лізинговий кредит —відносини між юридичними особами, які виникають в разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Майнові гарантії — права підприємств та інших господарсь­ких суб'єктів, які захищаються державою шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур, що гарантують недоторканність їх майна і забезпечують права влас­ності.

Майново-господарські зобов'язання — вид зобов'язань, які ви­никають між суб'єктами господарювання і не господарюючими

 

\ 255

Словник основних термінів

суб'єктами—юридичними особами на підставі господарських до­говорів.

Методи господарського права - це сукупність способів регу­люючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин.

Міжнародний господарський суд —юридичний орган для вирі­шення міжнародних комерційних спорів.

Монопольне становище —домінуюче становище суб'єктів гос-подарськоїдіяльності, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Нормативний договір —джерело права, яке діє у всіх правових системах світу і являє собою погодженість двох або більше суб'єктів шляхом встановлення взаємних прав та обов'язків гос­подарювання.

Нормативно-правовий акт —офіційно прийнятий компетент­ними органами правотворчий документ, яким в систему госпо­дарського права вводяться норми господарювання.

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання — вид захис­ту полягає у тому, що окремі угоди потребують додаткових га­рантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності.

Об'єднання підприємств —господарська організація, створена на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, ко­мерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа.

Оперативний лізинг - господарська операція, в результаті ви­конання якої лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін не менший терміну, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу.

Оренда — засноване на договорі строкове платне користуван­ня майном, що необхідне орендареві для здійснення підприєм­ницької діяльності.

Основні засоби підприємства - сукупність матеріально-речо­вих цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу.

256 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство, в ста­тутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвес­тиція.

Платіжна вимога — документ, що містить вимогу підприєм­ства, установи чи організації на безакцентне списання грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.

Платіжна вимога-доручення — комбінований розрахунковий документ, верхня частина якого передбачає вимогу постачальни­ка безпосередню до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, а нижця—доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка зазначену суму.

Платіжне доручення — бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перераху­вання визначеної суми зі свого рахунка.

Повне товариство —товариство, всі учасники якого відповід­но до укладеного між ними договору здійснюють підприємниць­ку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном, що їм належить.

Поточні рахунки — вид рахунків, які відкриваються під­приємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремле­ним підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного за­конодавства.

Поточні бюджетні рахунки — вид рахунків, які відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяють­ся кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільо­вого їх використання.

Правовий звичай —джерело права, яке являє собою правило поведінки, що склалося історично і отримало офіційне визнання й забезпечення державним примусом господарювання.

Право на пред'явлення претензії — суб'єктивне право підприє­мства чи підприємця, а відповідь на претензію в установленому порядку та у визначений термін — їх обов'язок.

Правовий режим дивідендів — врегульовані правом колектив­ної власності порядок визначення розміру, оголошення та випла­ти акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства.

 

\ 257

Словник основних термінів

Правовий режим майна — встановлена правовими нормами структура майна господарюючих суб'єктів, порядок його форму­вання, використання та передачі.

Приватне підприємство — організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності одного або кількох гро­мадян України, іноземців або осіб без громадянства та їх праці з використанням найманої робочої сили.

Приватне підприємство — організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи.

Привілейовані акції — акції з пільговими правами майнової участі.

Промислово-фінансова група — об'єднання, до складу яких можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм влас­ності, що мають за мету отримання прибутку.

Розрахунковий чек —документ, що містить письмове розпо­рядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазна­чену в ньому суму коштів.

Санатори - особи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припини­ти справу про банкрутство.

Система господарського договору —сукупність договорів, що регулюють майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання.

Система господарського права - множинність правових поло­жень господарської діяльності, які знаходяться у взаємопов'яза­них відносинах, доповнюють та роз'яснюють одне одного, регу-. люючи нормативно граничну їх діяльність.

Спеціальна економічна зона — частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим господарсь­кої діяльності, що передбачає запровадження пільги для митних, валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Спеціальні фонди підприємства — грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва, а слугу­ють іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законо­давством або статутом підприємства.

258 | _______________ С.Й. Кравч ук. Госполарське право України

Спільне підприємство — організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями — підприєм­ство будь-якої організаційно-правової форми, створене відпові­дно до законодавства України, інвестиція в статутному фонді яко­го, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Спостережна рада акціонерного товариства - орган, який пред­ставляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Суб'єкт господарського права — майново відокремлена орга­нізація чи окремий підприємець—фізична особа, делегована в організаційно-правовій формі, що допускається законом для здійснення господарської діяльності і керування нею, наділена необхідними для цього правами і обов'язками, яка несе відпові­дальність за результати господарської діяльності.

Технологічні парки та технополіси — частина території Украї­ни, спеціальний правовий режим якої орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтен­сивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів.

Товариство — об'єднання на засадах угоди майна та підприє­мницької діяльності фізичних та (або) юридичних осіб у формі підприємства, установи чи організації для спільної діяльності з метою одержання прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю —товариство, засно­ване одним або кількома особами, статутний капітал якого поді­лений на частки, а їх розмір встановлений статутом, і несе відпов­ідальність за його зобов'язаннями лише своїм майном.

Товарна біржа — є особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладені біржових угод, виявленні попиту і про­позицій на товари, товарні ціни, вивчає і упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Засновуєть­ся шляхом укладення засновниками угоди (засновники сплачу­ють пайовий внесок).

Товариство з додатковою відповідальністю — товариство, ста­тутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені

Словник основних термінів ___________________________ І 259

установчими документами. Учасники такого товариства відпові­дають за його борги лише своїми внесками до статутного фонду, а при їх недостатності — майном, що їм належить.

Туристично-рекреаційні зони —вільні економічні зони, які ство­рюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його ви­користання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Угода форвардна —різновид операцій купівлі-продажу товарів із постачанням їх через певний, передбачений угодою, час з опла­тою за ціною на момент укладення контракту.

Угода ф'ючерсна - вид угод на товарних і фондових біржах, який передбачає оплату товарів, цінних паперів чи валюти через певний час після укладення угоди за ціною, наперед визначеною в контракті.

Укладання господарського договору- зустрічнідоговірно-про-цедурні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо ви­роблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору як правового акта.

Установчий договір -договір, що укладається між ініціатора­ми створення підприємств (засновниками) і визначає порядок та умови їх участі у створенні та діяльності підприємства.

Установчі документа підприємства— комплект документів вста­новленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права.

Учасники - особи, які виконують обов'язки передплатника на акції перед товариством засновників та акціонерів, перед акціонерним товариством.

Фінансовий інститут — організація, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів цієї юридичної особи.

Фінансовий лізинг - господарська операція, в результаті ук­ладення якої лізингоодержувач отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу.

260 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Фонди акціонерного товариства - передбачені нормами права види або частина майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення.

Фондова біржа —організаційно оформлений постійно діючий ринок, наякому здійснюється торгівля цінними паперами, що мо­жуть вільно продаватися і купуватися.

Функції господарського договору —передбачені або санкціо­новані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким урегульовуються відповідні господарські відносини.

Ціна - грошовий вираз вартості товарів, робіт чи послуг.

Юридична доктрина - як джерело права являє собою наукові правові ідеї, принципи, теорії, які концептуально сформувались і утворились в працях, а також висловлюваннях вчених-юристів, офіційно визнані як загальнообов'язкові положення (норми) для використання в юридичній практиці господарювання.

 

| 261

Література

ЛІТЕРАТУРИ

Л. Конституція України. - К.: Просвіта, 1996. - 78 с. ^2. Господарський кодекс України. - К., 2003. ^3. Цивільний Кодекс України // Голос України.- 2003.-№ 45-46.

4. Закон України "Про ціни та ціноутворення" від 3 грудня

1990 р., № 508 //Закони України. - Т. 1. - К., 1996. - С. 37-47.

5. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., № 6477 // Закони України.-Т. 1.-К, 1996.-С. 173-188.

6. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 груд­ня 2000 р. № 2121 -III // Урядовий кур'єр. - 2001. -17 січня.

7. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від Ібквітня 1991 р., № 959//ЗакониУкраїни. -Т. 1. - К., 1996. -С. 333-368.

8. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня

1991 р.,№ 1201//ЗакониУкраїни.-Т. 2.-К., 1996. -С.З—18.

9. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня
1991 р., №1576//Закони України.-Т. 2.-К., 1996.-С. 189-

213.

10. Закон України "Про колекти