Правовий режим вільних економічних зон 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правовий режим вільних економічних зон



Одним з важливих механізмів, за допомогою якого досягаєть­ся відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і сти­мулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій, є вільні економічні зони. Стат­тя 401 Господарського кодексу України визначає спеціальну (вільну) економічну зону як частину території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим господарської діяльності та особливий порядок застосування та дії законодавства України, та передбачається запровадження пільгових митних, валютно-фінан­сових, податкових та інших умов економічної діяльності національ­них та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення таких зон є залучення інвестицій для акти­візації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяль­ності.

Закон України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонуван­ня спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні пра­вила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ш.

Відповідно до ст. 403 Господарського кодексу України залеж­но від господарської спрямованості та економіко-правових умов


244 |______________ С.И. Кравчук. Госполарське право України

діяльності можуть створюватися такі типи вільних економічних зон:

І.Вільнімитні зони і порти — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстро­ченням.

2. Технологічні парки та технополіси — це території України, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток нау­кового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційний центрів-технополісів, районів інтенсив­ного наукового розвитку, високотехнологічнихпромисловихкомп-лексів.

3. Туристично-рекреаційні зони — це вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреа­ційний та історйко-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, атакожактивізаціїпідприємниць­кої діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

4. Банківсько-страхові зони—це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхо­вих операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

5. Експортно-транзитні—частинатериторії держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути класифіковані і за іншими критеріями:

1. Інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємо­дію з позазональною економікою країни).

2. Анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком).

3. Зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами).

4. Внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона створюєть­ся, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Прези­дента України, КМУ або місцевих виконавчих органів України та


Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяльносгі\ 245

державної адміністрації. Порядок створення таких зон, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються ст.ст. 5-7 Закону України " Про загальні засади створення і фун­кціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Органами управління вільних економічних зон є місцеві Ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, а їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України "Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон".

Оскільки вільна економічна зона є тимчасовим утворенням, функціонування припиняється у таких випадках:

—у зв'язку з закінченням терміну, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України;

—за поданням Президента України або КМУ вона може бути ліквідованадостроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про їїліквідацію.

Про припинення функціонування кожної вільної економіч­ної зони Верховною Радою України приймається окремий закон.

Держава відповідно до законодавства України гарантує збере­ження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

Ф

Контрольні запитання

1. Якими законодавчими актами регулюється зовнішньоекономіч-надіяльність?

2. Які принципи зовнішньоекономічноїдіяльності закріплені За­коном України "Про зовнішньоекономічну діяльність"?

3. Хто відноситься до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

4. Які види господарських операцій належать до видш зовнішньо­економічноїдіяльності?

5. Заякими формами здійснюєтьсядержавне регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності?

6. Які інвестиції мають право надавати підприємцям України іно-
. земні інвестори?


246 |


С.И. Кравчук. Госполарське право України


Висновки


| 247


 


7. У яких формах проводиться іноземне інвестування суб'єктам господарського права?

8. Чим визначається правовий режим вільних економічних зон в Україні?

9. Які види вільних економічних зон найбільш притаманні ви­робничим структурам нашоїдержави?


Висновки

Підготовка спеціалістів у сфері господарської діяльності знач­ною мірою пов'язана з вивченням базових юридичних дисциплін, однією з яких є господарське законодавство, якому присвячений посібник. У ньому в систематизованому вигляді відображено чинне законодавство, яке регулює господарські правовідносини.

Виклад тем з господарського права допоможе студентам у вив­ченні основних вимог законодавства про цивільне судочинство, орендні, кредитно-розрахункові та інші правовідносини. Законо­давство про господарське судочинство встановлює порядок розгля­ду справ по суперечках, які випливають з цивільних, трудових, фінансових та інших правовідносин. В той же час основним зав­данням господарського судочинства є захист прав і законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб, атакождержави шляхом все­бічного розгляду та вирішення цивільних справ відповідно до чинного законодавства.

В умовах переходу до ринку забезпечення законності у госпо­дарській сфері набуває особливого значення. Належне її функціо­нування забезпечує фінансування господарської і соціальної діяль­ності, ефективної витрати та обігу грошових коштів, в тому числі валюти. Правопорушення у цій сфері можуть серйозно порушити фінансову систему держави, сприяти розвитку інфляційних про­цесів в економіці.

Господарське право визначає дві основних групи господарю­ючих суб'єктів: підприємницькі і некомерційні. Правові положен­ня підприємств принципово відрізняються від статусу некомер-ційних структур, оскільки за мету своєї діяльності передбачають одержання прибутку. Поряд з цим статути конкретних підприєм­ницьких структур відображають мету і принципи утворення асо­ціацій, організаційну побудову та членство, права і обов'язки зас­новників і учасників, майно та повноваження керівних оргайів, порядок припинення діяльності. В значній кількості статутів ви­діляються положення про взаємовідносини господарюючих суб'єктів з державними органами.


248 І С.И. Кравчук. Госполарське право України

В посібнику надано список літератури і питання для само­контролю з кожної теми. Крім того, автором використані матеріа­ли судово-господарської практики.

Посібник може використовуватись в подальшому студентами після закінчення навчального закладу при виконанні певних служ­бових функцій в господарюючих суб'єктах, а також працівниками правоохоронних органів, робота яких пов'язана з розв'язанням проблем злочинності в економічній сфері.


 

І 249

Словник основних термінів

Словникосновнихтермінів

Адміністративний захист прав і законних інтересів суб'єктів гос­подарської діяльності— засіб адміністративного примусу, який за­стосовується як при наявності, так і при відсутності правопору­шення, спрямований на запобігання правопорушенням та усунен­ня їх шкідливих наслідків.

Акредитив- грошове зобов'язання банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив, може здійснювати по­стачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред'явлених документів, пе­редбачених в акредитиві.

4 Акціонерне товариство— господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій рівної номі­нальної вартості.

Асоціація- договірне господарське об'єднання, яке ство­рюється учасниками з метою координації їхньої діяльності (уз­годження дій по номенклатурі товарів, цінах та маркетингу).

Банк— фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розмі­щення їх на власних умовах і ризику.

Банківська платіжна картка— це електронний розрахунковий документ встановленої форми, за яким його власник має право на отримання певної суми готівкових коштів, наявних на його відпо­відному рахунку.

Банківсько-страхова зона— спеціальна економічна зони, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслу­говування нерезидентів. Офшорний статус надається банківсь­ким та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Банкрутство— неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кре­диторів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквіда­ційної процедури.


250 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Біржа— постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюються торговельні операції з біржовими товарами.

Біржова угода- дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів.

Вексель— цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну виз­начену суму грошей власнику векселя.

Вільні митні зони і порти— частина території держави, де това­ри іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та про­даватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.

Виробничі фонди- майно, призначене для безпосереднього використання у виробничому процесі.

Господарська діяльність—діяльність, яка пов'язана з вироб­
ництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням
послуг, а також забезпеченням їх виробників необхідними ресурса­
ми. *

Господарська правосуб'єктність— визнана законодавством за суб'єктом господарювання сукупність загальних юридичних можливостей за їх участю в безпосередній господарській діяль­ності і керуванню нею.

Господарське зобов'язання— зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником у сфері госпо-дарськоїдіяльності, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчи­нити певну господарську дію на користь іншого суб'єкта або ут­риматись від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське об'єднання— господарська організація, утворе­на у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншоїдіяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Господарське право- система нормативних актів, основними джерелами яких є закони, підзаконні акти, а також судовий пре­цедент.

Господарський договір-регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв'язків) між суб'єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі суб'єкти.

Господарські відносини— це відносини, пов'язані з початком, здійсненням і припиненням господарськоїдіяльності.


 

І 251

Словник основних термінів

Господарські правовідносини- це відносини між господарю­ючими суб'єктами і органами влади, які утворюються в процесі організації і здійснення господарськоїдіяльності.

Господарські правопорушення- протиправні дія чи без­діяльність суб'єкта господарських відносин, які не відповідають вимогам норм господарського права, не узгоджуються з юридич­ними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушують суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарські спори- суперечності між суб'єктами господарсь­кої діяльності щодо їх прав і обов'язків у господарських право­відносинах.

Господарські товариства- суб'єкт господарювання, створений юридичними або фізичними особами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибут­ку.

Господарсько-правова відповідальність- різновид юридичної

відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобо­в'язань суб'єктами господарської діяльності.

Громадський господарський порядок- основна в суспільстві система матеріального виробництва, яка базується на положен­нях і нормах права, моральних принципах, ділових правилах і зви­чаях, підтримана вищою законодавчою владою в стратегічних еко­номічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних та публічних інтересів, створює партнерські взаємовідносини вси­стемі господарювання.

Депозитні рахунки- вид рахунків, які відкриваються підпри­ємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою бан­ку на визначений у договорі строк.

Державна санація- система заходів по відновленню платосп­роможності боржника, які можуть здійснюватись власниками майна боржника або інвесторами з метою запобігання банкрут­ству шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, уп­равлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних чи правових заходів відповідно до законодавства України до по­чатку у справі про банкрутство.

Державне підприємство- організаційно-правова форма підприємства, заснованого наддержавній власності.


252 |


С.И. Кравчук. Госполарське право України


Словник основних термінів


І 253


 


Державні і комунальні господарські об'єднання- об'єднання підприємств відповідної форми власності, які утворюються пере­важно у формі корпорації або концерну.

Договір купівлі-продажу- угода, за якою одна сторона зобо­в'язується передати майно у повне господарське використання чи оперативне управління іншій стороні, а інша сторона зобов'я­зується прийняти це майно і оплатити за нього належну суму коштів.

Договір оренди— договір, за яким одна сторона (орендода­вець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін укористування майно для здійснення господарськоїдіяльності.

Договір перевезення—договір, за яким одна сторона зобов'я­зується доставити переданий їй постачальником вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу чи уповноваженій особі, а отримувач—зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу ус­тановлену суму коштів.

Договір поставки— договір, за яким одна сторона зобов'я­зується поставити певний вид продукції, а інша сторона її прий­няти та оплатити належну суму коштів.

Експортно-транзитні митні зони і порти— частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений по­рядок перетину кордону і торгівлі.

Засновники господарських товариств— особи, які виконують передбачені закономдії по заснуванню товариства.

* Зовнішньоекономічна діяльність—діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетину митного кордону України майном або робочою силою.

Інвестиційна діяльність—сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб ідержави щодо реалізації інвестицій.

Інкорпорація— вид систематизації, який означає зовнішню обробку і об'єднання норм права чи нормативно-правових актів, в яких вони містяться, в єдині збірники за окремими критеріями: предметний, системно-предметний, хронологічний, алфавітний таін.

Іноземнепідприємство — організаційно-правова форма підприємства з місце знаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або дер­жави.


Іпотечний кредит- особливий вид відносин з приводу надан­ня кредитів під заставу нерухомого майна.

Казенне підприємство- вид державного підприємства, майно якого є власністю держави і закріплене за підприємством та нале­жить, йому не на праві повного господарського володіння, а на праві оперативного управління.

Кодифікація- вид систематизації законодавства, являє со­бою об'єднання на основі загальних ознак предмета регулювання новоприйнятих норм в єдиний нормативно-правовий акт госпо­дарювання.

Колективне підприємство- організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колек­тивної власності.

Командитне товариство- господарське товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підпри­ємницьку діяльність і солідарно несутьдодаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ном, є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зробле­них ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Комерційний кредит- товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характе­ризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діял ь-

ності.

Консолідація- вид систематизації, який полягає в упоряд­куванні об'єднаних розрізнених правових норм за предметною ознакою в єдиний акт у визначеному логічному зв'язку і послідов­ності господарювання.

Консорціум- тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення статутної мети. Такою метою є досягнення певних результатів при реалізації інвести­ційно-будівельних проектів.

Консорірумиий кредит- форма кредиту, що надається банківсь­ким консорціумом шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням його позичальнику банківським консорціумом.

Концерн- об'єднання промислових, будівельних, транспор­тних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків тощо, які створюється на основі повної фінансової залежності


254 |_______________ С.Й. Кравчук. Госполарське право України

членів об'єднання від одного або групи підприємств. Фінансо­вою залежністю обумовленоте, що в концерні застосовується най­вищий ступінь централізації управлінських функцій і повнова­жень концерну.

Концесійний договір— письмова угода про передачу держа­вою в концесію приватним підприємствам, іноземній юридичній особі в експлуатацію на певних умовах природних ресурсів, підприємств чи інших об'єктів.

Кооператив— особлива організаційна форма суб'єктів гос­подарського права, яка передбачає обов'язкову трудову участь членів в його діяльності господарювання.

Корпорація- об'єднання, яке створюється підприємствами будь-якої форми власності на основі поєднання їх спільних ви­робничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю. Для цього члени об'єднання делегують правлінню своїх повноважених.

Кредит— позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру вико­ристання.

Кредитна операція- розміщення банками від свого імені на власних умовах і на власний ризик залучених коштів

Кредитна угода- договір щодо надання кредиту, який супро­воджується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.

Лізинг—визначають сукупність правовідносин, що виника­ють у зв'язку з реалізацією договору лізингу, у тому числі і купів­лею предмета лізингу.

Лізинговий кредит—відносини між юридичними особами, які виникають в разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Майнові гарантії— права підприємств та інших господарсь­ких суб'єктів, які захищаються державою шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур, що гарантують недоторканність їх майна і забезпечують права влас­ності.

Майново-господарські зобов'язання— вид зобов'язань, які ви­никають між суб'єктами господарювання і не господарюючими


 

\ 255

Словник основних термінів

суб'єктами—юридичними особами на підставі господарських до­говорів.

Методи господарського права- це сукупність способів регу­люючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин.

Міжнародний господарський суд—юридичний орган для вирі­шення міжнародних комерційних спорів.

Монопольне становище—домінуюче становище суб'єктів гос-подарськоїдіяльності, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Нормативний договір—джерело права, яке діє у всіх правових системах світу і являє собою погодженість двох або більше суб'єктів шляхом встановлення взаємних прав та обов'язків гос­подарювання.

Нормативно-правовий акт—офіційно прийнятий компетент­ними органами правотворчий документ, яким в систему госпо­дарського права вводяться норми господарювання.

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання— вид захис­ту полягає у тому, що окремі угоди потребують додаткових га­рантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності.

Об'єднання підприємств—господарська організація, створена на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, ко­мерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа.

Оперативний лізинг- господарська операція, в результаті ви­конання якої лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін не менший терміну, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу.

Оренда — засноване на договорі строкове платне користуван­ня майном, що необхідне орендареві для здійснення підприєм­ницької діяльності.

Основні засоби підприємства- сукупність матеріально-речо­вих цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу.


256 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Підприємство з іноземними інвестиціями- підприємство, в ста­тутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвес­тиція.

Платіжна вимога— документ, що містить вимогу підприєм­ства, установи чи організації на безакцентне списання грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.

Платіжна вимога-доручення — комбінований розрахунковий документ, верхня частина якого передбачає вимогу постачальни­ка безпосередню до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, а нижця—доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка зазначену суму.

Платіжне доручення— бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перераху­вання визначеної суми зі свого рахунка.

Повне товариство—товариство, всі учасники якого відповід­но до укладеного між ними договору здійснюють підприємниць­ку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном, що їм належить.

Поточні рахунки— вид рахунків, які відкриваються під­приємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремле­ним підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного за­конодавства.

Поточні бюджетні рахунки— вид рахунків, які відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяють­ся кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільо­вого їх використання.

Правовий звичай—джерело права, яке являє собою правило поведінки, що склалося історично і отримало офіційне визнання й забезпечення державним примусом господарювання.

Право на пред'явлення претензії— суб'єктивне право підприє­мства чи підприємця, а відповідь на претензію в установленому порядку та у визначений термін — їх обов'язок.

Правовий режим дивідендів— врегульовані правом колектив­ної власності порядок визначення розміру, оголошення та випла­ти акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства.


 

\ 257

Словник основних термінів

Правовий режим майна— встановлена правовими нормами структура майна господарюючих суб'єктів, порядок його форму­вання, використання та передачі.

Приватне підприємство— організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності одного або кількох гро­мадян України, іноземців або осіб без громадянства та їх праці з використанням найманої робочої сили.

Приватне підприємство— організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи.

Привілейовані акції— акції з пільговими правами майнової участі.

Промислово-фінансова група— об'єднання, до складу яких можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм влас­ності, що мають за мету отримання прибутку.

Розрахунковий чек—документ, що містить письмове розпо­рядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазна­чену в ньому суму коштів.

Санатори- особи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припини­ти справу про банкрутство.

Система господарського договору—сукупність договорів, що регулюють майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання.

Система господарського права- множинність правових поло­жень господарської діяльності, які знаходяться у взаємопов'яза­них відносинах, доповнюють та роз'яснюють одне одного, регу-. люючи нормативно граничну їх діяльність.

Спеціальна економічна зона— частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим господарсь­кої діяльності, що передбачає запровадження пільги для митних, валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Спеціальні фонди підприємства— грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва, а слугу­ють іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законо­давством або статутом підприємства.


258 |_______________ С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Спільне підприємство— організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями— підприєм­ство будь-якої організаційно-правової форми, створене відпові­дно до законодавства України, інвестиція в статутному фонді яко­го, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Спостережна рада акціонерного товариства- орган, який пред­ставляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Суб'єкт господарського права— майново відокремлена орга­нізація чи окремий підприємець—фізична особа, делегована в організаційно-правовій формі, що допускається законом для здійснення господарської діяльності і керування нею, наділена необхідними для цього правами і обов'язками, яка несе відпові­дальність за результати господарської діяльності.

Технологічні парки та технополіси— частина території Украї­ни, спеціальний правовий режим якої орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтен­сивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів.

Товариство— об'єднання на засадах угоди майна та підприє­мницької діяльності фізичних та (або) юридичних осіб у формі підприємства, установи чи організації для спільної діяльності з метою одержання прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю—товариство, засно­ване одним або кількома особами, статутний капітал якого поді­лений на частки, а їх розмір встановлений статутом, і несе відпов­ідальність за його зобов'язаннями лише своїм майном.

Товарна біржа— є особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладені біржових угод, виявленні попиту і про­позицій на товари, товарні ціни, вивчає і упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Засновуєть­ся шляхом укладення засновниками угоди (засновники сплачу­ють пайовий внесок).

Товариство з додатковою відповідальністю— товариство, ста­тутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені


Словник основних термінів___________________________ І 259

установчими документами. Учасники такого товариства відпові­дають за його борги лише своїми внесками до статутного фонду, а при їх недостатності — майном, що їм належить.

Туристично-рекреаційні зони—вільні економічні зони, які ство­рюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його ви­користання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Угода форвардна—різновид операцій купівлі-продажу товарів із постачанням їх через певний, передбачений угодою, час з опла­тою за ціною на момент укладення контракту.

Угода ф'ючерсна- вид угод на товарних і фондових біржах, який передбачає оплату товарів, цінних паперів чи валюти через певний час після укладення угоди за ціною, наперед визначеною в контракті.

Укладання господарського договору-зустрічнідоговірно-про-цедурні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо ви­роблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору як правового акта.

Установчий договір-договір, що укладається між ініціатора­ми створення підприємств (засновниками) і визначає порядок та умови їх участі у створенні та діяльності підприємства.

Установчі документа підприємства—комплект документів вста­новленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права.

Учасники- особи, які виконують обов'язки передплатника на акції перед товариством засновників та акціонерів, перед акціонерним товариством.

Фінансовий інститут— організація, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів цієї юридичної особи.

Фінансовий лізинг- господарська операція, в результаті ук­ладення якої лізингоодержувач отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу.


260 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Фонди акціонерного товариства- передбачені нормами права види або частина майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення.

Фондова біржа—організаційно оформлений постійно діючий ринок, наякому здійснюється торгівля цінними паперами, що мо­жуть вільно продаватися і купуватися.

Функції господарського договору—передбачені або санкціо­новані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким урегульовуються відповідні господарські відносини.

Ціна- грошовий вираз вартості товарів, робіт чи послуг.

Юридична доктрина- як джерело права являє собою наукові правові ідеї, принципи, теорії, які концептуально сформувались і утворились в працях, а також висловлюваннях вчених-юристів, офіційно визнані як загальнообов'язкові положення (норми) для використання в юридичній практиці господарювання.


 

| 261

Література

ЛІТЕРАТУРИ

Л. Конституція України. - К.: Просвіта, 1996. - 78 с. ^2. Господарський кодекс України. - К., 2003. ^3. Цивільний Кодекс України // Голос України.- 2003.-№ 45-46.

4. Закон України "Про ціни та ціноутворення" від 3 грудня

1990 р., № 508 //Закони України. - Т. 1. - К., 1996. - С. 37-47.

5. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., № 6477 // Закони України.-Т. 1.-К, 1996.-С. 173-188.

6. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 груд­ня 2000 р. № 2121 -III // Урядовий кур'єр. - 2001. -17 січня.

7. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від Ібквітня 1991 р., № 959//ЗакониУкраїни. -Т. 1. - К., 1996. -С. 333-368.

8. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня

1991 р.,№ 1201//ЗакониУкраїни.-Т. 2.-К., 1996. -С.З—18.

9. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня
1991 р., №1576//Закони України.-Т. 2.-К., 1996.-С. 189-

213.

10. Закон України "Про колективне сільськогосподарське під­приємство" від І4лютого 1992р., № 2114//Закони України. -Т. 3. - К., 1996. - С. 22-33.

11. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18лютого 1992 р., № 2132//Закони України.-Т. З.-К., 1996.— С. 47-55.

12. Закон України "Про оренду майнадержавних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992 р., № 2269 // Закони України. -Т. 3. -т К., 1996. - С. 220-229.

13. Закон України "Про відновлення платоспроможності





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 193; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.230.9.187 (0.011 с.)