Особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб

Відповідно до Пдвільного законодавства України специфікою функціонування неприбуткових юридичних осіб є те, що вони не здшснюкльвирс^ничоїдіяльнс>стііфункціонуютьзарахунокфінан-сування з державного бюджету. До них відносяться державні уста­нови у сфері культури, охорони здоров'я, освіти та адміністратив­ного управління.

Майно неприбуткових юридичних осіб відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України складається з основних засобів і матеріалів, що належать їм на правах оперативного управління.

Правовий режим майна неприбуткових юридичних осіб виз­начається:

1. Інструкцією з обліку основних засобів бюджетних установ, затвердженою наказом Головного управлінняДержавного казначей­ства, Міністерства економіки таДержавного комітету статистики Українивід 12грудня 1997 р. № 124/136/71.

2. Типовою інструкцією "Про порядок списання матеріаль­них цінностей з балансу бюджетних установ", затвердженою нака­зом Держказначейства України № 142/181 від 10.08.2001 р.

Бюджетні установи витрачають кошти на придбання майна відповідно до бюджетних кошторисів, які визначають загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний роз­поділ коштів установ. Він затверджується не пізніше як через місяць після затвердження бюджету, з якого проводиться фінансування неприбуткової юридичної особи. В процесі виконання таких кош­торисів керівники установ мають право перерозподіляти кошти в межах встановленої суми.

Розліл 5. Правовий режим майна суб'єктів... _________________ | 83

У випадку надання неприбутковими юридичними особами певних платних послуг для громадян отриманими коштами вони розпоряджаються самостійно, які, в основному, направляються на поповнення основних засобів.

Контрольні запитання

1. Яке майно необхідно підприємству для налагодження власного функціонування?

2. Що є джерелами формування майна підприємства?

3. Які майнові функції господарського об'єднання?

4. Що є майном господарських об'єднань?

5. Які підстави виникнення колективної власності визначаються Законом України "Провласність"?

6. Які особливості правового режиму майна неприбуткових юри­дичних осіб?

С.И. Кравчук. Ґосполарське право України

Розділ б

Правові основи стандартизації та управління якістю продукції

Державне управління якістю

Продукції як складова частина

Управління економікою України

Та державний захист прав споживачів

Законодавство про якість являє собою сукупність норматив­них актів і окремих норм, які забезпечують належну якість про­дукції, робіт, послуг, а також захист прав споживачів. Ці норма­тивні акти і норми відносяться до різних галузей права: адміністра­тивного, цивільного, трудового, кримінального та господарського. За їх допомогою закріплюється компетенція органів управління та виробництва в сфері якості Законодавством про якість виділяють­ся такі складові його частини:

—законодавство про стандартизацію і законодавство про сер­тифікацію;

—законодавство про метрологію і метрологічну діяльність;

—законодавство, яке регулює якість продукції, товарш, по­слуг в договорах;

—законодавство про прийом продукції за якістю, а також про відповідальність підприємств чи їх працівників за належну якість продукції.

Центральне місце займає законодавство про стандартизацію і законодавство про сертифікацію продукції і послуг. Стаття 15 Гос­подарського кодексу України та Закон України "Про стандарти­зацію" регулюють відносини в сфері розроблення, затверджен­ня, прийняття і дотримання стандартів. Законодавство про серти­фікацію регулює відносини, пов'язані з діяльністю по підтвердженню відповідності продукції встановленим вимогам до якості.

Розліл 6. Правові основи станлартизаиії та управління... | 8 5

Нормативні акти про стандартизацію визначають загальні принципи стандартизації в Україні; систему нормативних доку­ментів по стандартизації у нашій державі, систему органів, які здійснюють стандартизацію, їх компетенцію, порядок розроблен­ня, погодження, затвердження, оформлення, реєстрації, обліку, зберігання і прийняття стандартів, а також відповідальність за їх порушення.

Закон "Про сертифікацію" визначає загальні правила сер­тифікації продукції і послуг в Україні, органи, які здійснюють сертифікацію, їх компетенцію, систему нагляду за дотриманням правил сертифікації, відповідальність за їх порушення. Головне завдання законодавства про сертифікацію та стандартизацію — створення умов для підприємницької діяльності на внутрішньо­му та міжнародному ринку, допомога покупцям у компетентно­му виборі продукції та послуг, недопущення появлення на ринку неякісної продукції, виконання робіт чи надання послуг, які мо­жуть бути небезпечними для здоров'я громадян.

Завдання контролю за дотриманням якості продукції перед­бачається також Законом України "Про вилучення з обігу, пере­робку, утилізацію неякісної та небезпечної продукції". У цьому законодавчому акті передбачається порядоквилучення продоволь­чих та промислових товарів у суб'єктів підприємницької діяль­ності, що ними виробляються чи реалізуються. Такими повно­важеннями наділені місцеві державні адміністрації, органи са­нітарного та епідеміологічного контролю, органи з питань стандартизації, метрології і сертифікації, а також органи охорони навколишнього середовища.

Оплата робіт, пов'язаних з переробкою, утилізацією та зни­щенням вилученої з обігу неякісної продукції здійснюється влас­ником цієї продукції. Якщо ж власник такої продукції невідомий, то після одержання відповідного висновку уповноважених органів знищення проводиться за рахунок місцевого бюджету.

Крім того, відповідно до Закону України "Про якість та безпе­
ку харчових продуктів і продовольчої сировини" державний конт­
роль і нагляд за якістю продуктів і товарів здійснюють уповнова­
жені центральніоргани виконавчої влади у галузі охорони здо­
ров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та
сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин у межах
їх компетенції.. -

86 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Належна якістьта безпека продуктів і товарів підтверджується:

— сертифікатом відповідності;

- державним реєстром або висновком державної санітарно-
епідеміологічної експертизи;

— ветеринарним дозволом для харчових продуктів та продо­
вольчої сировини тваринного походження;

- карантинним дозволом для продукції рослинного похо­
дження.

Усі товари в суб'єктів господарювання повинні бути з відпо-відними документами, наявність яких передбачається законодав­ством. Утому числі з сертифікатом відповідності або з їх копіями, завіренимивустшовленомупорядкусуб'єктомгосподарськоїдіяль-ності, що відпустив товар, а також посвідченнями якості від това­ровиробника.

Нанесення заводським методом знака відповідності на про­дукцію, наявність інформації у супровідних та інших документах не виключає необхідності наявності у продавця сертифікатів відпо­відності або їх копій у торговельній мережі. Ці документи по­винні надаватись кожному покупцю на його вимогу, що передба­чено ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів": "...Спо­живач має право на одержання необхідної, доступноїта достовірної інформації про товар, що забезпечує можливість його компетент­ного вибору".

Захист прав споживачів здійснюється відповідно до ст. 39 Гос­подарського кодексу України, положеннями якої передбачається:

1. Державний захист.

2. Гарантований рівень споживання.

3. Належна якість товарів, робіт чи послуг і їх безпека.

4. Необхідну доступну та достовірна інформація про кількість, якість і асортимент товарів.

5. Відшкодування збитків, завданих товарами.

6. Зверненнядосудучиіншихуповноважених органів влади.