Провадження справ про банкрутство

Провадження справ про банкрутство регулюється Господарсько-процесуальним кодексом України з урахуванням вимог Закону "Про банкрутство".

Стадії провадження справ про банкрутство:

1. Порушення провадження у справі.

2. Попереднє засідання арбітражного суду.

3. Виявлення кредиторів і санаторів.

4. Утворення зборів і комітету кредиторів.

5. Прийняття рішення про санацію.

6. Визнання боржника банкрутом і оголошення про банкрутство.

7. Припинення справи про банкрутство.

На першій стадії розглядається заява: чи підлягає вона прийняттю, а справа - порушенню. Ухвала повинна бути винесена не пізніше ніж через п'ять днів з дня надходження заяви. В ній вирішуються питання прийняття заяви, прийняття справи до розгляду, час і місце арбітражного суду. Водночас потрібні необхідні документи про майновий і фінансовий стан боржника. Ухвала розсилається боржникам, кредиторам і банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.

Друга стадія - наступне засідання арбітражного суду не пізніше ніж через один місяць з дня порушення провадження у справі:

♦ оцінюються документи;

♦ заслуховуються пояснення сторін, банків;

♦ розглядається їх клопотання;

♦ призначається розпорядник майном боржника; розпоряд­ником майна боржника є банк, Фонд державного майна або інша особа, яку запропонує боржник чи кредитори.

♦ зобов'язують заявника подати в "Голос України" чи в "Урядовий кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство.

Виявлений на підставі оголошення про порушення справи про банкрутство кредитор має право подати до арбітражного суду заяву і вказати свої вимоги. Строк подання заяви - один місяць з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство.

Із заяв кредиторів після оголошення про порушення справи про банкрутство справляється мито в розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати без індексації (ст. З Декрету КМУ від 21.01.93 р. "Про держмито").

Третя стадія - санатори - це особи, які мають намір своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника або взяти на себе всі борги чи частину їх, що дало б змогу припинити справу.

Санаторами можуть бути фізичні та юридичні особи, які упродовж місяця з моменту опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство повинні подати до арбітраж­ного суду заяву з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу і умови санатора до боржника.

Четверта стадія - через місяць після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами, скликати збори за їх участю і, якщо необхідно, створити комітет кредиторів. Прийняті зборами рішен­ня про повноваження комітету подаються в арбітражний суд.

П'ята стадія - після закінчення місячного строку, вста­новленого для подання заяв з переведенням боргу на санаторів, арбітражний суд може прийняти ухвалу про санацію боржника.

Така ухвала приймається:

♦ якщо надійшли пропозиції від тих, хто бажає
задовольнити вимоги кредиторів і бюджету;

♦ за умови згоди зборів (комітету) кредиторів зі строками
переведення цих зобов'язань і на переведення боргу.

Якщо юридична особа сама звернулася до арбітражного суду із заявою, вона має право вибору умов санації. У такому разі санація може бути здійснена або реорганізацією у порядку, встановленому Законом "Про підприємства в Україні", або приватизацією (відповідно до приватизаційного законодавства). У разі згоди кредиторів на переведення боргу та зміну боржника суд виносить ухвалу про припинення впровадження у справі.

Якщо відкривається справа про банкрутство державного підприємства, то це порушує права трудового колективу. Колектив має право вимагати або передачі йому в оренду підприємства, або перетворення його в інше підприємство, основане на колективній власності. Умовою реалізації цього права є прийняття новим підприємством боргів підприємства-боржника. Згоди кредиторів на таку "санацію" не вимагається.

Шоста стадія - банкрутом підприємство можна визнати у разі:

♦ відсутності пропозицій щодо санації;

♦ незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

Приймається постанова арбітражного суду про визнання банкрутом боржника, в якій призначаються: ліквідатори з представників зборів кредиторів, фінансових органів, банків, а також з фонду державного (комунального) майна (до державної юридичної особи).

Після прийняття постанови робиться оголошення про те, що копії постанови про банкрутство надсилаються відповідним органам (ст. 14 Закону "Про банкрутство" дає їх перелік). Це:

♦ засновник визнаної банкрутом юридичної особи;

♦ власник майна банкрута або уповноважений ним орган;

♦ банк, клієнтом якого є банкрут;

♦ Національний банк України, якщо банкрутом є банк;

♦ Міністерство ЗЕД, якщо банкрут зареєстрований як учасник ЗЕД;

♦ орган, що зареєстрував банкрута;

♦ державна служба зайнятості за юридичною адресою банкрута;

♦ відповідний профорган;

♦ прокуратура, якщо банкрутство навмисне.

На призначених арбітражним судом ліквідаторів покла­даються обов'язки задоволення вимог кредиторів. Утворюється спеціальний орган - ліквідаційна комісія, в яку обов'язково входить розпорядник майна боржника.

Функції ліквідаційної комісії:

♦ управління майном банкрута;

♦ інвентаризація та оцінка майна;

♦ визначення ліквідаційної маси і розпорядження нею;

♦ вжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості;

♦ реалізація майна банкрута;

♦ здійснення інших заходів для задоволення вимог
кредиторів.

Сторони мають право оскаржувати дії ліквідаційної комісії до арбітражного суду.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і подає до арбітражного суду ліквідаційний баланс. Арбітражний суд зобов'язаний розглянути його і прийняти відповідні ухвали – про затвердження ліквідаційного балансу.

Наслідки визнання боржника банкрутом

Наслідки визнання боржника банкрутом такі:

♦ підприємство переходить юридично у новий правовий
статус;

♦ припиняється підприємницька діяльність;

♦ право розпорядження майном переходить до ліквідацій­ної комісії;

♦ строки усіх боргових зобов'язань банкрута вважаються такими, що пройшли;

♦ нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгованості припиняється.

Арбітражний суд може визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу майна боржником, реалізовану упродовж трьох місяців до початку провадження у справі за умови, що її здійснено в інтересах особи з боку боржника. Таку саму дію арбітражний суд може здійснити, якщо майно продано для його приховання або є несплата боргів, або боржник отримав набагато менше ніж вартість цього майна упродовж одного року до провадження справи про банкрутство. Угода може бути визнана недійсною за поданням прокуратури тощо.

Для погашення боргу стягнення може бути накладено на все майно боржника, що належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Стягнення за претензіями кредиторів може бути покладено на господарські товариства з додатковою відповідальністю та повні. Учасники цього товариства відповідають своїм майном в однаковому для всіх учасників розмірі відповідно до статусу. Повні товариства характеризуються солідарною відповідальністю за зобов'язання товариства усім майном (ст. 66 Закону України "Про господарські товариства").

Оцінка майна банкрута

Відповідно до Закону "Про банкрутство" використовується бланкетна (відсильна) норма на приватизацію Майно оцінюється за так званою відновною вартістю явних основних і оборотних коштів з урахуванням кредиторської та дебіторської заборгованостей підприємства. Враховується методика оцінки вартості об'єктів приватизації, затверджена КМУ від 8.03.1993 р. (Урядовий кур'єр № 717, 28 вересня).

Постанова КМУ № 598 від 3.08.1993 р. "Про проведення індексації основних фондів у народному господарстві України".

Майно оцінюється як цілісний майновий комплекс:

♦ робиться інвентаризація (ПКМУ від 2.03.1993 р. № 1584);

♦ складається передавальний баланс;

♦ визначається вартість майна, поданого до інвентаризації та балансу;

♦ складається акт оцінки майна як цілісного майнового комплексу.

До переліку майна входять:

♦ основні засоби та інші позаоборотні активи, зокрема незавершене будівництво;

♦ оборотні засоби - запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки та інші активи з урахуванням заборгованості.

Продаж майна

Продає майно ліквідаційна комісія. Вона приймає рішення про продаж за погодженням із зборами (комітетом) кредиторів.

Продаж майна повинен бути гласною акцією. Проводиться конкурс (аукціон) відповідно до Закону "Про приватизацію" ст. 8, 9, 14-24.

Для майна, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою.

Черговість задоволення претензій (ст. 21 Закону "Про банк").

Закон встановив таку черговість:

1. Повинні бути виконані майнові зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута.

2. Вимоги по державних, місцевих податках та неоподаткованих платежах до бюджету, а також вимоги державного страхування та соціального забезпечення.

3.Задовольняються вимоги усіх кредиторів.

Черга названих вище співвласників.

4. Черги всіх інших вимог (сумнівні борги), для яких прой­шов термін позовної давності. Ця заборгованість не скасовується, відображається на балансі кредитора упродовж п'яти років з часу її списання на збитки.

Погашення боргів (два випадки):

1. Щодо вимог, заявлених після закінчення строку, встановленого для їх подання.

2. Щодо вимог, незадоволених внаслідок недостатності майна банкрута.