Розкладання феодалізму і зародження капіталізму в Німеччині 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розкладання феодалізму і зародження капіталізму в Німеччині



 

До кінця XVIII ст. Німеччина залишалася однією з найбільш відсталих європейських держав.

Поширення капіталістичного способу виробництва і масове впровадження машин у Німеччині почалося тільки з середини XIX ст. До цього часу, переважною формою розвитку промисловості була мануфактура, яка перепліталася із залишками цехового ремесла, що збереглися в Німеччині .

Причини економічної відсталості Німеччини наприкінці XVIII - початку XIX ст.:

1. панування феодальних пережитків, (кріпосне право);

2. політична роздробленість. В країні налічувалося 360 дрібних і політично незалежних феодальних князівств, які вели взаємну боротьбу;

3. значна відстань до найважливіших торговельних шляхів. Особливо посилилася ізольованість Німеччини після Тридцятирічної війни, в результаті якої виходи до Північного і Балтійського морів опинилися в руках Голландії й Швеції;

4. безліч митних бар'єрів, відсутність єдиної системи виміру, монетної системи, єдиного законодавства.

Розрізненість і економічна відсталість країни зумовили той факт, що вирішальну роль в управлінні країною відігравав найреакційніший клас суспільства - феодальне дворянство.

До кінця XVIII ст. Німеччина залишалася аграрною країною. Сільське господарство було основною галуззю економіки. Протягом XVI-XVIII сторіччя у Німеччині відбувався безперервний процес обезземелювання селянства і наприкінці XVI ст., так званий „знос селянських дворів” у Прусії, тобто захоплення земель дрібних землевласників і приєднання їх до поміщицьких маєтків, став масовим явищем.

У XVII ст., після Тридцятирічної війни (1618-1648 р.р.), розширення дворянського землеволодіння за рахунок захоплення селянських земель ще більше посилилося. Одночасно з експропріацією селянських земель, посилилася і кріпосна залежність.

Таким чином, сільське господарство Німеччини до кінця XVIII ст. характеризувалося злидарським рівень розвитку і безправним положенням пруського селянства.

Для Німеччини в цей період характерними були своєрідність промислового розвитку німецьких земель. Помітну роль у промисловому житті країни відігравало цехове ремесло. У Східній Німеччині були розвиненими вовняна, шовкова, полотняна та інші галузі текстильної промисловості. Шовкова і вовняна галузі набули поширення в Прусії на початку XVIII ст. Велике значення для Прусії мала борошномельна і винокурна галузі промисловості. Значну роль у виробництві відігравала полотняна промисловість. У Західній Німеччині (Рейнська область) промисловість мала більш передовий характер. Тут, поряд з різними галузями текстильної промисловості, існували металургія, виробництво зброї і металевих виробів (Золинген), виготовлення скляного й глиняного посуду тощо. У Рейнській області зосереджувалася більшість великих промислових міст Німеччини: Аахен (центр вовняного виробництва), Кельн, Гольдбах (бавовняна промисловість), Кредфельд (шовкова промисловість), Дуісбург, Трир тощо. Кам'яновугільна промисловість тільки зароджувалася. Саме в рейнській промисловості вперше з’явилося машинне виробництво. Першу в Німеччині прядильну машину було встановлено на Ельбердфельдскій фабриці у 1783 р.

У Німеччині знищення феодально-кріпосницьких відносин завершувалося реформами з боку державної влади, тому процес ліквідації кріпосництва затягся на десятиліття і тривав до середини XIX ст.

Так, кріпосне право в Прусії було ліквідовано тільки в середині XIX ст. Законом 1850 року було встановлено порядок викупу землі селянами у поміщиків. З цією метою були засновані спеціальні банки, які сприяли викупу тощо. Однак, цей закон не ліквідував повністю всіх існуючих феодальних повинностей.

На заході, у Рейнській області, кріпосне право було знищено ще наприкінці XVIII ст. У Баварії закон про скасування кріпосного права було опубліковано у 1808 році, у Вюртемберзі - в 1817 р. Однак законодавство, яке уточнювало порядок викупу, з'явилося тільки в 30-х роках XIX ст. Особливістю аграрної реформи в цих землях було перетворення переважної більшості колишніх кріпаків на селян-власників. Тут не спостерігалося такого масового розгарбування селянських земель поміщиками, як в Прусії.

Суми, які одержували поміщики від селян у результаті викупу, стали джерелом первісного нагромадження капіталу. Земельна реформа сприяла концентрації земельної власності в руках поміщиків, що призвело до подальшого посилення економічної й політичної влади прусського юнкерства (реакційний клас).

Незважаючи на половинчастий характер аграрної реформи, протягом першої половини XIX ст. сільське господарство Німеччини помітно просунулося вперед.

Найбільшу роль у сільськогосподарському підйомі зіграли:

§ відкриття в області агрохімії, які поставили землеробство на наукове підґрунття;

§ можливість використання штучних добрив, що значно підвищувало врожайність;

§ наявність на території Німеччини родовищ калійної солі;

§ наявність у німецькій залізній руді фосфору, що дало можливість поряд з металургією розвивати виробництв фосфатів;

§ розширення застосування сільськогосподарських машин.

Виникнення великого промислового виробництва в Німеччині, пов'язане з масовим застосуванням машин, відбувається тільки в другій половині XIX ст.

Запізнення промислового перевороту поянювалося економічною відсталістю Німеччини.

Передумовами промислового перевороту в Німеччині стали:

1. часткова ліквідація феодального режиму на селі. Перший удар йому був нанесений французькою революцією 1789-1794 р.р. і наполеонівськими війнами: вступаючи на германську територію, французи скасовували феодальні привілеї та звільняли селян від виконання феодальних повинностей. Подальший удар по феодалізму нанесли аграрні реформи початку XIX ст., що прискорили розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві;

2. часткова ліквідація економічної роздрібленості шляхом створення Митної спілки. Першим кроком до цього стало видання у 1818 р. митного закону, відповідно до якого на всій території Пруської держави скасовувалися митні застави, збір акцизів і внутрішніх мит. У 1833 р. Прусія домоглася організації Митної спілки, яка поєднувала 18 держав Північної Німеччини. Всі митні застави між цими державами підлягали ліквідації. Міжнародні позиції Митної спілки незабаром зміцніли. Про це свідчать торгівельні угоди з Голландією, Грецією, Туреччиною, Англією й Бельгією;

3. розвиток мануфактурної промисловості;

4. розвиток капіталізму в сільському господарстві;

5. прискорення процесів первісного нагромадження капіталу;

6. можливість використання іноземної техніки.

Промисловий переворот у Німеччині пройшов три стадії.

1. до 1850 р. був пройдений лише початковий, підготовчий етап. Зміни відбулися переважно в текстильній промисловості;

2. вирішальне значення мав період двох наступних десятиліть, коли Німеччина переживала промисловий підйом, пов'язаний з широким розвитком важкої промисловості. Завершення перевороту відбулося лише після утворення Германської імперії у 1871 р.;

3. особливість третього етапу полягала в тісному перетинанні розвитку фабричної промисловості з формуванням монополії.

До 70-х рр. XIX ст. Німеччина поступово ліквідувала свою промислову відсталість. Особливе значення мав розвиток важкої промисловості. Саме вона стала підґрунттям промислового підйому у 1850-1870 р.р.

Значний вплив на економічне життя Німеччини мала революція 1848 р. Після поразки революції, реакційне юнкерство взяло у свої руки справу політичного об'єднання країни і здійснило його реформаторським шляхом. Вже на початку 60-х років Бісмарк, який виражав інтереси пруського юнкерства, визначив основний характер своєї політичної програми: значні питання сучасності вирішуються залізом і кров'ю.

Протягом 60-х років Прусія провела дві успішні війни, які прискорили об'єднання Німеччини: у 1864 р. була переможена Данія; а в 1866 р. відбулася австро-пруська війна, яка закінчилася поразкою Австрії.

Після війни з Данією та Австрією, у 1867 р., була створена Північно-Германська спілка, до складу якої увійшли усі німецькі землі, за винятком південно-германських держав (Баварія, Вюртемберг, Баден і Гессен). Спілка мала центральні судові органи, загальне законодавство, єдиний рейхстаг і раду. Відразу ж після створення Північно-Германської спілки були видані закони, які ліквідували залишки політичної роздробленості.

У процесі об'єднання утворився союз двох класів - юнкерства і буржуазії, який зберігся протягом всієї наступної історії Німеччини. Причому, слід зазначити, що на чолі армії і держави виявився реакційний клас юнкерства.

Завершальним етапом об'єднання було заснування Германської імперії. У результаті загарбницької франко-пруської війни, Франція була розгромлена, і пруське юнкерство, на чолі з королем, одержало можливість завершити процес політичного об'єднання країни. У лютому 1871 р. Німеччина була проголошена імперією, до складу якої були включені південно-германські держави, які ще зберегли свою політичну самостійність.

Після 1871 р. почався новий період швидкого капіталістичного підйому. Французькі мільярди, отримані Німеччиною в якості контрибуції після франко-пруської війни, сприяли швидкому розвитку гірничої, металургійної промисловості, будівництву залізниць тощо.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 195; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.23.219.12 (0.007 с.)