Методи управління комунальними платежами.

Заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в Україні протягом останніх років постійно зростає. Закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини надавачів і споживачів послуг, не сприяють формуванню платіжної дисципліни. Комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування в умовах обмеженого правового поля змушені створювати власні механізми підвищення рівня оплати послуг.Малопоширеною є практика укладання та контролю за виконанням договорів між комунальними підприємствами та споживачами, результатом чого є нечітке визначення та недотримання обома сторонами взаємної відповідальності як за якість наданих послуг, так і за їх своєчасну оплату.

Методи управління

- Встановлення та дотримання договірних відносин між комунальними підприємствами-виробниками послуг та споживачами допоможе усунути таку перешкоду у підвищенні рівня сплати виставлених рахунків, як небажання споживачів платити за послуги, які вони не отримують або отримують незадовільної якості.

- Підвищенню рівня збору платежів буде сприяти зняття мораторію на стягнення з громадян пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

- Застосування санкцій (пені, відключення від мережі тепло-, водопостачання, застосування судового порядку стягнення боргів) має сприяти поліпшенню дисципліни споживачів і підвищенню збору платежів.

- У багатьох регіонах набуло поширення застосування економічних стимулів підвищення рівня оплати послуг, наприклад: проведення лотерей серед дисциплінованих платників, запровадження знижок при погашенні заборгованості або передоплаті за житлово-комунальні послуги.

- Реструктуризація боргу споживачів шляхом укладення з комунальними підприємствами договорів на термін 1-5 років не сприяє суттєвому зниженню заборгованості - в багатьох випадках боржники продовжують не оплачувати поточні платежі.

- З метою поліпшення збору платежів за комунальні послуги до роботи з боржниками залучаються територіальні житлово-експлуатаційні організації, об'єднання співвласників житла, будинкові комітети, житлово-будівельні кооперативи та підприємства, де працюють боржники.

- Інформаційно-роз'яснювальна робота є надзвичайно важливою для підвищення збору платежів. Звернення до споживачів через засоби масової інформації та за допомогою агітаційних автобусів, розклеювання списків боржників у під'їздах, оприлюднення їх у пресі, вивішування інформаційних плакатів, звернень - усе це сприятиме підвищенню рівня свідомості споживачів щодо необхідності своєчасної оплати.

- Розсилання рахунків на оплату комунальних послуг сприяє поліпшенню платіжної дисципліни. Однак багато комунальних підприємств не розсилають платіжні квитанції, заощаджуючи кошти, необхідні для їх друкування та доставки.

- Поквартирний обхід боржників для збору коштів за тепло та гарячу воду, який проводився спеціальними комісіями, що складалися з представників місцевої адміністрації, комунальних підприємств, ЖЕКів, соціальних служб, виявився недостатньо ефективним - лише незначна частина з відвіданих споживачів сплатила за послуги. Однак цей захід сприяє дослідженню платоспроможності населення, причин несплати та якості послуг.

- Усунення житлово-експлуатаційних організацій від виконання функцій посередників між споживачами послуг та підприємствами-надавачами послуг водо-, теплопостачання та водовідведення значно ускладнило процедуру розрахунків за послуги для населення, оскільки вимагало підтримання стосунків замість одного з декількома підприємствами-виробниками послуг.

- З метою поліпшення збору платежів у містах створено загальноміські автоматизовані системи збору та обробки платежів за житлово-комунальні послуги.

Завдяки створенню цих систем у ряді міст України отримано такі результати:

- прискорилася швидкість надходження коштів на рахунки комунальних підприємств у повному обсязі;

- знизилася в деяких випадках вартість робіт з формування, приймання, оброблення, обліку та контролю платіжних документів;

- завдяки стимулюванню громадян до оплати спожитих послуг зменшився рівень заборгованості. Тепер абоненти можуть оплачувати всі комунальні послуги в одному пункті прийому платежів;

- підвищилися оперативність, повнота та достовірність інформації про комунальні платежі, пільги та житлові субсидії;

- створено умови для планування та формування доходів від реалізації комунальних послуг за рахунок оперативного надходження та оброблення інформації з питань вартості послуг, надання пільг та субсидій.

 

 

1. Причини виникнення місцевих фінансів.

2. Місцеві фінанси як система та їх сутність.

3. Функції місцевих фінансів.

4. Роль, правовий статус та функції територіальної громади.

5. Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання.

6. Фінансова автономія місцевих органів влади.

7. Напрями вчення про місцеві фінанси.

8. Кількісні показники фінансової автономії.

9. Самостійність місцевого бюджету: поняття та сутність.

10. Принципи організації місцевих бюджетів.

11. Роль місцевих фінансів у фінансовій системі держави.

12. Доходи та видатки місцевих бюджетів.

13. Розподіл вільних бюджетних коштів.

14. Законодавчо-нормативне забезпечення системи місцевих бюджетів.

15. Бюджетні процеси самоврядування в Україні: сучасний стан.

16. Доходна база місцевих бюджетів: склад та структура.

17. Принципи формування доходної частини місцевих бюджетів.

18. Джерела формування доходів місцевого самоврядування.

19. Місцеві позики в Україні.

20. Нетрадиційні джерела доходної частини самоврядних бюджетів.

21. Доходи місцевих позабюджетних фондів.

22. Видатки місцевих позабюджетних фондів.

23. Правова база формування позабюджетних фондів місц. рад.

24. Роль місцевих цільових фондів у фінансовій системі.

25. Доходи та видатки валютних фондів.

26. Надходження та видатки бюджетних фондів.

27. Резервні фонди: надходження та видатки.

28. Організація регіональних цільових фондів.

29. Надання державних і громадських послуг.

30. Фінансування власних та делегованих повноважень органами місцевого самоврядування.

31. Конституційні гарантії з надання громадських послуг органами місцевого самоврядування в Україні.

32. Методи планування місцевих бюджетів.

33. Розмежування функцій і завдань місцевих органів влади.

34. Поняття та принципи бюджетного унітаризму.

35. Принципи та види бюджетного федералізму.

36. Принципи концепції бюджетної децентралізації.

37. Інструменти міжбюджетних відносин.

38. Вертикальні та горизонтальні дисбаланси, їх вирівнювання.

39. Форми і методи фінансового вирівнювання.

40. Правове регулювання бюджетних трансфертів.

41. Державна регіональна фінансова політика: цілі та завдання.

42. Проблеми вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні.

43. Принципи концепції субсидарності.

44. Складання місцевого бюджету.

45. Затвердження та виконання місцевого бюджету.

46. Позабюджетні цільові і резервні фонди, їх утворення.

47. Порядок встановлення місцевих податків і зборів.

48. Функції місцевих фінансових органів.

49. Поняття і система касового виконання місцевих бюджетів.

50. Контроль фінансової діяльності місцевого самоврядування.

51. Оборотна касова готівка: сутність та зміст.

52. Поняття та сутність комунальної власності.

53. Об’єкти права комунальної власності.

54. Види фінансових ресурсів комунальних підприємств.

55. Фінансові ресурси комунальних банків.

56. Комунальні підприємства, їх види.

57. Сутність комунального кредиту.

58. Основні та оборотні фонди житлово-комунальних господарств.

59. Методи управління комунальними платежами.

60. Аналіз фінансових результатів житлово-комунального господарства.

 

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної вла­ди, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів - це складова частина спеціа­льного фонду місцевих бюджетів, в якому зосереджуються бюджетні ре­сурси, призначені для проведення Інвестиційної та інноваційної діяльності.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування дохо­дів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджети місцевого самоврядування - це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Бюджетна система - сукупність бюджетів країни, побудована з ура­хуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетне регулювання - надання коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків усіх бюджетів.

Бюджетне фінансування - надання коштів з бюджетів на безповоро­тних засадах.

Бюджетний період - період, на який складається бюджет. В Україні він співпадає з календарним роком.

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконан­ням, розглядом звітів про виконання бюджетів.

Бюджетний устрій - організація і принципи побудови бюджетної сис­теми, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетний федералізм - це форма організації між бюджетних відно­син, заснована на розподілі повноважень між органами державної влади різних рівнів і місцевим самоврядуванням.

Бюджетні права - сукупність юридичних норм, що регулюють діяль­ність органів державної влади і управління, органів місцевого самовряду­вання у сфері відповідних бюджетів.

словник

Валовий національний продукт - сумарна вартість товарів та по­слуг, які надходять у розпорядження країни за певний період часу (як пра­вило, за рік).

Видатки розвитку - витрати бюджетів на фінансування інвестицій­ної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної пе­ребудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Власні доходи місцевих бюджетів - це доходи, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам.

Громадські послуги - це послуги, які надаються громадянам органами державної влади і місцевого самоврядування в межах їх функцій і завдань.

Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Депресивні території - це адміністративно-територіальні одиниці, де показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі.

Державна регіональна політика - складова частина національної стратегії соціально-економічного розвитку України; пов’язана із здійснен­ням адміністративної реформи та впорядкуванням адміністративно-територіального устрою; реалізується через систему заходів для забезпе­чення ефективного комплексного управління економічним та соціальним розвитком країни та її регіонів.

Державний борг - загальна сума заборгованості держави (Автоном­ної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань, включаючи боргові зо­бов’язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредита­ми, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Державний кредит - сукупність економічних відносин між держа­вою в особі її органів влади і управління, з одного боку, та фізичними та юридичними особами - з другого боку, при яких держава виступає в якості позичальника, кредитора і гаранта.

Державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні роз­міри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нор­мативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні цільові фонди - фонди, які створені відповідно до законів України, формуються за рахунок податків і зборів з юридичних та фізичних осіб.

Дефіцит бюджету -- перевищення видатків бюджету над його доходами.

Дотації - кошти, які виділяються з одного бюджету до іншого бюдже­ту на безповоротній основі.

Дотаціївирівнювання - міжбюджетні трансферти на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Загальний фонд бюджету - складова частина бюджету, в якій аку­мулюються кошти, що мають загальнодержавний характер і підлягають подальшому перерозподілу.

Закріплені доходи бюджету - доходи, які повністю надходять у пев­ний бюджет.

Захищені видатки - це видатки бюджету, обсяг яких не може зміню­ватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використо­вуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Індекс відносноїподаткоспроможності - це коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на

одного мешканця.

Коефіцієнт вирівнювання - коефіцієнт, що застосовується при роз­рахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Держа­вного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Комунальний кредит - це сукупність економічних відносин між орга­нами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними та юридичними особами - з другого боку, при яких органи місцевого самоврядування висту­пають в якості позичальника і кредитора.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - податки і збо­ри, що закріплені на постійній основі за бюджетами місцевого самовряду­вання та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошторис доходів і видатків - фінансовий план бюджетної установи, організації; основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надхо­дження і поквартальний розподіл коштів установи.

Методи бюджетного регулювання - це конкретні прийоми та меха­нізми збалансування доходів і видатків бюджетів.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення від­повідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровіль­ного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Консти­туції і законів України.

Місцевий борг - загальна сума заборгованості Автономної Республі­ки Крим чи територіальної громади міста, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим чи тери­торіальної громади міста, що вступають у дію в результаті наданих гаран­тій за кредитами, або зобов’язань, які виникають на підставі законодавства або договору.

Місцевий фінансовий орган - установа, яка відповідно до законо­давства України організує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бю­джетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

Місцеві податки і збори - обов’язкові внески до місцевих бюджетів, які здійснюються платниками у порядку і на умовах, що визначаються за­конами про оподаткування.

Місцеві фінанси - це система фінансових відносин з приводу форму­вання, розподілу і використання фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань.

Облігація місцевої позики - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений умовами ви­пуску строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Поточний бюджет включає доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків.

Поточнівидатки - витрати бюджетів на фінансування мережі під­приємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

Право комунальної власності - це право територіальної громади во­лодіти, доцільно, економне, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд \ в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Самооподаткування - це форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відпо­відної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.

Самостійність місцевих бюджетів - принцип організації місцевих бюджетів у бюджетній системі; гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бю­джетів.

Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологі­чних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до пов­ноцінного життя.

Спеціальний фонд бюджету - складова частина бюджету, в якій зосе­реджуються кошти, які не підлягають подальшому перерозподілу і викорис­товуються за цільовим призначенням (кошти бюджетних установ, у тому числі спеціальні, державних цільових фондів тощо).

Субвенції - це міжбюджетні трансферти, призначені для використан­ня на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рі­шення про надання субвенції.

Територіальна громада -жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Трансферти - це кошти, одержані від органів державної влади, орга­нів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповорот­ній основі.

Управління місцевими фінансами - складова частина управління економікою; діяльність, пов’язана із впливом на процеси формування, роз­поділу і використання фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування для виконання покладених на них функ­цій і завдань.

Фінанси - економічна категорія, яка відображає відносини, пов’язані з формуванням та рухом фондів грошових коштів.

Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування – це незалежність їх від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем І забезпечення їхнього вирішення відповід­ними фінансовими ресурсами.

Фінансове вирівнювання - це діяльність, спрямована на приведення у відповідність витрат бюджетів (за економічною та функціональною кла­сифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій. В умовах відсутності кількісного ви­разу мінімальних рівнів суспільних послуг метою фінансового вирівню­вання є наближення видатків з місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення до середнього рівня, який склався по країні.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпе­чення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування - це сукуп­ність фондів грошових засобів, коштів та інших надходжень згідно чинного законодавства, які надходять у розпорядження цих органів для виконання покладених на них функцій і завдань.