Законодавчо-нормативне забезпечення системи місцевих бюджетів.

1) Конституція України;

2) Податковий та Бюджетний кодекси;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;

7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті.

8) Закон України «Про місцеве самоврядування» в Україні

15. Бюджетні процеси самоврядування в Україні: сучасний стан.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Діюча система акумулювання доходів бюджетів України характеризується низьким рівнем частки власних доходів місцевих бюджетів, що відображається нарощуванням обсягів міжбюджетних трансфертів. Наявна тенденція до надмірної централізації доходів у Державному бюджеті для подальшого спрямування трансфертів до місцевих бюджетів призводить до збільшення зустрічних фінансових потоків і не сприяє нарощуванню власної доходної бази та не стимулює зацікавленість органів місцевого самоврядування перевиконувати планові показники за доходами.

Наразі необхідним є пошук нових джерел, що формуватимуть бюджет розвитку місцевих бюджетів. Таким чином, проведений аналіз сучасного стану фінансового забезпечення власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування характеризується наявністю істотних вад, які унеможливлюють ефективне здійснення цих повноважень та якісне надання відповідних послуг. Тому слабка фінансова база органів місцевого самоврядування обумовлює внесення змін до Бюджетного кодексу в частині зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів, запровадження нових інструментів стимулювання регіонального розвитку, підвищення рівня зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні обсягу надходжень до місцевих бюджетів, удосконаленні механізму розрахунків доходів і видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Для зміцнення фінансової незалежності органів самоврядування, на мою думку, слід збільшити дохідні джерела місцевих бюджетів шляхом внесення змін до законодавства та прийняття відповідних урядових рішень:

- для стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів, зацікавлення органів місцевого самоврядування до мобілізації доходів до бюджетів усіх рівнів необхідно відновити практику перерахування до місцевих бюджетів частини надпланових надходжень за переліком показників доходної частини загального фонду державного бюджету у розмірі 50%. Зазначене дозволить збільшити обсяг власних доходів бюджету майже кожної територіальної громади, створюючи цим самим реальні передумови для активізації роботи органів місцевого самоврядування та розширення податкової бази і, відповідно, суттєвого розвитку підприємницької діяльності на території відповідної адміністративної одиниці;

- обрання суб’єктами підприємницької діяльності спрощеної системи оподаткування призводить до недоотримання податку на прибуток, плати за землю, деяких місцевих податків із борів та інших платежів, які формують кошик доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (ІІ кошик), та які мали б спрямовуватися на фінансування власних повноважень місцевих рад. Зважаючи на вищевикладене, необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу України в частині зарахування єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва до доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

- при підготовці законопроекту про державний бюджет України передбачити кошти на відшкодування органам місцевого самоврядування втрат, що виникли внаслідок прийняття Закону України, роза борону грального бізнесу в Україні;

- розглянути можливість зарахування до місцевих бюджетів, крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, ще й податок на прибуток підприємств інших форм власності (крім державної) в розмірі 15 відсотків (включити його до доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів).

Таким чином, розв’язання на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду комплексу проблем, що виникли у сфері формування місцевих бюджетів, дозволить значною мірою оптимізувати бюджетні відносини в нашій країні та зміцнити економічну самостійність адміністративно-територіальних одиниць. Як наслідок, зростання рівня політичної незалежності та фінансового забезпечення місцевого самоврядування сприятиме розбудові демократичної держави та успіху трансформаційних перетворень.

16. Доходна база місцевих бюджетів: склад та структура.

Структура доходів місцевих бюджетів:

1) Власні доходи:

- місцеві податки і збори: плата за землю (100% Київ та Севастополь, 75 %; АРК, обласні центри, 60%, інші бюджети); податок з власників транспортних засобів;

- - надходження суми за користування тимчасово вільними коштами.

2) Закріплені доходи: Податок на нерухоме майно, єдиний податок, збір за впровадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір, збір за місця паркування транспортних засобів.

3) Міжбюджетні трансферти

Бюджет складається із загального та спеціального фондів (рис. 2).

Рис. 2. Склад та структура доходної частини місцевого бюджету за Бюджетним кодексом України

Загальний фонд бюджету включає:

1) усі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) усі видатки бюджету за рахунок загальних надходжень бюджету;

3) різницю між доходами і видатками загального фонду бюджету.

Надходження від здійснених запозичень, видатки на обслуговування боргу, забезпечення виконання гарантій і забезпечення інших боргових зобов'язань включаються тільки до загального фонду бюджету, якщо законодавством не передбачено інше.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Стаття 64. Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. До доходів, що закріплюються за бюджетамимісцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;

2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;

4) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

5) плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

6) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;

7) плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

8) плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

9) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

10) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

11) плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

12) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;

13) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

14) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

15) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.

17. Принципи формування доходної частини місцевих бюджетів.

Згідно з принципом демократичності органи місцевого самоврядування повинні бути реально незалежними при плануванні, формуванні, затвердженні, аналізі та здійсненні прогнозу обсягів доходів місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, що, відповідно, стимулюватиме їх до пошуку найбільш оптимальних джерел формування доходів місцевих бюджетів. Тобто, забезпечення самостійності місцевих бюджетів повинно здійснюватися не лише шляхом реалізації права органів місцевого самоврядування на самостійний розгляд і затвердження бюджетів, а й шляхом закріплення за місцевими бюджетами різних рівнів такого обсягу доходів, який би забезпечував виконання делегованих їм повноважень.

Згідно з принципом директивності, правом на визначення складу податкових і неподаткових надходжень, їх ставок, обсягів надходжень міжбюджетних трансфертів володіє держава. Водночас це повинно відбуватись на засадах справедливості, неупередженості, об’єктивності, врахування інтересів і рівня соціально-економічного розвитку адміністративно- територіальних одиниць. Принцип поділу доходів на податкові, неподаткові та міжбюджетні трансферти передбачає існування різних методик їх розрахунку. Так, податкові надходження формуються за допомогою податкового механізму, неподаткові надходження – з необов’язкових надходжень, міжбюджетні трансферти надходять від бюджетів вищого рівня в законодавчо визначеному обсязі.

Дія принципу поділу доходів на власні та закріплені ґрунтується на таких положеннях: власними доходами місцевих бюджетів є законодавчо визначені види надходжень, що є власною фінансовою базою органів місцевого самоврядування. Закріплені доходи, відповідно до діючого законодавства, є власними доходами державного бюджету, які на певний період закріплені за місцевими бюджетами, і держава володіє правом вилучити їх повністю або частково назад. Відповідно, у такій ситуації основна увага повинна акцентуватись на власних доходах. Враховуючи основні положення принципу відповідності доходів місцевих бюджетів обсягам функцій органів місцевого самоврядування, варто відмітити те, що величина надходжень до місцевих бюджетів відповідає завданням, що реалізуються за їх рахунок. Щодо дії принципу реальності, то потрібно зазначити, що формування доходів місцевих бюджетів ґрунтується на реальних показниках економічного та соціального розвитку держави та її адміністративно-територіальних формувань, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил. Дія зазначеного принципу планомірності характеризується тим, що обсяги доходів місцевих бюджетів на наступний рік розраховуються у процесі бюджетного планування на основі планових і прогнозних показників соціально-економічного розвитку як окремої адміністративно-територіальної одиниці, так і держави загалом.

Дія принципу стабільності передбачає, з одного боку, стабільні показники обсягів і джерел доходів, а з другого, – стабільні темпи приросту надходжень з урахуванням завдань та функцій, які здійснюються органами місцевого самоврядування. Згідно з принципом відповідальності учасники бюджетного процесу відповідальні за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. При дотриманні визначених принципів забезпечуватиметься оптимальний взаємозв’язок між різними рівнями місцевих бюджетів, між державним і місцевими бюджетами.
18. Джерела формування доходів місцевого самоврядування.

Джерелами формування доходів є: створений НД, частина фінансового відшкодування централізованої частини амортизаційних відрахувань, національне багатство – ми повинні визначати частину, яка використовується для формування доходів бюджету. Національне багатство відображає запас накопичених матеріальних цінностей і розвідних природних ресурсів.

Джерела формування доходів бюджету поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів можуть формуватися на основі таких методів: прямого перерозподілу, міжнародного кредиту, оподаткування експортно-імпортної діяльності, валютного регулювання – кожна країна має свої інтереси, цінового механізму – у світі склався певний масштаб цін, міжнародний перерозподіл ресурсів.

Місцеві позики в Україні.

Місцеві позики – це операції, пов’язані з одержанням коштів на умовах повернення, платності і терміновості, у результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, пов’язані з поверненням цих коштів у бюджет. Позики в місцевий бюджет можуть здійснюватися лише з бюджету розвитку, або для покриття касових розривів у період виконання наповнення місцевого бюджету.

Місцеві позики бувають таких видів: 1 позики з бюджетів вищого рівня; 2 позики в комерційних банках;3 бюджетні гарантії при позиках комерційних структур;4 випуск муніципальних позик.

Позики з державного бюджету надаються місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у період виконання загального фонду бюджету протягом бюджетного року.

Тимчасовий касовий розрив – це нестиковка в період фінансування витрат з надходженнями доходів у цей бюджет.

Часто такі позики перетворюються в непрямі форми дотації місцевих бюджетів.

Для покриття тимчасових касових розривів, виконавчі ОМС за рішенням відповідної ради можуть одержати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на період до трьох місяців, але в рамках поточного бюджетного періоду.

Відсутність широкої практики залучення кредитів для фінансування бюджетних потреб місцевою владою зумовлена високими процентними ставками, що приводять до значного додаткового бюджетного навантаження при здійсненні видаткової частини.

За термінами погашення позикових коштів позики поділяються на короткострокові (до 5 років) і довгострокові (понад 5 років) позики.

Облігації місцевих позик реєструються Міністерством фінансів України і Державною комісією з цінних паперів. Разом з тим, законодавчих норм щодо обмежень на випуск муніципальних позик не існує, також у нашій країні не проводиться оцінка платоспроможності позичальників. Найчастіше в бюджетах не передбачаються кошти на погашення позичок. А це, у свою чергу, приводить до неможливості повернення коштів.

Держава не несе відповідальності по зобов’язаннях позик, здійснюваних місцевими бюджетами. Витрати з обслуговування боргу місцевих бюджетів здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету в рамках 10% його обсягу протягом будь-якого бюджетного періоду.

Якщо в процесі погашення основної суми боргу і платежів з його обслуговування, має місце порушення договору між кредитором і позичальником з вини останнього, відповідна рада не має права здійснювати нові позики протягом 5 наступних один за одним років.