Фінансування власних та делегованих повноважень органами місцевого самоврядування.

У відповідності до БКУ видатки бюджетів поділяються на:

29. Видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, які не можуть бути передані на виконання АР Крим та місцевому самоврядуванню;

30. Видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання АР Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

31. Видатки на реалізацію прав та обов’язків АР Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами:

1 група – видатки на забезпечення бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою і які максимально наближені до споживачів;

2 група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих законодавством для всіх громадян України;

3 група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

В контексті нового механізму організації міжбюджетних відносин видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

32. видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів: відповідає повноваженням, які органи державної влади делегують органам місцевого самоврядування;

33. видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів: відповідає власним повноваженням місцевого самоврядування.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів поділяються на:

34. видатки на здійснення державних неделегованих повноважень – це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені БКУ видатки,, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню;

35. видатки на здійснення делегованих повноважень – це видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

36. видатки на здійснення власних повноважень – це видатки на реалізацію прав та обов’язків АР Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер.

Делеговані повноваження, якими передбачаються безпосередні фінансові витрати місцевої влади, це:

37. забезпечення надання державних субсидій сім’ям, які мають дітей;

38. ведення державного земельного кадастру;

39. організація охорони, реставрації та використання пам’ятників архітектури та містобудування;

40. організація прикордонної торгівлі;

41. вирішення питань соціального захисту населення, охорони та опіки;

42. організація територіального планування;

43. проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні;

44. вирішення питань створення особовому складові МВС України належних умов для служби та відпочинку.

До видатків бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень належать видатки:

45. органи місцевого самоврядування міст, сіл, селищ у частині виконання ними власних повноважень;

46. місцеву пожежну охорону;

47. позашкільну освіту;

48. соціальний захист та соціальне забезпечення;

49. програми місцевого значення з питань дітей, молоді, жінок та сім’ї;

50. місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

51. місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

52. культурно-мистецькі програми місцевого значення;

53. програми підтримки засобів масової інформації;

54. місцеві програми з розвитку фізичної культури та спорту;

55. типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення;

56. транспорт, дорожнє господарство;

57. регулювання цін на послуг метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

58. експлуатацію дорожньої системи масового значення;

59. будівництво та утримання доріг місцевого значення;

60. обслуговування боргу органів місцевого самоврядування.

 

 

 

31. Конституційні гарантії з надання громадських послуг органами місцевого самоврядування в Україні.

Основним Законом України - Конституцією України передбачено певні гарантії з надання громадських (публічних) послуг органами місцевого самоврядування. Так, за вимогами Конституції, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Також гарантується щотижневий відпочинок, а також оплачувана щорічна відпустка, соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках.

Крім того, Конституція гарантує надання державою та органами місцевого самоврядування певним категоріям населення (які потребують соціального захисту) житла на безоплатній основі або за доступну плату. Гарантується також і умовно-безкоштовна охорона здоров'я, яка забезпечується державним або місцевим (у вигляді делегованих повноважень) фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Державою також має забезпечуватись ефективне й доступне для всіх громадян медичне обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога має надаватися безоплатно, але рівень надаваємих безоплатних послуг обмежується рівнем відповідного фінансування з певного щабля влади. Держава також має дбати і про санітарно-епідемічне благополуччя.

Згідно з Конституцією, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування також здіснюється за рахунок бюджетних видатків. За Конституцією, в нашій країні повна загальна середня освіта є обов'язковою і її доступність також забезпечується за допомогою бюджтного фінансування з відповідного рівня бюждету. Так забезпечується безоплатність та доступність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Крім того, саме за рахунок бюджетного фінансування гарантується розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої й післядипломної освіти, різноманітних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Право громадяни безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі також забезпечується шляхом бюджетного фінансування.

Розвиток науки, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, які становлять культурну цінність, тощо також забезпечується за допомогою здійснення фінансування із відповідного бюджету.

Право громадян на передбачену в певних випадках безоплатну правову допомогу та й інші гарантії соціальних, економічних і політичних прав громадян України так само забезпечуються із відповідних бюджетів.

32. Методи планування місцевих бюджетів.

При плануванні видатків та доходів місцевих бюджетів у сучасній економічній науці можуть бути застосовані такі методи:

1. Програмно-цільовий метод. Суть методу полягає в у плануванні бюджету органу місцевого самоврядування на основі розробки, аналізу, впровадження програм розподілу фінансових ресурсів (бюджетних програм). Бюджетна програма - це систематизований перелік заходів. Які направлені на досягнення загальної мети у відповідності із поставленими завданнями, виконання яких передбачає здійснення фінансування із місцевого чи Державного бюджету.

2. Метод "Коріння трави". В цьому випадку складається прогноз методом збору вхідних даних безпосередньо у рядових працівників, які знаходяться на найнижчому рівні ієрархічної структури, тобто у тих, які пов'язані з об'єктом прогнозування.

3. Метод "Дослідження об'єкту". Заключається в зборі даних різноманітними методами (опитування, інтерв'ю і т.п.) для перевірки гіпотези про величину надходжень для проведення передбачених фінансувань із місцевих бюджетів. Цей метод використовують при довгостроковому прогнозуванні величини фінансування завдань із місцевого бюджету (більше 5 років).

4. Метод "групова згода". Прогноз має за основу прямий та відкритий обмін думками на загальних зборах. Основною ідеєю цього методу є те, що групове обговорення можливих варіантів прогнозних показників призводить до вибору оптимального з багатьох запропонованих та розрахованих за допомогою різних методів та методик.

5. Метод "історична аналогія". Пов'язаний з аналізом життєвого циклу подібного податку, який забезпечує фінансування відповідних видатків з місцевих бюджетів. Як правило, використовується при введенні нового виду податку.

6. Метод "Дельфі". Полягає в тому, що група експертів відповідає на питання про форми та межі фінансування на певні види видатків з місцевого бюджету. Керівник груп компілює результати досліджень даної групи та формулює нове питання, яке є новим завданням для цієї групи експертів. Так нівелюється вплив особистностних факторів на межі фінансування певного виду видатків із місцевого бюджету.

7. Аналіз часових рядів. Грунтується на ідеї, що попередню історію стосовно фінансування видатків місцевих бюджетів можна використовувати для прогнозування. При прогнозуванні податкових надходжень цей метод може бути використаний лише при незмінюваних ставках та базі оподаткування.

8. Регресійний аналіз часових трендів. Встановлює пряму залежність між податковими надходженнями та часом. Це найбільш точний статистичний метод аналізу та прогнозування.

9. Метод БоксаД женккінса. Пов'язує клас статистичних моделей з даними та пристосовує таку нову модель до часового ряду, використовуючи байєсово апостеріорний розподіл.

10. Каузальні методи. Грунтуються на виокремленні основних та опосередкованих факторів, які впливають на об'єкт прогнозування.

11. Економетричні моделі. Описують певний вид фінансування певного сектора економіки з місцевого бюджету за допомогою системи незалежних рівнянь.

12. Макроекономічні моделі. Дають можливість визначити вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників на фінансування певних видів повноважень місцевими бюджетами.

33. Розмежування функцій і завдань місцевих органів влади