Види центральних органів виконавчої влади

Центральні органи виконавчої влади. До центральних органів вико­навчої влади (цей термін застосовується Конституцією, див., наприклад, ст. 114) належать ті, що керують відповідними галузями або здійснюють функціональне (міжгалузеве) управління. Це міністерства; державні ко­мітети (державні служби); центральні органи виконавчої влади зі спеці­альним статусом.

Центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради Украї­ни, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і роз­порядженнями Кабінету Міністрів України, Загальним положенням про міністерство та інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996 р.), а та­кож положеннями про конкретний орган.

Робота центральних органів виконавчої влади спрямовується і коор­динується Кабінетом Міністрів України (п. 9 ст. 116 Конституції Украї­ни).

Центральний орган виконавчої влади узагальнює практику застосу­вання законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроб­ляє пропозиції про вдосконалення законодавства та у встановленому по­рядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерство організує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою ком­петенції, виконує такі функції:

— бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у ці­
лому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

· прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;

· бере участь у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

· готує пропозиції та бере участь у формуванні та реалізації політи­ки у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб;

· розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує комплекс за­ходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи;

· реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи су­міжних галузей);

· вносить у встановленому порядку пропозиції щодо зміни умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;

· готує пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання роз­витку економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової зба­лансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;

· бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики ви­ходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;

· розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, ме­ханізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти;

· вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоеконо­мічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зов­нішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;

· видає у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;

· виступає державним замовником наукових досліджень комплекс­ного характеру;

· бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;

· здійснює у межах повноважень, визначених законодавством, функ­ції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;

· складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;

· розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів роз­витку економіки;

· бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економі­ки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства);

· забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізацій­ної готовності держави у межах, визначених законодавством повноважень;

· забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політи­ки стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у централь­ному апараті міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

· здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою ком­петенції, має право:

— залучати спеціалістів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

· представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;

· одержувати у встановленому законодавством порядку від мініс­терств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, доку­менти і матеріали, а від Державного комітету статистики України — ста­тистичні дані для виконання покладених на нього завдань (безоплатно);

· скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

· притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територі­альних органів міністерств, підприємств, установ і організацій, що нале­жать до сфери його управління;

· самостійно або за участю роботодавців підприємств недержавної форми власності проводити переговори й укладати галузеві угоди з пред­ставниками найманих працівників.

·

Міністерство є головним (прові_дним) органом у системі централь­них органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Мі­ністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію держав­ної політики, спрямовує і координує вжиття центральними органами ви­конавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рі­шення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням дер­жавного секретаря міністерства. Не допускається прийняття актів Кабі­нету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів за­конів та актів Президента України з таких питань без погодження з від­повідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети і стратегічні напря­ми роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Поря­док виконання обов'язків міністра у _разі його тимчасової відсутності ви­значається Кабінетом Міністрів України.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом ви­конавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комі­тет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має ви­значені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Централь­ний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Державний секретар міністерства є посадовою особою, на яку по­кладається забезпечення діяльності міністра та організації роботи з вико­нання завдань міністерства. Він підзвітний і підконтрольний міністрові. У своїй діяльності Державний секретар керується Конституцією та зако­нами України, актами та дорученнями Президента України, Кабінету Мі­ністрів України та Прем'єр-міністра України, а також наказами і дору­ченнями міністра. Основними завданнями Державного секретаря є: а) організація забезпечення виконання завдань, що належать до сфери діяльності міністерства; б) забезпечення діяльності міністра як керівника міністерства та члена Кабінету Міністрів України; в) здійснення поточ­ної роботи, пов'язаної з виконанням покладених на міністерство завдань; г) забезпечення стабільності та наступності у роботі міністерства.

Відповідно до покладених на нього завдань Державний секретар ви­конує такі функції:

1) організовує роботу апарату міністерства;

2) готує та подає на затвердження міністрові програми і плани робо­ти міністерства, організовує і контролює їх виконання; звітує про їх ви­конання перед міністром;

3) забезпечує підготовку проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністер­ство, інших документів і подає їх на розгляд міністрові;

4) організовує розроблення нормативно-правових актів, що прийма­ються міністерством, і подає їх на підпис міністрові;

5) організовує та контролює виконання законів, актів і доручень Пре­зидента України та Кабінету Міністрів України, а також наказів і дору­чень міністра;

6) у разі відсутності міністра, за дорученням Президента України, до­повідає Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на пленарних засіданнях Верховної Ради України, бере участь у заходах, що проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України;

7) забезпечує розв'язання питань, що виникають у взаємовідносинах апарату міністерства з Адміністрацією Президента України, апаратом Верховної Ради України, іншими державними органами і належать до їх відання;

8) забезпечує взаємодію апарату міністерства з Секретаріатом Кабі­нету Міністрів України; порядок взаємодії апарату міністерства з Секре­таріатом Кабінету Міністрів України визначається Кабінетом Міністрів України;

9) забезпечує співпрацю міністерства з іншими центральними орга­нами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самовряду­вання у процесі виконання завдань, покладених на міністерство;

10) координує роботу відповідних урядових органів державного управління, територіальних органів міністерства, координує і контролює роботу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управ­ління міністерства, та вживає заходів щодо забезпечення ефективності їх
роботи;

11) подає міністрові пропозиції щодо утворення, реорганізації, лікві­дації у складі міністерства урядових органів державного управління; за поданням керівників зазначених органів за погодженням з міністром за­тверджує граничну чисельність їх працівників, погоджує структуру,
штатний розпис і кошторис видатків цих органів;

12) за погодженням з міністром приймає рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів міністерства, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства, затверджує їх положення (статути), призначає на посади та звільняє з посад їх керівників у встановленому законодавством порядку;

13) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівни­ків відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій;

14) затверджує за погодженням з міністром структуру міністерства, а також за погодженням з Міністерством фінансів України — штатний роз­пис та кошторис видатків міністерства;

15) організовує роботу з документами в міністерстві;

16) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату міністерства, визначає відповідальність їх керівників;

17) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством працівників центрального апарату міністерства. Працівники патронатної служби у центральному апараті міністерства призначаються на посади та звільняються з посад за пропозицією міністра;

18) розглядає у встановленому порядку питання щодо присвоєння працівникам центрального апарату міністерства відповідних рангів дер­жавних службовців, заохочення та притягнення їх до дисциплінарної від­повідальності;

19) подає міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є міністерство, забезпечує та контролює виконання рішень міністра щодо розподілу цих коштів та звітує перед міністром з цього питання;

20) розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утри­мання центрального апарату міністерства і його територіальних органів, та інформує міністра про їх використання;

21) за погодженням з міністром, здійснює функції з управління май­ном, яке перебуває у сфері управління міністерства;

22) формує та затверджує кадровий резерв міністерства, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації пра­цівників міністерства;

23) розподіляє за погодженням з міністром обов'язки між першим за­ступником та заступниками Державного секретаря, визначає міру їхньої відповідальності;

24) забезпечує охорону державної таємниці та здійснює заходи щодо мобілізаційної підготовки в межах повноважень, передбачених законом;

25) забезпечує використання у встановленому порядку гербової пе­чатки міністерства;

26) у разі ліквідації міністерства очолює ліквідаційну комісію і забез­печує вжиття всіх необхідних заходів з ліквідації міністерства;

27) виконує інші функції, пов'язані із забезпеченням діяльності мі­ністерства.

Компетенція