Відповідальність за порушення закону Укр. “Про рекламу”.

Відповідальність за порушення закону Укр. “Про рекламу”.

Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про Рекламу.

1. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть особи, винні в:

розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством Укр.; розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством;

порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами; недотриманні вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами. 2. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів і учасників рекламного процесу державні органи, визначені в статті 26 цього Закону, можуть забороняти рекламу, що порушує вимоги законодавства про рекламу, та вимагати її публічного спростування. 3. Рішення про порушення законодавства про рекламу надсилається рекламодавцеві, виробнику або розповсюджувачеві реклами і є обов'язковим для виконання. 4. Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням державних органів і громадських організацій або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету Укр. та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, мають право накладати штрафи на суб'єктів підприємницької діяльності: за розповсюдження реклами щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством Укр., - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження такої реклами; за розповсюдження реклами, забороненої чинним законодавством, у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами; за порушення порядку виготовлення та розповсюдження реклами - у розмірі чотирикратної вартості розповсюдження такої реклами; за недотримання вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження такої реклами. Стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу здійснюється в судовому порядку. (Абзац шостий частини четвертої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 642/97-ВР від 18.11.97) (Частина п'ята статті 27 втратила чинність на підставі Закону N 783-XIV (783-14) від 30.06.99 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет Укр. на 2000 рік) 6. Державний комітет Укр. у справах захисту прав споживачів може вимагати від рекламодавця публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу, та звертатися з позовом до суду, в тому числі від невизначеного кола споживачів, з приводу протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами. При поданні позовів до суду Державний комітет Укр. у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи звільняються від сплати державного мита. 7. Працівники Державного комітету Укр. у справах захисту прав споживачів (його територіальних органів) з метою виконання функцій щодо контролю за дотриманням законодавства Укр. про рекламу мають право безперешкодного доступу до всіх необхідних документів та інших матеріалів рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами. Допуск в організації, діяльність яких пов'язана з викор-ням відомостей, що становлять державну таємницю, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством Укр.. 8. Антимонопольний комітет Укр. накладає стягнення за порушення антимонопольного законодавства в галузі реклами. 9. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду у встановленому порядку. 10. Положення цієї статті не обмежують прав осіб, яким було завдано шкоди недобросовісною рекламою, на відшкодування цієї шкоди відповідно до законодавства Укр.

Завдання реклами.

До завдань реклами відносять: Розробка рекламних повідомлень на основі викор-ня різноманітних методик; Привертання уваги до певних проблем, товарів, послуг; Викликати інтерес споживача; Викликати бажання купити певний продукт, скористатися послугою; приймати участь в комунікативному процесі між виробником та споживачем; впливати на певну аудиторію; сприяти стимулюванню збуту, надавати певну допомогу працівникам служби збуту; приймати участь у формуванні позитивного відношення до фірми, товару; сприяти формуванню та підтримуванню позитивних емоцій, переконань у правильному виборі тих осіб, які придбали товар, скористалися послугою; повторювати в пізнанні споживача певну інформацію про продукт; порівнювати ту чи іншу інформацію з аналогічною, конкурентною; нагадувати про існування певної соціальної проблеми, а також про продукцію, її Хар-ках; сприяти процесу ідентифікації споживачів з рекламним персонажем; сприяти створенню позитивної репутації конкретної особи, компанії, ТМ.

3. Закон Укр. “Про захист від недобросовісної конкуренції” / у частині, що стосується викор-ня рекламних матеріалів, упаковки, зовнішнього вигляду виробу, порівняльної реклами та трендів/.

Цей Закон визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Глава 2 НЕПРАВОМІРНЕ ВИКОР-НЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА (ПІДПРИЄМЦЯ)

Стаття 4. Неправомірне викор-ня чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки

Неправомірним є викор-ня без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх викор-ня. Викор-ня у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Стаття 5. Неправомірне викор-ня товару іншого виробника Неправомірним викор-ням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Стаття 6. Копіювання зовнішнього вигляду виробу Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням. Дія цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності.

Стаття 7. Порівняльна реклама Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.

4, 5, 6. Закон Укр. “Про рекламу”: терміни та основні принципи Закон Укр. “Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Основними термінами визначеними в даному законі є: * виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами; внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків і споруд; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовн. поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження; особа - фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні; порівняльна реклама - реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи; прихована реклама - інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій; реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару; реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами; соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку; споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама; спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг; товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Що стосується принципів реклами, то, згідно із ЗУ “Про рекламу”, вони визначені таким чином: 1. Основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, викор-ня форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. 2. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. 3. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. 4. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

 

Межі дії Кодексу

Кодекс поширюється на всі види реклами будь-яких товарів і послуг, включаючи іміджеву рекламу. Він повинен застосовуватися спільно з наступними кодексами МТП про маркетингову діяльність:

•Кодекс маркетингових досліджень;

•Кодекс діяльності по стимулюванню продажів;

•Кодекс прямої поштової розсилки і торгівлі по каталогах;

•Кодекс прямих продажів.

Кодекс встановлює стандарти етичної поведінки, яких повинні дотримуватися всі сторони, що мають відношення до рекламної діяльності: рекламодавці, рекламопроизводители, ЗМІ (і інші рекламоносители).

Інтерпретація

Кодекс, включаючи Норми по рекламі для дітей (Норми для окремих галузей видаватимуться додатково), має на увазі дотримання не лише своїй букві, але і духу.

Зважаючи на специфічні особливості різних рекламоносителей (преси, TV, радіо, зовнішньої реклами, фільмів, прямої поштової розсилки), реклама, прийнятна для одного вигляду рекламоносителей, може виявитися неприйнятною для іншого.

Реклама повинна оцінюватися по тій дії, яку вона може надати на споживача, з врахуванням конкретного рекламоносителя.

Кодекс поширюється на весь вміст реклами, включаючи всі слова і числа (письмово і вимовні), зображення, музику і звукові ефекти.

Кодекс, включаючи Нормі по рекламі для дітей (Нормі для окремих галузей видаватимуться додатково), має на увазі дотримання не лише своїй букві, але і духу.

Зважаючи на специфічні особливості різних рекламоносителей (преси, TV, радіо, зовнішньої реклами, фільмів, прямої поштової розсилки), реклама, прийнятна для одного вигляду рекламоносителей, може виявитися неприйнятною для іншого.

Реклама повинна оцінюватися по тій дії, якові вона може надати на споживача, з врахуванням конкретного рекламоносителя.

Кодекс поширюється на весь вміст реклами, включаючи всі слова і числа (письмово і вимовні), зображення, музику і звукові ефекти.

Визнач. В рамках справжнього Кодексу:• термін «реклама» повинен трактуватися в найширшому сенсі, включаючи будь-яку форму реклами товарів і послуг незалежно від використовуваного рекламоносителя і рекламних заяв на упаковці, ярликах і в матеріалах місць продажу;• термін «продукція» включає також послуги;• термін «споживач» означає будь-яку особу, якій адресується реклама або якого вона може досягти, незалежно від того, чи є він кінцевим споживачем, торгуючим суб'єктом або користувачем. Основні принципи Вся реклама має бути законною, пристойною, чесною і достовірною. Всяка реклама повинна розроблятися з високою мірою відповідальності перед суспільством і відповідати принципам добросовісної конкуренції, загальноприйнятим в комерційній діяльності. Жодна реклама не повинна дискредитувати рекламну діяльність в очах суспільства. ПравилаПристойністьСтаття 1 Реклама не повинна містити заяв або зображень, що порушують загальноприйняті норми пристойності. ЧесністьСтаття 2 Реклама не повинна зловживати довірою споживача инедостатком у нього досвіду або знань. Стаття 3 1. Реклама не повинна без обгрунтованих причин грати на почутті страху.2. Реклама не повинна грати на забобонах і забобонах.3. Реклама не повинна містити нічого, що могло б спровокувати акти насильства.

4. Реклама не повинна підтримувати дискримінацію по расовому реліг. або статевій ознаці.

Поняття реклами як процесу

Термін “реклама” має подвійне значення: він може означати рекламу як продукт (це те, що ми бачимо на екранах телевізорів, на шпальтах газет або чуємо з радіоприймачів) або як процес виготовлення цього продукту. Тому, коли йдеться про процес створ. рекламного продукту або про рекламний бізнес у цілому ліпше користуватися терміном “рекламування”.

Рекламування – це створ. такого рекламного продукту, доведення його до потенційних покупців у такий спосіб, щоб вони зрозуміли, чим саме товар, продукт, послуга або ідея позитивно відрізняються від подібних до них, а виробник зміг перетворити цю перевагу (новацію) на капітал.

Треба розуміти, що рекламування є складовою маркетингу, яку підпорядковано його стратегії і тактиці, тобто реклама – це окремий інструмент маркет. комунік.. Рекламний процес розпочинається визнач.м потреби в рекламуванні і закінчується створ.м рекламного продукту, виготовленням та показом його в засобах масової інформації. Тобто – це аналіз, планування, реалізація та контроль ефективності наступних видів діяльності:

· визнач. потреби в рекламуванні товару, пропозицій та замовлень на рекламний продукт, а також формування цих замовлень та укладання угод з рекламними агентствами, консалтинговими фірмами та засобами масової інформації;

· проведення досліджень споживачів, товарів та ринку продавців;

· розроблення стратегічних планів рекламної діяльності (визнач. цілей та концепції рекламної кампанії, асигнувань на неї, видів та носіїв реклами);

· розроблення стратегічних і тактичних планів проведення рекламної кампанії (визнач. завдань, розрахунки кошторису витрат на проведення окремих заходів, вибір жанрів та форм рекламного звернення, а також ЗМІ для його розміщення);

· створ. рекламного звернення (вибір творчих підходів, написання сценарію або тексту, розробка макету та обґрунтування тиражу, кількості показів та інших рішень у галузі виробництва рекламного продукту);

· визнач. ефективності викор-ня ЗМІ для розміщення рекламного звернення (проведення показу, розвиток та перевірка концепції рекламної кампанії, статистичний контроль та вимірювання результатів, розроблення рекомендацій щодо коригування рекламної кампанії).

Виконання всіх перелічених видів діяльності можливе лише за наявності у штаті висококваліфікованих спеціалістів у галузі планування і проведення рекламних кампаній. Тому частину своїх функціональних обов’язків підприємства (за значні кошти) довіряють спеціалізованим структурам рекламного бізнесу.

Принципи реклами.

Реклама має створити, підтримати імідж фірми і його товар;

реклама має поліпшити імідж створеного товару;

реклама має змусити покупця купувати товар у період спадання попиту;

реклама має зацікавити покупця який не належить до ще неохопленого сегменту ринку

реклама має спростувати те, що може стати причиною упередженого стану до товарів чи послуг, сприяти тому щоб у майбутнього споживача з’явились бажання купити товар.

Реклама і бізнес

Засоби рекламного бізнесу вкладаються в систему точної нау­кової класифікації. Нею охоплено всі складові рекламного проце­су: це рекламодавці, споживачі, об'єкти реклами, рекламні засоби та носії, соціальні та виробничо-економічні умови комерційної діяльності, а також сама реклама.

У класифікації реклами розрізняють два поняття: реклама як процес (тоді краще її визначати терміном «рекламування») та рек­лама як продукт (тобто рекламне звернення).

Численні зарубіжні спеціалісти в галузі рекламного бізнесу створи­ли цілісну систему класифікації реклами і як процесу, і як продукту. Основою цієї системи є поділ реклами на групи за такими ознаками: вид реклами; мета отримання прибутку; способи передавання інформації;
метод передавання інформації; характер емоційного впливу та спосіб його передавання;

характер взаємодії; предмет рекламування; суб'єкт рекламування; цілі рекламування; інтенсивність реклами; тип рекламодавця; форма викор-ня носіїв реклами. Вид реклами. За цією ознакою реклама поділяється на бізне­сову, соціальну, політичну та релігійну. Бізнесова реклама має на меті довести комерційну інформацію рек-гламодавця до споживача, сприяючи продажу товару, послуги або ідеї.

Реклама і маркетинг.

Маркетинг – різновид людської діяльності, спрямованої на задовол. потреб людей у процесі обміну. Він повязує споживача з виробником і має забезп. продаж товарів та послуг для максимально можливого задовол. потреб людей. Сучасний маркетинг складається з чотирьох блоків: прогнозування попиту; ціноутворення; маркетингові комунікації; організація продажу товарів. З удосконаленням діяльності на ринках продажу товарів в умовах цивілізованої економіки все більшого значення набуває блок маркетинговмих комунікацій. Традиційно встановлення зв’язків між споживачами (покупцями) забезп.ться:

рекламуванням; стимулюванням продажу товарів; розвитком зв’язків з громадськістю; просуванням продуктів, послуг та ідей через особистий продаж. Рекламування – це складова маркетингу, що є неособістісним пред’явленням певній групі людей фактів щодо товарів, послуг та ідей у будь-якій формі. Сучасна цивілізована реклама не тільки інформує потенційних покупців та споживачів про можливості купівлі того чи іншого товару. Вона дає змогу раціональніше здійснити цю купівлю, оскільки споживачі за допомогою реклами мають об’єктивну інформацію про якість, ціну, способи викор-ня та інші деталі, які покупцям треба знати, щоб зробити правильний вибір. Реклама допомагає фірмі створити коло надійних клієнтів, які постійно купують її товари та завдяки прихильності до неї залучають нових покупців. Реклама допомагає збільшити конкурентоспроможність товарів фірми, щоб розширити її частку ринку за рахунок конкруючих товарів, коли вторинний попит стабілізувався чи виявився вже насиченим, а первинний попит іще не зовсім розвинувся. Як важливий інструмент маркетингової політики фірми реклама має інформувати споживачів про наявність товару, його ціну, техніко-експлуатаційні характеристики, переваги стосовно аналогічної продукції конкурентів, місце, де товар можна придбати, і т.п. Однак передовсім сучасна реклама має спонукати до купівлі, тому що в цьому й полягає її сутність та основна функція.

Хар-ка рекламодавців

Рекламодавцями вважаються приватні особи, приватні та державні фірми й організації, які використовують ЗМІ для досягнення цілей маркетингу. Рекламодавці різняться за ринками Рекламодавці можуть бути членами таких ринків: • споживчого ринку; • ринку виробників; •ринку проміжних продавців — організації, які придбають товари та послуги для наступного перепродажу їх із зиском для себе; • ринку державних установ • міжнародного ринку. О рганізацію рекламної діяльності рекламодавців може бути побудовано за двома принципами: 1й — створ. само­стійних структур, тобто фірм, які займаються тільки рекламною діяльністю, другий — викор-ня рекламної діяльності як складової організаційної структури, що є сукупністю функцій, процесів та різних підструктур, спрямованих на практичну реалі­зацію загальних планів фірми-рекламодавця. Рекламодавці хоч і мають багато спільного в організації рекламного процесу, особливо члени перших 3-х ринків, відрізняються ще й за масштабами викор-ня реклами та ЗМІ. Дрібних та великих рекламодавців розрізняють за інтенсивністю викор-ня ними установ, що сприяють рекламному процесу,- рекламних агенцій та науково-дослідних організацій. Приватні особи та багато дрібних рекламодавців купують час або місце взасобах масової інформації, не звертаючись до рекламних агенцій, а тим більше-до організацій, що займаються науковими дослідженнями. Великі рекламодавці співпрацюють з однією або кількома постійними рекламними агенціями, купують різні види дослідницьких послуг, а також здійсн. власними силами чи з допомогою залучених іззовні спеціалістів наукові дослідження.

Види реклами.

Існують такі види реклами: - Бізнесова реклама має на меті довести комерційну інформацію рекламодавця до споживача, сприяючи продажу товару, послуги або ідеї. -Соціальна рекламна інформація – це некомерційна інформація державних органів із питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населенню у такій рекламі не згадуються ні конкретна продукція, ні її виробник. Особи, які здійсн. на безоплатній основі діяльність із поширення соціальної рекламної інформації або передають для цього власні кошти, корист. пільгами, передбаченими законодавством Укр.. -Політична реклама має дуже специфічні ознаки: її метою є створ. популярності окремим політичним лідерам чи партіям. Залучають для цього так званих іміджмейкерів, тобто професіоналів, що знають, якими засобами можна створити привабливий образ (імідж) котрогось політичного діяча чи партії. -Релігійна реклама має на меті поширення інформації про релігійне життя, окремі події та свята церковних громад. Ця реклама також має специфічні ознаки, що визначаються самою суттю релігійних відносин.

Класифікація покупців

класифікація: 1. покупці товарів фірми; 2. покупці товарів фірми-конкурента; 3. потенційні покупці; 4. абсолютні неспоживачі. На споживача можуть впливати торгові посередники та радники. За характером споживання покупці підрозділяються на дві категорії: покупці товарів широкого вжитку та покупці товарів промислового признач.. В процесі прийняття рішень щодо купівлі товару впливає цілий ряд факторів: соціальні (реферантні групи, сім'я); персональні (вік, ЕЖЦ); культурні; психологічні. Також на купівлю того, чи іншого товару впливає менталітет покупця: раціональний – прагнення до економії, позитивнее співвідношення «ціна-якість»; безконфліктний – прагне загальної рівноваги в особистих та соціальних відносинах; прогресивний- інновації; схильний до швидких змін – молодь.

Викор-ня товарного знаку.

Товарний знак — це знак обслуговування, тобто зареєстро-ване в установленому порядку оригінальне оформлене худож-нє зображення, яке використ. для виокремлювання то-варів і послуг фірми та для реклами. Синоніми товарного знака — фірмовий знак, марка, фірмова марка, емблема. Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні, словесні, об’ємні та звукові. Художні знаки — це зображення предметів, тварин, птахів, людей за допомогою символів, орнаменту, художньої композиції текстів та цифр. Словесні товарні знаки виражаються словами або сполучен-нями літер, що створюються фантазією авторів. Вони добре втримуються в пам’яті людей. Цей знак реєструється у вигляді тексту або нестандартного графічного твору. Об’ємні знаки можуть бути виготовленими в іще більш оригі-нальному вигляді — металева чи інша упаковка. Звукові товарні знаки — це музично оформлений текст гімну фірми, адреси, назви продукту. Змішані або комбіновані товарні знаки — це зображення + слова, зображення + музика, слова + музика. Вони замінюють назву фірми або можуть існувати паралельно. Вони часто повто-рюються і тому швидко запам’ятовуються. Товарні знаки є центральним елементом фірмового стилю, фір-ма має на них виключне право, яке забезп.ться державою. Викор-ня торгового знака має такі переваги: • полегшує захист від недобросовісної конкуренції. Підробка товарного знака переслідується законом, і фірма—власник знака може звернутися до суду; • полегшує ідентифікацію продукту; • гарантує, що товарна послуга має високий рівень якості: • добре відома марка привабливіша для каналів розподілу. Рекламодавець не повинен шкодувати часу та коштів на розробку товарного знака, тому що сформувати у споживача та користувача прихильність до ТМ та підтримувати її сталий імідж — це значить збільшити продаж продукту, що має такий торговий знак.

Оформлення вітрин.

Вітрина – це основний засіб торгової реклами на місці продажу. Вітрина як засіб реклами виконує різноманітні функції. Вона інформує про наявність товарів у продажу або про можливість надходження якоїсь суперновинки в майбутньому, що створює привабливу для деякої категорії покупців атмосферу чекання та таємничості. Вона стимулює продаж товарів, указуючи на ярликах виставлених товарів інформацію про ціни та знижки з них. Вона нагадує про наближення сезону відпочинку або свята. Вона не тільки прикрашає вулицю, а й виховує естетичні смаки. Виконання цих завдань залежить від ефективності психологічного впливу вітрини, її мистецького рівня, відповідності смакам перехожих та відвідувачів торгового закладу. Вітрина впливає передусім на зорове сприйняття товару. Фахівці стверджують, що елементами вітрини є: світло (освітлення товару, створ. світлових ефектів), динамічні установки (підставки, що обертаються),звукові ефекти, елементи справжньої новизни в оформленні. Важливою вимогою до оформлення вітрин є стислість, зрозумілість та миттєве сприйняття декорацій. Необхідно брати до уваги такі фактори, як контрасти кольору за відтінками, інтенсивністю та глибиною, гармонію кольорів та вплив освітлення на колір. Існують три принципи поєднання кольорів – ритм, баланс, пропорція. Ритм – за допомогою кольору можна створити певний ритм у вітрині, повторюючи таку саму кольорову гаму через певний інтервал.

Баланс – барвисті кольори треба врівноважуватиприглушеними тонами, темні – світлими, теплі – холодними. Пропорція – невеликий за розмірами простір вітрини, пофарбований у світлі тони, ніби наближається до перехожих. Навпаки, тьмяні, приглушені кольори ніби віддаляються від них.

Експерсія, виразність, майстерність художнього втілення – це фактори, які визначають психологічний вплив вітрини. Експерсія виражається в гострих та виразних контурах, в яскравих фарбах, у динамічній лінії рисунку. Декоративні елементи вітрини, які використовуються в експресивному стилі, створюють, на думку фахівців, своєрідну кольорову мозаїку вітринного простору, яка ще здалеку впадає а око. Особливе значення має сюжет вітрини, її оригінальність, які млжуть вигідно відрізнити показ товарів торгового закладу від вітрин його конкурентів. Фахівці торгової реклами відокремлюють два типи вітрин: торговельнв і престижні. Перші розраховано на безпосередній ефект, тобто збільшення продажу; другі – на створ. високого іміджу закладу. Показ товарів у вітринах має послідовний або тематичний характер. За послідовного показу кілька сусідніх вітрин використовуються для показу товарів- супутників. За тематичного показу всі ці товари розміщуються в одній вітрині. Оформляючи вітрини, неохідно враховувати такі фактори: своєчасність показу сезонних вітрин; підтримування принадності та ефективності вітрин, що були оформленні вже давно; дані про розпродаж і очікувану реалізацію товарів окремими відділами торгового закладу, тобто треба посилити показ у вітринах тих товарів, що мають успіх у покупців; зорову принадність товару, що його було відібрано для показу у вітрині; вплив вітрини на престижність торгового закладу; логіку комбінування у вітрині різних за признач.м товарів. Розрізняють відкриті вітрини, тобто такі, що крізь них можна роздивитися, що є у магазині і що там відбувається та закриті вітрини. Оформлення останніх повинно відбуватись з урахуванням задника вітрини, який не повинен відвертати увагу від товару, виставленого у вітрині. Розрізняють 2 типи задників: декоративні -дерев’яні панелі, решітки та сюжетні – висталенні товари демонструються у своєрідних декораціях. Для демонстрації товарів у вітринах використовують найрізноманітніші прийоми викладки. Статичною назив. викладку по вертикалі і горизонталі. Динамічна викладка передбачає викор-ня косих ліній. Можна використ. й мішаний принцип викладки або користуватися фантастичними, тобто непрямими лініями. Спосіб викладки залежить від характеру товару.

77. Поняття рекламодавця.

Рекламодавець – підприємство, організація чи особа, які сплачують гроші за створ. чи показ рекламного звернення. Рекламодавцями можуть бути приватні чи державні організації, підприємства, фірми, що використовують ЗМІ для збільшення ефективності маркетингу товарів і послуг, закупивши час або місце в таких засобах масової інформації, як TV, радіо, газети, журнали. Рекламодавець – це головна (окрім покупців) дійова особа. Розробляючи рекламну кампанію та керуючи нею, рекламодавець має справу з численними партнерами: рекламними агенціями, засобами масової інформації, організаціями, що займаються науковими дослідженнями. Розрізняють рекламодавців споживчої реклами, реклами промислових замовників та реклами роздрібної торгівлі. Перші - це ті, що зайняті переважно виготовленням споживчих товарів довгострокового то короткострокового користування. Другі – в основному виготовляють та продають вироби для промислових замовників, а треті рекламують, головним чином, принади якогось конкретного торговельного закладу. Вони, особливо на місцевому рівні, широко корист. газетною рекламою.

 

 

76. Поняття позиціювання товару та його викор-ня у рекламній діяльності.

Рішення про те, який образ необхідно створити, є головним для рекламодавця. Це рішення супроводжується створ.м та­ких асоціацій у споживачів, які можуть зміцнити позитивний імідж та нейтралізувати можливі негативні впливи на покупця. Рекламодавцю необхідно врахувати, що назва ТМ може породжувати безліч асоціацій. Деякі з них будуються на фі­зичних якостях, інші відображають той факт, що продукцією корист. для демонстрування стилю життя, становища в сус­пільстві, професійної ролі. Можуть бути асоціації, пов'язані з викор-ням продукту, з образами людей, що використовують продукт, або з магазинами, де він продається, чи з продавцями, цього продукту. Усі ці асоціації і створюють імідж, тобто загальне враження про те, що людина або група людей знає чи думає про підприємс­тво та предмет продажу. Імідж може бути складним чи дуже про­стим. Він може бути стійким, що ґрунтується на тривалому до­свіді викор-ня, або дуже нестійким та динамічним. Він може бути чітким та визначеним чи розпливчастим, різним для різних людей. Імідж створ. з багатьох складових: найменування, Ціни, упаковки, стилю реклами та якості самого продукту. У зарубіжній літературі ототожнюються поняття “імідж”та “позиція” адже позиціювання — це місце підприємства на ринку ку, це знання функцій товару і тих, для кого його призначено. Аналіз позиції підприємства та його продукції дає змогу визна­чити способи створ. їхнього належного іміджу. Рекламодавець може використати сім методів позиціюваипя товару: викор-ня Хар-ки продукції або інтересів по­
купців; метод «ціна — якість»; викор-ня або спосіб застосування товару; метод «виріб — користувач»; метод «виріб (продукт) — асортимент»; викор-ня символів культури; метод викор-ня конкурентного товару — еталона. 1й методє найпоширенішим. Він дає змогу визначити позицію підприємства через асоціювання об'єкта з характеристи­кою продукції (виробу) або з інтересами споживачів. 2й методбере за основу співвідношення «ціна — якість». Для багатьох категорій продукції це питання дуже важливе, тому його потрібно враховувати за будь-яких обставин. Стосовно певних категорій продукції окремі торгові фірми намагаються за­пропонувати якнайширший сервіс, ліпшу якість або бездоганне виконання. Виробники таких товарів призначають високу ціну частково для покриття збільшених витрат, частково для того, щоб у такий спосіб заявити про поліпшену якість. І навпаки, у тій са­мій категорії продукції звичайно є інші товари (торгові марки), виробники яких намагаються залучити до себе покупця на основі помірної ціни й незгіршої якості. Тут можливий такий імідж: «Помірна ціна за доброї якості». 3й методпередбачає асоціювання продукції з її викор-ням або зі способом користування.. 4й методасоціює продукцію з користувачем або гру­пою користувачів. Більшість компаній з виробництва кос­метики використовують у рекламі образи відомих фотомоделей або взагалі відомих осіб. П'ятий методпередбачає асоціації за класом (категорією) про­дукції. Шостий методвикористовує для виокремлення та запам'ято­вування символи культури. Основне завдання — знайти щось важливе для людей, те, чого не використали конкуренти, та асо­ціювати торгову марку з цим символом (кінний диліжанс, носта­льгічна фонова музика, гілка калини, козак із шаблею). Сьомий метод побудовано на використанні одного чи кількох конкурентів як орієнтиру або еталона. Завершальним моментом створ. іміджу підприємства є розроблення так званого фірмового стилю. Фірмовий стиль— це сукупність постійних художніх, тексто­вих та інших елементів у всій рекламній продукції підприємства й у засобах реклами. До елементів фірмового стилю належать: - товарний знак, - фірмовий шрифтовий напис (логотип), - фірмовий блок, - фірмове гасло (слоган), - фірмовий колір (кольори), - фірмовий комплект шрифтів, - інші фірмові константи. Розробляючи фірмовий стиль, треба враховувати результати маркетингових досліджень, рекомендації філологів, психологів, режисерів, композиторів. Часто корист. послугами музикантів, співаків.

Реклама на місці продажу

РМП належ до рекл заходів сфери розповсюдження, тобто сукупності орг-ційних одиниць чи окремих осіб, які доп передати комусь іншому право вл на