Місцеві бюджети – фінансова база місцевого самоврядування. Власні, закріплені та регулюючі доходи мб.

Система місцевих бюджетів – сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного. В Україні сьогодні нараховується більше 12 тис. місцевих бюджетів. Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах:

-по-перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів;

-по-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування;

-по-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.

Местные бюджеты в экономической системе государства. Наиболее важные аспекты роли местных бюджетов: - являются важным инструментом макроэкономического регулирования (перераспределяют 1/6 ВВП Украины); - практически половина расходов сводного бюджета Украины финансируется через местный бюджет; - выступает практически единственным источником средств для решения местных проблем; - при помощи местного бюджета внедряются в жизнь общегосударственные программы развития экономики и поддержки отечественного производителя.

Доходами бюджета называются средства, которые поступают в постоянное пользование на безвозвратной основе. Классификация доходов местных бюджетов: - налоговые - неналоговые поступления, - доходы от операций с капиталом

- трансферты.

Доходы местных бюджетов делятся на - собственные – доходы, которые формируются на данной территории по решению местных органов власти (местные налоги и сборы); - закрепленные – доходы, которые на постоянной основе закреплены за местными бюджетами (налог на доходы физических лиц). Удельный вес собственных доходов МБ говорит о степени финн. автономии МОВ: до 25% - низкий уровень; 25-35 – средний(достаточный); 35-50 – высокий. В некоторых странах и в Украине до 2010 г. кроме собственных и закрепленных были регулирующие доходы.

До власних доходів належать:
1) фіксований податок;2) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності; 3) плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення; збір за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення; лісових ресурсів;4) плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 5) місцеві податки і збори;6) фіксований сільськогосподарський податок; 7) частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань; 8) плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів; 9) штрафні санкції;10) адміністративні штрафи; 11) надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;
12) плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення 17) кошти від реалізації безхазяйного майна, майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі;
18) інші доходи загального фонду місцевих бюджетів.
До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:
1) надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів;2) збір за першу реєстрацію транспортного засобу;3) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;4) кошти від відшкодування втратсільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; 6) 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; 7) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету;
8) 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища; 9) цільові та добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян; 10) надходження до цільових фондів; 11) повернення кредитів;12) інші надходження.

Закріплені доходи – це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів.

До закріплених доходів:
1) податок на доходи фізичних осіб;2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів;3) 50 відсотків збору за спеціальне використання води;4) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення;5) плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя; 6) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати; 7) плата за державну; 8) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад; 9) державне мито в частині, що належить відповіднимбюджетам. Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані доходи.

Регульовані доходи – це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань.

40. Тарифікація медичних працівників, її роль та порядок проведення. Оплата праці медичних працівників здійснюється за фактично відпрацьований час відповідно до посадового окладу з урахуванням доплат, надбавок та ін. підвищень, передбачених законодавством. Схемні посадові оклади лікарів – хірургів усіх спеціалізацій, лікарів-анестезіологів та лікарів-ендоскопістів підвищуються за здійснення оперативних втручань від 15 до 40%. Крім того, мед працівникам передбачені такі види доплат: за роботу в нічний час(до 35% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час); за суміщення професій та посад (до 50% посадового окладу відсутнього працівника) та ін. Працівники мед закладів можуть преміюватися за досягнення кращих результатів у роботі за встановленими показниками.

Система ЗП мед працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший мед персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал. Система ЗП лікарів ґрунтується на встановленні ставки ЗП та системи підвищень і надбавок. Ставки ЗП залежать від посади(лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні – місто чи сільська місцевість. Надбавки до ЗП також встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентген-кабінети), за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час. Ставки ЗП середнього медичного персоналу залежать від посади (мед сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого мед персоналу ставки встановлені залежно від посади (сестра операційна, сестра-господиня, сестра-ванниця). На середній і молодший медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час. Для мед працівників ЗП розраховується виходячи з обсягів роботи – 0,25, 0,5, 0,75, 1,0, 1,25, 1,5 ставки. Дозволяється суміщати обов’язки мед сестри та санітарки. Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки ЗП. Фонд ЗП розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку ЗП. Середня ставка ЗП мед персоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.

Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки: по стаціонару – виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря(15-30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень; враховуються також посади завідувачів відділеннями, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів; у поліклініці – на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями. Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюються відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в годинах на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та медсестр у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестр встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів. Кількість посад молодшого медперсоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більший. Кількість посад обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.

 

42. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та джерела покриття. БД- це перевищення видаткової частини бюджету над доходною. В умовах ідеального стану економіки таке явище практично відсутнє, оскільки держава може оптимально порівнювати обсяги своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства. БД є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.

Визначають різні види БД: 1.За формою прояву БД поділяється на:відкритий та прихований. Відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет. Прихований – офіційно не визнаний. Його форми – це завищення планових обсягів доходів, включення до складу доходів бюджету джерел покриття БД. Прихований дефіцит негатив ніше явище, ніж відкритий. 2.За причинами виникнення БД буває: вимушений та свідомий. Вимушений є наслідком низького рівня вир-ва ВВП і зумовлений недостатністю фін. Ресурсів у країні. Свідомий визначається характером фін. Політики держави – вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик, крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фін. Ринку, індикатором якого є державні цінні папери, для них встановлюється мінімальний розмір % ставок. За їх допомогою держава стимулює, або стримує фін. Ринок. 3. За напрямом дефіцитного фінансування: активний БД та пасивний. Активний – це спрямування коштів та інвестицій в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний – покриття поточних витрат.

Основні причини виникнення БД: 1. Надзвичайні події(війна, епідемія, стихійні лиха тощо), що потребує використання великого обсягу грошових коштів за умов нестачі звичайних резервів. 2. Необхідність здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому дасть можливість забезпечити приріст ВВП, зміцнити економічну могутність держави, підвищити матеріальний та культурний рівень життя народу. 3. Кризові явища в економіці та її розвал. 4. Неефективність фін.-кредитних зв’язків. 5. Недосконалість фін. Законодавства.

Рівень дефіциту повинен знаходитись під постійним контролем державних органів. Кількість не повинна переходити у якість, тобто сума запозичених коштів не повинна перекладатись на економіку держави та на платників податків.

Прийняття Державного бюджету У, Бюджету АРК та міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу. Бюджет АРК та міські бюджети можуть прийматись з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету АРК та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних районних, районах у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Існує 2 основних методи покриття БД: беземісійний та емісійний. Беземісійний метод покриття дефіциту передбачає залучення до цього процесу зовнішніх та внутрішніх джерел. Емісійний – покриття дефіциту за рахунок додатково випущеної грошової маси.