Показники зведенго бюджету та його роль. Показники зведеного бюджету області та зведенго бюджету району.

Зведений бюджет – це сукупність показників бюджетів, які використовуються для аналізу та прогнозування економ. і соц. розвитку держави.

Роль зведеного бюджету проявляється на всіх стадіях бюджетного процесу. На стадії складання проекту ДБ йому передує розробка основних показників зведеного бюджету України для визначення основних параметрів мобілізації бюджетних ресурсів в кожну складову бюджетної системи, тобто їх використання у відповідності з основними напрямками фін. політики держави.

Показники зведеного бюджету дають можливість ще на стадії розробки ДБ внести відповідні корективи і уточнення щодо побудови більш ефективного бюджетного механізму.

На стадії виконання бюджетів зведений бюджет використовується для аналізу і більш активного використання бюджетних показників при оцінці загальної економічної ситуації в країні.

В кодексі 2010р. показники бюджетів об’єднань, територіальних громад, що створюються згідно з законом включаються до відповідних зведених бюджетів.

Стаття 6. Зведений бюджет

1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.
. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

5. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.
селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
25. Бюджетна класифікація, значення. Основні напрями класифікації доходів бюджету, характеристика.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. МФУ затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це ВРУ.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фін. діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування. За рахунок показників бюджетної класифікації здійснюється контроль за діяльністю розпорядників бюджетних коштів.Також використовується для проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, организац-х, функц-х і економ-х категорій видатків, забезпечення загальнодержавної та м/н порівнянності бюдж. показників.Бюджетну клас-цію затверджує Міністр фінансів України, а також зміни до неї, та інформує про це в обов'язковому порядку ВРУ.

Бюдж. клас-ція має такі складові частини:

1. клас-ція доходів бюджету

2. клас-ція видатків та кредитування бюджету

3. клас-ція фінансування бюджету

4. класифікація боргу.

Кожній складовій частині бюджетної класифікації присвячено окрему статтю у БКУ. Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу.

Бюджетна класифікація сприяє реалізації принципу єдності при регулюванні бюджетної діяльності, забезпечує єдину базу щодо систематизації показників доходів, видатків, фінансування боргу для всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Доходи бюджету – частина централізованих ресурсів держави, які необхідні для виконання нею своїх функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають в процесі формування фондів грошових коштів і надходжень у розпорядження органів держ. влади і управлення.

Згідно з БКУ, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

Ø податкові надходження;

Ø неподаткові надходження;

Ø доходи від операцій з капіталом;

Ø трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).Неподатковими надходженнями визнаються:1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;3) інші неподаткові надходження.БКУ 2001 також до неподаткових надходжень відносилось доходи від штрафів та фін. санкцій. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. В Україні трансферти існують у формах дотації вирівнювання та субвенції. Різниця між ними – полягає в наявності чи відсутності мети використання коштів. Дотація - мета відсутня, Субвенція – чітко визначена мета, в разі нецільового використання – повернення.Доходи від операцій з капіталом складаються шляхом акумуляції:a. Надходжень від продажу основного капіталу;Надходжень від реалізації державних запасів товару;b. Надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;c. Податки на фін. операції та операції з капіталом. 26. Основні показники планування видатків на

утримання стаціонарних медичних закладів та їх характеристика.

Складання індивідуального кошторису медичної установи починалося з розрахунку оперативно-сітьових показників середньорічної кількості ліжок, кількість койко-днів, середньорічного числа посад медичного і адміністративно-господарського персоналу, кількості поліклінічних відвідин і інших показників, що характеризують об'єм роботи кожного підрозділу.

При плануванні видатків утримання стаціонарних медичних закладів використовуються 2 основних показники: 1)кіл-ть ліжок; 2)число лікарів амбулаторно-клінічного обстеження.

Показники обороту ліжок визначаються шляхом ділення кількості днів використання ліжок на середню тривалість перебування хворого. Розрахунок загальної потреби у ліжковому фонді міста, району здійснюється за формулою: К = (П *Н)/ (О * 100)

К – середньорічна кількість ліжок; П – процент госпіталізації; Н – число населення; О – оборот ліжка.

Середньорічне число ліжок крім фактичної наявності на початок планового періоду враховує їхнє збільшення протягом року. Цей процес можна виразити наступною формулою: К₁= К + ((Д*М) /12), де К1 – середньорічна кількість ліжок; К – кількість ліжок на початок року; М – час функціонування додаткової кількості ліжок; Д – плановий приріст ліжок.

Таким чином, чим вище показник використання лікарняних ліжок, тим вище показник оборотності ліжок і тим менше засобів необхідно виділити з бюджету на вміст ліжкового фонду, розгортання нової мережі ліжок, будівництва нових стаціонарів.

Основними сітьовими показниками, які враховуються під час визначення витрат на утримання установ охорони здоров’я є: кількість лікарняних ліжок – характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх наявність кількість лікарняних посад. Кількість лікарських відвідувань(поліклінік), кількість ліжко-днів – добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування 1 ліжка на рік.. Кількість лікарняних ліжок розраховується згідно з прогнозом економічного і соціального розвитку з урахуванням демографічних, соц.-економ, культурно-побутових та ін. умов розвитку певного регіону. Відповідно до кількості ліжок у лікарні визначають штати лікарів, середнього і молодшого мед персоналу. Кількість лікарських відвідувань – це показник, що використ для визначення витрат на придбання медикаментів і перев’язувальних засобів при амбулаторному обслуговуванні населення. Кількість лікарських відвідувань у поліклініці визначають відповідно до кількості середньорічних лікарських посад, кількості годин роботи лікаря цієї спеціальності на день, норми прийому хворих за годину та кількості робочих днів на рік. Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік.

Оплата праці мед працівників здійснюється за фактично відпрацьований час відповідно до посадового окладу з урахуванням доплат, надбавок та ін. підвищень, передбачених укр. законодавством. Схемні посадові оклади лікарів-хірургів усіх спеціалізацій, лікарів-анестезіологів та лікарів-ендоскопістів підвищуються за здійснення оперативних втручань від 15 до 40%. Крім того, мед працівникам передбачені такі види доплат: за роботу в нічний час(до 35% год тарифної ставки за кожну год роботи в нічний час), за суміщення професій і посад (до 50% посадового окладу відсутнього працівника).

У плануванні витрат за кодами кошторису мед установ важливе місце посідають норми і нормативи. Разом із тим розмір цих норм і нормативів залежить від наявних бюджетних коштів. Відповідно, лімітування видатків розпорядниками коштів може призводити до скорочення видатків, які вже були розраховані.