Розрізняють поточний бюджет і бюджет розвитку.

Розрізняють поточний бюджет і бюджет розвитку.

Основні ознаки бюджету як економічної категорії: історичність, плановість, періодичність, юридичність

За формою державний бюджет є розписом доходів і видатків держави на визначений термін, затверджений у законодавчому порядку.

Державний бюджет виконує такі функції:

— акумулює кошти, необхідні для фінансування державних заходів;

— перерозподіляє валовий внутрішній продукт з метою забезпечення соціальної справедливості;

— держава впливає на економічні, соціальні, національні та регіональні процеси;

— макроекономічна стабілізація й економічне зростання.

Етапи становлення БСУ

- загальна військова казна запорізького козачества до якої надходили доходи від промислового скотарства, рибальства, а видатки здійснювалися на будівництво монастирів, військових споруд

- 1918 -1922рр – українська центральна рада займалася питаннями БС протягом 14міс., а потім більшовики намагалися оволодіти бюджетним устроєм, та спроби були марні

- 1922-1992рр – Україна займає опосередковану і підпорядковану роль і бюджетному процесі лише 25% НД створеного в Україні перерозподілилось через його бюджет

- 1992р - Україна вперше затверджує свій бюджет, як незалежна держава. Більше 60% перерозподілилось через бюджет.

- 1990р - прийнято ЗУ «про БС РСРУ»

- 1995р – прийнято ЗУ «про БС»

- 1996р – прийнято Конституцію

- 1997р – ЗУ «про місцеве самоврядування»

- 2001р – прийнято Бюджетний Кодекс України

- 2010р – прийняття нового БКУ

Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм.

Складові елементи БС: 1. організація управління,2.платники податків,3.утримання бюджетних коштів

7. Відповідно до Бюджетного кодексу України побудова бюджетної системи ґрунтується на наступних принципах:1. Принцип єдності бюджетної системи України полягає в тому, що в країні діють єдина правова база, єдина грошова система, єдине регулювання бюджетних відносин, єдина бюджетна класифікація, єдиний порядок виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності. 2. Принцип збалансованості передбачає, що повноваження на здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період. 3. Принцип самостійності передбачає, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. 4. Принцип повноти - до складу бюджетів входять усі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. 5. Принцип обґрунтованості забезпечує формування бюджету на реалістичних макроекономічних показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат з бюджету, що здійснюється відповідно до затверджених методик і правил. 6. Принцип ефективності зумовлює те, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути до досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. 7. Принцип субсидіарності означає, що розподіл видів доходів між державним бюджетом і місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

8.Принцип справедливості та неупередженості означає, що бюджетна система будується на засадах справедливості та неупередженості розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. 9. Принцип публічності та прозорості зумовлює те, що Державний бюджет України і місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними місцевими радами. 10. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу встановлює те, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

 

8. Держава реалізує бюджетну політику за допомогою органів державного управління, що у залежності від ролі, функцій і обсягів діяльності підрозділяються на 2 групи: 1 - загальнодержавні органи управління; 2 - органи оперативного управління.

У залежності від історичних традицій, державного устрою і політичної системи до органів загальнодержавного управління в різних країнах відносяться:

- Парламент - у Великобританії;

- Національні збори - у Франції;

- Конгрес - у США;

- Бундестаг - у Німеччині;

- Федеральні збори - в Російській Федерації. Загальнодержавні органи управління в Україні представлені:

- органами законодавчої влади: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;

- органами виконавчої влади загальної компетенції: Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі центральних органів виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міська, районні і районні в містах державні адміністрації.

Повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування, що стосуються функціонування бюджетної системи врегульовані в Конституції України. Оперативне управління бюджетом реалізується через спеціалізовані державні органи, насамперед, через фінансовий апарат.У державах з розвинутою ринковою економікою оперативне управління бюджетом здійснюється, як правило, декількома державними органами. В Україні оперативне управління бюджетом здійснюється через Міністерство фінансів України.

Крім того, для забезпечення виконання бюджету, існує низка органів, а саме:

- Рахункова палата України;

- Державне казначейство України;

- Державна контрольно-ревізійна служба;

- система органів Державної податкової служби України;

- митні органи України.

У процесі оперативного управління виконуються наступні питання: планування, облік, аналіз, контроль, бюджетне регулювання і виконання фінансового плану держави - бюджету.

 

9. Бюджетна класифікація — це систематизоване згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація є єдиною для всіх бюджетів, які складають бюджетну систему України. Вона використовується у бюджетному плануванні, у процесі складання проектів бюджетів різних рівнів, у розробці індивідуальних і зведених кошторисів відповідно до витрат і доходів для бюджетних установ.

Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу, в ході складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів та їх виконання. Організаційна роль бюджетної класифікації полягає у:

а) дає можливість порівнювати показники Державного бюджету та місцевих бюджетів;

б) створює умови для розгляду бюджетів усіх рівнів та їх економічного аналізу;

в) полегшує здійснення контролю за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою надходження коштів та їх використанням за цільовим призначенням;

Роль бюджетної класифікації у юридичному аспекті полягає у:

а) відображає правову основу бюджетного процесу: складання, розгляд, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів;

б) юридично закріплює устрій і компетенцію управлінських органів влади;

в) ґрунтується на законодавчих актах і актах, що регулюють бюджетний процес.

Складовими бюджетної класифікації є:

а) класифікація доходів бюджету;

б) класифікація видатків;

в) класифікація фінансування бюджету;

г) класифікація боргу.

Кожному класифікаційному показнику надається цифровий код Для доходів:

цифра 1 — група доходів;

цифра 2 — номер підгрупи бюджетної класифікації;

цифри 3 і 4 — розподіл бюджетної класифікації;

цифри 5 і 6 — параграф конкретного розділу, що визначає різновид надходження;

цифри 7 і 8 — кодування виду бюджету (державний, міський та ін.) для розщеплення платежу.

Щодо застосування бюджетної класифікації наділені два органи:

1.Міністерство фінансів України — надає роз´яснення щодо класифікації доходів бюджету, класифікації фінансування бюджету та класифікації боргу.

2.Державне казначейство України — надає консультації з економічної класифікації видатків бюджету

 

11. Класифікація доходів бюджету
1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:1) податкові надходження;2) неподаткові надходження;3) доходи від операцій з капіталом;4) трансферти.
2. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
3. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Класифікація видатків бюджету 1. Видатки бюджету класифікуються за:
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);
2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).
2. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікація фінансування бюджету
1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).
2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:
1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Класифікація боргу
1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.
2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

 

 

12. Доходи Державного бюджету служать фінансовою базою виконання державою її функцій. Склад доходів Державного бюджету України визначається Бюджетним кодексом України та Законами «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний період. Починаючи з 2000 р. Державний бюджет включає дві складові: загальний фонд та спеціальний фонд. Доходи загального фонду Державного бюджету призначені для фінансування загальних видатків і не мають визначеного спрямування на конкретну мету. Д оходи спеціального фонду державного бюджету включають доходи, призначені на забезпечення фінансовими ресурсами передбаченої мети.

До доходів загального фонду Державного бюджету зараховуються такі надходження:

1) податок на додану вартість;2) акцизний збір;3) ввізне мито;4) податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат

5) платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

6) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;7) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, 8) адміністративні штрафи та інші грошові стягнення,

9) податок на прибуток підприємств 10) відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;11) надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

12) рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;13) збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України;14) плата за оренду цілісних майнових комплексів;

15) митні збори;16) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;17) грошові кошти, що надходять від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;18) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;19) інші доходи

До джерел формування доходів спеціального фонду Державного бюджету належать:

1) 80 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні та із ввезених в Україну нафтопродуктів і транспортних засобів;2) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;3) надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;4) відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим індивідуальним сільським забудовникам;5) рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;6) відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;7) надходження до страхового фонду безпеки авіації;

8) надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

9) надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях;10) надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;

11) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

12) зарубіжні гранти;13) інші надходження, що зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету згідно із законодавством.

Збільшення доходів Державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення економічно необґрунтованого надання пільг та нелегального тіньового обігу.

 

14. Важливим дохідним джерелом бюджету є неподаткові надходження, які становлять близько третини від загальної суми доходів.
Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони об’єднуються у п’ять груп:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження;
5) власні надходження бюджетних установ.
1. Доходи від власності та підприємницької діяльності включають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України.
2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу – це плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;

Державне мито – це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами.
3. Надходження авід штрафів та фінансових санкцій: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції. За порушення стандартів, норма і правил підпр. д-сті СГ сплачують штрафи, частина яких спрямовуюється до Державного бюджету (60 %), і місцевих бюджетів (30 %) та Комітету України з питань стандартизації, методології та сертифікації для розвитку його матеріально-технічної бази (10 %).
4. Інші надходження, серед яких: надходження від реалізації конфіскованого майна, сум кредиторської та депонентської заборгованості п-в;
5. Сюди входять власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. До доходів, отриманих належать: доходи за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг; плата за медичні послуги

 

 

15. Офіційні трансферти означають виділення бюджетам нижчого територіального рівня грошових коштів з фонду фінансової підтримки місцевого самоврядування на нормативній основі. Бюджетний кодекс України передбачає застосування системи міжбюджетних трансфертів — коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основна роль трансфертів полягає у вирішенні проблеми вертикальної незбалансованості окремих бюджетів, яка виникає внаслідок невідповідності між відповідальністю за фінансування видатків та можливостями збору податків на місцевому рівні. Система трансфертів сприяє згладженню нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями, тобто на горизонтальному рівні, зумовлених соціально-економічними особливостями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.

До основних умов ефективного функціонування системи трансфертів належать:

- здатність забезпечувати місцеві органи влади фінансовими ресурсами, достатніми для виконання покладених на них зобов´язань;— забезпечення справедливості у розподілі фінансових ресурсів усіх адміністративно-територіальних одиниць. Бюджетним кодексом України передбачається використання видів трансфертів:а) міжбюджетний трансферт у формі дотації вирівнювання - передача грошових коштів з метою вирівнювання доходів відповідного бюджету;б) міжбюджетний трансферт у формі субвенції - передача грошових коштів для фінансування за цільовим призначенням у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. в) міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Бюджетний кодекс України передбачає інші види бюджетних трансферів. Це, зокрема: а) цільові субвенції з Державного бюджету містам Києву та Севастополю, Автономній Республіці Крим, областям, містам обласного значення та районам на фінансування програм соціального захисту;б) цільові субвенції на інвестиційні цілі можуть надаватися бюджетам Києва, Севастополя, обласним бюджетам та республіканському бюджету Автономної Республіки Крим. в) трансферти також можуть здійснюватися між бюджетами само врядування на договірній основі в обмін на бюджетні послуги, що на дає одержувач трансферту.

Важливим заходом щодо зміцнення системи трансфертів є визначення загального обсягу коштів, що підлягають розподілу у такій формі, та встановлення цілей, яких необхідно досягти з використанням трансфертів. Так, згідно з положеннями Бюджетного кодексу України за рахунок міжбюджетних трансфертів передбачено фінансування таких видатків: - відшкодування витрат з надання населенню житлових субсидій;- державна допомога сім´ям з дітьми;- державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам;- утримання притулків для неповнолітніх;- виплата компенсацій реабілітованим;

-інші програми щодо соціального захисту населення.

Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій включають надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту у миротворчих операціях, а також гранти, що надійшли до бюджетів усіх рівнів.

 

16. Доходи від операцій з капіталом — це доходи бюджету, що мобілізуються неподатковим методом. Вони включають три групи надходжень: 1) надходження від продажу основного капіталу; 2) надходження від реалізації державних запасів товарів; 3) надходження від продажу землі і нематеріальних активів. Надходження від продажу основного капіталу об'єднують два їх види: - надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і кошти, власники яких невідомі; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Сума доходів від реалізації безгосподарного майна залежить від кількості реалізованого майна та його оцінки. Важливим є дотримання вимог оцінки майна, умов реалізації, а також перерахувань отриманих від його реалізації коштів до державного бюджету. Слід зазначити, що перерахування коштів до державного бюджету здійснюється у термін не пізніше сими днів від дня продажу в обсягах одержаної виручки за мінусом комісійної винагороди.Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України становить сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності га, відповідно до законодавства, зараховані до нього і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету. Формування цього фонду, контроль за станом обліку, охорони, збереження і його використанням здійснює Міністерство фінансів.

Фонд складається з таких частин: — державного запасу дорогоцінних металів;— державного запасу дорогоцінного каміння;— оперативного резерву золота;— історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Оперативний резерв золота — це резерв для забезпечення невідкладних потреб національної економіки. Обсяги зарахування дорогоцінних металів до цього резерву та їх відпуску визначаються Кабінетом Міністрів України.

Цінності історичного фонду неподільні, вони є надбанням народу і можуть бути використані лише з метою експозиції та наукового дослідження на підставі рішень Кабінету Міністрів України.Безпосереднє формування і зберігання цінностей фонду здійснює Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.Належний облік та контроль за операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням здійснює Міністерство фінансів.

Другою групою доходів від операцій з капіталом є надходження від реалізації державних запасів товарів, що включають надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву; надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.До його складу входять: мобілізаційний резерв — запаси матеріально-технічних і сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції; ремонту військової техніки та майна.

18. Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю є інструментом досягнення критерію справедливості і корисності для кожного громадянина. Вони повинні бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення, досягти чого можливо тільки в умовах економічного зростання і демократичних засад розвитку суспільства.

Видатки з державного бюджету включають фінансування: • державного управління;

• законодавчої, виконавчої, судової влади; • міжнародної діяльності; • фундаментальних та прикладних досліджень; • національної оборони; • правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави; • освіти; • охорони здоров’я; • соціального захисту та соціального забезпечення; • державних інвестиційних проектів; • створення та поповнення державних запасів і резервів; • обслуговування державного боргу; • проведення виборів та референдумів; • інших програм державного значення.

Протягом останнього часу законодавчі акти та нормативні документи щодо визначення обсягів бюджетних видатків приймалися без врахування можливостей економіки та населення для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості державних фінансів, значного дефіциту бюджету. Необхідні принципово нові підходи до політики капітальних видатків держави, які повинні скласти основу бюджету розвитку. До нього повинні бути включені централізовані капітальні вкладення, видатки на науку, галузевіпрограми розвитку. Він має складатись за програмно-цільовим підходом та подаватись разом з проектом державного бюджету як складова частина програми економічного і соціального розвитку. Необхідним є перегляд існуючого порядку розподілу та використання капітальних вкладень: їх обсяг має бути не менше 1% видатків загального фонду державного бюджету і спрямовуватись на вирішення проблем, пов’язаних з енергозбереженням, реформуванням земельних відносин, створенням державної інформаційно- аналітичної системи, будівництвом об’єктів комунальної та виробничої інфраструктури, соціального призначення, газо- та водопроводів, запобіганням

екологічним катастрофам тощо. На фінансування об’єктів виробничого призначення має спрямовуватися частина надходжень від приватизації державного майна, яка повинна використовуватись виключно на структурну перебудову, інноваційне оновлення, модернізацію виробництв та технологічний розвиток підприємств

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів,

видатків (зокрема кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування

бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності,

організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства

України та міжнародних стандартів Види класифікації видатків бюджету:Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних і статистичних документах. Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників

бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство та місцеві фінансові

органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів, які отримують

повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. публіки Крим чи місцевого самоврядування. Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету за

програмно-цільовим методом і будується на розподілі бюджетних призначень

за бюджетними програмами.

19 Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання. Фінансування здійснюється на основі таких принципів:. Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет України на кожний рік. Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів. Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат -- це надання коштів без прямого їх відшкодування. Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільне необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Форми бюджетного фінансування: Кошторисне фінансування -- забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва об'єднано в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального розвитку України за ринкових умов. Позики з бюджету державним підприємствам -- це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організації і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України.

2.Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

 

20. Кошторисне фінансування -- забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі Фінансових документів -- кошторисів.

Принципи кошторисного фінансування:
1. Плановість — виділення коштів здійснюється згідно з плановими документами та кошторисом.
2. Цільовий характер — виділені кошти спрямовуються лише на цілі, передбачені кошторисами.
3. Виділення коштів залежно від характеру показників діяльності установи — фінансування здійснюється згідно з кошторисом, виходячи з фактичних оперативно-сітьових показників.
4. Підзвітність — звітність бюджетної установи керівним розпорядникам коштів.

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис.

 

21. Кошторис бюджетних установ — це основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі стосовно одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетним асигнуванням є повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення Інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

кошторис має дві складові частини:1) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету.2) спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень Із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Існують такі види кошторисів:1) індивідуальні;2) зведені.

 

22 Дефіцит бюджету – це об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок

незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників. Бюджетний дефіцит як економічна категорія має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого – законами інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції – пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною ф