Державна підтримка сільського господарства: сутність та основні напрямки.

Сільськогосподарські підприємства зі статусом товариства з обмеженою відповідальністю.

Наслідком результаті аграрної реформи в україні є створення значної кількості сільськогосподарських підприємств із правовим статусом товариства з обмеженою відповідальністю. Сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю є суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг. Статутний фонд таких товариств, поділений на частки, утворюється шляхом об'єднання майнових і земельних внесків громадян, що не відповідають за зобов'язаннями товариства й несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю в межах вартості своїх вкладів. Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

слід мати на увазі, що назва товариства не має на меті обмеження його відповідальності як юридичної особи, а передбачає обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть ризик такої відповідальності в розмірах своїх внесків до статутного фонду. Що ж до учасників товариству, котрі зробили свої внески не цілком, то вони несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості неоплаченої частини внеску.

установчим документом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Він повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію його органів та порядок прийняття ними рішень, зокрема перелік питань, вирішення яких потребує одностайності або кваліфікованої більшості голосів, розмір часток кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, інші відомості, передбачені ст. 57 гк. Статутом може бути встановлений порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

порядок і строки державної реєстрації сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, встановлені законом україни "про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців". З дня її здійснення сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю набуває статусу юридичної особи. Воно має право здійснювати всі види господарської діяльності, не заборонені законом, а також на повну господарську самостійність у зовнішньоекономічних і внутрішньогосподарських відносинах.

до складу майна сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю належать: внески учасників, що утворюють його статутний капітал; продукція, вироблена товариством внаслідок господарської діяльності; одержані доходи, а також інше майно, придбане ними на інших підставах. Внеском визнаються: будівлі, споруди, інші матеріальні цінності, цінні папери, права власності або користування землею, водами й іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права, грошові кошти.

учасники сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю не вільні розпоряджатися своїм внеском (земельним або майновим паєм). Вони мають право продати або іншим чином уступити його одному або кільком учасникам товариства. Відчуження внеску третім особам дозволяється, але може бути й заборонене статутом конкретного товариства. Проте навіть у разі можливості відчуження внеску третім особам за учасниками товариства зберігається переважне право купівлі внеску, що відчужується.

учасник товариства має право вийти з нього незалежно від згоди інших його учасників. При цьому йому виплачується вартість частини майна, відповідно до його частки в статутному капіталі товариства. У зв'язку із специфікою сільськогосподарського виробництва й регулювання трудових відносин у цій галузі час виходу та інші умови вибуття із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути додатково враховані в статуті товариства.

вищим органом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. До їх складу входять усі учасники товариства або призначені ними представники. Збори обирають голову товариства.

у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний — дирекція або одноосібний — директор. Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція або директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать виключно до виняткової компетенції зборів учасників. Контроль за діяльністю дирекції або директора товариства здійснюється ревізійною комісією.

 

Порядок створення і правове становище фермерських господарств.

Створення фермерського господарства

Стаття 5. Громадяни, які мають право на створення фермерського господарства

право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин україни, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса.

відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту.

для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем.

переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається кабінетом міністрів україни, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється кабінетом міністрів україни.

Розділ xiii. Плата за землю

Стаття 269. Платники податку

269.1. Платниками податку є:

269.1.1. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.2. Землекористувачі.

стаття 270. Об'єкти оподаткування

270.1. Об'єктами оподаткування є:

270.1.1. Земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

270.1.2. Земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 271. База оподаткування

271.1. Базою оподаткування є:

271.1.1. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. Площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Стаття 272. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)

272.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

272.1.1. Для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

272.1.2. Для багаторічних насаджень - 0,03.

272.2. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті.

Стаття 274. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)

274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього кодексу.

Стаття 279. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

279.1. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь та лісових земель), нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по автономній республіці крим або по області.

Стаття 288. Орендна плата

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. Не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. Не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. Може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

288.6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

 

Закон україни

# закон україни «про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 № 3116-xii (із змінами).

Указ президента україни

# указ президента україни від 18.06.2004 р. № 658/2004 «питання представництва україни у раді міжнародного союзу по охороні нових сортів рослин».

Товарні інтервенції

6.1. Товарні інтервенції здійснюються аграрним фондом шляхом продажу (поставки) окремих об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксінгу) у розмірі, що не перевищує значення максимальної інтервенційної ціни.

6.2. Товарні інтервенції здійснюються у такому порядку:

А) якщо рівень ціни попиту на умовах споту або форварду на визначений об'єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії не перевищує встановлений рівень максимальної інтервенційної ціни або перевищує такий рівень не більше ніж на 5 відсотків від нього, товарна інтервенція не здійснюється;

Б) якщо рівень ціни попиту на умовах споту або форварду на визначений об'єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії перевищує встановлений рівень максимальної інтервенційної ціни від 5 до 20 відсотків її значення, то аграрний фонд здійснює товарну інтервенцію у розмірах, достатніх для встановлення ціни рівноваги (фіксінгу) на рівні, який не перевищує значення максимальної інтервенційної ціни;

В) якщо рівень ціни попиту на умовах споту або форварду на визначений об'єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії перевищує рівень максимальної інтервенційної ціни більше ніж на 20 відсотків від її значення, то аграрний фонд призупиняє торгівлю таким товаром на поточній біржовій сесії та провадить консультації з учасниками біржового ринку у порядку, визначеному у пункті 6.4 цієї статті;

Г) аграрний фонд може у виключних випадках здійснювати товарну інтервенцію, якщо протягом однієї торгової сесії виникає загроза встановлення ціни рівноваги на рівні, що перевищує розмір максимальної інтервенційної ціни, або коли кабінет міністрів україни приймає постанову щодо продажу таких об'єктів державного цінового регулювання, не пов'язаного з державним ціновим регулюванням (у тому числі з державного резерву).

6.3. Обмеження сфери застосування

6.3.1. Товарні інтервенції не здійснюються при придбанні на окремих торгових секціях:

А) до 1 січня 2007 року - будь-яких товарних деривативів (крім форвардів), базовим активом яких є об'єкт державного цінового регулювання;

Б) об'єктів державного цінового регулювання з метою їх подальшого експорту.

6.4. Консультації

6.4.1. Консультації аграрного фонду з приводу товарних інтервенцій провадяться у такому порядку:

А) якщо аграрний фонд призупиняє біржові торги окремим об'єктом державного цінового регулювання, то посадові особи аграрного фонду провадять консультації з учасниками біржових торгів, які бажають придбати такий об'єкт за ціною, більшою за встановлену максимальну інтервенційну ціну;

Б) якщо внаслідок проведення таких консультацій досягається згода з учасниками біржового ринку щодо зменшення ціни попиту до рівня, що не перевищує рівень максимальної інтервенційної ціни, то аграрний фонд надає дозвіл на продовження біржових торгів, у тому числі на поточній біржовій сесії;

В) якщо внаслідок проведення таких консультацій не досягається згода щодо зменшення ціни попиту до рівня, що не перевищує рівень максимальної інтервенційної ціни, то аграрний фонд звертається до кабінету міністрів україни з поданням про доцільність введення тимчасового адміністративного регулювання цін на такий об'єкт державного цінового регулювання;

Г) якщо внаслідок проведення таких консультацій з'ясовується наявність ознак змови між учасниками біржового ринку, спрямованої на узгоджене завищення цін попиту на окремий об'єкт державного цінового регулювання, то аграрний фонд зупиняє біржові торги визначеним товаром, а відповідне подання невідкладно направляється до органів антимонопольного комітету україни.

Державна підтримка сільського господарства: сутність та основні напрямки.

закон україни про державну підтримку сільського господарства україни. 1. Цей закон визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.1.2. Цей закон не регулює питання, визначені земельним кодексом україни. 1. Держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. 9.1.1. Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою кабінетом міністрів україни провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки україни.9.1.2. Аграрний фонд є бюджетною організацію, має свій кошторис, рахунки та здійснює неприбуткову діяльність у межах, визначених цим законом.аграрний фонд підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади з питань аграрної політики.аграрний фонд не є органом державного управління і не може видавати нормативно-правові акти.положення про аграрний фонд затверджується кабінетом міністрів україни за поданням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

9.2. Функції9.2.1. Аграрний фонд здійснює товарні або фінансові інтервенції на організованому аграрному ринку україни, використовуючи найкращу кон'юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду державного цінового регулювання. Головна мета концепції – визначити комплекс заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку агропромислового виробництва, та забезпечення продовольчої безпеки україни і відродження села.в заходах передбачається вирішення низки важливих проблем щодо реформування економічних, організаційних, матеріально-технічних, соціальних і правових відносин в агропромисловій сфері. Зокрема – освоєння і відродження ефективних форм господарювання, забезпечення кооперації всередині аграрної галузі, переоснащення матеріально-технічної бази, проведення продуманої фінансово-кредитної, цінової, податкової і митної політики, підвищення доходів сільськогосподарських виробників.концепція орієнтує на створення гідних умов проживання на селі, на престижність сільськогосподарської праці, організацію додаткових робочих місць за рахунок підсобних виробництв і промислів, на поліпшення життєво необхідної інфраструктури села, відновлення його культурних традицій.аналіз і оцінка нинішньої ситуації на селіза роки незалежності, особливо за останнє десятиліття, в усіх галузях агропромислового комплексу відбувався різкий спад виробництва продукції і зниження його виробничого потенціалу.ситуація в цілому характеризується системною, найглибшою кризою. Це наслідок злочинних реформ, проведених владою, продуманого, цілеспрямованого руйнування агропромислового комплексу і укладу сільського життя. Під впливом зарубіжних наставників і доморощених неуків при владі та потуранні лженауковців нищилась основа соціального ладу, а виявилось – нищиться основа життя людей, основа існування держави.особливе занепокоєння викликає стан земельних ресурсів. Йде процес деградації, запустіння земель. Щорічно площі еродоаних земель збільшуються на 80-100 тисяч гектарів, підвищується кислотність і засоленість ґрунтів, знижується їх родючість.практично не ведеться ніяких робіт з реконструкції і підтримки в робочому стані меліоративних систем. Більшість із них розграбовані або фізично зносилися, виведені з експлуатації.на переважній більшості площ забуті науково-обґрунтовані системи землеробства. Скрізь ігнорується система сівозмін– азбука землеробства, умова підтримки природної родючості землі.деградація галузі, обезцінення при тому землі як основного виробничого фонду передбачалась для підготовки його до спекулятивного продажу за безцінь. Не випадково президент вчергове наполягає на зупиненні мораторію на продаж землі, догоджаючи світовому фінансовому капіталу, нехтуючи волею переважної більшості громадян україни.

Також не випадково набирає темпи процес неконтрольованого, антизаконного продажу земель і виведення їх із сільськогосподарського обігу. Владою свідомо і тупо порушується конституційна норма про те, що земля є загальнонародною власністю. Президент україни 29 травня цього року підписав указ «про деякі заходи щодо поліпшення фінансового стану аграрного сектору економіки та розвитку тваринництва».підписання указу пов'язано з важким фінансовим станом сільгоспвиробників та критичним станом у тваринництві. Зокрема, лише поточного року відбулося скорочення поголів'я худоби на 5%, скоротилося виробництво м'яса та молока. Значно зменшилося кредитування села. При цьому необґрунтовано втричі зріс імпорт м'яса та м'ясопродуктів.

Все це напряму загрожує продовольчій безпеці держави.з метою запобігання розвитку зазначених негативних процесів та враховуючи пропозиції сільгоспвиробників президент україни в указі передбачив вжиття низки заходів, зокрема щодо:розвитку інфраструктури ринку сільгосппродукції, запровадження заходів для захисту національного товаровиробника, гармонізації нормативних документів, норм і правил україни з міжнародними стандартами, будівництва тваринницьких комплексів, стимулювання виробництва якісного молока та м'яса, передачі у лізинг чистопорідної племінної худоби, скорочення строків видачі документів при здійсненні експорту сільськогосподарської продукції, сприяння розвитку кооперування особистих селянських господарств з сільськогосподарськими підприємствами щодо вирощування сільгосппродукції, забезпечення проведення на місцевих ринках щотижневих ярмарків-продажів сільськогосподарської продукції за участю громадян. Окрім того, указом передбачені заходи щодо стабілізації кредитної підтримки сільгоспвиробників.глава держави переконаний, що реалізація зазначених положень указу дозволить покращити інансовий стан сільськогосподарських виробників, створити умови для зупинення спаду у тваринництві та поступового нарощування виробництва сільськогосподарської продукції з метою задоволення зростаючого внутрішнього попиту та збільшення експорту вітчизняної продукції на міжнародні ринки.

22. Аграрна реформа: завдання та зміст. Аграрна реформа – це процес трансформації економічних відносин в аграрному секторі.аграрні реформи передбачають трансформацію економічної власності, реформу ціноутворення, оподаткування, рентних платежів, заробітної плати тощо, тобто усієї сукупності економічних відносин.у країнах центральної і східної європи аграрні реформи здійснювалися шляхом заснування акціонерних товариств, ваучерних та державних акціонерних товариств, створення індивідуальних фермерських господарств (заснованих на праці господаря і членів його сім'ї, а також на найманій праці), кооперативів та ін.переважає за таких перетворень колективна форма власності. Так, у східній німеччині в середині 90-х років хх ст. Новостворені селянські господарства (середній розмір ділянок – до 140 га) разом з особистими підсобними господарствами використовували менше 20% сільськогосподарських угідь, нові кооперативи (середній розмір ділянок – приблизно 1500 га), майже 40%, товариства з обмеженою відповідальністю (до 950 га) – менше 25% угідь. У чехії селянські господарства використовують менше 20% угідь, нові сільськогосподарські кооперативи – майже 50%, господарські товариства – 17%. Винятком з цієї закономірності є польща (де на селянські господарства припадає майже 75 угідь), албанія і румунія.в україні аграрна реформа розпочалася в грудні 1990 року. Тоді, ще за радянських часів, верховна рада української рср ухвалила постанову «про земельну реформу», відповідно до якої всі землі було оголошено об'єктом земельної реформи. А вже в березні 1992 року (усього через 15 місяців) верховна рада прийняла нову постанову «про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», уперше поставивши завдання з приватизації землі.то були цілком логічні і політично виважені кроки нової влади молодої української держави.шлях реформування аграрного сектору в україні, якщо порівнювати із державами центральної і східної європи, був значною мірою унікальний. Наші аграрні перетворення здійснювалися у п'яти напрямках:перший – господарська реформа. Вона передбачала перетворення колгоспів і радгоспів на приватно-ринкові структури, збереження цілісності земельних масивів та майнових комплексів великих підприємств, вільний вибір селянами різних форм господарювання.другий – земельна реформа. Вона була спрямована на втілення в життя гасла «земля належить тим, хто на ній працює». Треба було навіки закріпити й надійно захистити права власності селян на землю.третій – формування аграрного ринку на місці старої планово-розподільчої системи збуту продукції. Мільйони працівників, спеціалістів та керівників господарств треба навчити ринковим методам ведення господарства, заробляти доходи не в держави, а на вільному ринку, зокрема і зовнішньому.четвертий напрям – фінансова стабілізація. Слід належним чином фінансово оздоровити аграрний сектор, зняти з нього непосильний борговий та податковий тягар, відкрити шлях інвестиціям і кредитам, зупинити наростання цінових диспропорцій, безробіття та падіння доходів селян.п'ятий напрям – соціальний розвиток. Перед нашою державою постала глобальна проблема – перетворити села з трудових придатків колгоспів і радгоспів на самодостатні й самоврядні територіальні громади, створити в них нормальні умови для життя, побуту, праці й відпочинку.варто відмітити, що аграрне реформування в україні було набагато складніше, ніж, наприклад, в польщі, чехії, угорщині чи словенії. Там переважно збереглися власність селян на землю й засади аграрного ринку, а соціальний розвиток сіл був набагато вищий. Україна з початку 90-х років опинилася в глибокій економічній кризі.перелом в аграрному секторі наступив в україні тоді, коли почали створюватися господарські структури ринкового типу, здійснюватися приватизація, почав формуватися аграрний ринок. Реальні зрушення в аграрній сфері розпочалися з кінця 90-х років. За останні п'ять років (2000-2004, з урахуванням прогнозу на поточний рік), середньорічний приріст сільськогосподарської продукції в україні становить 6%.ці темпи вищі, ніж були в усі радянські п'ятирічки, крім повоєнної. Це результат пови реального власника, господаря землі, зацікавленого у своїй праці та відповідального за свою діяльність.цей феномен селянина-господаря вдруге підтвердився на теренах україни. За свідченням відомого українського вченого михайла туган-барановського, протягом півстоліття після скасування кріпацтва сільське господарство розвивалося удвічі швидше, ніж за такий самий період кріпаччини. А за наступні 22 роки так званого соціалістичного господарювання на селі (1918-1940 роки) темпи знову впали удвічі.отже, завдяки аграрній реформі відбуваються позитивні зрушення в аграрній сфері. Але поки що аграрні перетворення не закінчилися. Тривалість процесу аграрних перетворень об'єктивно потребує послідовності аграрної політики. Нинішнє десятиліття, очевидно, буде продовженням курсу реформ. Тільки за таких умов можна розраховувати на швидкий економічний і соціальний розвиток села.

23. Правове регулювання паювання земель і майна ксп під час аграрної реформи. У ході реформування аграрного сектора економіки провадилося паювання землі й майна. Саме слово "пай" тюркського походження і використовується на позначення частки в майні чи майнових правах. За вітчизняною правовою традицією пайові фонди існують у суб'єктів аграрного права кооперативного типу: колективному сільськогосподарському підприємстві чи сільськогосподарському кооперативі. Кожен член таких підприємств має певну частку в майні підприємства — це і є його майновий пай.

відповідно до ст. 9 закону україни від 14 лютого 1992 р. "про колективне сільськогосподарське підприємство", до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених завдяки діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств провадиться за методикою уточнення складу й вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженою постановою кабінету міністрів україни від 28 лютого 2001 р. № 177.

право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства україни та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

закон україни від 17 липня 1997 р. "про сільськогосподарську кооперацію" визначає пай як майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється передачею кооперативу певного майна. Розмір паю визначає розмір отримуваного членом кооперативу доходу від участі в діяльності кооперативу і розмір частки, яка виплачується йому при виході із кооперативу. Як показує аналіз законодавства, пай — не є індивідуально визначеним майном — це лише право на отримання доходу в певному розмірі й на отримання майна при виході з кооперативу. Часто селяни помилково вважають, що пай — індивідуально визначене майно чи земельна ділянка і при виході з кооперативу вимагають повернення "мого трактора" або "моєї землі". Але згідно із законом, трактор чи земля є власністю підприємства. У члена є лише пай — право на отримання певної частини доходу підприємства і певної частки майна при виході з нього. Селянинові при виході з підприємства може бути передане не те майно, що він вніс до кооперативу, а зовсім інше або земельна ділянка. Отже, пай — це не майно, а право, до того ж право, яке може бути й не реалізованим, тобто в разі збиткової роботи підприємства його член не отримує жодних доходів на свій пай.

найчастіше питання розпаювання майна виникали у ході реформування ксп, тому саме майнові аспекти цього процесу ми й розглянемо. Найбільш проблемним є уточнення майнових паїв членів ксп. Згідно з порядком обов'язкових процедур при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств та врегулюванні майнових відносин в агроформуваннях, які працюють на умовах оренди землі і майна, затвердженого наказом мінагрополітики україни від 15 грудня 2000 р. № 252, процедура реформування ксп обов'язково передбачає затвердження загальними зборами положення про паювання майна як внутрішньогосподарського локального акту підприємства. Процедура передбачає складання плану розподілу майна пайового фонду та іншого майна ксп, уточнення розміру індивідуальних майнових паїв членів ксп, їх перерахунок. Далі затверджується акт розрахунку пайового фонду, структура пайового фонду та план розподілу пайового фонду. Після цього членам, які забажали вийти з ксп, виплачується чи передається частина майна підприємства, яка припадає на їхні паї, а інші члени можуть створити нове агроформування на базі належних їм часток у майні колишнього ксп.

істотні зміни у правовому режимі майнового паю сталися у зв'язку з прийняттям указів президента україни від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" і від 29 січня 2001 р. № 62/2001 "про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки". Останній передбачав уточнення розміру майнових паїв членів ксп, у тому числі колишніх членів, які під час виходу не отримали його в натурі чи грішми. Крім того, право на пай відтепер мало посвідчуватися спеціальними сертифікатами, які видавалися на руки селянам. Але найістотнішою зміною правового режиму майнового паю стало юридичне закріплення можливості укладення договорів оренди, купівлі-продажу, дарування майнових паїв. Оренда, як і купівля-продаж, згідно з цивільним законодавством, застосовувалися лише до індивідуально визначеного майна. А пай — не майно, а лише право на отримання майна в майбутньому. Тому зазначені укази кардинально змінили правовий режим майнового паю, який набув окремих рис правового режиму індивідуально визначеного майна. Згодом у цк було закріплено, що право оренди поширюється і на майнові права. Указ президента від 29 січня 2001 р. № 62/2001 гарантував селянам можливість вільно вийти із ксп, обмінявши свій сертифікат на майновий пай, тобто на індивідуально визначене майно.

на виконання зазначеного указу, кабінет міністрів україни постановою від 28 лютого 2001 р. № 177/2001 затвердив порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення. Цей порядок встановлює процедуру визначення розмірів майнових паїв членів ксп, у яких паювання не провадилося, а також затверджує форму свідоцтва про право на майновий пай (майнового сертифікату). Порядок видачі та обліку свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), затверджений наказом мінагрополітики україни від 23 березня 2001 р. № 79. Після проведення процедури паювання майна і визначення часток кожного члена, майно ксп розподіляється при його реорганізації згідно з порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом мінагрополітики україни від 14 березня 2001 р. № 62. Оскільки указом передбачалося оформлення договорів оренди майнових паїв, наказом мінагрополітики від 25 травня 2001 р. № 142 було затверджено методику визначення залишкового ресурсу використання пайового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств і визначення оптимальних термінів оформлення договорів оренди майнових паїв по кожному підприємству.

але хід аграрної реформи й паювання майна показали, що у селян ще не сформувалася ринкова свідомість, почуття власника, а тому президент україни 27 серпня 2002 р. Видає указ № 774/2002 "про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення". Указ передбачає створення умов для викупу реформованими сільськогосподарськими підприємствами майнових паїв, які вони орендують у своїх членів, а також формування ринку майнових паїв, запровадження механізму їх продажу на конкурентних засадах. Крім того, передбачається стимулювання створення сільськогосподарських кооперативів та інших формувань аграрного ринку на основі об'єднання майнових паїв. На виконання цього указу мінагрополітики наказом від 28 січня 2003 р.

№ 14 затвердило порядок продажу на публічних торгах майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств. Отже, можна сказати, що в аграрному праві сформувався інститут майнових паїв, який регулює права членів суб'єктів аграрного права кооперативного типу, зокрема, ксп на отримання певної частини індивідуально визначеного майна цих підприємств, а також встановлює порядок розпорядження цими правами.

що ж до паювання землі — це питання у ході реформування аграрного сектору економіки є не менш складне. Право на земельний пай закріплювалося в зк 1992 р. Згідно зі ст. 5 цього кодексу, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості) в розмірі середньої земельної частки, яка обчислюється шляхом поділу земель підприємств, що підлягають приватизації на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають у селі, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. Зк 1992 р. Передбачав, що право на земельну частку могло передаватися у спадщину і продаватися.