Накази міністерства аграрної політики україни (державної служби з охорони прав на сорти рослин)

# наказ міністерства аграрної політики україни від 13.12.2002 № 390 «про затвердження положення про державний реєстр прав власників сортів рослин та про видачу патентів україни на сорти рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 31.01.2003 за № 80/7401.

# наказ державної служби з охорони прав на сорти рослин від 08.01.2003 № 5-1 «про затвердження положення про атестаційну комісію з набуття прав представників з питань інтелектуальної власності на сорти рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 28.01.2003 за № 60/7381.

# наказ державної служби з охорони прав на сорти рослин від 08.01.2003 № 6-1 «про затвердження положення про апеляційну комісію з питань інтелектуальної власності на сорти рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 28.01.2003 за № 61/7382.

# наказ державної служби з охорони прав на сорти рослин від 16.01.2003 № 17-1 «про затвердження положення про державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 31.01.2003 за № 81/(із змінами).

# наказ міністерства аграрної політики україни від 26.02.2003 № 42 «про затвердження положення про державний реєстр заявок на сорти рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 19.03.2003 за № 220/7541.

# наказ міністерства аграрної політики україни від 28.05.2003 № 151 «про затвердження положення про свідоцтво про авторство на сорт рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 11.06.2003 р. За № 470/7791 (із змінами).

# наказ державної служби з охорони прав на сорти рослин від 29.05.2003 № 142 «про затвердження інструкції про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на сорт та відомостями, що занесені до державного реєстру прав власників сортів рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 13.06.2003 за № 485/7806.

# наказ державної служби з охорони прав на сорти рослин від 20.06.2003 № 159 «про затвердження порядку визначення уповноваженого закладу експертизи сортів рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 07.07.2003 за № 553/7874.

# наказ міністерства аграрної політики україни від 23.06.2003 № 188 «про затвердження положення про експертизу назв сортів рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції 10.07.2003 за № 574/7895.

# наказ міністерства аграрної політики україни від 21.07.2003 № 246 «про затвердження порядку перевірки збереженості сорту рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 28 серпня 2003 р. За № 741/8062.

# наказ міністерства аграрної політики україни від 13.06.2005 № 262 «про здійснення кваліфікаційної експертизи родів і видів рослин, сорти яких не підлягають державному випробуванню», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 07.07.2005 за № 722/11002.

# наказ державної служби з охорони прав на сорти рослин від 26.08.2005 № 450 «про затвердження інструкції по оформленню державними інспекторами з охорони прав на сорти рослин матеріалів про адміністративні правопорушення», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 12.09.2005 за № 1038/11318 (із змінами).

# наказ міністерства аграрної політики україни від 26.04.2007 № 287 «про затвердження правил складання та подання заявки на сорт рослин зареєстрований в міністерстві юстиції україни 30.05.2007 за № 553/13820.

# наказ міністерства аграрної політики україни від 15.08.2008 № 512 «про затвердження порядку ввезення в україну дослідних зразків сортів рослин для цілей експертизи на придатність на поширення сорту та вивезення з україни посадкового матеріалу сортів рослин», зареєстрований в міністерстві юстиції україни 02.09.2008 за № 807/15498.

60..правове регулювання насінництва. Важливе місце в правовому регулюванні насінництва в україні посідає закон україни від 26 грудня 2002 р. "про насіння і садивний матеріал".

згідно зі ст. 1 цього, насінництво та розсадництво — галузь рослинництва, що займається розмноженням відповідно насіння і садивного матеріалу, збереженням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснює сортовий та насіннєвий контроль. Насінням закон визнає будь-які органи рослин, які використовуються для розмноження. Садивний (посадковий) матеріал — рослини та їх частини, що придатні для відтворення цілісних рослин.

закон поділяє насіння на три категорії: оригінальне — насіння первинних ланок насінництва1, яке реалізують для подальшого його розмноження і отримання елітного насіння; елітне — насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння в елітно-насінницьких й інших господарствах, занесених до державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу; репродукційне — насіння першої та наступних репродукцій.до об'єктів насінництва та розсадництва за законом належать: сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортосуміш); насіння та садивний матеріал; насінницькі посіви та насадження. Суб'єктами насінництва і розсадництва визнаються фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння та садивного матеріалу згідно з чинним законодавством. Система насінництва та розсадництва складається з ланок оригінального, елітного та репродукційного насінництва і розсадництва, страхових і державного резервного насіннєвих фондів.створення страхового насіннєвого фонду обов'язкове для всіх виробників насіння. Страхові насіннєві фонди оригінального, елітного і репродукційного насіння створюються відповідними суб'єктами насінництва в обсягах, передбачених мінагрополітики україни. Поновлення страхових насіннєвих фондів відбувається щорічно. Використання насіння страхових насіннєвих фондів не за призначенням у межах строків, визначених мінагрополітики україни, забороняється.

державний резервний насіннєвий фонд створюється для забезпечення насінням районів, що не виробляють власного насіння або мають обмежені можливості його виробництва, для надання допомоги в разі знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок стихійного лиха, забезпечення сортовідновлення, сорто-заміни та реалізації насіння за міжнародними договорами. Суб'єкти насінництва та розсадництва мають право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів), якщо їхні виробничі умови відповідають атестаційним вимогам, встановленим мінагрополітики україни (для лісового насіння — державним комітетом лісового господарства україни, для квітково-декоративного насіння — державним комітетом з питань житлово-комунального господарства україни) відповідно до його компетенції.право на виробництво та реалізацію оригінального та елітного насіння надається суб'єктам насінництва та розсадництва за наслідками атестації, проведеної мінагрополітики україни, держком-лісгоспом україни, держжитлокомунгоспом україни за участю української академії аграрних наук, суб'єктів насінництва та розсадництва. Право на виробництво та реалізацію репродукційного насіння й садивного матеріалу, гібридів першого покоління надається спеціалізованим насінницьким і розсадницьким господарствам, фермерським господарствам та іншим суб'єктам насінництва і розсадництва за наслідками атестації, здійсненої спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань аграрної політики обласного рівня за участю суб'єктів насінництва й розсадництва.

суб'єктів насінництва та розсадництва, що за наслідками атестації одержали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій, заносять до державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який веде мінагрополітики україни.. Суб'єкти насінництва і розсадництва, не занесені до державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, не мають права виробляти насіння і садивний матеріал для реалізації.

насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління й контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами. Насіння і садивний матеріал вважаються визнаними, якщо вони: за сортовою чистотою і посівними якостями відповідають вимогам нормативного документа; належать до сорту, який занесено до державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в україні, або за результатами державного випробовування сорту визнані перспективними, тобто показали значну свою перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками.

визначаючи сортові і посівні якості насіння й садивного матеріалу, застосовують єдині методи і лабораторно-технічні засоби, єдину термінологію і нормативну документацію. Норми сортових і посівних якостей насіння й садивного матеріалу встановлюються нормативними документами в галузі насінництва та розсадництва. Визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу здійснюється методом апробації, ґрунтового й лабораторного сортового контролю. Обсяги апробації сортових посівів та насаджень рослин визначаються виробниками насіння та садивного матеріалу самостійно, відповідно до необхідності задоволення власних насіннєвих потреб, створення страхових фондів, виконання згідно з укладеними договорами поставок в державний резервний насіннєвий фонд, а також з урахуванням реалізації на ринку насіння. Апробація сортових посівів і насаджень, ґрунтовий та лабораторний сортовий контроль здійснюються в порядку, визначеному мінагрополітики україни, в лісовому насінництві — держкомлісгоспом україни, в квітково-декоративному насінництві — держжитлокомунгоспом україни, за кошти державного бюджету україни та інших джерел фінансування.

у разі невідповідності якості посіву вимогам нормативних документів його вилучають із числа насіннєвих, а одержане насіння переводиться в нижчу категорію, вимогам якої воно відповідає і не може використовуватися з посівною метою. При цьому насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не слугує продовольчим та кормовим цілям, знищують під наглядом державного інспектора з насінництва за рахунок власника насіння. Усі партії насіння й садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Сертифікація та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями, які є органами сертифікації в системі укр-сепро згідно з вимогами закону україни від 17 травня 2001 р. "про підтвердження відповідності". У разі, якщо насіння й садивний матеріал не відповідають вимогам заявленої категорії, відповідна державна насіннєва інспекція знижує її до тієї категорії, вимогам якої вони відповідають, або надає обґрунтовану відмову у видачі сертифіката.

визначення посівних якостей методом аналізу проб, відібраних від партій насіння й садивного матеріалу, і видача відповідних документів на останні здійснюються лабораторіями української державної насіннєвої інспекції, української державної помологічно-ампелографічної інспекції, української державної лісонасінневої інспекції, української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції відповідно до їх компетенції. Проби насіння й садивного матеріалу від партій, що підлягають реалізації, відбирають працівники державних насіннєвих інспекцій відповідно до своєї компетенції, а для власних потреб виробника — сам виробник або особи, уповноважені на те відповідними державними насіннєвими інспекціями. На насіння і садивний матеріал, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видають сертифікат. Використання на посів насіння, яке не перевірене в лабораторіях або не відповідає вимогам нормативних документів, забороняється.

насіння і садивний матеріал, що експортуються, супроводжуються міжнародним і фітосанітарним сертифікатами. Порядок ввезення в україну і вивезення з україни насіння і садивного матеріалу сортів рослин для наукових цілей та цілей державного сортовипробування затверджений наказом мінагрополітики україни і державної митної служби україни від 18 липня 2003 р. № 243/474. Насіння і садивний матеріал можна ввозити в україну за умови, якщо:

- вони належать до сорту, який занесено до державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в україні, або за результатами державного випробовування визнано перспективним;

- державна інспекція з карантину рослин видала дозвіл на їх ввезення;

- насіння і садивний матеріал мають сертифікат походження; - мають фітосанітарний сертифікат, виданий державними органами з карантину рослин країни-експортера;

- призначені для селекційних і дослідних робіт, експонування;

- супроводжуються сертифікатом, що засвідчує їх якість.

експертне визначення якості насіння й садивного матеріалу дають на вимогу споживачів у лабораторіях української державної насіннєвої інспекції, української державної помологічно-ампелографічної інспекції, української державної лісонасіннєвої інспекції, української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції відповідно до їхньої компетенції. Правила експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення заяв затверджені наказом мінагрополітики від 8 липня 2003 р. № 223. Експертний порядок такого визначення застосовується у разі, коли споживач продукції насінництва має сумніви щодо його якості.

державний контроль у насінництві та розсадництві здійснюють українська державна насіннєва інспекція, державна насіннєва інспекція автономної республіки крим, обласні, районні, міські, міжрайонні державні насіннєві інспекції, українська державна помологічно-ампелографічна інспекція, українська державна лісонасіннєва інспекція, державні зональні лісонасіннєві інспекції, українська державна квітково-декоративна насіннєва інспекція.

згідно з п. 65 ст. 9 закону україни від 1 червня 2000 р. "про ліцензування певних видів господарської діяльності", гуртову торгівлю насінням на внутрішньому ринку україни здійснюють суб'єкти аграрного права виключно за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії), який видається мінагрополітики, держкомліскоспом і держжитлокомунгоспом — по всій території україни або місцевими державними адміністраціями — на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Насіння технічних і продовольчих культур (кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків та інших), що мають особливу схему вирощування гібридного насіння за участю селекційних установ, елітних господарств і переробних підприємств, призначене безпосередньо для висіву і реалізується тільки після відповідної його обробки на сертифікованих насіннєвих підприємствах у спеціальних цехах і на обладнанні за умови обов'язкової відповідності нормативним документам. Особливі правила ведення лісового насінництва визначені системою ведення лісового насінництва, затвердженою наказом міністерства лісового господарства україни від 22 липня 1996 р. № 77.

61.особливості правового режиму вирощування наркотичних рослин. Відповідно до своїх міжнародних зобов'язань україна активно вживає заходів щодо боротьби з наркоманією та обігом наркотичних речовин. У зв'язку з цим у суб'єктів аграрного права часто виникають питання про можливість вирощування в господарствах наркотичних рослин для промислових потреб, зокрема, снотворного маку чи конопель. Останнім часом протинаркотичне законодавство набрало істотного розвитку, зокрема стосовно правового регулювання вирощування наркотичних рослин. Це дає підстави говорити про формування правового інституту наркотичних рослин як специфічного інституту аграрного права. Важливим законодавчим актом, який регулює порядок вирощування наркотичних рослин в україні, є закон україни від 15 лютого 1995 р. "про обіг в україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" (в редакції закону від 8 липня 1999 р.).

цей закон визнає вирощування наркотичних рослин діяльністю в сфері обігу наркотичних засобів. Згідно із ним постанова кабінету міністрів україни від 6 травня 2000 р. № 770 затвердила перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який поділяє наркотичні засоби і рослини на 4 таблиці, з яких перша містить 3 списки наркотичних засобів, а решта — по 2 списки. Включення наркотичного засобу чи рослини до тієї або іншої таблиці чи списку означає поширення на них відповідного правового режиму згідно із законом.

стаття 7 закону забороняє вирощувати в україні наркотичні рослини, включені до першої таблиці, зокрема — кокаїнового кущу. Але ця заборона не поширюється на рослини, що включені до третього списку першої таблиці: рослини виду мак снотворний і рослини виду коноплі. Закон встановлює особливі правила вирощування таких наркотичних рослин. Діяльність, пов'язана з культивуванням та (чи) використанням або реалізацією снотворного маку чи конопель з метою виробництва та (або) виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, дозволяється підприємствам державної та комунальної форми власності за наявності у них відповідної ліцензії.

діяльність, пов'язана з культивуванням та (або) використанням чи реалізацією снотворного маку та конопель з низьким вмістом наркотичних засобів для промислових цілей, за винятком виробництва та (або) виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, дозволяється підприємствам усіх форм власності за наявності у них відповідної ліцензії. Вирощування рослин виду мак снотворний для виробництва насіння допускається лише за умови використання насіння, зібраного із сортів рослин, у висущеній соломі яких вміст морфіну не перевищував 0,15%. Культивувати снотворний мак можна насінням першої репродукції, придбаним в установленому порядку. Вирощування рослин роду коноплі для промислових цілей, за винятком виробництва та виготовлення наркотичних засобів, допускається за умови використання насіння, зібраного із сортів росли, у висушеній соломі яких вміст морфіну не перевищував 0,15%.

згідно з п. 24 ст. 9 закону україни від 1 червня 2000 р. "про ліцензування певних видів господарської діяльності", вирощування і використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей підлягає ліцензуванню. Ліцензії на культивування та (чи) використання або реалізацію снотворного маку чи конопель видає мінагрополітики. Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з культивування та використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей затверджене наказом мінагрополітики україни від 13 лютого 2002 р. № 44.

юридичні особи, діяльність яких пов'язана з культивуванням та (або) використанням чи реалізацією снотворного маку чи конопель, зобов'язані вжити заходів щодо забезпечення встановленого законодавством режиму охорони посівів, місць зберігання і перероблення цих рослин. Юридичні особи, які не мають ліцензії на культивування снотворного маку чи конопель, та фізичні особи, які є власниками або землекористувачами земельних ділянок, на яких ростуть ці рослини, зобов'язані знищити останні. Порядок знищення рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, а також відходів таких рослин затверджений постановою кабінету міністрів україни від 1 червня 2002 р. № 743.

юридичні особи, діяльність яких пов'язана з вирощуванням наркотичних рослин, в порядку, встановленому положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою кабінету міністрів україни від 3 січня 1996 р. № 6, зобов'язані подавати відомості про кількість вирощених та (або) використаних снотворного маку й конопель, щорічно, із зазначенням залишків наркотичних рослин на кінець року.

для виконання державного замовлення на одержання макової та конопляної соломи мінагрополітики щорічно видає спеціальні свідоцтва на право культивування снотворного маку та коноплі. У цих свідоцтвах зазначаються точні розміри земельних ділянок, призначених для культивування снотворного маку або коноплі, мінімальний термін поставки врожаю, встановлений відповідно до географічних і кліматичних умов. Макову солому треба здавати державним підприємствам лікарського рослинництва, зазначеним у свідоцтвах; конопляну солому — заготівельним пунктам (або безпосередньо прядильним заводам), зазначеним у свідоцтвах. Зберігати макову та конопляну солому після терміну, встановленого у свідоцтві, підприємствам-виготівникам забороняється.

боротьба з незаконним вирощуванням наркотичних рослин провадиться згідно із законом україни від 15 лютого 1995 р. "про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними". Згідно зі ст. 106-2 кодексу україни про адміністративні правопорушення за незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель накладається штраф від 80 до 88 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Залежно від характеру скоєння правопорушення та з урахуванням вини порушника, винним може загрожувати кримінальна відповідальність згідно зі ст. 310 кримінального кодексу україни: штраф до 850 грн., арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до з років. Якщо кількість незаконно вирощуваних снотворного маку чи конопель перевищувала 500 рослин, винному загрожує кримінальна відповідальність позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

63.державна підтримка виробників продукції тваринництва. Стаття 15. Бюджетна тваринницька дотація 15.1. При плануванні витрат державного бюджету на черговий рік кабінет міністрів україни передбачає статтю видатків на надання дотацій виробникам продукції тваринництва (далі - бюджетної дотації).бюджетна дотація надається з метою підтримки рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва та запобігання виникненню збитковості українських виробників такої продукції.15.2. Об'єктами бюджетної дотації є:

Велика рогата худоба;свині;вівці;коні;птиця свійська;кролі;

Молоко незбиране екстра, вищого, першого та другого ґатунків (не піддане будь-якій обробці, переробці чи пакуванню для потреб подальшого продажу);вовна стрижена;

Кокони тутового шовкопряда;мед натуральний.

15.3. Об'єктами спеціальної бюджетної дотації є:

Худоба велика рогата молочна;худоба велика рогата м'ясна;молодняк великої рогатої худоби різного віку;

Коні;вівці;свині.

До об'єктів спеціальної бюджетної дотації належать також бджолина сім'я, визначена такою відповідно до закону україни "про бджільництво", та продукція шовківництва.

15.4. Суб'єктом (отримувачем) бюджетної дотації або спеціальної бюджетної дотації є безпосередній виробник об'єкта такої дотації.

15.5. Бюджетна дотація або спеціальна бюджетна дотація виплачується аграрним фондом у порядку, визначеному кабінетом міністрів україни.

15.6. Розмір бюджетної дотації та порядок її надання встановлюються кабінетом міністрів україни.

Розподіл бюджетних коштів, спрямованих на дотацію для сільськогосподарських підприємств, здійснюється на рівні областей, міст києва та севастополя.

15.7. Розмір спеціальної бюджетної дотації на черговий бюджетний рік встановлюється кабінетом міністрів україни у твердих сумах з розрахунку на одну голову об'єкта дотації, що перебуває у власності суб'єкта дотації станом на початок чергового бюджетного року.

15.8. Розрахунок розміру бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації (за їх об'єктами та сумами) надається як додаток до проекту закону україни про державний бюджет україни на черговий рік.

15.9. Спеціальна бюджетна дотація надається лише по тваринах, що пройшли ідентифікацію та реєстрацію відповідно до закону, за умови повного впровадження системи наступного контролю за цільовим використанням бюджетних кошів, наданих на зазначені потреби.

15.10. Кабінет міністрів україни:

Щорічно приймає постанову з питань режиму надання бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації, виходячи з норм цієї статті;

За поданням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики установлює мінімально допустимий рівень цін на продукцію тваринництва, який використовується як база для розрахунку дотацій, а також для розрахунку ціни при закупівлі продукції тваринництва безпосередньо у виробника.

Стаття 16. Сертифікація об'єктів бюджетної (спеціальної бюджетної) дотації при їх експорті

16.2. Експортери об'єктів бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації мають право за власним бажанням або за умовами міжнародних договорів (контрактів) здійснювати сертифікацію таких об'єктів.

64.оподаткування сільгосптоваровиробників.(??) Сiльськогосподарськi пiдприємства в українi оподатковуються за двома системами оподаткування незалежно вiд форми власностi:

• на загальних засадах;

• за спрощеною системою оподаткування.

При оподаткуваннi на загальних засадах сiльськогосподарськi пiдприємства-виробники сплачують такi податки та збори:

• податок на додану вартiсть;

• податок на прибуток пiдприємств;

• податок на землю

• комунальний податок;

• збiр на геологорозвiдувальнi роботи, виконанi за рахунок державного бюджету;

• збiр на будiвництво, реконструкцiю, ремонт i утримання ав-томобiльних дорiг загального користування україни;

• плата за придбання торгового патенту на здiйснення торговельної дiяльностi;

• збір до державного інноваційного фонду;

• збір на спеціальне використання природних ресурсів.

65.поняття і загальна характеристика системи договірних відносин в аіік. Види аграрно-договірних зобов'язань. Поняття і види договорів у сільському господарстві. Загальне поняття договору передбачено ст. 626 цк україни, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов´язків. Договір у сільському господарстві можна визначити як правовідношення між двома або більше суб´єктами аграрного господарювання, змістом якого є їхні договірні майнові зобов´язання діяти певним чином: передавати і приймати сільськогосподарську продукцію, виконувати роботу, надавати послуги.

класифікація договорів у сільському господарстві ґрунтується на системі договірних зобов´язань, що містяться у цк україни. Відповідно до цього договірні зобов´язання поділяють на договори: щодо переходу права власності (купівля-продаж, дарування, рента, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, міна); пов´язані з передачею майна у тимчасове користування; про виконання робіт; про надання послуг; про страхування; про кредитно-розрахункові відносини; про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

враховуючи специфіку аграрних відносин, договори у сільському господарстві поділяють на три основні групи. До першої групи належать такі договори: про спільну діяльність з виробництва певної продукції рослинництва та тваринництва; про спільну діяльність з виробництва, дорощування та відкормлювання молодняку худоби та птиці; на виробництво та переробку кормів для тваринництва; з фермерськими господарствами на виробництво продукції на землях цих господарств; інші договори про виробництво сільськогосподарської продукції. До другої групи належать аграрно-правові договори: про реалізацію сільськогосподарської продукції та товарів; про матеріально-технічне забезпечення; про фінансове забезпечення; інші договори про реалізацію продукції та постачання. До третьої групи означених документів відносять договори: про агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств; про виконання меліоративних робіт; про ремонт техніки та її технічне обслуговування; про виконання інших підрядних робіт; про надання наукових послуг аграрним підприємствам; договори з банківськими установами та інші договори про надання різноманітних послуг.

окрему групу складають договори про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт у сфері сільського господарства тощо.

характеристика окремих договорів щодо реалізації сільськогосподарської продукції. Закупівлю сільгосппродукції здійснюють переважно за договорами контрактації. Згідно з ч. 1 ст. 713 цк україни за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов´язується виробити визначену ним сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов´язується прийняти цю продукцію й оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

згідно зі ст. 272 гк україни за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (надалі — виробник) зобов´язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (надалі — контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов"язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.

у договорах контрактації повинні передбачатися: види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; обов´язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору та інші умови.

особливості виконання договорів контрактації передбачені ст. 273 гк україни. Зокрема, виробник повинен не пізніш як за 15 днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і терміни здавання сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здавання. Контрактант зобов´язаний прийняти від виробника всю пред´явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами. У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов´язань за договором настає відповідальність відповідно до умов договору або закону. Так, за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом. За невиконання зобов´язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред´явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5% вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, — повну її вартість. У разі, якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здаванняприймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

останнім часом зростає роль біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, під час якої укладаються відповідні біржові договори. Створення системи спеціалізованих аграрних бірж започатковано указом президента україни від 18 січня 1995 р. № 63/95 «про заходи щодо реформування аграрних відносин», яким було передбачено організацію та проведення на українській міжбанківській валютній біржі торгів ф´ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки із залученням до цього комерційних банків як агентів-брокерів, з подальшим проведенням таких торгів на спеціалізованих товарних біржах.

ф´ючерсний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобов´язання придбати (продати) товари (цінні папери або кошти) у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов´язань сторонами контракту.

Форвардний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобов´язання особи придбати (продати) товари (цінні папери або кошти) у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

в агропромисловому комплексі застосовуються бартерні (товарообмінні) операції. Згідно зі ст. 715 цк україни за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов´язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Застосування цих договорів у сільському господарстві дає змогу аграріям діяти за умов великої інфляції. Водночас вони позбавляють товаровиробників обігових коштів. Тому уряд намагається обмежити застосування бартеру.

66.договір кредитування. Правове регулювання кредитних відносин сільськогосподарських комерційних організацій. Довго- й короткострокове кредитування аграрних під­приємців усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання — важлива та об’єктивно необхідна форма фінансової допомоги виробникам товарних продуктів харчування і сировини у здійсненні ними виробничо-госпо­дарської та підприємницької діяльності. Воно відіграє важли­ву роль у розвитку аграрного підприємництва, якщо врахову­вати, по-перше, сезонний розрив між поточними виробни­чими затратами і надходженням ресурсів включно з коштами на оплату праці, по-друге, інфляційні процеси, що призво­дять до знецінення коштів, що їх мають одержати аграрні товаровиробники після продажу вироблених ними продуктів харчування та сировини, до підвищення цін на матеріально-технічні засоби ведення аграрного виробництва, і, по-третє, необхідність розвитку матеріально-технічної бази самого аг­рарного виробництва незалежно від очікуваних прибутків від реалізації продуктів харчування й сировини рослинного і тва­ринного походження.

Відповідно до ст. 382 цивільного кодексу кредитування аграрних підприємців має прямий (здійснюється саме для аграрного товаровиробника), цільовий (позичка використо­вується тільки за призначенням, скажімо, на оплату праці), строковий (отримані кошти мають бути повернуті в строки, встановлені договором позички) і зворотний (за користуван­ня коштами банк списує відповідні відсотки) характер.

Залежно від банківської установи кредитні договірні від­носини аграрних підприємців виникають на різних правових підставах. Так, на виконання рішень верховної ради про від­криття кредитних ліній аграрним товаровиробникам здійсню­ється їх цільове кредитування. Кредитні відносини аграрних підприємців із національним банком україни, установами акб "україна" виникають на підставі заяви-зобов'язання, без укладення спеціального письмового договору. З іншими комерційними банківськими установами аграрні підприємці укладають договір на одержання кредиту.

2. Виникнення кредитних відносин між аграрними під­приємцями і акб "україна" по урядових кредитних лініях — це результат подання цими суб'єктами агробізнесу заяви-за-мовлення на позичку, яка складається на підставі виробничо-фінансового плану або бізнес плану (для юридичних осіб усіх форм власності) та подання клопотання про надання позички на певний т