Правове регулювання рибництва.

Природнокліматичні умови та значний ресурсний потенціал україни сприяють розвитку рибного господарства на внутрішніх прісноводних водоймах. Щоправда, останніми роками відбувся спад вилову риби та обсягів виробництва рибної продукції, що негативно позначилося на споживанні цих продуктів населенням (з 18,5 до 7,2 кг на рік на душу населення). Проте у м’ясо-рибному балансі країни рибна продукція становить близько 40% у білковому розрахунку. Виробництво товарної риби в україні згідно з обґрунтованими нормами споживання, становить близько 1 млн. Т, у тому числі з прісноводних водойм — близько 300 тис. Т. При цьому лише 20% рибної продукції походить з виключної (морської) економічної зони чи внутрішніх водойм. На 2004 рік планується доведення обсягів виробництва товарної риби у внутрішніх прісноводних водоймах до 84,5 тис. Т.

Про важливість розвитку рибної галузі йдеться в концепції розвитку рибного господарства україни, схваленій постановою верховної

Ади україни від 13 липня 2000 р. № 1885-ш. Зокрема, планується розширення відтворення і розвитку товарного рибництва цінних видів риб і молюсків у рамках реалізації цільових галузевих програм “осетер”, “піленгас”, “аквакультура” тощо. Потенційні можливості вилову риби у внутрішніх водоймах наукою оцінюються в межах 100—130 тис. Т на рік, у тому числі 50 тис. Т риби — у водосховищах, річках, озерах та 70—80 тис. Т. У ставкових господарствах.

Аграрне законодавство покликане не тільки створити належні умови для розвитку рибної галузі, але й забезпечити якість та безпеку ітчизняної рибної продукції. Це питання стало особливо нагальним у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації в україні й забрудненням рибогосподарських водойм отруйними речовинами. У цьому контексті правовий інститут рибництва набув істотного розвитку після прийняття закону україни від 6 лютого 2003 р. “про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”. Слід мати на увазі, що в рамках цього розділу ми розглянемо лише власне інститут рибництва і не торкатимемось правових аспектів здійснення рибальства. Останнє регулюється природноресурсовим правом.

Рибництво, згідно з тимчасовим порядком ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженим постановою кабінету міністрів україни від 28 вересня 1996 р. № 1192, являє собою штучне розведення і природне відтворення водних живих ресурсів. Рибницько-меліоративні та біотехнічні заходи, спрямовані на сприяння природному відтворенню водних живих ресурсів у стані природної волі, не належать до рибництва і не розглядатимуться в межах цього розділу. Об’єктами рибництва є риба та інші водні живі ресурси, які, згідно із законом “про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” охоплюють сукупність водних організмів, життя яких не можливе без перебування у воді. До водних живих ресурсів належать: прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, в тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, головоногі, водорості та інші водні рослини.

Тимчасовий порядок визначає, що рибництво полягає в штучному розведенні чи вирощуванні водних організмів, які перебувають у неволі в спеціально створених для цього штучних рибницьких або інших спорудах, ізольованих природних або штучних водоймах, а також у вирощуванні організмів “сидячих” видів на спеціально визначених ділянках водойм у стані природної волі. Залежно від цільового призначення може здійснюватися рибництво, спрямоване на збільшення запасів і поліпшення видового складу водних живих ресурсів у природному середовищі через їх штучне розведення та наступне вселення до природних водойм, а також товарне рибництво, спрямоване на природне відтворення, штучне розведення й вирощування водних живих ресурсів для одержання товарної продукції.

Під час здійснення рибництва в режимі спеціального товарного рибного господарства має бути забезпечене збереження цінних та рідкісних видів водних живих ресурсів, які раніше перебували у виділеній для рибництва водоймі (її ділянці), додержання встановлених законодавством вимог до охорони і використання водних та інших природних ресурсів, наданих у користування для потреб рибництва. Водні живі ресурси, одержані в порядку ведення товарного рибництва, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, які в передбаченому законодавством порядку відтворювали їх. Розведення нових або генетично змінених водних живих організмів без позитивних висновків екологічної експертизи, а також рибництво за межами ізольованих штучних водойм і споруд без погодження з органами рибоохорони державного департаменту рибного господарства мінагрополітики україни та мінприроди забороняється. У рибництві слід використовувати корми, що відповідають державним стандартам.

Згідно із законом “про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”, вирощування риби, інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх ділянках) та континентальному шельфі україни дозволяється суб’єктам аграрного права за наявності позитивної ветеринарно-санітарної оцінки стану водних об’єктів, що її провадять державні органи ветеринарної медицини. Закон не конкретизує ні порядку проведення оцінювання, ні те, якими документами потрібно підтвердити це проведення. Але закон визначає, що якість та безпека живої риби, інших водних живих ресурсів, вирощених у ставках, інших водних об’єктах (їх ділянках), підтверджуються ветеринарним свідоцтвом, яке видають державні органи ветеринарної медицини один раз на рік на всю партію вирощеної живої риби або інших водних живих ресурсів. Щодо правової норми зазначене ветеринарне свідоцтво є водночас і документом, що підтверджує проведення ветеринарно-санітарного оцінювання водного об’єкта.

У разі виявлення державними органами ветеринарної медицини продуктів лову, які містять токсичні речовини, що перевищують встановлені допустимі рівні, чи за наявності паразитів понад встановлені норми такі продукти за рішенням державних органів ветеринарної медицини підлягають утилізації згідно з вимогами закону україни від 14 січня 2000 р. “про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”. У період ускладнення санітарно-епідемічної або епізоотичної ситуації у рибогосподарських водних об’єктах (водоймах, які використовуються для ведення рибного господарства) спільне рішення щодо реалізації чи утилізації продуктів лову приймають органи державної санітарно-епідеміологічної служби та державні органи ветеринарної медицини.

Порядок відтворення водних живих ресурсів у рибництві визначається інструкцією про порядок проведення робіт, пов’язаних з відтворенням водних живих ресурсів, затвердженою наказом держрибгоспу україни від 21 вересня 1998 р. № 126. Відтворенням водних живих ресурсів визнається природне або штучне відновлення чисельності популяцій водних живих ресурсів, які скорочуються у процесі їх лову або природної смертності.

Особливими є вимоги законодавства до переробки продукції лову. Її мають право здійснювати суб’єкти аграрного права за наявності у них дозволу на цей вид діяльності, який видається органами державної санітарно-епідеміологічної служби та державною службою ветеринарної медицини. Суб’єкти аграрного права, які переробляють продукти лову, підлягають обліку в державній службі ветеринарної медицини за місцезнаходженням. Суб’єкти господарювання, котрі займаються рибоконсервним та пресервним виробництвом, підлягають обліку в центральному органі виконавчої влади у сфері рибного господарства. Облік суб’єктів господарювання засвідчується номером, який присвоюється їм для маркування продукції їх виробництва. Щоправда, нині законодавство не визначає ні порядку отримання дозволу на переробку рибної продукції, ні порядку обліку суб’єктів такої переробки, що знижує ефективність цієї правової норми.

Переробляти продукти лову можуть суб’єкти аграрного права, які мають атестат на виконання цих робіт. Атестація провадиться на відповідність обов’язковим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами та нормативними документами (державними стандартами). Об’єктами атестації переробного виробництва є:

- технічна документація на продукцію та її виробництво;

- технологічне обладнання;- засоби вимірювальної техніки, контролю, випробувальне обладнання та система їх перевірок;

- порядок реєстрації результатів контролю та випробувань, складання, затвердження та зберігання протоколів випробувань;

- порядок формування та позначення партій харчової продукції.

Під час переробки продуктів лову мають забезпечуватися:

- облік надходження продуктів лову, а також облік виготовленої з них продукції;

- постійний контроль за якістю та безпекою продуктів лову, що надходять на переробку, а також супутніх матеріалів та харчової продукції з них;

- реалізація виготовленої харчової продукції та використання продуктів лову для переробки лише за наявності документального підтвердження їх якості та безпеки;

- недопустимість введення в обіг, вилучення з обігу та утилізація неякісної та небезпечної продукції;

- дотримання вимог нормативних документів щодо умов добування, переробки та транспортування і зберігання продуктів лову та харчової продукції з них;

- недопущення негативного впливу неякісної та небезпечної продукції на довкілля та життя й здоров’я населення.

З метою забезпечення якості й безпеки продуктів лову та харчової продукції задля здоров’я населення суб’єкт аграрного права провадить контроль цієї продукції на всіх стадіях її переробки. Для цього закон “про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” передбачає, що суб’єкти аграрного права, які займаються переробкою рибної продукції, повинні мати акредитовані виробничі лабораторії для контролю за якістю продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів. Порядок акредитації виробничих лабораторій переробних виробництв має бути встановлений державним комітетом україни з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Виробнича лабораторія повинна:

- здійснювати контроль за якістю сировини, напівфабрикатів, супутніх матеріалів, призначених для виробництва;

- контролювати критичні точки виробництва продукції;

- вибірково перевіряти якість дотримання технологічної дисципліни;

- контролювати якість готової продукції за показниками, передбаченими нормативними документами.

Виробнича лабораторія на підставі досліджень продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів (за умови їх відповідності вимогам нормативних документів) видає свідоцтво про якість. Що є обов’язковим у разі реалізації рибної продукції або направлення на переробку.

Продукти лову реалізуються або використовуються для переробки тільки за наявності: ветеринарного свідоцтва, а якщо продукт лову реалізується або направляється на переробку вперше — також і висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Харчова продукція рибництва реалізується тільки за наявності:

- ветеринарного свідоцтва;

- свідоцтва виробника про якість;

- сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання в україні іноземного сертифіката (для імпортованої продукції);

- маркування згідно з вимогами закону україни від 23 грудня 1997 р. “про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”