Які трансферти передбачені в Державному бюджеті?

а) дотація вирівнювання;

б) кошти, що передаються до Державного бюджету;

в) вірно а,б.

 

Що враховує коефіцієнт вирівнювання?

а) середньорічний темп приросту контингенту;

б) соціально-економічні особливості;

в) середньорічний темп приросту закріплених доходів.

 

До чого застосовується коефіцієнт вирівнювання?

а) до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання;

б) до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягає передачі до Державного бюджету;

в) вірні а,б.

 

Чи можуть надаватися субвенції на виконання інвестиційних проектів з одного місцевого бюджету іншому?

а) ні, заборонено Кодексом;

б) так, на підставі договору;

в) невірно а,б.

 

Чим визначаються умови та порядок надання субвенції на виконання власних повноважень?

а) Постановою Кабінету Міністрів України;

б) Бюджетним кодексом;

в) відповідною угодою сторін.

6. Вкажіть доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій вирівнювання:

а) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

б) податок на додану вартість з товарів, що виробляються в Україні;

в) невірно а і б.

 

7. На яких засадах надаються субвенції з державного бюджету на виконання інвестиційних проектів:

а) на засадах конкурентності між бюджетами;

б) на засадах пріоритетності;

в) на засадах платності.

8. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, включених в пунк 1 та 3 статті 96 БКУ затверджується:

а) Міністерством фінансів України;

б)Кабінетом Міністрів України;

в) Верховною Радою України.

 

1. Міжбюджетні трансферти – це:

а) кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;

б) кошти, що поповнюють Державний бюджет;

в) кошти, які не враховуються при формуванні місцевих бюджетів.

 

Бібліографічний список

[1,2,13,37,41,42,43,49,53,60,63,70,73,76,78,82,84,89]

МОДУЛЬ №2

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №4

Тема 8	Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку
Мета заняття	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів про видатки бюджету на розвиток промисловості, енергетики, агропромислового комплексу, місцевої інфраструктури та комунальної власності.

План вивчення теми

1. Необхідність і склад видатків бюджету на розвиток економіки.

2. Фінансування промисловості та енергетики.

3.Видатки на розвиток агропромислового комплексу.

4.Видатки бюджетів на розвиток місцевої інфраструктури та комунальної власності.

5.Фінансова підтримка малого підприємництва.

6.Інші видатки, пов’язані з економічною діяльністю.

7.Особливості фінансового планування та фінансування науково-дослідних організацій.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Необхідність державної підтримки розвитку економіки зумовлена тим, що, по-перше, є галузі, які без державної підтримки не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави (паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний комплекси). По-друге, тільки за державної підтримки можуть розвиватися науковомістскі й технологічно складні виробництва.

Згідно з бюджетною класифікацією витрати на розвиток економіки включають такі групи:

- промисловість та енергетика;

- будівництво;

- сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

- транспорт, дорожнє господарство, зв’ язок, телекомунікації та інформатика;

- інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю.

 

Видатки на розвиток промисловості та енергетики включають такі групи видатків:

1. Видатки на паливно-енргетичний комплекс.

2. Видатки на конверсію та розвиток підприємств оборонного й машинобудівного комплексів.

3. Видатки на відтворення мінерально-сировинної бази.

4. Видатки на інші галузі промисловості.

Найбільшу частку у видатках на розвиток промисловості та енергетики становлять видатки на державну підтримку вугледобувних підприємств.

Державна підтримка розвитку агропромислового комплексу здійснюється за такими основними напрямами:

- невтручання органів виконавчої влади у вибір форм господарювання й господарську діяльність суб’єктів підприємництва, крім випадків, передбачених законами;

- стимулювання розвитку приватного підприємництва;

- забезпечення суб’єктам господарювання захисту прав власності на землю, майно та результати своєї праці;

- проведення закупок сільськогосподарської продукції до державних резервів;

- підтримки сільськогосподарських товаровиробників, інфраструктури аграрного ринку, виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції, спрямованих на гарантування продовольчої безпеки держави;

- формування цінового, податкового і кредитного механізмів з урахуванням специфіки сільського господарства як галузі із сезонним характером виробництва, уповільненим оборотом капіталу і низькою нормою прибутку;

- створення умов для забезпечення кредитами сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням сезонності виробництва.

За рахунок бюджетних коштів фінансуються такі видатки на розвиток агропромислового комплексу:

1. Видатки на поліпшення земельних ресурсів.

2. Видатки на сільськогосподарське виробництво.

3. Видатки на закупівлю сільськогосподарської продукції та техніки.

4. Видатки на дослідження і практичні розробки в галузі сільського господарства.

5. Видатки на діяльність і послуги в галузі сільського господарства.

З метою забезпечення функціонування та розвитку місцевої інфраструктури використовуються кошти місцевих бюджетів.

Видатки на розвиток місцевої інфраструктури відображаються у видатковій частині місцевих бюджетів у розрізі підрозділів бюджетної класифікації. Обсяг видатків визначається на основі спеціальних розрахунків.

Серед видатків на розвиток місцевої інфраструктури відповідне місце посідають видатки на будівництво, які включають затрати на будівництво об’єктів виробничого і невиробничого призначення, а також на охорону незавершеного будівництва. Такі видатки передбачаються по управліннях капітального будівництва на основі відповідних документів у межах виділених на дані цілі коштів як капітальні вкладення.

Крім того слід зазначити, що до комунальної власності належить майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів, кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об’єкти житлово-комунального господарства, майно закладів соціально-культурної сфери, торгівлі, побутового обслуговування, майно підприємств, місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’язку та інформації а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території.

Державна фінансова підтримка малого підприємництва може здійснюватись у таких напрямах:

- пряме державне фінансування та кредитування суб’єктів малого підприємництва;

- встановлення пільг в оподаткуванні;

- державне гарантування кредитів суб’єктів малого підприємництва;

- стимулювання підтримки сектору малих підприємств із боку підприємницьких організацій: банків, страхових компаній, корпорацій.

Пряме державне фінансування та кредитування суб’єктів малого підприємництва передбачає надання малим підприємствам коштів із бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів в таких формах:

- субсидування, тобто безповоротне надання коштів малому підприємству для покриття ним своїх витрат чи збільшення прибутків;

- кредитування, тобто надання кредитів на пільгових умовах сфері малого бізнесу;

- пайове фінансування, тобто фінансування певної частини від потреби в коштах малого підприємства за рахунок ресурсів бюджетів чи державних цільових фондів.

До інших видатків бюджету, пов’язаних з економічною діяльністю, належить насамперед фінансування проектів багатоцільового розвитку, а саме:

- розвиток космічної діяльності;

- виконання робіт щодо державного нагляду за додержанням вимог стандартів, норм і правил за засобами вимірювання;

- міжгалузевих енергозберігаючих заходів;

- проведення метеорологічних, гідрологічних, аерологічних, радіаційних та інших спостережень навколишнього природного середовища.

В Україні діє широка мережа наукових установ, центром якої е Національна академія наук України. Всі науково-дослідні організації мають загальнонауковий і галузевий профілі. Держава забезпечує фінансування і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм.

Обсяги фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються у законі про Державний бюджет України окремо по кожному пріоритетному напряму розвитку науки і техніки. Фінансування виконання наукових і науково-технічних робіт здійснюється за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів.

За рахунок бюджетних коштів переважно фінансуються:

- фундаментальні дослідження і розробки;

- роботи, що виконуються в межах пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

- прикладні науково-технічні розроблення, результати яких мають загальнодержавне значення;

- роботи, пов’язані з науково-технічним співробітництвом на основі міждержавних угод. З метою створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення науково-технічної діяльності держава також використовує додаткові фінансово-кредитні та податкові важелі (пільгове оподаткування і кредитування, прискорена амортизація основних фондів, тощо).

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть склад видатків з бюджету на економічну діяльність держави.

2. Охарактеризуйте структуру витрат бюджетів на розвиток економіки.

3. У чому суть фінансової підтримки агропромислового комплексу?

4. Які особливості організації фінансування з бюджету агропромислового комплексу?

5. Назвіть особливості організації фінансування місцевої інфраструктури.

6. Яке призначення й роль малого підприємництва в економіці держави?

7. Які напрями фінансової підтримки малих підприємств здійснюються в Україні?

8. Охарактеризуйте інші видатки, пов’язані з економічною діяльністю держави.

9. Назвіть особливості фінансового планування та фінансування науково-дослідних організацій.

10. Скласти словник термінів, понять:

· фінансування економіки;

· фінансова підтримка;

· фінансове стимулювання;

· фінансове регулювання;

· фінанси малих підприємств;

 

Бібліографічний список

[1,25,42,43,51,54,57,58,61,66,67,70,71,73,83,84,89]

Тема 9	Видатки бюджету на соціальний захист населення і утримання соціальної сфери
Мета заняття	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів з питань планування та фінансування видатків на соціальний захист населення і утримання соціальної сфери.

План вивчення теми

1. Порядок і принципи фінансування соціальної сфери.

2. Кошторис бюджетної установи.

3. Нормування видатків. Види норм

4.Фінансування соціального захисту населення і соціального забезпечення –

4.1.Система видатків на соціальний захист населення.

4.2.Державна допомога сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, порядок їх призначення.

4.3.Відшкодування витрат на надання населенню житлових субсидій.

4.4.Інші види соціальної допомоги населенню.

4.5 Фінансування установ і заходів соціального забезпечення.

4.6Планування видатків бюджету насоціальний захист населення і соціальне забезпечення.

5.Фінансування освіти і підготовки кадрів

5.1.Видатки на загальноосвітні школи

5.2. Видатки на школи-інтернати.

5.3.Видатки на дитячі дошкільні заклади

5.4.Видатки на підготовку кадрів.

5.5. Планування видатків бюджетів на освіту.

6.Фінансування охорони здоров’я.

6.1.Планування витрат за індивідуальними кошторисами установ охорони здоров’я.

6.2.Планування видатків бюджетів на охорону здоров’я.

7.Фінансування культури

7.1Склад видатків на культуру.

7.2.Особливості кошторису бібліотек, будинків культури та інших культурно-освітніх закладів.

8.Склад видатків на фізичну культуру і спорт. Планування видатків бюджету на фізичну культуру і спорт

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання необхідно охарактеризувати принципи бюджетного фінансування, до яких відносяться:

- принцип плановості;

- принцип цільового спрямування коштів;

- принцип ефективного використання коштів;

- принцип оптимального поєднання власних надходжень бюджетних установ та бюджетних коштів;

- принцип безповоротності та безвідплатності фінансування;

- принцип здійснення постійного контролю.

Крім загальних принципів, бюджетне фінансування має також свої специфічні принципи:

- бюджетні установи отримують кошти лише з одного бюджету (одноканальність);

- фінансування бюджетних установ здійснюється на основі економічно обґрунтованих розрахунків та визначених лімітів.

З другого питання необхідно опрацювти Постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 і звернути увагу на:

- визначення кошторису бюджетної установи;

- види кошторисів;

- складові кошторису: загальний і спеціальний фонд;

-визначення понять: бюджетне призначення, бюджетне асигнування, бюджетне зобов’язання;

- порядок складання кошторису;

- порядок затвердження кошторису;

- вимоги щодо виконання кошторису.

При розгляді третього питання необхідно звернути увагу на те, що бюджетні видатки визначаються виходячи з двох показників: мережі, штатів і контингентів та норм бюджетних видатків на розрахункову одиницю або по елементах затрат.

Норми видатків класифікуються:

- за змістом (матеріальні, фінансові, бюджетні);

- за застосуванням (обов’язкові, розрахункові);

- за методами побудови (індивідуальні, укрупнені, комбіновані ).

При вивченні четвертогопитання необхідно необхідно враховувати ряд особливостей щодо системи соціального забезпечення та захисту громадян.

Україна має досить розгалужену систему соціального захисту населення. Близько 80 відсотків сімей одержують соціальні виплати, різного роду допомогу, компенсації або ж мають окремі пільги за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, соціальних фондів, коштів підприємств, організацій тощо.

На сьогодні нараховується понад 20 видів різних видів допомог та пільг, а надання їх закріплено десятками законів.

Система є складною, окремі соціальні програми не мають стабільного фінансування або ж при їх затвердженні не передбачалися цільові джерела фінансування, соціальні пільги та допомоги нерідко дублюються. Дохідна база бюджетів України як держави з перехідною економікою звужує масштаби заходів соціального захисту. Така нестача доходів обмежує свободу дій щодо додаткових доходів на організаційно оформлені елементи комплексу заходів соціального захисту.

Ще одна вада - розпорошеність коштів у соціальній сфері за умов фінансової нестабільності в країні - призвела до значного зменшення основних соціальних виплат і допомог навіть для тих громадян, які їх конче потребують.

Основні принципи системи соціального захисту закладені в Конституції України, зокрема стаття 46 Конституції "гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття від незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення". Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Видатки бюджету на соціальний захист населення - це насамперед видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо).

Видатки бюджету на соціальний захист можна класифікувати за такими ознаками: за джерелами, за ініціатором, за метою використання та за формами.

За джерелами фінансування видатки поділяються на ті, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, та видатки, що фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

З державного бюджету здійснюється фінансування грошової допомоги біженцям, заходів, пов'язаних з поверненням та облаштуванням депортованого кримськотатарського народу і осіб інших національностей, які повернулися в Україну, та утримання пунктів тимчасового розміщення біженців. Вказані заходи мають загальнодержавний характер, оскільки залежать лише від загальної політичної та економічної ситуації в інших країнах, через проблеми якої і відбувається вимушена міграція.

Переважна більшість видатків на соціальний захист населення (державна допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, житлові субсидії, пільги ветеранам війни і праці, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям тощо) фінансується за рахунок надання коштів із державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

За ініціатором видатки бюджету на соціальний захист можна класифікувати як витрати на реалізацію загальнодержавних програм соціального захисту населення та витрати на місцеві програми.

До загальнодержавних програм відноситься надання всіх видів допомог і компенсацій, утримання установ та закладів соціального захисту, існування яких передбачено чинним законодавством, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Це витрати, фінансування яких передбачено Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам", "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", "Про біженців", "Про органи і служби у справах неповнолітніх" тощо.

Фінансове забезпечення реалізації загальнодержавних програм соціального захисту населення здійснюється на рівні державного бюджету: або шляхом передбачення витрат безпосередньо в державному бюджеті, або через врахування відповідних коштів при розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів.

Що стосується місцевих програм соціального захисту населення, то рішення про запровадження таких програм приймається відповідними органами місцевого самоврядування, і фінансування проводиться за рахунок власних коштів місцевих бюджетів.

За метою використання видатки на соціальний захист населення можна поділити на такі групи. До першої групи можна віднести видатки на соціальний захист у зв'язку з малозабезпеченістю. Це насамперед стосується тих соціальних виплат, умовою надання яких є певний рівень доходів особи або домогосподарства, що претендують на допомогу. Для визначення права на одержання таких допомог одержувач повинен подати до органу, що призначає допомогу, довідку про середньомісячний сукупний дохід сім'ї. До цих видів допомоги можна віднести: допомогу малозабезпеченим сім'ям з дітьми; державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу та твердого палива (житлово-комунальні субсидії).

Друга група видатків на соціальний захист — за метою використання — це виплати, призначенням яких є компенсація втраченого доходу. До таких видатків можна віднести, наприклад, витрати на виплату допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду за дитиною-інвалідом та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років.

Як специфічний вид витрат на соціальний захист населення, призначенням яких є часткова компенсація втраченого доходу, можна виділити індексацію грошових доходів громадян.

Третя група витрат - це виплати, пов'язані з компенсацією втраченого здоров'я або майна. Прикладом таких виплат можуть бути виплати компенсацій реабілітованим громадянам згідно із Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".

Четвертою групою витрат на соціальний захист населення за метою їх використання є витрати, пов'язані з наданням підтримки в облаштуванні, наприклад, витрати на утримання притулків для неповнолітніх та пунктів тимчасового розміщення біженців.

До п'ятої групи видатків на соціальний захист за метою використання можна віднести витрати на надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян.

За формами здійснення виплати на соціальний захист населення можуть бути грошові, безготівкові, натуральні. Найпоширенішою формою виплат є грошова. Єдиною виплатою, яка надається в безготівковій формі, є житлові субсидії.

Що стосується натуральної форми виплати допомоги, то вона застосовується переважно при реалізації місцевих програм соціального захисту населення.

Важливою-умовою ефективності фінансування соціальних витрат є встановлення державних соціальних стандартів і нормативів. Метою встановлення державних соціальних стандартів і нормативів є:

- визначення механізму реалізації соціальних прав і державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;

- визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;

- визначення та обґрунтування розмірів видатків бюджетів усіх рівнів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.

На основі соціальних стандартів повинні визначатися розміри основних соціальних гарантій, мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Формування державних соціальних стандартів і нормативів слід здійснювати за такими принципами:

- забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав і державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;

- законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;

- диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;

- наукової обґрунтованості норм споживання й забезпечення;

- соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні й застосуванні;

- урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту і трудових відносин;

- постійний державний моніторинг у сфері застосування й фінансового забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сі­м'ям із дітьми та перелік документів, необхідних для призна­чення допомоги, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цього призначаються такі види державної допомоги сім'ям із дітьми:

- допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- допомога одиноким матерям.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги з безробіття тощо) жінки, але не менш як 25 відсотків від розміру встановленого зако­ном прожиткового мінімуму для працездатної особи із розра­хунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), в таких розмірах:

- першої - 12240 грн.

- другої - 25000 грн.

- третьої - 50000 грн.

Виплата допомоги здійснюється одноразово:

- при народженні першої дитини- в сумі 4800 грн.

- другої дитини – 4840 грн.

- третьої та наступної дитини – 5000грн.

Решта суми виплачується рівними частинами щомісяця:

- на перщу дитину по 620 грн. протягом 12 місяців,

- на другу дитину по 840 грн. протягом 24-ох місяців,

- на третю і наступну дитину по 1250 грн. протягом 36 місяців.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Допомога малозабезпеченим сім'ям (у тому числі з усиновленими дітьми та дітьми, які перебу­вають під опікою чи піклуванням) віком до 16 років (учнів — до 18 років), призначається якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї нижчий за прожитковий мінімум для сім'ї.

Розмір допомоги визначається як різниця між прожитко­вим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним до­ходом за попередні шість місяців, але не може бути більшим, ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

Необхідно знати поняття:

Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше;

Сім’я з дітьми – поєднане родинними зв’язками та зобов’язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування;

Малозабезпечена сім’я – сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї;

Прожитковий мінімум для сім’ї – визначена для кожної сім’ї незалежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;

Середньомісячний сукупний доход сім’ї – обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім’ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Право на допомогу за програмою житлових субсидій має будь-яка родина, якщо її витрати на житло, комунальні послу­ги та паливо в межах встановлених норм користування і спо­живання перевищують 20 відсотків сукупного доходу. Якщо у житловому приміщенні (будинку) прописані і проживають тільки пенсіонери, які не працюють, та інші не­працездатні громадяни, джерелом існування яких є лише дохо­ди від особистого підсобного господарства, пенсія та інші со­ціальні виплати, або якщо у складі прописаних є неповнолітні діти, інваліди першої та другої груп і середньомісячний сукупний дохід на одного прописаного у житловому приміщенні (будинку) не перевищує вартісної величини межі малозабезпеченості, розмір плати за житлово-комунальні послуги стано­вить 15 відсотків їхнього сукупного доходу.

При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра на наймача і кожного прописаного у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх тут прописаних, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, на загальну площу від розміру квартири.

Розрахунок сукупного доходу для призначення субсидій провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги. Розрахунки щодо визначення розміру субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг здійснюються в такій послідовності:

1. Визначається середньомісячний сукупний доход та обов’язкова частка плати за житлово-комунальні послуги у цьому доході;

2. Визначається загальний місячний розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норми забезпеченості житлом та встановлених нормативів користування комунальними послугами у конкретному населеному пункті;

3. Визначається розмір субсидії як різниця між вартістю плати за житлово-комунальні послуги у межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів споживання комунальних послуг і обсягом визначеного платежу

Планування видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення за рахунок державного бюджету здійснюється за програмно-цільовим методом, за індивідуальними розрахунками по кожній програмі.

Видатки на загальне управління у сфері праці та соціальної політики здійснюються за програмами: "Керівництво та управління у сфері праці та соціальної політики", "Керівництво та управління у сфері нагляду за охороною праці", "Керівництво та управління у сфері нагляду за додержанням законодавства про працю" та інші.

Видатки на фінансування заходів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" плануються за такими програмами:

- забезпечення інвалідів автомобілями та іншими протезно-ортопедичними виробами;

- санаторно-курортне оздоровлення інвалідів;

- розроблення нових видів протезів та обслуговування інвалідів у стаціонарах при протезних підприємствах;

- спеціалізована протезно-ортопедична та медично-реабілітаційна допомога інвалідам в клініці науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності;

- санаторне лікування інвалідів та ветеранів війни (хворих на туберкульоз) - за окремою програмою.

Підтримка ветеранів планується за програмами фінансової підтримки громадських організацій ветеранів, звільнення та повернення на батьківщину військовополонених, щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Відповідно до чинного законодавства України та в рамках реформування пенсійної системи деякі види пенсій та допомог, призначених за різними пенсійними програмами, повинні виплачуватися за рахунок коштів державного бюджету. Джерелом фінансування зазначених видатків визначено спеціальний фонд, який формується за рахунок надходжень від додаткових зборів на виплату пенсій.

За рахунок цих коштів здійснюється програми відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби, а також програми розмежування джерел фінансування виплати пенсій та допомог, призначених за пенсійними законами для окремих категорій пенсіонерів.

При вивченні п’ятогопитання необхідно ознайомитись:

1.З видатками на загальноосвітні школи.

Видатки на утриманні шкіл плануються згідно з кошторисом за кодами економічної класифікації.

Оперативно-сітьовими показниками діяльності шкіл є кількість класів, учнів на 1січня, 1 вересня планового року та їх середньорічна кількість.

Найбільшу питому вагу в видатках займають видатки на заробітну плату. Фонд оплати праці включає заробітну плату педагогічного персоналу, навчально-виховного і адміністративно-обслуговуючого персоналу.

Плануються видатки на придбання предметів і матеріалів, оплату послуг; видатки на відрядження; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; капітальні видатки.

2.З особливостями планування видатків на утримання шкіл-інтернатів.

Типи шкіл-інтернатів наведені в бюджетній класифікації. Доходи і видатки шкіл-інтернатів за більшістю статей кошторису плануються так само, як і в загальноосвітніх школах, але є і деякі особливості. Так, при плануванні заробітної плати додатково передбачається штат вихователів. Встановлені підвищення до посадових окладів керівних працівників, ставок заробітної плати педагогічних працівників за особливі умови праці. У штаті адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу додатково передбачаються посади лікаря, медсестри, працівників кухні залежно від кількості учнів у школі-інтернаті. В школах-інтернатах передбачаються значні видатки на придбання м’якого інвентарю та обладнання. Ці видатки розраховуються за нормами на одного вихованця. За утримання дітей у загальноосвітніх школах-інтернатах батьки вносять плату.

3.Зі складом видатків на підготовку кадрів та порядком їх планування.

Підготовку кадрів здійснюють вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації.

Основними виробничими показниками ВНЗ є кількість студентів і груп різних форм навчання. Найбільшими є видатки на заробітну плату. Необхідно ознайомитись з методикою планування фонду заробітної плати по ВНЗ I-IIрівнів акредитації та ВНЗ III-IVрівнів акредитації. Ставки заробітної плати професорсько-викладацького складу залежать від посад, вченого звання, вченого ступеня. Норма годин викладацької роботи для ВНЗ I- II рівнів акредитації становить 720 годин на навчальний рік. Значну частку у витратах ВНЗ становлять стипендії. За іншими кодами економічної класифікації видатки планують так само, як і по інших бюджетних установах.

4.З порядком планування видатків бюджетів на освіту.

Планування видатків місцевих бюджетів на освіту здійснюється на основі формульних розрахунків. Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Видатки державного бюджету на освіту плануються за програмно-цільовим методом.

Розглядаючи шосте питання слід пам’ятати, що піклування про здоров’я людей є однією з найважливіших соціальних функцій нашої держави. Тому планування та здійснення видатків на підтримку цієї галузі є важливим завданням для України, адже вона є відповідальною за рівень здоров’я і збереження генофонду, удосконалення медичної допомоги, підвищення рівня професійної майстерності лікарів, пропаганду здорового способу життя та ін.

Планування видатків на утримання установ охорони здоров’яздійснюється за індивідуальними кошторисами.

Система оплати праці медичних працівниківвстановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Виробничиі показників діяльності установ охорони здоров’я розраховуються за формулами:

 

 

 

 

де К_ср – середньорічна кількість ліжок;

К₁ – кількість ліжок на початок року;

М₁ – кількість місяців їх функціонування протягом року до місяця зміни кількості ліжок;

К₂, К_n – кількість ліжок з урахуванням їх зміни протягом року;

М_2, М_n – кількість місяців функціонування ліжок з урахуванням зміни їх кількості.

Кількість ліжко днів = середньорічна кількість ліжок х кількість днів функціонування ліжка в рік

 

Кількість лікарських відв