Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів

Склад доходів місцевих бюджетів можна поділити на чотири групи:

1) власні;

2) закріплені;

3) регулюючі;

4) бюджетні трансферти.

Відповідно до цього поділу (до прийняття Бюджетного кодексу) метод відсоткових відрахувань передбачав надходження до місцевих бюджетів частини загальнодержавних податків і доходів (регулюючі доходи), які справлялись на території місцевого самоврядування. Нормативи відрахувань до державного бюджету України та місцевих бюджетів, визначались що­річними законами про державний бюджет України.

При неможливості збалансування місцевих бюджетів за допомогою регулюючих доходів (навіть спрямуванням їх у доходи до місцевих бюджетів у 100% розмірі) застосовувались бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції). Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів був започаткований ще у 1931 р. разом із проведенням податкової реформи. Досвід багаторічного використання цього методу (особливо в умовах централізації бюджетних ресурсів, що притаманно командній економіці) підводив багатьох економістів до висновку щодо його переваг, які полягали у тому, що:

— збалансування місцевих бюджетів проводилось із застосуванням гнучких дохідних джерел, тобто здійснюється ефективно;

— досягалась зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не лише власних дохідних джерел, а й загальнодержавних податків, тому що визначену їх частину можна було одержати лише при умові повного надходження;

— місцеві фінансові органи несли відповідальність за своєчасне та повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що в якості регулюючих доходів в Україні традиційно використовувались такі, що характеризуються:

— рівномірністю надходження в часі;

— рівномірністю надходження на території країни;

— достатньо великими розмірами надходжень;

— захищеністю від дії економічних та інших факторів, які могли б спричинити коливання в обсягах надходжень.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань обов'язково виникало запитання: які нормативи використовувати — єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних утворень, чи єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (залежно від рівня податкового потенціалу та бюджетної забезпеченості на одного жителя), тобто групові нормативи чи індивідуальні.

Упродовж тривалого часу бюджетною практикою Радянського Союзу використовувались індивідуальні нормативи відрахувань від загальнодержавних податків у доходи до місцевих бюджетів, визначення конкретних розмірів яких здійснювалося в результаті зіставлення запланованих видатків бюджетів та очікуваних доходів. Використання цих нормативів не виключало впливу суб'єктивних факторів на процес їхнього визначення.

В умовах ринкової економіки, на думку багатьох вчених і практиків, перевага повинна надаватися єдиним нормативам у бюджетному регулюванні, які створюють однакові умови для всіх територій. Застосування єдиних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, що надходять на території місцевого самоврядування, начебто дуже зручне та просте з точки зору практичного втілення. В процесі якого можна уникнути болісної процедури визначення конкретного розміру нормативу відрахувань для кожного місцевого бюджету.

Використання єдиних і групових нормативів повинно передбачати також і застосування єдиних критеріїв для визначення розмірів бюджетних трансфертів, необхідних для остаточного збалансування місцевих бюджетів.

Перехід до застосування єдиних і групових нормативів у бюджетному регулюванні, а також закріплення ПДВ, податку на прибуток підприємств, за державним бюджетом України зумовили збільшення ступеня централізації бюджетних ресурсів, і кількості дотаційних місцевих бюджетів. Якщо у 1992р. у державному бюджеті України зосереджувалося 52,4% від доходів зведеного бюд­жету, а в 1995 р. — 47,6%, то у 2008 р. — 75,5% від доходів зведеного бюджету.

З введенням Бюджетного кодексу України (БКУ) нормативи відрахувань від загальнодержавних податків установлюються тільки усередині місцевих бюджетів (наприклад, податок на землю).

При вивченні третього питання необхідно розглянути принципи будови системи бюджетного вирівнювання. Як розподіл податків і доходів між ланками бюджетної системи, так і їхнє розщеплення не усуває можливості застосування міжбюджетних трансфертів. Частково види та структура міжбюджетних трансфертів розглядалось у темах №5,6 цього курсу Надання фінансової допомоги бюджетам у вигляді міжбюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій) слід також розглядати як один із методів бюджетного вирівнювання. В Україні надання міжбюджетних трансфертів визначено у Бюджетному кодексі України (гл.16, ст. 96-108).

Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Бюджетний кодекс України дає таку класифікацію видів міжбюджетних трансфертів:

1) дотації бюджетного вирівнювання;

2) субвенції;

3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) інші дотації.

Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. А субвенції – це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

· дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

· субвенція на здійснення програм соціального захисту;

· субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

· субвенція на виконання інвестиційних проектів;

· інші субвенції.

Обсяг дотації вирівнювання та субвенцій у Державному бюджеті України затверджується окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків, перелік яких визначено статтею 89 Бюджетного кодексу, і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів першого та третього типу між бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районними бюджетами, визначається на основі формули. Формула розподілу обсягу таких міжбюджетних трансфертів затверджується Кабінетом Міністрів України і повинна враховувати такі параметри:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючи коефіцієнти до них;

2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;

4) прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, і прогноз доходів - для районних бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання.

Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.

Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.

Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування, а також доходи, передбачені пунктами 1, 3-5 частини другої статті 66 Бюджетного Кодексу.

При визначенні індексу відносної податкоспроможності кошик доходів місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим. та відповідних рад

Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від 0,60 до 1. При цьому загальний обсяг коштів, на який зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів у разі застосування коефіцієнту вирівнювання.

Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків цих бюджетів, і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючи коефіцієнтів, над прогнозними показниками доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що зараховуються до них.

Обсяг доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів повинен обчислюватися на основі прогнозних показників доходів із застосуванням індексу відносної податкоспроможності з дотриманням умов його обчислення.

Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських бюджетів, перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

Міські та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.

Відповідно до Бюджетного кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

2) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

3) субвенції на виконання інвестиційних проектів;

4) інші субвенції.

Бюджетним кодексом регулюється надання наступного переліку субвенцій:

· субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту;

· субвенцій на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг;

· субвенції на утримання об'єктів спільного користування, що надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків;

· субвенцій з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів;

· субвенцій на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

· субвенції на виконання інвестиційних проектів з місцевих бюджетів.

Також Бюджетним кодексом встановлюється порядок надання міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та субвенцій) з Державного бюджету України місцевим бюджетам та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.

Трансферти посідають важливе місце в процесі бюджетного вирівнювання.

За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:

— досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;

— проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;

— здійснюється фінансування соціально-економічних програм загальнодержавного значення;

— місцеве господарство розвивається відповідно до визна­чених загальнонаціональних пріоритетів.

Досвід зарубіжних країн підтверджує, що останніми роками спостерігається стала тенденція до зростання ролі бюджетних трансфертів, підтвердженням якої є збільшення їхньої питомої ваги у сукупних доходах місцевих бюджетів. У багатьох країнах субсидії перетворилися на основний елемент муніципального фінансування. Їхня питома вага в складі фінансових ресурсів муніципальних формувань знаходиться в межах 30-60%: в Австрії — 35%, Бельгії — 40%, у Фінляндії — 31%, Франції — 26%, Німеччині — 45%, Італії —38%, Нідерландах — 60%, Польщі — 60%.

Звісно, об'єктивно притаманні бюджетним трансфертам потенційні можливості щодо позитивного вирішення зазначених завдань втілюються лише за умови наявності випробуваного, досконалого та цілісного механізму їх надання, який, зокрема, передбачає гарантії щодо повного та своєчасного одержання коштів, а також контроль з боку державних органів за ефективним їх витрачанням.

При вивченні четвертого питання необхідно ознайомитися з основними законодавчими документами, які регламентують міжбюджетні відносини: Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетний кодекс України, щорічні закони про Державний бюджет України.

Питання для самоконтролю

1. У яких принципах визначається сутність міжбюджетних відносин.

2. Дайте визначення бюджетного регулювання.

3. Охарактеризуйте методи бюджетного регулювання.

4. Яка мета впровадження міжбюджетних відносин в Україні.

5. Передумови існування міжбюджетних відносин в Україні.

6. Які першочергові завдання необхідно вирішити для удосконалення міжбюджетних відносин?

7. Охарактеризуйте горизонтальне та вертикальне бюджетне регулювання.

8. Що містить у собі процес бюджетного вирівнювання?

9. Скласти словник термінів, понять:

· міжбюджетні відносини;

· міжбюджетні трансферти;

· дотація вирівнювання;

· субвенція;

· бюджетне регулювання;

· фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

· індекс відносної податкоспроможності території;

· коефіцієнт вирівнювання.

 

Тестові завдання