Ворожість; вороже ставлення; ворожнеча

acts of hostility – ворожі дії, прояви ворожості

feelings of hostility – ворожість, ворожі почуття

he sensed our hostility – він відчув наше вороже ставлення

his hostility snagged all my plans – його вороже ставлення зірвало всі мої плани

hostility to /against/ smth. – вороже ставлення до чогось

overt hostility – відверта ворожість

perpetual hostility – ворожнеча, що не припиняється

reasonless hostility – безпідставна ворожість

to feel hostility towards sb – відчувати ворожнечу /вороже ставитись/ до когось

to hot up a hostility – роздувати ворожнечу

2. pl воєнні дії; сутички

cessation of hostilities – припинення воєнних дій, перемир’я

hostilities terminated at sundown – із заходом сонця воєнні дії /сутички/ припинилися

outbreak of hostilities – початок воєнних дій

termination of hostilities – припинення воєнних дій

the two countries are uncomfortably close to hostilities – ці дві країни близькі до збройного зіткнення

to embark on hostilities – починати воєнні дії

renewal of hostilities – поновлення воєнних дій

 

N	Translate at sight

Національна безпека України [18]

Основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, визначаються Законом України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року.

Відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, що є документами, обов’язковими для виконання, і основою для розробки інших програм за напрямами державної політики національної безпеки.

Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція, закони України, міжнародні договори, а також інші нормативно-правові акти.

Національні інтереси – це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Загрози національній безпеці – це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, називається воєнною організацією держави.

Таким чином, національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, що забезпечує сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам.

 

O	Translate by ear

Суб’єкти та принципи забезпечення національної безпеки [19]

Суб’єктами забезпечення національної безпеки є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; громадяни України, об’єднання громадян.

Основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

 

Translate in writing

US National Security Strategy[20]

National security strategy and national military strategy, shaped by and oriented on national security policies, provide strategic direction for combatant commanders. Combatant commanders, in turn, provide guidance and direction through their combatant command strategies and plans for the employment of military forces. These strategies integrate national and military objectives (ends), national policies and military concepts (ways), and national resources and military forces and supplies (means).

The US approaches its global commitments with a strategy founded on deterrence. Successful military operations may not, by themselves, achieve the desired strategic end state. Military activities need to be synchronized with other instruments of national power and focused on common national aims.

National military strategy (NMS)[21] is derived from the national security strategy. National military strategy attempts to promote peace, deter aggression, and, failing that, fight and win. But in the larger context, defeating an enemy military force is rarely sufficient to ensure a long-term solution to a crisis. The national military strategy and defense policy provide strategic guidance for the employment of military forces. The National Military Strategy provides advice of the Chairman of the Joint Chiefs of Staff, in consultation with the other members and the combatant commanders, to the President, the National Security Council, and the Secretary of Defense as to the recommended military policy and force structure required to attain the national security objectives.

 

ó

®

Act as an interpreter

 

Як можна розцінити напади терористів?	The terrorist attacks are acts of war. They are acts of war against the United States of America and its allies. It's war against the very idea of civilized society[22].
Чи можна знайти якесь виправдання тероризму?	Absolutely not. No cause justifies terrorism. The world must respond and fight this evil. Terrorists threaten to destroy our basic freedoms and our way of life.
Тобто, можна стверджувати, що сьогодні ми маємо нового ворога – тероризм.	That’s right. The enemy is not one person. It is not a single political regime. It is not a religion. The enemy is terrorism.
Як можна охарактеризувати тероризм?	Our new enemy – terrorism – is basically violence. The violence which is politically motivated. It is aimed against noncombatant targets. And it includes subnational groups and secret agents.
Які форми боротьби використовують терористи?	They kill, kidnap, extort, rob, wreak havoc to terrorize people. They believe that these are legitimate forms of political action.
Якою, на Вашу думку, має бути відповідь терористам?	The struggle against international terrorism is different from any other war in our history. We will not triumph solely through military might. We must fight terrorist networks. We must fight all those who support their efforts to spread fear around the world. We must use every instrument of national power – diplomatic, economic, law enforcement, financial, information, intelligence, and military.

Lesson 4
Collective Security

<

Active terms and expressions

 

collective security	колективна безпека
regional security	регіональна безпека
pacifism	пацифізм
pacifist	пацифіст
regional alliances	регіональні союзи/альянси
international alliances	міжнародні союзи/альянси
settlement	врегулювання; домовленість; згода
to make settlements	дійти згоди; досягти домовленості (щодо врегулювання питання)
peace-loving nations	миролюбні держави
disarmament	роззброювання, роззброєння
nuclear disarmament	ядерне роззброювання
actors	суб’єкти
collective security actors	суб’єкти колективної безпеки
nongovernmental organization (NGO)	неурядова організація
UN Security Council (UNSC)	Рада Безпеки ООН (РБ ООН)
United Nations Charter; Charter of the United Nations	Статут ООН; Хартія ООН
member nation	країна-учасниця; країна-член
UN member nation	країна-член ООН
permanent members	постійні члени
General Assembly (GA)	Генеральна Асамблея
Secretary General	Генеральний секретар (ООН)
International Court of Justice	Міжнародний Суд ООН
ad hoc adj.	спеціальний
enforcement action	застосування сили; примусові дії
pillar	напрям співробітництва
EC pillar	напрям співробітництва ЄС
Common Foreign and Security Policy (CFSP)	“Спільна політика з питань безпеки і міжнародних справ” (напрям співробітництва у ЄС)
Justice and Home Affairs (JHA)	“Правосуддя і внутрішні справи” (напрям співробітництва у ЄС)
supranational adj.	наднаціональний
supranational functions	наднаціональні функції
signatory	сторона, що підписала (угоду, договір); “підписант”
headquarters	штаб-квартира

 

*****

the veto right of the great powers	право вето великих держав
international machinery	міжнародний механізм
advocates of collective security	прихильники ідеї колективної безпеки

 

&

Prepare translation of the main text

Collective Security [23]

General

The term “collective security” is commonly understood as the military defense by means of broad-based alliances among many nations who are pledged to help defend each other against aggressors. In this respect, it is somewhat synonymous with the terms “international security” and “ regional security ”.

The principles of collective security were laid down by the ideology of relative pacifism early in the 20th century. Many pacifists believed that peace can be maintained only by a readiness to use force in certain circumstances. Proponents of the theory of collective security called for the establishment of regional and international alliances of peace-loving nations against peace violators. Collective security supporters also stood for the creation of international machinery that was able not only to make settlements but to enforce them as well.

The greatest impetus to collective security in modern times was the development and use of nuclear weapons. Faced with the possibility of total nuclear war, many nations started working for the ban of nuclear weapons production and testing, and for the nuclear disarmament. Nowadays, advocates of collective security accordingly support all international organizations such as the United Nations, with its more elaborate machinery for keeping the peace.

Collective security is a broad and complex topic both for countries engaged in relationships with other nations, and for observers trying to understand those interactions. These relationships are influenced by many variables. They are shaped by the primary participants in international security relations – called collective security actors – including national leaders, other politicians, and nongovernmental participants, such as private citizens, corporations, and nongovernmental organizations (NGO’s). Collective security relationships are also affected by domestic political events and nonpolitical influences, including economics, geography, and culture. Despite all of these other influences, the primary focus of collective security is on the interactions between nations.

The universally recognized international organization aimed at international collective security is the UN. The largest modern regional alliances for collective securityare NATO, OAU, OAS, OSCE, EU, and WEU.