Спектакль не прагне нічого іншого, крім самого себе.

6) спектакль має демократичну природу.

 

Торстейн Веблен виділив такі основні природні інстинкти:

1) інстинкт майстерності;

2) інстинкт руйнування;

3) інстинкт самозбереження;

4) інстинкт хизування;

5) інстинкт суперництва;

6) владний інстинкт;

7) інстинкт сексуального потягу;

8) материнський інстинкт.

Що з перерахованого є притаманним „одномірній людині” Г.Маркузе?

1) пасивний, конформістський спосіб життя;

2) некритичне сприйняття об’єктивної реальності;

3) критичне сприйняття об’єктивної реальності;

4) легко піддається маніпуляції;

5) активний спосіб життя;

6) не піддається маніпуляції.

За якими ознаками А Лейпхарт визначає консоціальну демократію?

1) політична активність громадян;

2) однаковий розподіл матеріальних благ;

3) автономія сегментів і федералізм;

4) велика коаліція;

5) контроль над змінами виробництва;

6) створення нової інтелектуальної технології.

До представників Франкфуртської школи відносять таких вчених:

1) Т.Адорно;

2) Е.Фромм;

3) Ж. Бодріяр;

4) Ф. Шміттер;

5) М.Хоркхаймер;

6) К.Поппер.

До представників нового інституціоналізму як теоретико-методологічного напрямку сучасної політичної науки відносять:

1) Л.фон Мізес;

2) Дж.Марч;

3) Е.Даунс;

4) Г.Лассуел;

5) Й.Ольсен;

6)М.Дюверже.

 

Хто з перерахованих нижче вчених є представниками теорії раціонального вибору?

1) Л.фон Мізес;

2) Дж.Марч;

3) Е.Даунс;

4) Г.Лассуел;

5) М.Олсон;

6) М.Сандел.

Які типи комун виділяв американський вчений Р.Б.Фаулер?

1) соціально-економічна спільнота;

2) спільнота як прояв партисипаторної демократії;

3) релігійна спільнота;

4) екологічна спільнота;

5) інформаційна спільнота;

Екзистенційна спільнота.

 

Які з перерахованих нижче типів міжнародних систем виділяв американський вчений М.Каплан?

1) біполярна система стабільних блоків;

2) ієрархічна система;

3) аграрна система;

4) гнучка біполярна система;

5) вільна біполярна система;

6) периферійна система.

Які з перерахованих нижче типів міжнародних систем виділяв американський вчений М.Каплан?

1) біполярна система нестабільних блоків;

2) біполярна система розрядки;

3) система повної проліферації;

4) аграрна система;

5) периферійна система;

6) монохроматична система.

 

Які основні чинники, на думку Д.Белла, визначили перехід від індустріального до постіндустріального суспільства?

1) перевага сфери виробництва над сферою послуг;

2) перевага сфери послуг над сферою виробництва;

3) створення нової інтелектуальної технології;

4) контроль над змінами виробництва;

5) професіоналізм був витіснений класовим поділом;

Професіоналізм витіснив класовий поділ.

Які основні інститути визначають сутність «Модерну», на думку Е.Гідденса?

1) капіталізм;

2) індустріалізм;

3) нагляд;

4) контроль над інструментами насильства;

Національна держава.

Російська дослідниця Т.Алексеєва виділяє три основні методи дослідження політики в рамках інституційного підходу:

1) описово-хронологійчний;

2) історико-оглядовий;

3) апріорно-дедуктивний;

4) описово-індуктивний;

5) історико-компаративістський;

6) формально-легальний.

Хто з перерахованих дослідників відноситься до представників теорії комунітаризму?

1) Р. Нозік;

2) Дж.Гелбрейт;

3) А.Етціоні;

4) М.Уолзер;

5) А.Макінтайр;

6) І.Крістол.

 

До основних напрямків неолібералізму відносять:

1) ліберальний реалізм;

2) Мічиганська школа;

3) лібертаризм;

4) Чикагська школа;

5) патерналістський лібералізм;

6) Австралійська школа.

Хто з перерахованих вчених відноситься до представників теорії держави загального благоденства (добробуту)?

1)Р.Інглхарт;

2) Х. Арендт;

3) С.Гантінгтон;

4) Г. Мюрдаль;

5) Дж. К.Гелбрейт;

6) Д. Белл.

 

Хто з перерахованих вчених відноситься до представників концепції «інформаційного суспільства»?

1) Т. Парсонс;

2) Дж.К.Гелбрейт;

3) К.Поппер;

4) М.Кастельс;

5) Й. Масуда;

6) Д.Аптер.

 

Хто з перерахованих дослідників відноситься до представників теорії модернізації?

1)Е.Даунс;

2) Х. Арендт;

3) С.Гантінгтон;

4) Л. Пай;

5) Х.Лінц;

6) Д. Белл.

 

Встановіть відповідність між авторами і їхніми працями:

1) К.Поппер; А) «Символічний обмін і смерть», «Симуляції»;

2) Ж.Бодріяр; Б) «Політичні партії», «Шах королю»;

3) М.Дюверже; В) «Відкрите суспільство і його вороги», «Злиденність історицизму».

1.1А 2.1Б 3.1В 4.2А 5.2Б 6.2В 7.3А 8.3Б 9.3В

Встановіть відповідність між авторами і їхніми працями:

1) М.Фуко; А) «Римський католицизм і політична форма», «Поняття політичного»;

2) Г.Лассуел; Б) «Нагляд і покарання», «Історія сексуальності»;

3) К.Шмітт; В) «Психопатологія та політика», «Пропаганда та просування».

1.1А 2.1Б 3.1В 4.2А 5.2Б 6.2В 7.3А 8.3Б 9.3В

 

 

Встановіть відповідність між авторами і їхніми працями

1) Л.фон Мізес; А) «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей»;

2) Ф. фон Хайєк; Б) «Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз», «Людська діяльність»;

3) Дж.М.Кейнс; В) «Згубна самовпевненість», «Дорога до рабства».

1.1А 2.1Б 3.1В 4.2А 5.2Б 6.2В 7.3А 8.3Б 9.3В

 

Хто є учасниками бесіди під час використання методу інтерв’ю?

1) дослідник;

2) анкетер;

3) інтерв’юер;

4) респондент;

5) реципієнт;

6) клієнт.

 

Що з наведеного є методами відбору експертів?

1) анкетування;

2) метод самооцінки;

3) метод групової оцінки;

4) експеримент;

5) спостереження;

Метод «снігового нальоту».

 

Що з наведеного є методами експертного опитування?

1) метод групового інтерв’ю;

2) спостереження;

3) соціометрія;

4) експеримент;

5) метод Дельфі;

Метод «мозкового штурму».

Які типи шкал використовують для вимірювання характеристик об’єктів у політології?

1) відсоткова шкала;

2) інтервальна шкала;

3) порядкова шкала;

4) інтегральна шкала;

5) номінальна шкала;

Синусоїдна шкала.

 

Назвіть середні величини (центральні тенденції розподілу), які використовуються для обробки результатів досліджень в політології?

1) відсоткове співвідношення;

2) середнє арифметичне;

3) мода;

4) медіана;

5) бісектриса;

6) дисперсія.

До засновників «традиційної підходу» в порівняльній політології відносять:

1) К. Маркса;

2) Е. Фрімена;

3) Р. Міхельса;

4) Ф. Лібера;

5) Л. Строса;

Дж. Берджеса.

Поняття «ідеального типу» як особливого дослідницького інструменту порівняння було запроваджено:

1) М. Вебером;

2) Г. Спенсером;

3) Р. Міхельсом;

4) М. Ковалевським;

5) Е. Дюркгеймом;

6) Т. Парсонсом.

 

Основними факторами, що сприяли інституціоналізації порівняльної політології у США були:

1) формування нової соціальної моралі;

2) Політична експансія США;

3) розвиток статистичної науки;

4) поділ суспільства на клас пролетаріату та буржуазії;

5) еміграція інтелектуалів з Європи напередодні та під час Другої світової війни;

6) формування світового ринку.

Піднесення «нової порівняльної політології» в другій половині XX ст. відбулась під впливом наступних подій:

1) проведення Еванстонського семінару (1952 р.);

2) розробки С. Роканом «концептуальної мапи Європи» (1970-ті рр.);

3) створення Норвезької служби даних з суспільних наук (1975 р.);

4) створення Європейського консорціуму політичних досліджень (1970 р.);

5) проведення у 1948 р. під егідою ЮНЕСКО в Парижі першої міжнародної конференції політологів;

6) діяльності Комітету з порівняльної політології, очолюваного Г. Алмондом (1954 р.).

 

До основних методологічних проблем порівняльної політології відносять:

1) проблему порівнянності;

2) проблему гіперрадикалізму;

3) проблему еквівалентності;

4) проблему «формули компромісу»;

5) проблему виміру;

6) проблему співвідношення засобів та цілей.

 

Виділяють такі типи порівняльних досліджень:

1) «сase-study» порівняння;

2) пілотажне порівняння;

3) описове порівняння;

4) бінарне порівняння;

5) глобальне порівняння;

6) аналітичне порівняння.

Найважливішими теоретичними парадигмами для сучасної політичної компаративістики виступають:

1) структурно-функціональний підхід;

2) теорія раціонального вибору;

3) парадигма конфлікту;

4) неоінституціоналізм;

5) неомарксизм;

6) герменевтика.

 

Аналітична концепція тоталітаризму була розроблена в 1950-х роках XX ст. завдяки зусиллям таких вчених:

1) К. Фрідріх;

2) З. Бзежинський;

3) Г. Алмонд;

4) Р. Даль;

5) Х. Арендт;

6) А. Каплан.

 

Теорія політичних систем була створена в 50-ті роки XX ст. завдяки зусиллям таких американських політологів-компаративістів:

1) Д. Істона;

2) С. Ліпсета.

3) Г. Алмонда;

4) Р. Даля;

5) Р. Макрідіса;

6) Г. Лассуела.