Який науковець розумів політичну систему як складну сукупність, мережу комунікацій та інформаційних потоків, за допомогою яких координуються зусилля суб’єктів по досягненню поставлених цілей .

1) Т.Парсонс.

2) Г.Алмонд.

К.Дойч.

4) Д.Істон.

 

Який науковець перший цілісно обґрунтував функціонування політичної системи як макроструктури, зануреної у зовнішнє середовище існування, а процес функціонування системи описав через відносини обміну вхідними і вихідними імпульсами з зовнішнім середовищем?

1) Т.Парсонс;

2) Г.Алмонд;

3) К.Дойч;

Д.Істон.

Першим історичним твором у нашій країні вважають:

1) «Літопис Аскольда»;

2) «Повість минулих літ»;

3) «Послання оріян хозарам»;

4) «Київський літопис».

 

Назвіть перше зведене політико-правове джерело Київської Русі:

1) «Слово про закон і благодать»;

2) «Руська правда»;

3) «Повчання дітям»;

4) «Ізборник Святослава».

 

У змісті «Слова о полку Ігоревім» закладено:

1) процес консолідації давньоруської еліти;

2) процес об’єднання руських земель;

3) процес роздрібненості руських земель;

4) процес етнокультурної інтеграції руських земель.

 

Заповіт-звернення Володимира Мономаха називається:

1) «Повість минулих літ»;

2) «Повчання»;

3) «Посланіє»;

4) «Уривок».

 

Хто з київських князів довершив будівництво Давньоруської держави?

1) Святослав Ігорович;

2) Володимир Святославич;

3) Ярослав Мудрий;

4) Володимир Мономах.

 

Хто є автором праці «Польські діалоги політичні»?:

1) Юрій Котермак;

2) Станіслав Оріховський;

3) Петро Могила;

4) Мелетій Смотрицький.

 

«Історія Русів» написана у жанрі:

1) політичного памфлету;

2) літописання;

3) філософського трактату;

4) революційного маніфесту.

 

Який твір є програмним документом кирило-мефодіївців?

1) «Записка»;

2) «Книги битія українського народу»;

3) «Русалка Дністровая»;

4) «До братів-українців».

 

Хто є автором праці «Про уявне запустіння України» (1857)?

1) Михайло Максимович;

2) Микола Костомаров;

3) Михайло Драгоманов;

4) Василь Білозерський.

 

Діяльність якого вченого репрезентує в історії суспільно-політичної думки ХІХ ст. такий напрям, як хлопоманство?

1) Микола Пирогов;

2) Михайло Драгоманов;

3) Володимир Антонович;

4) Іван Франко.

 

Проголошення якого Універсалу УНР знаменувало відродження української державності?

1) I Універсалу;

2) IІ Універсалу;

3) IІІ Універсалу;

4) IV Універсалу.

 

Хто є автором політичної праці «Листи до братів-хліборобів» (1926 р.)?

1) Микола Міхновський;

2) Михайло Грушевський;

3) Дмитро Донцов;

В’ячеслав Липинський.

 

Кого вважають ідеологом інтегрального націоналізму?

1) Миколу Міхновського;

2) Миколу Сціборського;

3) Степана Бандеру;

Дмитра Донцова.

Назвіть працю І.Дзюби, яка активізувала рух «шестидесятників»:

1) «Комунізм»;

2) «Інтернаціоналізм»;

3) «Націоналізм»;

4) «Соціалізм».

 

Коли було проголошено державну незалежність України?

1) 16 липня 1990 р.;

2) 24 серпня 1991 р.;

3) 1 грудня 1991 р.;

4) 31 грудня 1991 р.

 

Завдання другого рівня

Що з переліченого є характерним для консерватизму:

1) збереження існуючих соціально-політичних норм та традицій;

2) ліквідація приватної власності;

3) збереження існуючих соціально-політичних структур та інститутів;

4) збереження суспільної власності на засоби виробництва;

5) обмеження обсягу і сфер діяльності держави;

6) ліквідація приватної власності.

 

Що з переліченого є характерним для анархізму:

1) збереження існуючих соціально-політичних структур та інститутів;

2) ліквідація приватної власності;

3) заперечення будь-яких форм владних відносин;

4) забезпечення державної власності на засоби виробництва;

5) розширення сфери державного впливу;

6) збереження ієрархії державних іститутів.

 

Що з переліченого є характерним для класичного лібералізму:

1) збереження існуючих соціально-політичних структур та інститутів;

2) державно-монополістичне регулювання економіки;

3) визнання невідчужуваності прав людини на життя, свободу, власність;

4) забезпечення суспільної власності на засоби виробництва;

5) обмеження обсягу і сфер діяльності держави;

6) ліквідація приватної власності.

 

Які з перелічених форм правління Арістотель відносив до правильних:

1) монархія;

2) олігархія;

3) аристократія;

4) політія;

5) демократія;

6) тиранія;

7) теократія;

8) охлократія.

 

Які з перелічених форм правління Арістотель відносив до неправильних:

1) монархія;

2) олігархія;

3) аристократія;

4) політія;

5) демократія;

6) тиранія;

7) теократія

8) охлократія.

Моріс Оріу виділив наступні типи інститутів:

1) демократичні;

2) корпоративні;

3) авторитарні;

4) речові;

5) автономні;

6) тоталітарні;

7) національні;

8) групові.

 

Макс Вебер виділив наступні типи легітимного панування:

1) харизматичне;

2) патріархальне;

3) традиційне;

4) раціональне;

5) партисипаторне;

6) тоталітарне;

7) колективне;

8) індивідуальне.

 

Габріель Алмонд та Сідней Верба виділили наступні ідеальні типи політичної культури:

1) патріархальний;

2) харизматичний;

3) раціональний;

4) підданський;

5) партисипаторний;

6) авторитарний;

7) тоталітарний;

8) індивідуальний.

 

Юрген Хабермас виділив наступні системи знання:

1) раціональне;

2) аналітичне;

3) критичне;

4) гуманітарне;

5) гуманістичне;

6) практичне;

7) індивідуальне;

8) колективне.

 

Ханна Арендт виділила наступні види терору:

1) авторитарний терор;

2) тоталітарний терор;

3) культурний терор;

4) терор революційної диктатури;

5) терор національних меншин;

6) класовий терор;

7) індивідуальний терор;

8) колективний терор.

 

Арендт Лейпхарт визначив консоціальну демократію за допомогою головних та допоміжних ознак. До головних ознак він відніс:

1) пропорційність;

2) велика коаліція;

3) право вето;

4) автономія сегментів;

5) плюралізм;

6) монополізм;

7) однопартійність

8) багатопартійність.

За організаційною будовою Моріс Дюверже поділяв партії на такі типи:

1) буржуазні;

2) пролетарські

3) кадрові;

4) індивідуальні;

5) масові;

6) парламентські;

7) позапарламентські;

8) демократичні.

 

Для політичної системи Девіда Істона притаманні:

1) адаптація;

2) експансіонізм;

3) незмінність політичного курсу;

4) модернізація;

5) статичність;

6) динамічність;

7) мотивація;

8) революція.

 

Основними чинниками влади Елвін Тоффлер вважав:

1) насильство;

2) вільні вибори;

3) багатство;

4) бідність;

5) знання;

6) державний апарат;

7) верховенство закону;

8) суд.

 

На думку Торстейна Веблена, капіталізм проходить наступні стадії свого розвитку:

1) стадія панування підприємця;

2) стадія варварства;

3) стадія панування фінансів;

4) стадія дикунства;

5) індустріальна стадія;

6) демократична стадія;

7) недемократична стадія;

8) стадія занепаду.

 

Які з перелічених понять є видами солідарності за Е. Дюркгеймом:

1) традиційна;

2) механічна;

3) позитивна;

4) негативна;

5) соціальна;

6) органічна;

7) технічна;

8) динамічна.

 

Згідно концепції Жана Бодріяра, для світу постмодерну притаманними є:

1) копіювання;

2) демократизація;

3) надреальність;

4) спектакль;

5) симулякр;

6) незалежні ЗМІ;

7) залежні ЗМІ;

8) абсурд.

 

Згідно теорії справедливості Джона Роулза, соціальна та економічна нерівність мають регулюватися таким чином, щоб це забезпечувало:

1) найбільшу вигоду для найменш привілейованих;

2) функціонування принципу виробництва;

3) відкритий доступ до призначень на посади за умови рівності можливостей;

4) функціонування постіндустріального суспільства;

5) існування сфери підприємництва;

6) існування ліберальної демократії.

 

Збігнев Бжезинський виділяє такі вирішальні сфери глобальної влади:

1) військова;

2) політична;

3) економічна;

4) технологічна;

5) культурна;

6) законодавча;

7) виконавча;

8) судова.

 

Габріель Алмонд виділив наступні рівні політичної орієнтації громадян:

1) ідеологічні орієнтації;

2) орієнтації системного рівня;

3) орієнтації не системного рівня

4) орієнтації рівнів процесу;

5) партійні орієнтації;

6) непартійні орієнтації;

7) орієнтації рівня політичного курсу;

8) орієнтації на автономію.

 

У поліархічній політичній системі Роберта Даля повинні бути забезпечені такі невід’ємні права громадян:

1) передавати свої переваги співгромадянам та уряду;

2) поступатися своїми перевагами заради збереження демократії;

3) впливати своїми перевагами на розробку управлінських рішень;

4) примушувати до своїх переваг інші соціальні структури;

5) формулювати свої переваги;

6) відмовлятися від своїх перваг;

7) завжди перевершувати інших;

8) не мати жодних переваг перед іншими.

 

Джованні Сарторі виділив наступні рівні консенсусу:

1) ціннісний;

2) розподільчий;

3) згода у відношенні політики й уряду;

4) підданський;

5) процедурний;

6) лабораторний;

7) громадянський;

8) іноземний.

 

Арендт Лейпхарт визначив консоціальну демократію за допомогою головних та допоміжних ознак. До допоміжних ознак він відніс:

1) пропорційність;

2) велика коаліція;

3) право вето;

4) автономія сегментів;

5) плюралізм;

6) монополізм;

7) однопартійність;

8) багатопартійність.

 

Гі Єрнест Дебор виділив у суспільстві «спектаклю» наступні характеристики:

1) спектакль – це сукупність образів;

2) спектакль – це суспільні відносини, опосередковані образами;

3) спектакль – це доповнення до реального світу;

4) спектакль – це точка відліку нереальності реального суспільства;