Які чинники відносив Д.Істон до «вхідних» імпульсів політичної системи ?

1) вимоги суспільства до політичної системи;

2) включення нових елементів суспільства у структуру політичної системи;

3) прийняття рішень суб’єктами політичної системи;

4) створення суспільством умов для функціонування політичної системи;

Підтримка суспільством політичної системи.

 

Які чинники відносив Д.Істон до «вихідних» імпульсів політичної системи?

1) контроль суб’єктів політичної системи над різними сферами суспільного життя;

2) легітимація суб’єктів політичної системи;

3) обговорення суспільством рішень суб’єктів політичної системи;

4) прийняття рішень суб’єктами політичної системи;

Дії суб’єктів політичної системи по реалізації рішень.

 

Кого із зазначених вчених можна віднести до авторів теорії політичних систем?

1) Т.Парсонс;

2) Г.Алмонд;

3) К.Дойч;

4) Д.Істон;

5) П. Лазерсфельд;

6) М.Вебер.

 

М.Дюверже виділив три історичні форми влади, а саме:

1) анонімна влада;

2) патріархальна влада;

3) індивідуалізована влада;

4) інституціалізована влада;

5) групова влада;

6) харизматична влада.

 

Які із названих структурних блоків не належать до політичної культури?

1) пізнавальний (уявлення, міфи тощо);

2) нормативно-оцінний (цінності, норми, переконання тощо);

3) інституційний (традиційні політичні інституції, форми і методи їх діяльності);

4) комунікативний (ЗМІ, Інтернет тощо);

5) емоційний (емоції, почуття, переживання).

 

Виділіть основні ознаки політичної партії:

1) наявність програми діяльності;

2) централізоване управління регіональними відділеннями;

3) наявність організаційної структури;

4) наявність цілей, пов’язаних з владними відносинами в суспільстві;

5) наявність харизматичного лідера;

6) представництво в органах державної влади.

Відповідь: 1, 3, 4.

 

Які цілі переслідують групи інтересів в політиці:

1) вплив на державну владу з метою реалізації своїх інтересів;

2) прихід до влади в державі;

3) перетворення в політичну партію;

4) участь у виборах до представницьких структур влади;

Інформування громадськості й політичних лідерів про потреби й погляди тих чи інших соціальних груп.

 

 

Політико-правовий документ «Руська правда» регулював суспільно-політичні й морально-правові відносини та склав підґрунтя для:

1) Магдебурзького права;

2) Литовського статуту;

3) судочинства Гетьманщини;

4) звичаєвого права;

5) візантійського судочинства;

6) польського судочинства.

Назвіть пам’ятки Київської Русі, які подають моральне обгрунтування феномену особистості:

1) «Повчання»;

2) «Присяга херсонесців»;

3) «Моління»;

4) «Велесова книга»;

5) «Повчання архієпископа Луки до братії»;

6) «Пам’ять і похвала князю Руському Володимиру».

 

«Літопис руський» складений з таких частин:

1) «Велесова книга»;

2) «Літопис Аскольда»;

3) «Повість минулих літ»;

4) «Задонщина»;

5) «Київський літопис»;

6) «Києво-Печерський патерик»;

Галицько-Волинський літопис».

Які реформи провів князь київський Володимир Святославович, отримавши звання першого реформатора на Русі?

1) адміністративну;

2) правову;

3) економічну;

4) релігійну;

5) соціальну;

6) військову.

 

У яких групах намітилася кристалізація території української народності в часи удільної роздробленості Київської Русі?

1) Київська, Переяславська, Чернігівська і Сіверська;

2) Володимиро-Суздальська, Рязанська;

3) Тверська, Устюзька і Муромська;

4) Новгородська, Псковська, Смоленська;

5) Галицька і Волинська;

6) Полоцька, Вітебська, Турово-Пінська.

 

Назвіть перші проекти зі створення козацьких державних утворень:

1) Лівобережного князівства (Й. Верещинського);

2) Бузько-Дністровського гетьманства (С. Наливайка);

3) Зазивні універсали (Б. Хмельницького);

4) Маніфестація від імені війська Запорозького до іноземних володарів (Ю. Немирича);

5) Перелік пунктів і покірних прохань (І. Виговського);

6) Універсал до Правобережної України (І. Брюховецького).

 

Суспільно-політична думка козацько-гетьманської доби оберталася в системі таких ключових ідей та орієнтаційних позицій як:

1) погляд на походження русів та козацтва;

2) боротьба за рівність станів;

3) ідея Руського князівства;

4) ставлення до Визвольної війни російського царизму;

5) образ правителя, погляд на системи правління;

6) осмислення війни і миру;

7) релігійна співпраця з Ватиканом.

 

Як прийнято називати «Союзний договір» Гетьманщини з Москвою, заключний у 1654 році?

1) «Зазивний універсал»;

2) «Договір про союз із Москвою»;

3) «Березневі статті»;

4) «Союзні статті»;

5) «Договірні статті із російським царем Олексієм Михайловичем»;

6) «Статті-прохання».

 

Для феномену «малоросійства» др. пол. ХVIII – поч. XIX ст. характерні такі особливі риси як:

1) дружба;

2) доброзичливість;

3) пристосування;

4) заздрість;

5) перевтілення;

6) єдність.

 

Назвіть засновників гуртка «Руська трійця»:

1) Іван Котляревський;

2) Василь Капніст;

3) Іван Вагилевич;

4) Михайло Максимович;

5) Маркіян Шашкевич;

6) Іван Франко;

Яків Головацький.

 

Назвіть засновників Кирило-Мефодіївського братства:

1) Тарас Шевченко;

2) Микола Гулак;

3) Пантелеймон Куліш;

4) Микола Костомаров;

5) Олександр Маркович;

6) Василь Білозерський;

7) Георгій Андрузький.

 

Назвіть представників романтичного світогляду суспільно-політичної думки України др. пол. ХІХ ст.:

1) Павло Чубинський;

2) Іван Франко;

3) Микола Лисенко;

4) Памфіл Юркевич;

5) Тадей Рильський.

 

«Самостійна Україна» - це:

1) праця Михайла Грушевського;

2) праця Івана Франка;

3) праця Миколи Міхновського;

4) журнал у Чикаго (США);

5) журнал у Парижі (Франція);

6) журнал у Лондоні (Велика Британія).

 

Носіями геополітичної складової державницької думки України вважають:

1) Дмитро Донцов;

2) Станіслав Дністрянський;

3) Юрій Липа;

4) Степан Рудницький;

5) Богдан Кістяківський;

6) Йосип Горновий.

 

Згідно з Актом проголошення незалежності України її територія є:

1) недоторканною;

2) незалежною;

3) неподільною;

4) самостійною;

5) цілісною;

6) соборною.

Розділ ІІ. Політичні інститути та процеси

 

Завдання першого рівня

Дайте визначення поняття «політичний процес» у широкому розумінні:

1) послідовність подій, зумовлених певними обставинами;

2) сукупність послідовних дій для досягнення результату;

3) функціональна характеристика політичної системи, зміст якої визначається виконанням суб’єктами політики своїх специфічних ролей і функцій;

4)конкретна, відносно обмежена взаємодія груп людей з політичною владою з метою впливу на неї задля задоволення власних вимог і побажань.

 

Запорукою ефективної політичної діяльності є:

1) безпека життєдіяльності працівників;

2) превентивний удар;

3) організація каналів зворотнього зв’язку;

4) розвиток політичних технологій.

 

Яка технологія прийняття політичного рішення сприяє відкритому обговоренню політичної проблеми і появі альтернативних проектів її вирішення?

1) формальна;

2) колективна;

3) кооперативна;

Змагальна.

 

Що відіграє найпершу роль на стадії реалізації політичного рішення?

1) фінансове забезпечення;

2) норми права;

3) політична культура;

4) ієрархія відносин бюрократичного апарату.

 

Який емпіричний метод передбачає відносно довготривале «занурення» дослідника у вивчаючий об’єкт і дає можливість всебічно розглянути «випадок» в єдності його взаємозв’язків і динаміці розвитку, вивчити групові норми і цінності, структуру ролей або систему владних відносин?

1) аналітичне конструювання ситуації;

2) контент-аналіз;

3) спостереження;

Case-study.

 

Дайте правильне визначення «політичної кампанії»:

1) це комунікативний процес, ініційований політичним лідером для досягнення власних політичних цілей методами і засобами, які виключають застосування відкритих форм примусу і права створювати обов’язкові норми та правила;

2) управлінський процес, ініційований політичним лідером для досягнення визначених політичних цілей методами і засобами, які виключають застосування відкритих форм примусу і права створювати обов’язкові норми та правила;

3) управлінський процес, ініційований державою для досягнення ефективності функціонування владних відносин методами і засобами, що можуть включати застосування відкритих форм примусу і право створювати обов’язкові норми та правила;

4) це процес, що спрямований на захоплення, утримання і реалізацію влади методами і засобами, які не виключають застосування відкритих форм примусу і права створювати обов’язкові норми та правила.