Розвиток галузі насінництва в Україні

В Україні селекційно-насінницьку роботу розгорнуто на

початку ХХ сторіччя. У 1909-1912 рр. створено Харківську,

Дніпропетровську, Одеську та інші дослідні станції, що плідно

працювали в галузі селекції та насінництва. Це було вмоти-

вовано тим, що поміщицькі й селянські господарства все бі-

льший інтерес виявляли до сорту як засобу підвищення рівня

виробництва сільськогосподарської продукції та отримання

прибутків.

Пізніше організовується Держнасінкультура – розсадники

маточного насіння. З утворенням мережі селекційно-

дослідних станцій Держнасінкультура швидко розвивалась і

кооперувалась у систему насінництва. Організовані раніше

насінницькі структури у 1922р. об’єдналися в ―Український

насінсоюз‖. Швидко зростали площі сільськогосподарських

культур, засіяних сортовим насінням. Якщо у 1924р. сортові

посіви займали лише 0,1%, то у 1962р. – 27% (Гаврилюк,

1996).

Важливим етапом подальшого розвитку насінництва було

рішення Раднаркому СРСР від 29 червня 1937р. "Про заходи

по поліпшенню насіння зернових культур". Було прийнято си-

стему насінництва, згідно з якою посівний матеріал вирощу-

вали в науково-дослідних установах, кожна з яких обслугову-

вала відповідну зону районованих сортів. Внаслідок цього

вже в 1940р. площа під сортовими посівами виросла до 84%.

Зросла й кількість контрольно-насіннєвих лабораторій, що

контролювали якість насіння.

Наприкінці 40-х років зруйнована війною система насін-

ництва почала відновлюватись. У 1950р. знову зафункціону-

вало біля 4200 елітно-насінницьких господарств.

Разом з тим, прийнята схема насінництва мала цілий ряд

суттєвих недоліків. Науково-дослідні установи та підпорядко-

вані їм дослідні господарства не забезпечували виробництво

елітного насіння в необхідному обсязі. Так, у 1958р. потреба

в насінні вищих репродукцій для сортооновлення задоволь-

нялась по озимому житу на 50%, ярій пшениці – 27%, гречці

– 47%, зернобобових культур – на 79%. Крім того, вирощена

еліта часто використовувалась не для сортооновлення, а

для заміни некондиційного насіння або поповнення насіннє-

вих фондів господарств.

Перед тим, як попасти на поле, насіння еліти та інших ви-

соких репродукцій двічі проходило через хлібоприймальні пі-

дприємства, що призводило до змішування, втрат його сор-

тових кондицій, а також посівних якостей.

Для уникнення недоліків існуючої системи насінництва у

1960р. було прийнято такий порядок виробництва та викори-

стання насіння еліти і першої репродукції:

- науково-дослідні установи – оригінатори нових сортів пе-

редають насіння супереліти і еліти іншим установам і дослід-

ним господарствам вузів для подальшого розмноження і ви-

робництва сортового насіння в зоні районування сорту;

- науково-дослідні установи і дослідні господарства вузів

вирощують насіння еліти і першої репродукції та продають

його колгоспам і радгоспам в обсягах, необхідних для сорто-

оновлення і сортозаміни;

- колгоспи і радгоспи розмножують отримане насіння з ро-

зрахунку забезпечення власних потреб для вирощення това-

рної продукції.

Завдяки такій системі насінництва виробництво насіння

високих репродукцій у 1969р. збільшувалось у 6,7 рази. Це

сприяло переходу на суцільні сортові посіви.

З метою забезпечення сільськогосподарських підпри-

ємств насінням на випадок стихійного лиха у 1968р. прийня-

то урядове рішення про створення страхових і перехідних

фондів сортового насіннєвого матеріалу.

В Україні у науково-дослідних установах було організова-

но відділи первинного та елітного насінництва, водночас збі-

льшилася кількість елітно-насінницьких господарств (у сере-

дньому по 4 на область).

Для прискорення розмноження нових і перспективних со-

ртів скорочено строки проведення сортооновлення та сорто-

заміни. Це значною мірою прискорило виробництво елітного

насіння й сприяло поширенню досягнень селекції.

Таким чином, під кінець ХХ сторіччя система насінництва

в Україні функціонувала як потужна спеціалізована наукоєм-

на галузь сільськогосподарського виробництва. В 90-х роках

вирощуванням насіння високих репродукцій займалось по-

над 200 дослідних та учбових господарств, близько 1,5 тис.

спеціалізованих господарств з виробництва насіння зернових

та зернобобових культур, 1,2 тис. – насіння гібридів кукуру-

дзи, біля 1 тис. – багаторічних трав.

Щорічно в Україні виробляється понад 5 млн. тонн насін-

ня майже 1000 сортів та гібридів більш як 120 сільськогоспо-

дарських культур. Нові перспективні сорти та гібриди з року в

рік займають біля 7,0 млн. гектарів або майже половину зер-

нового клину.

Проте нова ситуація в аграрному секторі, пов’язана з ри-

нковою реформою, потребує цілеспрямованого розвитку на-

сінницької галузі, визначення її нових пріоритетів, перегляду

структури виробництва насіння, виходячи, насамперед, з по-

треб внутрішнього та зовнішнього ринку. В цьому, безумов-

но, допоможе зарубіжний досвід організації насінництва.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАСІННИЦТВА В ІНШИХ КРАЇ-

НАХ

Організація насінництва в передових країнах світу відріз-

няється від тієї, що існує в Україні. В них формування галузі

проходило за умов капіталістичного способу виробництва, де

від неї вимагалася максимальна економічна віддача.

Ця галузь в основному представлена науково-дослідними

установами, виробничими підрозділами й фірмами, які суміс-

но працюють у таких сферах: фундаментальні дослідження,

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА_________________________________________________ 2008

прикладні дослідження, виробництво й маркетинг насіння.

Фундаментальні дослідження з селекції та насінництва

проводять національні й міжнародні наукові установи. Довго-

строковими фундаментальними дослідженнями традиційно

займаються установи державного сектора науки. Наприклад,

у Сполучених Штатах Америки – це науково-дослідні інститу-

ти Міністерства сільського господарства, у Франції – устано-

ви Національного інституту сільськогосподарських дослі-

джень (INRA), у країнах, що розвиваються міжнародні сіль-

ськогосподарські центри (IARC).

Прикладні дослідження з селекції та насінництва зосере-

джено в приватному секторі. Там же займаються виробницт-

вом і маркетингом насіння. Це великі й малі приватні насін-

ницькі фірми. Останні, як правило, не мають наукових про-

грам, а користуються даними, отриманими в державному се-

кторі сільськогосподарської науки.

Починаючи з кінця 70-х років минулого сторіччя, структу-

ра галузі насінництва в результаті конкурентної боротьби

змінилася. В країнах Північної Америки було об’єднано біля

100 насінницьких фірм. Стільки ж фірм протягом короткого

періоду увібрав концерн Renks Hovis McDondall (Великобри-

танія), перетворившись в абсолютного монстра. Мета такого

злиття – успішна діяльність на ринку насіння. Адже дрібні на-

сінницькі фірми не витримували конкуренції з боку крупних

насінницьких об’єднань і часто банкрутували.

У середині 80-х років нараховувалось біля 23 міжнарод-

них компаній, що займалися селекційно-насінницькою робо-

тою, щорічний прибуток яких перевищував 500 млн. доларів.

Серед них транснаціональні компанії Cargill, Central Soya,

Monsanto (США), Ranks Hovis McDondall (Великобританія),

Sandos Ciba Geigy Ltd (Швейцарія) та інші.

Характерно, що на ринку насіння стали домінувати ком-

панії нафтохімічної та фармацевтичної промисловості, які,

здавалось, не мають прямого відношення до селекції й на-

сінництва. На них припадає 12 із 23 транснаціональних між-

народних компаній.

Провідні позиції займає концерн Co Royal Dutch/Shell. Йо-

го дочірні компанії контролюють 9 великих насінницьких фірм

у Великобританії, 3 – у Нідерландах.

Основним стимулом проникнення транснаціональних ко-

рпорацій у бізнес насіння став значний прогрес науки в галузі

селекції культурних рослин, впровадження у сільське госпо-

дарство високоврожайних сортів і гібридів. У 1978р. обіг на-

сінницьких компаній розвинутих країн світу досяг 10 млрд.

доларів, а на початку 80-х років – 13 млрд. доларів. Стабіль-

ний попит на продовольство у світі створив надійний ринок

насіння зі значними можливостями його реалізації.

Американські та інші великі корпорації фінансують міжна-

родні науково-дослідні центри, що проводять дослідження з

селекції та насінництва. Водночас u1079 здійснюють контроль за

виконанням науково-дослідних програм з цих дисциплін. Крім

того, корпорації забезпечують правовий захист насінницьких

фірм. Прийнята в 1961р. "Міжнародна конвенція з правової

охорони нових сортів рослин" вперше створила правові за-

сади для успішної роботи селекціонерів, впровадження ліце-

нзійних винагород за новостворені сорти. У провідних краї-

нах було прийнято відповідні закони про правову охорону

досягнень селекції. В Україні подібний закон прийняли в

1993р.

Прикладом успішної співпраці насіннярів із селекціоне-

рами є корпорація ІСІ (Ай-Сі-Ай), яка за 5 років своєї діяль-

ності зайняла одне з провідних місць серед національних на-

сінницьких компаній світу. Вона проводить дослідження з се-

лекції, організовує виробництво й маркетинг насіння кукуру-

дзи, пшениці, ячменю, сої, соняшнику, цукрових буряків, ово-

чевих культур та багаторічних трав.

На початку нового тисячоліття транснаціональні корпора-

ції, до складу яких входять насінницькі і спеціалізовані у га-

лузі біотехнології рослин компанії, будуть контролювати сві-

товий ринок насіння. Щорічний прибуток цих корпорацій від

продажу насіння передбачається в обсязі 400-500 млн. до-

ларів.

Цікавий досвід накопичено в Канаді, одній з провідних

держав з виробництва й експорту насіння сільськогосподар-

ських культур. Насінницька галузь тут охоплює організації й

установи державного, напівдержавного та приватного секто-

рів – агентства, асоціації, фірми, деякі університети. У цій

країні працює понад 170 фірм, компаній і кооперативів, які

виробляють насіння, з них 70% займається маркетингом і то-

ргівлею насіннєвою продукцією. Організацією селекційно-

насінницької роботи займається Міністерство сільського гос-

подарства, яке відіграє роль департаменту Федерального

Уряду. Безпосереднє керівництво здійснює Управління нау-

кових досліджень і Директорат із захисту рослин. Розробле-

на й функціонує державна програма з насінництва (Seed

Program).