Розділ 3. Початкова, середня та завершальна фази роботи з клієнтами: яким чином розпочати процес змін та досягти успіху у роботі з клієнтами (12 год.).

Теми 9, 10. Допомога клієнтам у поступі до позитивних змін. Процес змін та завершення співпраці з клієнтами.

План:

1. Процес інтерв’ювання та його складові.

2. Почуття консультанта, його відвертість та саморозкриття перед клієнтом..

3. Постулати кваліфікованого психологічного консультування

4. Критерії результатів процесу консультування.

5. Етичні принципи у психологічному консультуванні.

 

Теоретична частина заняття

Інтерв’ювання як найвагоміший процес, який використовують для збирання інформації, розв'язання проблем і надання інформації та порад. Увесь процес включає наступні стадії (фази): 1-ша – початкова; 2-га – відкриваюча (перша зустріч); 3-тя – середня стадія (подальші зустрічі); 4-та – завершальна.

1 фаза – початкова передбачає:

встановлення контакту з клієнтом, досягнення взаємодовіри та взаємопорозуміння;

збір інформації про клієнта (психологічний анамнез);

2 – середня фаза передбачає:

двомірне визначення проблеми (досягнення однакового розуміння проблеми як боку клієнта, так і консультанта, що дозволить зрозуміти її причину, а також, можливо, й шляхи розв'язання);

ідентифікація проблеми (з`ясовуються і обговорюються можливі альтернативи рішення проблеми; бажано скласти письмовий список варіантів, щоб було легше їх порівнювати; консультант не нав'язує своїх рішень);

планування (відбувається критична оцінка обраних альтернативних рішень; вибір альтернатив, які є реальними з погляду попереднього досвіду і бажання клієнта змінитись; складається план реалістичного розв'язання проблеми).

3-тя завершальна фаза передбачає:

діяльність. Відбувається послідовна реалізація плану розв'язання проблеми. Консультант допомагає клієнту будувати діяльність (майбутню її модель) згідно з обставинами, часом, емоційними витратами, а також з розумінням можливості невдачі у досягненні мети.

оцінка і зворотній зв'язок. На цьому етапі оцінюється рівень досягнення мети, та підсумовуються результати.

 

Почуття консультанта і його саморозкриття.

Консультант через вираз своїх почуттів демонструє своє емоційне ставлення до надій/сподівань клієнта. На думку деяких психологів, консультант не повинен розкривати свою особистість перед клієнтом:

коли клієнт багато знає про консультанта, між ними як би зменшується відстань, губиться зв`язок, відносини стають не значимими;

відвертість консультанта означає те, що він намагається поділити свої проблеми з клієнтом.

На думку інших дослідників, відвертість консультанта сприяє встановленню щирих і відкритих стосунків з клієнтом. Необхідно відчути слушний момент і не затягувати з відвертістю, але побудувати свої взаємини так, щоб у центрі уваги залишався клієнт, а переживання консультанта не висувались на перше місце.

 

Важливі постулати кваліфікованого психологічного консультування:

I Особиста зрілість – консультант успішно розв'язує свої сімейні проблеми, відкритий, щирий, відвертий по відношенню до себе.

II Соціальна зрілість – консультант здатен допомагати іншим людям та розв'язувати їх проблеми, відвертий та щирий щодо клієнтів.

111. Професійна зрілість – консультант має глибокі знання, володіє відповідними вміннями, навичками, має досвід роботи.

IУ. Зрілість консультанта – це процес, а не стан.

 

Для оцінки результатів консультування виділяють такі критерії:

Особистісні зміни клієнта.

Соціальна адаптація клієнта.

Професійна адаптація.

Покращення стосунків в родині.

Успішність в навчанні.

Покращення стосунків з батьками, ровесниками.

 

Етичні принципи у психологічному консультуванні:

Відповідальність.

На 1-й зустрічі укладається консультативний контракт, задля того, щоб клієнт усвідомлено ставився до ситуації.

Зокрема, при укладанні консультативного контракту консультант повинен надати клієнту максимальну інформацію про процес консультування, щоб клієнт усвідомлено поставився до цього процесу:

Основні цілі.

Про свою кваліфікацію.

Про оплату.

Про орієнтовну тривалість консультування.

Про доцільність консультування.

Про ризик тимчасово погіршення стану у процесі консультування.

Про межі конфіденційності.

Конфіденційність.

 

Конфіденційна інформація про клієнта:

Консультант повинен використовувати інформацію про клієнта тільки в професійних цілях, тобто не розголошувати проблеми клієнта.

Психологи виділяють такі умови, за яких може бути використана конфіденційна інформація:

підвищений ризик для життя клієнта/або інших людей;

злочинні дії: йдеться про інцест, насилля, які вчиняються над неповнолітніми;

необхідність у госпіталізації клієнта;

участь клієнта та інших осіб у розповсюдженні наркотиків та інших злочинних діях.

Консультанту забороняється вести подвійні стосунки: недоцільно консультувати родичів, знайомих, друзів, співробітників, студентів які навчаються у консультанта, недопустимі сексуальні стосунки з клієнтом.

.

Лабораторна робота 15.

Завдання. Рольова вправа: проведення інтерв’ю (середня та завершальна стадії). Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

 

Лабораторна робота 17: Роль соціального працівника у процесі змін.

Мета:

визначити ролі, що виконує соціальний працівник при роботі з клієнтами;

визначити перешкоди, шо можуть виникнути в процесі надання допомоги (в ході спілкування тощо);

навести сценарії складних ситуацій, в яких можуть опинитись клієнти, та допомогти студентам знайти способи розв'язку.

Завдання:

Допомогти студентам з’ясувати ролі, які може виконувати соціальний працівник у роботі з клієнтами. Дослідити труднощі, що можуть виникнути у стосунках між соціальним працівником та клієнтом. У процесі виконання рольових вправ, навчити студентів знаходити можливі шляхи виходу із складних ситуацій.

 

Тема 10: Процес змін та завершення співпраці з клієнтами.

 

У процесі розкриття цієї теми головна уваги буде приділятись підтримці клієнтів, які намагаються подолати проблеми. Для того, аби студенти змогли зрозуміти клієнтів краще, їм буде запропоновано зіграти роль клієнта в ході презентації (рольової вправи). Студенти можуть використовувати епізоди з власного життя, щоб краще зрозуміти почуття клієнтів. Ознайомити студентів із використанням методики скерування клієнтів до інших фахівців на завершальній стадії роботи (за необхідністю).

 

Лабораторна робота 12: Процес змін та завершення співпраці з клієнтами.

Виконання вправ:

процес визначення цілей для співпраці передбачає те, яким повинно бути завершення співпраці;

яким чином забезпечувати безпеку у кризових ситуаціях;

конструктивні та продуктивні шляхи завершення інтерв’ю.

 

Навчальні засоби: Графопроектор з прозірками, роздаткові матеріали, посібник з курсу, статті.

 

Тема 11. Синдром “вигорання” у професійний діяльності консультанта (4 год.).

План:

Психологічна загроза для консультанта з боку професійної діяльності.

Поняття “синдром вигорання” у діяльності соціального працівника та консультанта.

Причини синдрому “вигорання”.

Способи запобігання синдрому “вигорання”.

 

Теоретична частина заняття

Психологічне консультування відноситься до професій, що вимагають сильного емоційного напруження та відповідальності і мають досить невизначений критерій успіху. Представникам цих професій загрожує небезпека синдрому вигорання.

 

Сучасні психологи виділяють такі загрози для консультанта з боку його професійної діяльності:

Загроза втратити ідентичності і “розчинення” в клієнті;

Негативні наслідки можуть виявитись в особистому житті;

Загроза психічних порушень із-за постійних зіштовхувань з темними сторонами життя і підсвідомою інфекцією.

Синдром “вигорання ” – це складний психофізичний феномен, який визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження із-за тривалих емоційних перевантажень. Він виявляється у депресивному стані, почутті змученості і спустошеності, нестачі енергії та ентузіазму, втрати здатності бачити позитивні результати своєї праці, негативній установці щодо роботи і життя, байдужості до усього.

Найбільш підлягають цьому синдрому люди зі слабкою, тонкою нервовою системою, емпатичні, схильні до інтроверсії, чутливі, неспокійні, які мають гуманну установку.

 

Причини синдрому “вигорання”:

монотонність роботи, особливо коли зміст і результати здаються сумнівними;

робота без можливості подальшого навчання і професійного вдосконалення;

сувора регламентація часу роботи, особливо при нереальних строках її виконання;

робота з немотивованими клієнтами, які постійно чинять опір бажанню та зусиллям консультанта допомогти, внаслідок чого результати роботи є незначними і майже невідчутними;

напруженість і конфліктність у професійному середовищі, недостатня підтримка з боку колег і їх підвищена критичність,

брак умов для самовираження особистості на роботі, коли не заохочуються, а пригнічуються будь-які інновації та експериментування;

прагнення людини вкласти в роботу великі особистісні ресурси і недостатня позитивна оцінка їхньої діяльності з боку колег, керівництва тощо;

невміння відпочивати;

ототожнення себе з клієнтами та їхніми проблемами: розчинення у проблемах клієнта;

наявність у консультанта схожих з клієнтом і, відповідно, нерозв'язаних проблем.

Способи запобігання синдрому “вигорання”:

Прийняття особистої відповідальності за свою роботу. Якщо консультант із-за невдач чи поганого самопочуття займає пасивну позицію і звинувачує оточуючих – почуття безнадії збільшується. Тому для консультанта дуже важливо відчувати відповідальність і вміти працювати навіть при наявності певних обмежень і перепон. Замість того, щоб перекладати провину за власне безсилля на оточуючих і обставини, краще скерувати свою енергію та увагу на реалізацію існуючих можливостей і подумати про зміну умов.

Заняття науковою діяльністю, що пов’язане з дослідженням та написанням наукових статей з проблем консультування; участь у семінарах та конференціях, де надається змога зустрітися з новими людьми і обмінятись досвідом.

Культивування інших інтересів, необов’язково пов’язаних з консультаційною діяльністю.

Внесення різноманітності у свою професійну діяльність, створення нових проектів та їх реалізація без очікування та санкціонування з боку офіційних інстанцій.

Підтримання свого здоров`я, режиму сну і харчування, оволодіння технікою медитації.

Задоволення соціальним життям, наявність кількох друзів (бажано інших професій) у взаємодії з якими відчувається баланс.

Прагнення до того, чого ми бажаємо, але без сподівання стати переможцем у всіх випадках і вміння програвати без зайвого самоприниження та пасивності.

Здатність до адекватної самооцінки, незалежно від думки оточуючих.

Вміння не поспішати і давати собі достатньо часу для досягнення позитивних результатів у роботі та житті.

Усвідомлені зобов`язання: не варто брати на себе більшу відповідальність за клієнта, ніж він сам.

Періодична сумісна робота з колегами, які відрізняються професійно і особистісно.

12. Участь у роботі професійних груп, що надає змогу обговорити особистісні проблеми, пов’язані з консультативною роботою.