Лабораторна робота12. Місце клієнта в процесі змін.

Мета:

навчити студентів виявляти стадії готовності до змін, на яких знаходиться клієнт: попереднього споглядання, споглядання та повної готовності;

показати студентам відмінності в процесі оцінювання місця клієнта в процесі змін соціальним працівником та іншими фахівцям, скажімо, психіатром;

навчити студентів вести робочу документацію;

з’ясувати, які відмінності щодо дотримання/порушення конфіденційності у роботі з клієнтами існують в Україні та в Канаді.

 

Лабораторна робота13..

Завдання 1. Скласти модель ефективного консультанта (соціального працівника).

 

 

Теми 7-8. Допомога клієнтам на різних стадіях готовності до змін. Оцінювання реальної ситуації з погляду клієнта та соціального працівника.

Процедури і техніки консультування.

План:

Опитування.

Підбадьорювання і заспокоєння.

Відтворення змісту: перефразування і узагальнення.

Відтворення почуттів

Паузи мовчання

Надання інформації

Інтерпретація.

Конфронтація

Теоретична частина заняття.

 

Допомога клієнтам на різних стадіях готовності до змін та оцінювання реальної ситуації як з погляду клієнта, так і соціального працівника неможливі без отримання інформації про клієнта та побудження його до самоаналізу. З цією метою у процесі консультування соціальні працівники використовують відповідні процедури та техніки.

 

ОПИТУВАННЯ.

Кваліфіковане опитування включає постановку запитань, які поділяються на відкриті і закриті.

I. Відкриті запитання потребують пояснення, дозволяють обговорювати почуття, розширюють і поглиблюють контакт.

2. Закриті запитання – обмежують його, потребують точної, конкретної відповіді за певною схемою “так” чи “ні”.

Відкриті запитання використовують:

На початку консультативної зустрічі.

З метою спонукання клієнта продовжити чи доповнити те, про що він вже сказав.

При прагненні клієнта проілюструвати свої проблеми прикладами, щоб консультант зміг їх краще зрозуміти.

З метою сконцентрувати увагу клієнта на почуттях.

Правила яких необхідно притримуватись, задаючи питання клієнту:

1. Питання “хто?”, “що?” частіше орієнтовані на різні факти.

2. Питання “як?” більш орієнтовані на інформацію про людину, ії поведінку, внутрішній світ.

3. Питання “чому?” часто провокує захисні реакції у клієнта. При консультуванні клієнта їх бажано уникати..

4. Необхідно уникати ситуації коли ставляться одразу декілька запитань.

5. Не слід одне і теж запитання задавати у різних формулюваннях.

6. Не можна запитанням випереджувати відповідь клієнта.

II. Підбадьорювання і заспокоєння.

Підбадьорювання – соціальний працівник використовує у випадку, коли клієнт почуває себе розгубленим, невпевненим в собі, тобто коли він хвиолюється і не відчуває себе вільно та невимушено. Це короткі фрази, що означають згоду та розуміння:

“Продовжуйте”

“Добре”

“ Я Вас розумію”

“Так”

“Цікаво”

“Не так все погано”

“Ми всі були у такій ситуації” тощо

Заспокоєння – це підтримка клієнта з боку соц. працівника, консультанта яка допомагає йому повірити в себе і ризикуючи, змінювати деякі аспекти своєї поведінки та випробовувати нові способи поведінки.

 

III Відтворення змісту: перефразування і узагальнення.

Основні цілі перефразування:

Показати клієнту, що консультант дуже уважно його слухає і намагається зрозуміти

Викристалізувати думку клієнта, використовуючи його слова у стислій формі.

Перевірити правильність розуміння думок клієнта.

Правила перефразування:

Перефразовується основна думка клієнта.

Неможна викривляти чи заміняти зміст тверджень клієнта, а також додавати щось від себе.

Бажано думки клієнта виражати своїми словами, тобто уникати дослівного повторення.

Узагальнення – допомагає систематизувати думки, згадати, що вже було сказано, спонукає до розгляду значимих тем.

Ситуації, в яких найчастіше використовують узагальнення:

1. Коли консультант хоче структурувати початок бесіди, щоб об'єднати з попередніми бесідами.

2. Коли клієнт говорить дуже довго і заплутано.

3. Коли одна тема бесіди вже вичерпана і планується перехід до іншої теми чи до наступного етапу бесіди.

4. Прагнучи надати бесіді певну спрямованість.

5. Наприкінці бесіди з метою підкреслити важливі, суттєві моменти бесіди і дати завдання до наступної зустрічі.

 

IV Відтворення почуттів.

Мета – допомогти клієнту зрозуміти свої почуття чи відчути їх глибше і інтенсивно.

 

Узагальнюючі принципи щодо відтворення почуттів клієнта:

Консультант повинен вміти як можна повніше і точніше ідентифікувати як свої почуття, так і почуття клієнта.

Необовязковово відтворювати чи коментувати кожне почуття клієнта. Це залежить від ситуації.

Обов’язково звертати увагу на почуття клієнта, коли вони:

викликають проблеми при консультуванні;

можуть підтримати та допомогти клієнтові.

4. Консультант повинен виражати власні почуття, які виникають під час консультування.

5. Деколи потрібно допомогти клієнтам контролювати свої почуття, особливо коли вони занадто інтенсивні. Це стосується як позитивних, так і негативних емоцій та почуттів.

У. Паузи мовчання.

 

Мовчання у консультативному контакті збільшує емоційне взаєморозуміння соціального працівника і клієнта.

Надає клієнту можливість зануритись в себе, вивчити свої почуття, установки, цінності, поведінку.

Дозволяє клієнту зрозуміти, що відповідальність за бесіду лежить саме на його плечах.

Виділяють значимі сенси мовчання у консультуванні:

Паузи мовчання на початку бесіди можуть виражати тривогу клієнта, погане самопочуття, розгубленість через сам факт консультування.

Під час пауз мовчання клієнт може шукати потрібні слова та аналізувати те, про що йшлося в бесіді. Консультант може використовувати паузи мовчання для обмірковування та формулювання наступних запитань.

Мовчання може означати, що клієнт і консультант сподіваються на продовження розмови з боку одне одного.

Паузи мовчання можуть означати, що бесіда зайшла в кут і що відбувається пошук виходу з цієї ситуації та нового напряму бесіди.

Мовчання може означати опір клієнта процесу консультування.

Деколи паузи мовчання виникають коли бесіда відбувається на поверхневому рівні, ігнорується обговорення більш важливих та значимих питань, що збільшує тривогу клієнта.

Мовчання деколи означає глибоке узагальнення без слів і тоді воно більш осмислене і красномовне (значуще) ніж слова.

 

У1. Надання інформації .

Інформація надається про різні аспекти проблеми, що обговорюється про поведінку консультанта, процес консультування, його умови тощо.

 

У11. Інтепретація

Суть інтерпретації полягає в тому, щоб пояснити те, що є незрозумілим.Вона допомагає встановити причинні зв’язки між поведінкою і переживаннями клієнта.

 

Виділяють 5 типів інтерпретації:

Встановлення зв’язків між зовнішньо-різними твердженнями і проблемами.

Акцентування певних особливостей поведінки чи почуттів клієнта.

Інтерпретація способів психологічного захисту, реакції опору і переносу.

Пов’язування зовнішніх подій, думок і переживань з минулим.

Надання клієнту іншої можливості розуміння зміни його почуттів та поведінки.

.

У111. Конфронтація – (протистояння) це реакція соціального працівника на протиріччя в поведінці клієнта, коли він бачить чи відчуває з боку клієнта хитрість, гру, нещирість.

За допомогою конфронтації соціальний працівник показує клієнту, що ті засоби психологічного захисту, які він використовує, пригнічують та обмежують розвиток його як особистості, не сприяють саморозкриттю, щирості, і, відповідно, ефективності самого процесу консультування.

Виділяють такі основні випадки конфронтації у консультуванні:

Конфронтація з метою звернути увагу клієнта на протиріччя у його поведінці, думках, почуттях, словах, розходження між намірами і поведінкою. За допомогою конфронтації консультант вказує на причини і витоки протиріч. Використовуючи цей тип конфронтації, консультант намагається допомогти клієнту побачити саме протиріччя, яке він раніше не помічав, або не міг чи не хотів помічати.

Конфронтація з метою допомогти побачити ситуацію такою, яка вона є в дійсності, всупереч уявленню про неї клієнта у контексті його потреб.

 

Випадки, коли не можна використовувати конфронтацію:

Як покарання клієнта за неприйнятну поведінку, засіб вираження ворожості консультанта.

Конфронтація не призначена для руйнування механізмів психологічного захисту клієнта. Її призначення – допомагати клієнтам розпізнавати методи, за допомогою яких вони захищаються від усвідомлення реальності.

Конфронтацію не можна використовувати для потреб чи самовиразу консультанта. Завдання консультант – не перемогти клієнта, а зрозуміти його і допомогти.

 

Правила конфронтації.

1. Необхідно ретельно охарактеризувати зміст неадекватної поведінки клієнта в його контексті.

2. Необхідно детально викласти клієнту або його близьким наслідки суперечливої поведінки у тому числі і у процесі консультування.

3. Необхідно допомогти клієнту знайти способи подолання його проблеми.

 

Лабораторна робота 14.

Завдання: рольова вправа. Студенти готують коротенькі сценки, які демонструють використання у процесі інтерв’ю різних технік і процедур (відкритих і закритих запитань, підбадьорювання і заспокоєння, відтворення змісту: перефразування і узагальнення; відтворення почуттів, пауз мовчання, інтерпретації, конфронтації тощо).

Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.