Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 10. Канали невербальної комунікації (продовження)Содержание книги
Поиск на нашем сайте
(2 год) Теоретична частина заняття Проксеміка (просторова психологія) аналізує закономірності просторової організації спілкування, а також вплив територій, орієнтації та дистанції між людьми на характер міжособистісного спілкування. Концепція простору запропонована американським психологом Е.Холлом. Розрізняють чотири типи відстані для спілкування, кожний з яких передбачає певні відносини близькості чи дистанціювання: 1-ий тип відстані - інтимна (від безпосереднього фізичного контакту до 40-45 см) передбачає спілкування тісне і близьке, хоча й не обов’язково позитивно забарвлене (наприклад, обійми, метушня коло дитини, бійка); партнери на цій відстані не лише бачать, але й відчувають одне одного. 2-ий тип відстані - особистий простір, може сягати 120 см, при цьому фізичний контакт не обов’язковий. Це оптимальна відстань для розмови, бесіди (наприклад, чемне перебування в одному просторі, тепла зацікавленість співбесідником, роздратування або співчутлива цікавість тощо). 3-ій тип - соціальна відстань варіює від 120 до 360 см, є оптимальною для формального спілкування. 4-ий тип - публічний простір - понад 360 см, характерний для спілкування доповідача з аудиторією [12, с.76-80; 15].
Лабораторна частина Завдання 1. „Виразити два протилежних стани “ (наприклад, гнів і спокій, сум і радість, втому і бадьорість: а) використовуючи тільки міміку; б) використовуючи лише жести; в) використовуючи міміку і жести). Робота проводиться в групах по 3 чол. з подальшим обговоренням в групі [12, с. 83]. Завдання 2. “ Вплив різних каналів невербальної комунікації на сприйняття змісту повідомлень ” робота виконується індивідуально, як домашнє завдання [12, с. 84]. Тема 11. Інтерпретація невербальної поведінки (2 год)
Теоретична частина заняття Невербальна комунікація підпорядковується певним правилам, яких ми підсвідомо дотримуємося, і дуже вразливо реагуємо на їхні порушення. До цих правил належать наступні: а) використання невербальних знаків повинно бути визначеним і упізнаваним; б) ми повинні бути здатними перекладати наші почуття і наміри мовою невербальних знаків (“кодувати”); в) спостерігач повинен бути здатним інтерпретувати невербальні повідомлення (“декодувати”). Проблеми інтерпретації невербальної поведінки полягають в особливостях невербальних повідомлень, тобто, контекстуальності, багатозначності, спонтанності і ненавмисності. Ми не можемо “читати людину як книгу”, як інші не можуть “читати” нас. Проте люди, які спілкуються з нами, певним чином трактують нашу поведінку, спостерігають за нами, роблять свої висновки і приймають важливі рішення. Постійними і однозначними є експресивні коди основних емоційних станів людини (страху, радості, гніву, уваги, подиву, презирства деякі ін.). Решта способів невербального кодування залежать від впливу дуже багатьох факторів: загальної ситуації спілкування, індивідуальних способів вияву станів кожним з учасників спілкування, статі, віку, ступеня значучості партнерів одне для одного, культурних та етнічних норм вираження індивідуальних особливостей особистості тощо. Інтерпретуючи невербальні повідомлення, слід пам’ятати про: а) унікальність невербальної мови; б) неминучість протиріч між невербальним виразом і його психологічним змістом; в) мінливість способів невербальної поведінки; г) залежність успішності кодування від умінь людини адекватно виражати свої переживання, від рівня сформованості навичок кодування невербальних повідомлень. Інтерпретація невербальної поведінки є творчим процесом, який вимагає від його учасників спостережливості, зацікавленості та уваги до людей, соціального інтелекту, тобто комунікативної компетентності [12, с. 80-82; 15].
Лабораторна частина заняття Завдання 1: „Наші дії говорять краще за наші слова” [9, с. 146 - вправа 6.5]. Вправа виконується мовчки, при допомозі невербальних засобів. Проведіть дискусію з наступних питань: 1)Легко чи важко було виражати свої почуття без допомоги слів? 2)Якими невербальними засобами Ви користувалися? Завдання 2: „ Як розпізнати ознаки прихильності та ворожості ” [9, с. 147 - вправа 6.6]. Завдання виконується індивідуально, письмово. Обговоріть свої помилки з членами Вашої групи. Завдання 3: „Аналіз відеозапису інтерв’ю між учасниками групи” (в аналізі відеозапису відзначити міміку і жести, які найефективніше підкреслюють зміст слів; робота проводиться з цілою групою [12, с. 84].
Розділ 5. Навички спілкування (6 год) Тема 12. Навички спілкування у процесі активного слухання (2 год)
Теоретична частина заняття Здатність слухати, як природний фізіологічний процес, що не потребує свідомих зусиль, у більшості людей є вродженою. Чути означає прагнення зрозуміти і запам’ятати прослухане. Цей процес потребує наявності складного комплексу вмінь, які людина здобуває впродовж усього свого життя. Наявність слуху є необхідною умовою успішної адаптації організму в зовнішньому середовищі. Розвинута здатність чути (ефективне слухання) як умова соціальної адаптації людини, можливість встановлювати і підтримувати міжособистісні стосунки, є найважливішою комунікативною якістю особистості. Типи “поганих слухачів”: “псевдослухач”, “самозакоханий слухач”, “слухач-вигадник”, “слухач-бджола”, “слухач-жало”. Стадії “життя” повідомлення: 1) повідомлення, яке збирається зробити відправник; 2) реально висловлене (кодоване) повідомлення; 3) те, як воно інтерпретоване (декодоване слухачем); 4) те, як воно збереглося в пам’яті слухача. Цілі слухання: а)щоб зрозуміти; б)щоб запам’ятати; в)щоб проаналізувати і оцінити зміст інформації; г)щоб підтримати довірливі стосунки із співбесідником. Інтерпретація як складний і тривалий розумовий процес, що складається із послідовних дій: судження, міркування, діалог (із собою чи уявним партнером), переповідання(переказування)[2, с. 116-133; 12, сc.87-88, 321-323]. Ефективне слухання: а) залучає використання чуттєвих здатностей для одержання та реєстрування повідомлень, що висловлюються іншими людьми вербально та невербально; б) є суттєво важливим навиком для проведення практичної соціальної роботи; в) вимагає зосередження уваги соціального працівника на клієнті для розуміння суть того, що він висловлює, і менше уваги на своїх власних думках та почуттях; г) допомагає клієнту відчути, що його розуміють, але не оцінюють; д) допомагає зібрати інформацію для проведення оцінювання та планування; е) допомагає клієнту почувати себе краще та зменшує його напруження; є) заохочує клієнтів до вільного висловлення своїх думок та почуттів; ж) сприяє позитивним змінам у клієнтів [16]. Ефективному слуханню перешкоджають: тривалість процесу слухання, психологічні “шуми”, фізіологічні особливості центральної нервової системи. Послідовність базових навичок вислуховування (ПБНВ): навички розпитування, заохочування, переповідання, відображення почутів і підсумовування [2, сс. 105-107, 135].
Лабораторна частина Завдання 1: „Встановлення відмінностей між відображенням почуттів і переповіданням “ [2, с.127 - вправа 3]. Завдання 2: “Вивчення власного словника почуттів” [2, с.128 - вправа 5]. Роботи виконуються індивідуально, письмово. Що Вам вдалося виявити в процесі виконання завдань? Завдання 3: „Інтерв’ю. Встановлення відмінностей між відображенням почуттів і переповіданням “. Рольова гра, виконується в групах по 4 чол., де кожен по черзі виконує ролі (клієнта, інтерв’юєра, 1-го і 2-го спостерігачів) [2, с. 128-130].
Тема 13. Навички спілкування у процесі уважної поведінки (2 год) Теоретична частина заняття Уважна поведінка як основа для спілкування, фундаментальна навичка усього курсу міжособистісного спілкування. Її мета - це вислухувати іншу особу. Аспекти уважної поведінки: 1) контакт очей; 2) мова тіла, що свідчить про увагу; 3) якості голосу; 4)додержування теми. Мовчання як одна з форм уважної поведінки. Мовчання, що підтримує саме в необхідний час, може бути корисною формою уважної поведінки з боку соціального працівника, і мати найсильнішу дію. У найбільш вирішальні моменти мовчання може повідомити більше, ніж це зроблять слова. Зворотний зв’язок - це вербальні і невербальні повідомлення, які людина обдумано або ненавмисно посилає у відповідь на повідомлення іншої. Мета цього зв’язку полягає у забезпеченні конструктивною інфомацією, яка допоможе зрозуміти вплив вашої плведінки на інших і сприйняття її іншими. Основні характеристики зворотного зв’язку: - звертайте увагу на поведінку партнера, а не на його особистість; - базуйте зворотний зв’язок на спостереженнях, а не на умовиводах; - зосереджуйте свою увагу на конкретній ситуації, а не на абстрактній поведінці; - чим швидше дається зв’язок, тим він корисніший; - діліться із співрозмовником побаченим і пережитим, а не давайте йому поради; - не нав’язуйте людям зворотний зв’язок силоміць; - не давайте людям у зворотному зв’язку більше, ніж вони можуть зрозуміти в цей момент; - зосереджуйте його на тих діях, які людина може змінити. [2, с. 100-108; 9, с. 50-52; 12, с. 90-92].
Лабораторна частина Завдання 1: „Клієнт, який прийшов до неуважного соціального працівника” робота в групах по 5-6 чол., складіть перелік форм поведінки, рис характеру та певних якостей, що характеризують в одній колонці ефективного інтерв’юєра, а в другій консультанта, який не вислуховує клієнта [2, с. 37]. Завдання 2: “Дайте зворотний зв’язок інтерв’юєрові та клієнтові” робота виконується на підставі проведеного інтерв’ю (завдання 3 тема 12). Обговоріть усією групою складності проведення інтерв’ю.
Тема 14. Стилі слухання (2 год)
Теоретична частина заняття Стилі слухання: 1) нерефлексивне слухання - уміння уважно мовчати, не втручаючись у розповідь співбесідника своїми зауваженнями; 2) рефлексивне або активне слухання - це зворотний зв’язок із співрозмовником, який використовують для контролю точності сприйняття почутого. При цьому, на відміну від нерефлексивного слухання, той хто слухає активніше застосовує словесну форму для підтвердження розуміння повідомлення; 3) емпатійне слухання - це безоцінковий зворотний зв’язок, який має на меті надати підтримку співбесідникові, дати зрозуміти, що проблема, яка турбує його сприймається як важлива і слухачем. Основні види рефлексивного слухання: з’ясування (безоцінкова техніка, у ході якої ми просимо людей про додаткову інформацію або ділового характеру, або з метою “розговорити” людину чи для демонстрації своєї готовності вислухати її), перефразування (переповідання повідомлення розповідача йому самому, але словами слухача) і резюмування (підсумовування основних ідей і почуттів розповідача) [2, с. 100-108; 12, с.92-95]. Перешкоди слуханню: А. Зосередження на власному плані проведення інтерв’ю не дає нам можливості звертати увагу на інші повідомлення клієнта. Б. Наше емоційне збудження заважає нам ефективно спілкуватись з клієнтом. Наприклад, коли клієнт використовує нецензурні слова, які ми вважаємо образливими, то ми більше зосереджуємося саме на цьому, а не на самому повідомленні. В. Критикування клієнта може відвернути нас від зосередження на повідомленні. Г. Людина думає швидше, ніж говорить; це відволікає людину, яка говорить, спричинюючи труднощі у зосередженні на темі розмови. Д. Інформаційне перенавантаження має. Е. Зовнішні перешкоди [16, с.28].
Лабораторна частина Завдання 1: „ Оцінювання точності відтворення рисунку, виконаного партнером на основі усного опису ” робота проводится у парах з наступним обговоренням усієї групи [12, с.96]. Завдання 2: ” Оцінювання точності переказу інформації та значення цього для розуміння суті проблеми партнера ” робота проводится у парах з наступним обговоренням усієї групи [12, с.97]. Завдання 3: Емпатійні реакції. У вправі студентам пропонується ряд ситуацій, в яких вони повинні продемонструвати емпатійні реакції. Спочатку студенти працюють в групах по три особи в кожній. Один студент має бути соціальним працівником; другий – батьком. Третій студент має спостерігати емпатійну реакцію та записувати якості, що демонструються соціальним працівником у його реакціях. Пропонується мінімум три ситуації [16, с. 30-35] Завдання 4: “ Емпатія та наша робота з клієнтами”. Наступне передбачається як обговорення навиків безумовної позитивної турботи, емпатії та щирості. Студентам пропонується поміркувати та дати відповіді на питання: Яким чином необхідність проявляти навики безумовної позитивної турботи та емпатії вплинула б на вашу роботу з клієнтами, які скоїли злочини? Чи ви вважаєте, що ви змогли б продемонструвати ці якості в таких ситуаціях?[16, с.34]
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-07; просмотров: 573; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.224.44.207 (0.013 с.) |