Тема 1 . Поняття про спілкування та його складові.

Функції спілкування.

(2 год)

Теоретична частина заняття

Визначення спілкування як складного, багатопланового процесу встановлення і розвитку контактів між людьми, що спричинений потребою сумісної діяльності, і включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.

Складові (сторони) спілкування (за А.В.Батаршевим) [4]:

· комунікативна, котра забезпечує обмін інформацією;

· інтерактивна, яка проявляється під час взаємодії осіб у процесі їх спільної діяльності;

· перцептивна, щополягає у сприйнятті і розумінні іншої людини.

Поняття міжособистісного спілкування (за В.Н.Куніциною) [12] – це взаємодія між кількома людьми, яка здійснюється за допомогою вербальних (мовленнєвих) і невербальних засобів впливу, в результаті якої виникає психологічний контакт і певні відносини між людьми.

Критерії міжособистісного спілкування:

v участь у ньому невеликої кількості людей (2-3 особи);

v безпосередність взаємодії (просторова близькість людей);

v особистісно-зорієнтований характер взаємодії (необхідно брати до уваги індивідуальні особливості особистості, з якою спілкуємося, усвідомлювати її унікальність та своєрідність).

Функції спілкування ( за В.Н.Куніциною)[12]:

1) контактна (встановлення і розвиток контактів);

2) інформаційна (обмін повідомленнями);

3) спонукальна (стимуляція активності партнера);

4) координаційна (взаємна узгодженість дій, поглядів у ситуацях, які змінюються);

5) сприйняття і розуміння партнера;

6) емотивна (збудження у партнера певних емоційних переживань і зміна власного емоційного стану як реакція на партнера);

7) налагодження відносин (встановлення та усвідомлення свого місця в системі рольових і статусних зв”язків);

8) впливу (вплив на стан, поведінку, мотивацію, ціннісні орієнтації партнера).

 

Лабораторна частина

Завдання 1. “Ефективне спілкування”. У мікрогрупах (за допомогою фліпчартого паперу і фламастерів) методом інтелектуального штурму визначити і записати: які особистісні риси та якості людини будуть сприяти підвищенню ефективності процесу спілкування, а які – заважати йому. Як це буде відображатись на реалізації різних функцій спілкування? Пояснити чому?

Завдання 2. “Ваша комунікабельність”. На основі тесту А.В.Батаршева [4, с.156-158], за поданою методикою встановити рівень власної комунікабельності. Порівняти свої показники з показниками колеги (сусіда по парті). Зробити відповідний висновок.

 

Тема 2. Міжособистісна комунікація та моделі, які її

Відображають.

Принципи та завдання міжособистісної комунікації

(2 год)

Теоретична частина заняття

Поняття міжособистісної комунікації (за В.Н.Куніциною)[12] як взаємного обміну суб”єктивним досвідом людей, котрі знаходяться у просторовій близькості і мають можливість бачити, чути, торкатися один одного, легко реалізовувати зворотний зв’язок.

Моделі комунікації – це схеми, які відображають процес комунікації. Типи моделей комунікації:

¨ лінійна модель представляє комунікацію як дію, в рамках якої відправник кодує ідеї та почуття у певний вид повідомлення і потім відправляє його отримувачу, використовуючи який-небудь канал (усне мовлення, жестикуляцію, письмове повідомлення листом, електронне повідомлення і т.п.). При цьому партнер тут виступає лише об»єктом впливу;

¨ інтерактивна модель обов»язковим елементом комунікативного процесу розглядає зворотний зв»язок і круговий характер реалізації процесу, в ході якого відправник повідомлення і його отримувач по черзі міняються місцями;

¨ трансакційна модель розглядає комунікацію як процес одночасного відправлення і отримування повідомлень комунікаторами. У кожний конкретний момент ми здатні отримувати і декодовувати повідомлення іншої людини, реагувати на його поведінку (міміку, жестикуляцію, тон тощо), у той же час інша людина отримує наші повідомлення і, в свою чергу, реагує на них.

Завдання у процесі міжособистісної комунікації:

§ переконатись, що відправника зрозуміли;

§ переконатися в тому, що повідомлення має ефект, на який сподівався відправник;

§ переконатися, що повідомлення є етичним.

Принципи міжперсонального спілкування:

- неминучий (людина, яка живе в суспільстві змушена спілкуватися з іншими людьми);

- незворотній ( отримане комунікативне повідомлення викликає реакцію і цей процес є незворотним);

- складний (це зумовлено впливом різних факторів на процес комунікації);

- контекстуальний ( залежність змісту і характеру повідомлення від контексту – культурного, професійного, особистісного, від мотивації повідомлення і т.д.)

Роль «шуму», тобто фізичних або психологічних перешкод у процесах декодування повідомлення. Бар»єри у спілкуванні (фізичний, психологічний, соціальний, гностичний).

Чинники, які впливають на ефективність процесу спілкування (задатки, здібності, темперамент, характер, знання, вміння, навички, рівень освіти та культури, життєвий досвід, толерантність, міжособистісні стосунки, мотивація спілкування тощо).

Шляхи і засоби покращення міжперсонального спілкування:

ü завдяки теоретичному навчанню;

ü набуттю практичних умінь і навичок;

ü підвищенню рівня мотивації (прагнення до успіху, задоволення, підвищення статусу, зміцнення фінансового становища; прагнення уникнути поразки, страждання; потреба в дружбі, коханні, розумінні, співпереживанні тощо);

ü розвитку гнучкості, уникненню стереотипів, шаблонів;

ü завдяки врахуванню потреб та інтересів інших людей; толератному ставленню до культурних відмінностей.

Лабораторна частина

Завдання 1: “Який я комунікатор?”. Використовуючи матеріалзавдання № 1 [12, с. 27-28], розділитися на 4 групи і опрацювати кожній групі по одному блоку запитань. При цьому кожний учасник групи самостійно відповідає (письмово) на вибраний блок запитань. Далі результати кожного члена групи співставляються і таким чином встановлюється “найкращий комунікатор”.

Завдання 2: «Як особистісні якості впливають на процес спілкування?» На основі посібника [4, с. 161-163] за поданою там методикою виявлення рівня впевненості у собі встановити, у яких життєвих ситуаціях власний характер буде допомагати в процесі спілкування, а коли – заважати. Провести обговорення у групі.

Завдання 3: “Створення і подолання бар’єрів у спілкуванні”. Ситуативна гра

Тема 3. Характер та особливості міжособистісних стосунків.

Стилі ставлення і спілкування. Рівні спілкування

(2 год)

Теоретична частина заняття

Стилі відношення (ставлення) до людини: стійко-позитивний (передбачає постійне доброзичливе сприйняття партнера, дійсну зацікавленість у теплих стосунках з ним, небайдужість до його справ); ситуативно-позитивний (у більшості життєвих ситуацій проявляється позитивне ставлення до партнера та до співпраці з ним, в інших випадках ставлення є врівноваженим, спокійним, зорієнтованим на конструктивне вирішення проблем); нестійкий (ставлення до партнера залежить від різноманітних чинників, передусім, від настрою, мотивації спілкування та взаємодії, а тому воно є неоднозначним, іноді з проявами напруженості та нервозності у стосунках); ситуативно-негативний (у залежності від життєвих обставин ставлення до партнера змінюється від байдужого, прохолодного до негативного); стійко-негативний.(людина відкрито демонструє вороже, агресивне ставлення до особи і всього того, що змушує здійснювати з нею співпрацю, зокрема, до професії, своїх обов”язків; виявляє свої негативні почуття у процесі взаємодії).

Стилі керівництва:

· авторитарний (безкомпромісний, наказовий, командно-адміністративний. Використовує такі форми спілкування, як наказ, заборона, погроза, вказівка, директива, інструкція тощо. Тон підвищений, у випадку невиконання наказів або непослуху – агресивний);

· демократичний (орієнтований на повагу до підлеглих і співпрацю з ними, партнерські стосунки, взаєморозуміння. Форми взаємодії: порада, підказка, рекомендація, спільне обговорення тощо)

· ліберальний (попустительський, байдужий, схильний до вседозволеності та безконтрольності; незацікавлений у ефективності результатів співпраці. Форми взаємодії: погодженість з усякими вимогами, прийняття чужої позиції тощо)

Стилі спілкування (за В.Кан-Каликом): спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю; спілкування на основі дружнього ставлення; спілкування-дистанція; спілкування- залякування; спілкування- загравання.

Поняття про рівні спілкування (духовний, діловий, ігровий, конвенційний, стандартизований, маніпулятивний, примітивний).

Чоловічий (інтравертований, автономний, авторитарний, наполегливий, змагальний, інтелектуальний) і

жіночий екстравертований, турботливий, емпатійний, чуттєво-емоційний) стилі спілкування [12, сс.174-192, 438-448].

Лабораторна частина

Завдання 1: «Визначення стилів і рівнів спілкування у комунікативних ситуаціях». Розв’язати такі комунікативні задачі зі збірника Л.В.Даниленка “Педагогічні задачі”: № 54, с. 48; № 57, с. 50; № 98, с. 86; №148, с. 121; № 197, с. 153; № 216, с. 170; № 231, с. 181. Проаналізувати подані в збірнику ситуації, на основі чого визначити: а) стиль ставлення вчителя до учня (або учня до вчителя) і мотиви його сформованості; б) стиль керівництва класним колективом чи окремим учнем; в) стиль спілкування комунікаторів.

Аргументуйте свою думку конкретними словами і значеннями, взятими з ситуації.