Тема 7. Особистість у контексті соціальної системи

(2 год)

 

Теоретична частина заняття

Соціальні ритуали як форми інстинктивної, передбачуваної, соціально санкціонованої, упорядкованої символічної поведінки, яка склалася історично (привітання, прощання, компліменти, вдячності, запитання про здоров’я чи обмін подарунками); цього нас наполегливо навчають в дитинстві та впродовж усього наступного життя доволі строго контролюють за їх дотриманням. Наслідком реалізації соціального ритуалу особистістю є почуття її приналежності до групи - соціальної, статевої, вікової, етнічної, професійної. Зміст соціальних ритуалів у міжособистісному спілкуванні (у взаєминах особистості із друзями, знайомими, сусідами, колегами по роботі тощо) може суттєво відрізнятися. Соціальні ритуали виконують наступні функції: комунікативну, світоглядну, функцію соціалізації та соціального контролю, функцію зміцнення та згуртування групи, функцію регулювання психічної стабільності.

Потреби в довірливому спілуванні (аффіліації), милосерді та підтримці (альтруїзмі) як найважливіші людські потреби, що реалізуються в спілкуванні. Аффіліація - це прагнення людини до зближення з іншими людьми, до побудови довірливих стосунків. Альтруїзм як допомагаюча поведінка, що грунтується на любові та безкорисливій турботі про інших, здатність до безоплатної пожертви заради групи, потреба віддавати і почуття відповідальності [12, cс. 35-41, 56-58, 119-120, 137-153].

Екосистему особистості складає соціальне середовище, в якому вона живе. Екокарта є інструментом оцінювання відношення сім’ї до систем за її межами. Екокарта змальовує індивідів у їхньому соціальному середовищі з часом; включає системи, з якими взаємодіє сім'я і показує значення виховання або суперечливі зв'язки між індивідом чи сім'єю і їхнім світом; показує потік ресурсів і втрат всередині сім'ї; вказує на сфери, де потрібна зміна. Екокарта є корисною при проведенні оцінювань і плануванні професійних втручань під час роботи з клієнтом [16].

 

 

Лабораторна частина

Завдання 1. „Побудова екокарти” (робота виконується індивідуально, письмово, із використанням умовних позначень, на папері формату А4).

 

 

Розділ 4. Формування навичок невербального спілкування

(10 год)

Тема 8. Поняття невербального спілкування

(2 год)

Теоретична частина заняття

Невербальна комунікація як обмін невербальними повідомленнями між людьми та їх інтерпретація. “Невербальне повідомлення” - це особливий вид повідомлень, що здійснюються без використання слів (англ. non-verbal - несловесний). Їх можна кодувати при допомозі: 1) виразних рухів тіла, т.зв. експресивної поведінки; 2) звукового оформлення мови; 3) певним чином організованого мікросередовища, яке оточує людину; 4) використання предметів-символів.

Особливості невербальних повідомлень:

· ситуативність - інформують про те, що відбувається “тут і зараз”;

· синтетичність - експресивну поведінку важко розділити на складові;

· мимовільність, спонтанність, неусвідомленість;

· невербальних знаків навчаються самотужки шляхом спостереження, копіювання, наслідування.

Невербальне спілкування з людьми, які мають культурні, релігійні, національні, расові відмінності потребує значної обізнаності з традиціями, звичаями. Наприклад, прямий контакт очей вважається ознакою інтересу в культурі білих представників середнього класу. Проте навіть у цій культурі особа частіше падтримує контакт очей тоді, коли слухає, і меншою мірою, коли розмлвляє. У той же час, як показують наукові дослідження, деякі чорні мешканці США можуть мати протилежні стереотипи: вони можуть більше дивитися. Коли розмовляють, і дещо менше, коли слухають. Серед окремих груп американських аборигенів контакт очей із старшими за себе є ознакою неповаги. Деякі культурні групи (наприклад, певні американські аборигени, ескімоси або групи австралійських аборигенів) узагалі уникають контакту очей, особливо, коли обговорюють серйозні теми [2, с. 41-43; 12, cс.68-80, 129-133; 15].

 

 

Лабораторна частина

Завдання 1: „Спілкування без слів. Виявлення відмінностей між вербальним повідомленням та невербальною поведінкою” [9, с.142-143 - вправа 6.1]. Робота проводиться в групах по 3 чол. з подальшим обговоренням у великій групі. Чи бувають випадки, коли невербальні прояви почуттів є ефективніші, ніж вербальні?

Завдання 2: “Як ви виражаєте свої почуття?” [9, с.144-145 - вправа 6.3]. Робота проводиться в групах по 3 чол. з подальшим обговоренням усією групою ваших почуттів і реакцій на цю вправу.

Тема 9. Функції невербального спілкування

(2 год)

Теоретична частина заняття

Невербальне спілкування допомагає: а) глибше розкрити зміст почуттів і ставлення учасників комунікації одне до одного, до подій, фактів, ситуації тощо; б) більш провдиво (щиро, чесно) інформувати нас про зміст і значення того чи ін. повідомлення; в) надавати поівдомленню більшої ваги.

Функції невербальних повідомлень при їх взаємодії з вербальними:

*доповнення (у т.ч. дублювання і підсилення), тобто, невербальні знаки роблять мову виразнішою, уточнюють та з’ясовують її зміст;

*заперечення - означає, що невербальне повідомлення протирічить вербальному;

*заміщення - застосування невербальних повідомлень замість вербальних;

*регулювання як застосування невербальних знаків для координації взаємодії між людьми.

Типи інформації, яку отримують в процесі невербального спілкування: 1) про особистість комунікатора (інформатора) - темперамент людини, її емоційний стан і особистісні властивості та якості, самооцінку, комунікативну компетентність, соціальний статус, приналежність до пеної групи чи субкультури; 2) про ставлення між учасниками комунікації одне до одного - бажаний рівень спілкування (спорідненість-віддаленість), характер відносин (домінування-залежність, прихильність-неприхильність) і їх динаміку (підтримування, припинення спілкування); 3) про ставлення учасників комунікації до самої ситуації (залученість в ситуацію - комфортність, зацікавленість, нервозність, нетерплячість) [12, с.70-71].

 

 

Лабораторна частина

Завдання 1: „Рольова гра: пластичний етюд на формування вмінь розпізнавати емоції” робота проводиться в парах з подальшим обговоренням у групі. Опишіть, що для Вас було важче – “зображати” чи “впізнавати” емоції? З чим це пов’язано?

Завдання 2: “Інтерпретація невербальних ознак поведінки інших людей” (потрібні десять ілюстрацій, вирізаних із журналів; на кожній має бути зображення хоча б однієї людини, що виражає певне почуття). Завдання виконується індивідуально з подальшим обговоренням у групі [9, с.142-143 – вправа 6.2].

Завдання 3: “Добитися схвалення невербально”( вправа дасть можливість кожному учасникові групи завоювати визнання групи без слів). Виконується усією групою одночасно [9, с.148-149 – вправа 6.8].

Тема 9. Канали невербальної комунікації

(2 год)

Теоретична частина заняття

Невербальна комунікація здійснюється при допомозі різних сенсорних систем: зору, слуху, шкірно-тактильної чутливості, смаку, нюху. Перелічені ситеми формують різноманітність каналів невербальної комунікації. В залежності від каналу комунікації розрізняють її види.

Види невербальної комунікації:

* акустична - те, як ми говорими, часто є важливішим за зміст самого повідомлення; складові цього виду невербальної комунікації - екстралінгвістика (паузи, кашель, зітхання, сміх, плач) і просодика (темп, тембр, висота, гучність);

* оптична невербальна комунікація відображає кінесику, тобто, виразні рухи суб’єкта (жести, пози, міміку, ходу, контакт очей тощо) і оформлення зовнішності (будова обличчя, черепа, тулуба та ін.);

* тактильно-кінестезійна (такесика) - включає найрізноманітніші дотики (стискання рук, погладжування, поплескування, поцілунки тощо);

* ольфакторна реалізується через різні запахи (тіла, косметики) [12, сс.18-19,72-76; 15].

 

 

Лабораторна частина

Завдання 1: „Встановлення мімічних ознак емоцій. Як невербально виражати теплоту і холодність” [9, с.144-145- вправа 6.4] робота проводиться в парах з наступним обговоренням у групі. Яка риса поведінки кожного є найбільш разючою? Як би Ви описали невербальну поведінку один одного?

Завдання 2: “Вияв прихильності без слів” [9, с. 149 - вправа 6.9] вправа виконується водночас усіма членами групи з наступним обговоренням у групі. Що Ви відчували, коли проявили прихильність до інших членів групи? Чому Ви реагували саме так?