Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Класифікація та умови випробувань.(модульне.)Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Випробування здійснюються з метою: контролю якості виготовлених або відремонтованих двигунів; контролю виконання договірних гарантій; визначення параметрів, які характеризують якість двигунів; дослідження нових моделей двигунів, впливу різноманітних конструкційних і експлуатаційних параметрів на роботу двигунів; вирішення завдань, пов'язаних з тепловими процесами, конструкцією, застосуванням інших палив і олив тощо. Випробовують двигуни здебільшого з використанням спеціальних установок — стендів (іноді безпосередньо на тракторі чи автомобілі). Стенди для випробувань оснащують спеціальними приладами та обладнанням для вимірювання тих чи інших параметрів. Стендові випробування двигунів поділяють на: приймально-здавальні — з метою контролю якості виготовлення, збирання й регулювання; періодичні короткочасні — для контролю відповідності основних параметрів двигунів, що перебувають в експлуатації, технічним умовам; періодичні тривалі — для контролю стабільності параметрів і безвідмовності в стендових умовах двигунів, що перебувають в експлуатації; типові — для контролю ефективності змін, впроваджених у конструкцію чи технологію виготовлення; попередні — для контролю якості виготовлення дослідних зразків; атестаційні — для визначення технічного рівня двигунів, що перебувають в експлуатації, та підготовки їх до державної атестації якості (випробування здійснюють за програмою періодичних тривалих випробувань і за спеціальною програмою, узгодженою з користувачем); граничні — для визначення меж припустимих значень параметрів під дією певних факторів. Під час стендових випробувань мають виконуватися вимоги техніки безпеки і виробничої санітарії, передбачені стандартами, технічними умовами та технічною документацією підприємств-виготівників на двигуни, стенди, пристрої та прилади, палива, оливи, охолодні рідини; деталі, що обертаються, мають бути споряджені захисними щитками; випускні труби — термоізольовані так, щоб температура їхніх зовнішніх поверхонь не перевищувала 70 °С. Обов'язкове дотримання також таких умов: » двигуни серійного виготовлення та дослідні зразки нових і модернізованих двигунів перед випробуваннями мають бути термоізольовані так, як встановлено відповідною технічною документацією; > температура навколишнього повітря під час випробувань має бути в межах 10 - 40 °С, атмосферний тиск — 600 - 825 мм рт.ст.; > температура палива на вході в паливну систему двигуна має підтримуватися в межах, встановлених у технічній документації заводу-виготівника (для підтримування потрібної температури можна застосовувати допоміжну систему охолодження); > випробування здійснюють на паливі й оливі, визначених у технічній документації заводу-виготівника; > температуру охолодної рідини та оливи в двигуні слід підтримувати в межах, зазначених у технічних умовах на двигун; * кількість точок замірювання у процесі випробувань має бути достатньою для того, щоб під час побудови характеристик визначити форму й характер кривої у всьому діапазоні обстежуваних режимів; > показники двигуна мають визначатися в усталеному режимі роботи (крутний момент, частота обертання колінчастого вала, температура охолодної рідини, температура оливи можуть змінюватись за час вимірювань не більш ніж на ± 2 %); > значення крутного моменту, частоти обертання колінчастого вала й витрати палива потрібно визначати одночасно; у протокол заносять середнє арифметичне значення двох послідовних вимірювань, які не можуть відрізнятися один від одного більш ніж на ± 2 %; > після закінчення випробувань складають звіт, в якому наводять висновки щодо відповідності двигуна технічним умовам. З метою взаємного припрацювання тертьових поверхонь деталей, а також для виявлення дефектів ремонту й збирання застосовують обкатування відремонтованих двигунів на обкатувально-гальмівних стендах. Залежно від потужності двигунів, які обкатують, використовують стенди різної потужності — від КИ-5542 (37 кВт) до КИ-5274 (160 кВт). За частоти, нижчої від синхронної, стенд працює в режимі електродвигуна (холодне обкатування), а за частоти, вищої від синхронної — в режимі гальма (гаряче обкатування). Обкатують двигуни на штатних моторних оливах або на спеціальній обкатувальній (можливе застосування спеціальних присадок). Послідовність обкатування на стенді: холодне, гаряче без навантаження, гаряче обкатування з навантаженням. Холодне обкатування двигунів здійснюють упродовж ЗО хв ступінчасте на різних швидкісних режимах. За потреби регулюють зазори в клапанному механізмі. Гаряче обкатування без навантаження двигунів КамАЗ, ЗІЛ, ЗМЗ виконують упродовж 10 - 15 хв з частотою обертання 1400 хв-1, двигунів Д-240 (245), СМД-62 (64) — по 5 хв з частотами відповідно 1000, 1500, 2000 хв"1 Перед гарячим обкатуванням з навантаженням зливають обкатувальну оливу й заливають свіжу моторну. Дизельні двигуни рекомендують обкатувати на швидкісних режимах, близьких до номінальних, зі ступінчастою зміною навантаження.
Опрацювання результатів. Методи випробувань унормовані, як зазначалося вище, відповідними стандартами. Результати вимірювань і розрахунків заносять у протокол. Під час випробувань потужність, крутний момент і середній ефективний тиск коригують до стандартних умов: атмосферний тиск — 750 мм рт. ст.; температура повітря + 25 °С; відносна вологість повітря — 35 %; температура дизельного палива + 25 °С; густина дизельного палива — 0,823 т/м3. Для приведення отриманих показників до стандартних умов їх множать на поправкові коефіцієнти. За даними вимірювань, отриманими в процесі випробувань двигуна, а також за результатами розрахунків будують графіки. Точки, отримані експериментальне, наносять на графіки, точки на розрахованих кривих не ставлять. Для визначення певних параметрів роботи двигуна в процесі випробувань використовують такі терміни та формули. Крутний момент двигуна МК визначають за формулою МК = РВ l, де РВ — показ вимірювального пристрою, Н; l — плече вагового пристрою, м. Середній ефективний тиск: для чотиритактного двигуна для двотактного —
де Vh — робочий об'єм циліндра, л; і — кількість циліндрів. Розрізняють поняття: потужність нетто — ефективна потужність, віднята від колінчастого вала двигуна, виготовленого, відрегульованого й обкатаного відповідно до технічної документації, затвердженої в установленому порядку на двигун за повністю відкритого дроселя (двигун з іскровим запалюванням) чи повної подачі палива (дизель), в разі укомплектованості двигуна серійним обладнанням і пристроями згідно з Додатком 1 (ГОСТ 14846-86); потужність брутто — те саме, в разі укомплектованості двигуна згідно з Додатком 2 (ГОСТ 14846-86); умовна індикаторна потужність циліндра — різниця між ефективною потужністю і потужністю, яку виробляє двигун з такою самою частотою обертання колінчастого вала, але з вимкненим в одному з циліндрів запалюванням (або з припиненою подачею палива в один із циліндрів); умовна потужність механічних втрат — потужність, що витрачається на подолання тертя в двигуні, на приведення в дію пристроїв, які обслуговують двигун, і на насосні втрати. Витрату повітря Q„ визначають приладами, які безпосередньо реєструють цей параметр, або за формулою де ΔVП — виміряний об'єм повітря, м3; ţП — тривалість вимірювання витрати повітря, с. Запас крутного моменту М (у відсотках) обчислюють за залежністю де МКmax — максимальне значення крутного моменту двигуна за швидкісною характеристикою, Н • м; МК Nmax — значення крутного моменту, що відповідає максимальній потужності двигуна за швидкісною характеристикою, Н • м. Умовний механічний ККД для методу прокручування колінчастого вала двигуна де N — потужність нетто (брутто) за певної частоти обертання колінчастого вала, отримана під час визначення швидкісної характеристики двигуна, кВт; NТ — потужність, витрачена на прокручування колінчастого вала двигуна за відповідної частоти його обертання, кВт. Мінімальною частотою обертання холостого ходу називають мінімальну частоту обертання колінчастого вала, встановлену в технічних умовах на двигун, яка забезпечує усталену його роботу на холостому ходу не менше 10 хв. Питання для самоконтролю: 1.В чому полягає основне призначення навантажувальної характеристики? 2.З якою метою здійснюють випробування двигунів? 3.Які мають виконувитися вимоги під час стендових випробувань? 4.Які параметри реєструють під час випробувань двигуна?
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 323; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.188.76.209 (0.008 с.) |