Класифікація та умови випробувань.(модульне.)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація та умови випробувань.(модульне.)



Випробування здійс­нюються з метою: контролю якості виготовлених або відремон­тованих двигунів; контролю виконання договірних гарантій; ви­значення параметрів, які характеризують якість двигунів; до­слідження нових моделей двигунів, впливу різноманітних конс­трукційних і експлуатаційних параметрів на роботу двигунів; вирішення завдань, пов'язаних з тепловими процесами, конс­трукцією, застосуванням інших палив і олив тощо.

Випробовують двигуни здебільшого з використанням спеціаль­них установок — стендів (іноді безпосередньо на тракторі чи ав­томобілі).

Стенди для випробувань оснащують спеціальними приладами та обладнанням для вимірювання тих чи інших параметрів.

Стендові випробування двигунів поділяють на: приймально-здавальні — з метою контролю якості виготовлення, збирання й регулювання; періодичні короткочасні — для контролю відпові­дності основних параметрів двигунів, що перебувають в експлу­атації, технічним умовам; періодичні тривалі — для контролю стабільності параметрів і безвідмовності в стендових умовах двигунів, що перебувають в експлуатації; типові — для контро­лю ефективності змін, впроваджених у конструкцію чи технологію виготовлення; попередні — для контролю якості виготов­лення дослідних зразків; атестаційні — для визначення техніч­ного рівня двигунів, що перебувають в експлуатації, та підгото­вки їх до державної атестації якості (випробування здійснюють за програмою періодичних тривалих випробувань і за спеціаль­ною програмою, узгодженою з користувачем); граничні — для визначення меж припустимих значень параметрів під дією пев­них факторів.

Під час стендових випробувань мають виконуватися вимоги техніки безпеки і виробничої санітарії, передбачені стандарта­ми, технічними умовами та технічною документацією підприємств-виготівників на двигуни, стенди, пристрої та прилади, палива, оливи, охолодні рідини; деталі, що обертаються, мають бути споряджені захисними щитками; випускні труби — термоізольовані так, щоб температура їхніх зовнішніх поверхонь не перевищувала 70 °С. Обов'язкове дотримання також таких умов:

» двигуни серійного виготовлення та дослідні зразки нових і модернізованих двигунів перед випробуваннями мають бути термоізольовані так, як встановлено відповідною технічною до­кументацією;

> температура навколишнього повітря під час випробувань має бути в межах 10 - 40 °С, атмосферний тиск — 600 - 825 мм рт.ст.;

> температура палива на вході в паливну систему двигуна має підтримуватися в межах, встановлених у технічній документації заводу-виготівника (для підтримування потрібної температури можна застосовувати допоміжну систему охолодження);

> випробування здійснюють на паливі й оливі, визначених у технічній документації заводу-виготівника;

> температуру охолодної рідини та оливи в двигуні слід під­тримувати в межах, зазначених у технічних умовах на двигун;

* кількість точок замірювання у процесі випробувань має бу­ти достатньою для того, щоб під час побудови характеристик визначити форму й характер кривої у всьому діапазоні обстежу­ваних режимів;

> показники двигуна мають визначатися в усталеному режимі роботи (крутний момент, частота обертання колінчастого вала, температура охолодної рідини, температура оливи можуть змі­нюватись за час вимірювань не більш ніж на ± 2 %);

> значення крутного моменту, частоти обертання колінчастого вала й витрати палива потрібно визначати одночасно; у прото­кол заносять середнє арифметичне значення двох послідовних вимірювань, які не можуть відрізнятися один від одного більш ніж на ± 2 %;

> після закінчення випробувань складають звіт, в якому наво­дять висновки щодо відповідності двигуна технічним умовам.

З метою взаємного припрацювання тертьових поверхонь де­талей, а також для виявлення дефектів ремонту й збирання застосовують обкатування відремонтованих двигунів на обкатувально-гальмівних стендах. Залежно від потужності двигунів, які обкатують, використовують стенди різної потужності — від КИ-5542 (37 кВт) до КИ-5274 (160 кВт).

За частоти, нижчої від синхронної, стенд працює в режимі електродвигуна (холодне обкатування), а за частоти, вищої від синхронної — в режимі гальма (гаряче обкатування).

Обкатують двигуни на штатних моторних оливах або на спе­ціальній обкатувальній (можливе застосування спеціальних присадок).

Послідовність обкатування на стенді: холодне, гаряче без на­вантаження, гаряче обкатування з навантаженням. Холодне об­катування двигунів здійснюють упродовж ЗО хв ступінчасте на різних швидкісних режимах. За потреби регулюють зазори в клапанному механізмі.

Гаряче обкатування без навантаження двигунів КамАЗ, ЗІЛ, ЗМЗ виконують упродовж 10 - 15 хв з частотою обертання 1400 хв-1, двигунів Д-240 (245), СМД-62 (64) — по 5 хв з часто­тами відповідно 1000, 1500, 2000 хв"1

Перед гарячим обкатуванням з навантаженням зливають обкатувальну оливу й заливають свіжу моторну. Дизельні дви­гуни рекомендують обкатувати на швидкісних режимах, близь­ких до номінальних, зі ступінчастою зміною навантаження.

 

Опрацювання результатів.

Методи випробувань унормовані, як зазначалося вище, відповідними стандартами. Результати вимірювань і розрахунків заносять у протокол.

Під час випробувань потужність, крутний момент і середній ефективний тиск коригують до стандартних умов: атмосферний тиск — 750 мм рт. ст.; температура повітря + 25 °С; відносна вологість повітря — 35 %; температура дизельного палива + 25 °С; густина дизельного палива — 0,823 т/м3.

Для приведення отриманих показників до стандартних умов їх множать на поправкові коефіцієнти.

За даними вимірювань, отриманими в процесі випробувань двигуна, а також за результатами розрахунків будують графіки. Точки, отримані експериментальне, наносять на графіки, точки на розрахованих кривих не ставлять.

Для визначення певних параметрів роботи двигуна в процесі випробувань використовують такі терміни та формули.

Крутний момент двигуна МК визначають за формулою

МК = РВ l,

де РВ — показ вимірювального пристрою, Н; l — плече вагового пристрою, м.

Середній ефективний тиск:

для чотиритактного двигуна

для двотактного —

 

де Vh робочий об'єм циліндра, л; і — кількість циліндрів.

Розрізняють поняття: потужність нетто — ефективна по­тужність, віднята від колінчастого вала двигуна, виготовленого, відрегульованого й обкатаного відповідно до технічної докумен­тації, затвердженої в установленому порядку на двигун за по­вністю відкритого дроселя (двигун з іскровим запалюванням) чи повної подачі палива (дизель), в разі укомплектованості двигуна серійним обладнанням і пристроями згідно з Додатком 1 (ГОСТ 14846-86); потужність брутто — те саме, в разі укомплекто­ваності двигуна згідно з Додатком 2 (ГОСТ 14846-86); умовна індикаторна потужність циліндра — різниця між ефективною потужністю і потужністю, яку виробляє двигун з такою самою частотою обертання колінчастого вала, але з вимкненим в одно­му з циліндрів запалюванням (або з припиненою подачею палива в один із циліндрів); умовна потужність механічних втрат — потужність, що витрачається на подолання тертя в двигуні, на приведення в дію пристроїв, які обслуговують двигун, і на насос­ні втрати.

Витрату повітря Q„ визначають приладами, які безпосе­редньо реєструють цей параметр, або за формулою

де ΔVП — виміряний об'єм повітря, м3; ţП — тривалість вимі­рювання витрати повітря, с.

Запас крутного моменту М (у відсотках) обчислюють за залеж­ністю

де МКmax — максимальне значення крутного моменту двигуна за швидкісною характеристикою, Н • м; МК Nmax значення крутного моменту, що відповідає максимальній потужності дви­гуна за швидкісною характеристикою, Н • м.

Умовний механічний ККД для методу прокручування колін­частого вала двигуна

де N — потужність нетто (брутто) за певної частоти обертання колінчастого вала, отримана під час визначення швидкісної ха­рактеристики двигуна, кВт; NТ потужність, витрачена на прокручування колінчастого вала двигуна за відповідної частоти його обертання, кВт.

Мінімальною частотою обертання холостого ходу назива­ють мінімальну частоту обертання колінчастого вала, встановле­ну в технічних умовах на двигун, яка забезпечує усталену його роботу на холостому ходу не менше 10 хв.

Питання для самоконтролю:

1.В чому полягає основне призначення навантажувальної характеристики?

2.З якою метою здійснюють випробування двигунів?

3.Які мають виконувитися вимоги під час стендових випробувань?

4.Які параметри реєструють під час випробувань двигуна?

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.38.244 (0.005 с.)