Тема 17. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

Мета роботи: засвоєння, закріплення і систематизація знань з питань ролі еколого-економічного аналіза в ефективній реалізації економічного механізму природокористування.

План заняття

 

1. Економічний механізм управління охороною навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів

2. Економічні методи управління природоохоронною діяльністю

3. Механізми реалізації еколого-економічної політики

4. Оцінка рівня впливу на навколишне середовище як основа запуску економічного механізму природокористування

Методичні рекомендації

 

Можна виділити три механізми реалізації еколого-економічної політики: пряме регулювання (державна дія), економічне стимулювання (ринкові механізми), змішані механізми. Найбільш прийнятні змішані механізми, що дозволяють реалізовувати еколого-економічну політику на основі державного регулювання і ринкових інструментів. Проведення ефективної еколого-економічної політики припускає поєднання макроекономічних заходів і заходів, що мають власне екологічну спрямованість.

Серед економічних важелів і стимулів основне місце займають платежі і податки за забруднення. Вони є непрямими важелями дії і виражаються у встановленні платні на викиди або скидання. Субсидії є спеціальні виплати фірмам-забруднювачам за скорочення викидів. Серед субсидій найчастіше зустрічаються інвестиційні податкові кредити, позики із зменшеною ставкою відсотка, гарантії позик, забезпечення прискореної амортизації природоохоронного устаткування, засоби на регулювання цін первинних ресурсів і кінцевої продукції. Системи обов'язкової відповідальності.

Ефективна концепція раціоналізації природокористування і відповідний економічний механізм природокористування в секторах/комплексах можуть бути розроблені і реалізовані тільки після розробки концепції розвитку самих секторів/комплексів і всієї економіки. У загальному вигляді можна виділити три типи економічних механізмів природокористування:

1. м'який і "наздоганяючий", ліберальний в екологічному відношенні;

2. стимулюючий розвиток екологозбалансованихі природоохоронних виробництв і видів діяльності;

жорсткий, пригнічуючий і гальмуючий розвиток природоємких і забруднюючих видів діяльності.

Можна виділити наступні елементи економічного механізму природокористування, що формується, в умовах переходу до ринку: платність природокористування; система економічного стимулювання природоохоронної діяльності; платня за забруднення навколишнього природного середовища; створення ринку природних ресурсів; вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного чинника, особливо на продукцію природо-експлуатуючих галузей; екологічні фонди; екологічні програми; продаж прав на забруднення; система "застава-повернення"; екологічне страхування.

 

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте джерела фінансування природоохоронних заходів.

2. Які принципи формування державного та місцевих природоохоронних бюджетів?

3. Особливості розподілу і використання бюджетних коштів природоохоронного призначення.

4. Які існують прийоми і методи фінансово-кредитного регулювання природоохоронної діяльності? Охарактеризуйте один з них.

5. Які особливості застосування екологічних податків?

6. Перелічіть об’єкти екологічного ліцензування та охарактеризуйте особливості здійснення цієї діяльності в ринкових умовах.

7. Розкрийте мету, основні принципи та порядок здійснення екологічного страхування.

8. Що таке екологічний паспорт? Запропонуйте структуру екологічного відомого вам об’єкта.

9. В чому суть і значення екологічного фонду?

10. Що повинна стимулювати система платежів за природокористування?

11. Що таке норми та принципи їх встановлення.

12. Що таке нормативи та основні підходи щодо визначення ГДВ і ГДС?

13. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості атмосферного повітря і водних ресурсів.

14. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості земельних ресурсів і продуктів харчування.

15. Що таке спеціальне використання.

 

Література

[1, 3, 5, 6, 7, 10, 12, 22, 23, 24]

 

 

Тема 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

 

Мета роботи: засвоєння, закріплення і систематизація знань про міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.

План вивчення теми

1. Напрями державної екологічної політики

2. Глобалізація екологічних проблем

3. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища

4. Форми міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища

5. Досвід розвинутих країни у сфері охорони навколишнього природного середовища

Методичні рекомендації

Міжнародне співробітництво України в екологічній сфері визначається Основними напрямами державної екологічної політики, а також міжнародними та міждержавними договорами та угодами. Значну роль в реалізації положень цих документів та інших міжнародних конвенцій (див. додат.) відіграє спеціалізована організація під назвою Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), а також інші структури Організації Об’єднаних Націй (ЮНЕСКО, ФАО, ВОЗ, МАГАТЕ).

Розв'язання сучасних екологічних проблем в Україні можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх країн у цій сфері. Це зумовлено насамперед такими обставинами:

- глобальним характером екологічних проблем;

- транскордонним характером забруднення навколишнього середовища;

- міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони навколишнього природного середовища;

- необхідністю міжнародного обміну досвідом і технологіями, можливістю залучення іноземних інвестицій.

Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища.

Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередньо міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу.

Головними її напрямами є:

- гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект — захист Чорного моря від забруднення;

- допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACIS). Хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACIS;

- міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.

Механізм управління процесом природокористування у більшо­сті країн сформувавсь у 70-х роках XX ст. Він відзначається висо­ким організаційним рівнем, гнучким застосуванням адміністратив­но-нормативних методів у поєднанні з фінансово-економічним стимулюванням приватного сектора, активним використанням найновіших досягнень НТП. У більшості країн уряди мобілізовували матеріальні, фінансові, науково-технічні ресурси для вирішення завдань охорони довкілля і досягли певних результатів у цьому на­прямі.

Питання для самоконтролю

1. Основні принципи міжнародного співробітництва в екологічній сфері.

2. Форми участі України в міжнародному співробітництві з питань охорони довкілля.

3. Принципи екологічної політики економічно розвинених країн

4. Охарактеризуйте комплекс правових інструментів з охорони навколишнього середовища економічно розвинутих країн

5. Екологічні нормативи і стандарти якості середовища економічно розвинених країн

6. Види економічного стимулювання природоохоронної діяльності у розвинених країнах

Література

[1, 3, 5, 6, 7, 10, 12, 22, 23, 24]