Методики визначення морально-вольових якостей

 

Дослідження самооцінки особистості за допомогою процедури ранжування (за А. Реаном)

Процедура дослідження включає дві серії. Матеріалом, із яким працюють досліджувані, є надрукований на спеціальному бланку список слів, що характеризують деякі якості особистості. Кожен досліджуваний отримає такий бланк на початку дослідження. Під час роботи з групою досліджуваних важливо забезпечити сувору самостійність ранжування.

Завдання: виявити уявлення людини про якості свого ідеалу, тобто «Я» ідеальне. Для цього слова, що надруковані на бланку, досліджуваний повинен розташувати у порядку надання переваги.

Інструкція досліджуваному: «Прочитайте уважно всі слова, що характеризують якості особистості. Розгляньте ці якості з позиції притаманності їх ідеальній особистості, тобто на предмет корисності, соціальної значущості та бажаності. Для цього проранжуйте їх, оцінивши кожне балами від 20 до 1. Оцінку 20 поставте у бланку, в колонці № 1 зліва від тієї якості, яка, на Вашу думку, є найкориснішою та бажаною для людей.

Потім треба проранжувати ці якості по відношенню до себе. Оцінку 1 – у колонці № 2 справа від якості, що найменш корисна, значуща та бажана. Усі й інші оцінки від 19 до 2 розташуйте відповідно до вашого ставлення до всіх інших якостей. Стежте, щоб жодна оцінка не повторювалась двічі».

 

Бланк зі словами, що характеризують якості особистості, виглядає так (табл. 1):

Таблиця 1

Бланк з поняттями, які характеризують комунікативні якості

№ з/ п	№ 1	Комунікативні якості	№2	d	d^2
		Уміння слухати
		Володіння вербальними засобами
		Володіння невербальними засобами
		Повага до співрозмовника
		Самоповага
		Толерантність
		Тактовність
		Дружелюбність
		Доброзичливість
		Самоконтроль
		Вихованість
		Ініціативність в спілкуванні
		Гнучкість
		Переконливість
		Рефлексія
		Емпатія
		Знання норм сучасної літературної мови
		Атрибутивність (інтелектуальне пояснення поведінки та висловлювань інших)
		Атрактивність (формування емоційного відношення до партнера по спілкуванню)
		Знання стандартів комунікативної поведінки (способи привітання, прощання, вираз вдячності, незгоди і т.п.)

 

Обробка результатів

Мета обробки результатів: визначення зв’язку між ранговими оцінками якостей особистості, що входять в уяву «Я» ідеальне і «Я» реальне. Міру зв’язку встановлюють за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Ч. Спірмена. Оцінки від 1 до 20 запропонованих якостей в обох рядах приймають за їх ранги. Різниця рангів, що визначають роль тієї чи іншої якості особистості, дає можливість порахувати коефіцієнт за формулою:

 

де

n – кількість запропонованих якостей особистості (п = 20);

d – різниця номерів рангів.

Щоб порахувати коефіцієнт, необхідно спочатку підрахувати на бланку, в спеціально відведеній колонці, різницю рангів (d) для кожної запропонованої якості. Потім кожне отримане значення різниці рангів (d) зводять до квадрату та записують результат на бланку в колонці (d²), сумують і суму (Еd² ) вносять у формулу.

Якщо кількість якостей дорівнює 20, то формула має спрощений вигляд:

 

 

Коефіцієнт рангової кореляції (r) може перебувати в інтервалі від –1 до +1. Якщо отриманий коефіцієнт не менший від –0,37 і не більший за +0,37 (із r = 0,05), то це вказує на слабкий незначущий зв’язок (або його відсутність) між уявленнями людини про якості свого ідеалу та свої реальні якості. Такий показник може бути зумовлений недотриманням досліджуваним інструкції. Але якщо інструкція виконувалась, то слабкий зв’язок означає нечітке та недиференційоване уявлення людиною свого ідеального «Я» і «Я» реального.

Значення коефіцієнта кореляції від +0,38 до +1 – свідчення наявності значущого позитивного зв’язку між «Я» ідеальним і «Я» реальним. Це можна трактувати як прояв адекватної самооцінки або, із r від +0,39 до +0,89, тенденції до завищення. Але, значення від +0,9 до +1 часто виражають неадекватно завищену самооцінку. Значення коефіцієнта кореляції в інтервалі від – 0,38 до – 1 свідчить про наявність значущого негативного зв’язку між «Я» ідеальним та «Я» реальним. Він відображає несумісність або розходження уявлень людини про те, якою їй потрібно бути, і те, якою вона, за її уявленням, є насправді. Цю невідповідність пропонується інтерпретувати як занижену самооцінку. Чим ближчий коефіцієнт до – 1, тим більший ступінь невідповідності.