Оцінка інженерної і пожежної обстановки на вибухонебезпечному об’єкті

Ліквідація наслідків стихійного лиха (СЛ), великих виробничих аварій (вибухів, пожеж та ін.) і застосування супротивником ядерної зброї завжди починаються з оцінки обстановки, мета якої полягає в наступному:

- з’ясувати характер руйнувань: масштаби руйнувань будівель, споруд, комунікацій, виробничого обладнання і технологічних систем (тобто провести інженерну обстановку);

- з’ясувати пожежну обстановку на території об’єкта (району) і її вплив на хід РіІНР;

- спрогнозувати ситуацію і виробити практичні рекомендації з усунення наслідків СЛ.

Під оцінкою інженерної обстановки розуміють визначення масштабів і ступеня руйнувань наземних будівель, заглиблених споруд, кабельних енергосистем, гідротехнічних споруд та споруд біля доріг від дії ударної хвилі і вторинних уражаючих факторів.

Оцінка інженерної обстановки проводиться з метою виявлення сил і засобів, необхідних для проведення рятувальних робіт в осередку ураження. Вона проводиться в два етапи:

- попередня оцінка можливої інженерної обстановки (до виникнення осередку ураження) – методом прогнозування;

- визначення інженерної обстановки в осередку ураження після одержання розвідданих.

Попередня оцінка інженерної обстановки проводиться у наступному порядку:

- збір, вивчення й узагальнення вихідних даних;

- моделювання ступеня руйнування: об’єкт послідовно «ставиться» у зони повних, сильних, середніх і слабких руйнувань;

- виявляється ступінь руйнувань будівель, споруд, сховищ і укриттів, технічного обладнання і кабельної електромережі у кожній зоні руйнування;

- виявляються розміри завалів у кожній зоні руйнувань.

Визначаються об’єми інженерних робіт за основними видами:

- прокладання проїздів (проходів) до місця ведення РіІНР;

- обкопування і відкриття завалених сховищ;

- подача повітря в завалені сховища;

- невідкладні відновлювальні роботи на енергомережах.

Після надходження даних про вибух (час, місце, потужність і вид вибуху) і ще до одержання даних інженерної розвідки визначають, у яку зону руйнувань потрапив об’єкт, роблять попередню оцінку інженерної обстановки, а після надходження даних розвідки уточнюють її.

Вихідними даними для початкової оцінки інженерної обстановки є:

- потужність і вид вибуху;

- місце знаходження центра (епіцентра) вибуху;

- вогнестійкість будинків і споруд, їх пожежо- і вибухобезпечність;

- щільність забудови об’єкта (ЩЗО);

- метеодані (швидкість і напрямок приземного вітру).

Щільністю забудови об’єкта називають відношення (яке часто подають у відсотках) площі, яку займають забудови, до площі ділянки, на якій вони знаходяться. Райони, на території яких більшість будинків і споруд охоплені вогнем, називають зонами суцільних пожеж. А ті райони, на території яких мають місце окремі пожежі, – зонами окремих пожеж.

Райони, на території яких унаслідок вибуху будинки (споруди) одержали повні руйнування, характеризуються як зони пожеж і тління в завалах.

Зовнішнім кордоном зони окремих пожеж є умовна лінія зі світловим імпульсом (поверхневою густиною енергії)() .

Зовнішнім кордоном зони суцільних пожеж вважається умовна лінія зі світловим імпульсом() .

Зовнішнім кордоном зони пожеж і тління в завалах вважається кордон зі світловим імпульсом 600 .

Під оцінкою пожежної обстановки розуміють масштаби і вид пожежі в осередку вибуху.

В Україні діє понад 1200 вогнепожежонебезпечних об’єктів (ВПНО), на яких знаходиться понад 13,6 млн. т рідких і твердих вибухопожежонебезпечних речовин (ВПНР). Щорічно в Україні реєструється майже 100 значних аварій, що супроводжуються людськими втратами т значними матеріальними збитками. Кожну годину у вогні гине одна людина і близько 20 осіб отримують опіки.

Пожежна небезпека посилюється тим, що велика кількість горючих речовин є токсичними або під час їх згоряння утворюються токсичні речовини, що прирівнюються до сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

Тому під час пожеж небезпекою для людини є:

- прямий контакт із розжареними предметами та відкритим вогнем;

- висока температура повітря;

- наявність високої концентрації СО₂ та СО, ряду токсичних речовин, що утворюються під час горіння.

Це призводить до виникнення опіків різного ступеня важкості, а у разі аварій на хімічно небезпечних об’єктах (ХНО) – хімічних опіків та отруєння СДОР (ОР).