Статистичний показник і його значення для вивчення соціально-економічних явищ. Види статистичних показників.

Статистичний показник — це міра, тобто єдність якісного і кількісного відображення певної властивості соціально-економічного явища чи процесу.

Сполучною ланкою між якісним змістом і числовим вираженням є правило побудови — модель показника, яка розкриває його статистичну структуру, установлюючи, що, де, коли і як має бути виміряне. У моделі обґрунтовуються одиниці, узяті для вимірювання, технологія збирання даних, обчислювальні операції.

Модель показника має надзвичайно важливе значення для забезпечення вірогідності статистичної інформації. Як видно з рис. 4.1, від обґрунтованості моделі залежать обидва аспекти вірогідності такої інформації, адекватність відображення явища і точність вимірювання.

 

Рис. 4.1. Зв’язок статистичної моделі показника
та вірогідності інформації

Адекватність розглядається як здатність показника відбити саме ту властивість, яка передбачена програмою дослідження. Адже для однієї й тієї самої якісної категорії можна побудувати кілька показників. Наприклад, рентабельність виробництва можна оцінити на основі балансового або чистого прибутку, стосовно капіталу чи активів.

Точність і повнота вимірювання залежать від можливостей обліку, організації збирання та обробки даних. Отже, щоб показник відповідав своєму призначенню й виконував покладені на нього функції, на стадії його проектування потрібно з усіх боків логічно та статистично обґрунтувати модель.

Показники розрізняють за способом обчислення, ознакою часу та аналітичними функціями.

За способом обчислення розглядають первинні і похідні показники. Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин (кількість і сума вкладів у Ощадний банк). Похідні показники обчислюються на базі первинних або похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин (середня заробітна плата, індекс середньої заробітної плати).

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні характеризують явище за певний час (день, декаду, місяць, рік). Прикладом може бути обсяг виробленої продукції, уведення в дію житла, споживання свіжої води і т. ін. До моментних відносять показники, що дають кількісну характеристику явищ на певний момент часу: площа виноградних і цитрусових насаджень, протяжність нафтопроводів на кінець року тощо. Інтервальні та моментні показники можуть бути як первинними, так і похідними.

Інтервальні показники залежать від довжини періоду, за який вони обчислюються. Особливістю первинних інтервальних показ­ників є адитивність, тобто можливість підсумовування. Похідні показники здебільшого неадитивні.

Поняття про абсолютні статистичні величини, їх значення та одиниці виміру.

Абсолютні величини – це величини, які виражають розміри суспільних явищ, як таких без відношення їх до інших явищ.

Абсолютні величини являють собою іменовані числа, тобто кожна з них має свою одиницю виміріювання: штуки, тонни, кіловати, гривні тощо. Натуральні вимірники відбивають притаманні явищам фізичні властивості.

Абсолютними показниками називають кількісні показники, які визначають рівень, обсяг, чисельність суспільних явищ.

Абсолютні показники виражають розміри суспільних явищ в певних межах часу та території. Вони є іменованими числами, завжди мають певну розмірність, є одиницею вимірювання.

Залежно від характеру явища і завдань дослідження абсолютні показники виражають у натуральних, вартісних трудових та умовно-натуральних одиницях вимірювання.

Натуральні одиниці виражаються у фізичних одиницях виміру обсягу тих чи інших матеріальних благ (кг, штуки, потужності, тощо).

Вартісні одиниці виражаються у грошових одиницях виміру. Він є найбільш універсальним та розповсюдженим, оскільки забезпечує точність вимірювання.

Трудові одиниці виміру виражає кількість людей, які чимось займаються.

 

Відносні величини, їх види, одиниці їх вираження.

Відносні величини – це узагальнюючі кількісні показники, які виражають співвідношення між явищами суспільного життя. Це показник, який дає порівняння двох абсолютних величин, одна з яких береться з базового періоду і називається базою порівняння або базовою величиною, а інша порівнювана величина називається базою порівняння.

Кожна відносна величина являє собою дріб, чисельником якого є порівнювана величина, а знаменником — база порівняння. Відносна величина показує, у скільки разів порівнювана величина перевищує базисну або яку частку перша становить щодо другої, іноді — скільки одиниць однієї величини припадає на 100, на 1000 і т. д. одиниць іншої, базисної величини.

А. Відношення однойменних показників

1) Відносні величини динаміки;

2) відносні величини просторових порівнянь:

- відносна величина виконання плану;

- Відносна величина планового завдання;

3) відносні величини порівняння зі стандартом;

4) відносні величини структури;

5) відносні величини координації.

Б. Відношення різнойменних показників

Відносні величини інтенсивності;

Відносна величина диференціації;

 

 

22. Відносні величини виконання плану, планового завдання та динаміки.

Відносні величини динаміки

В.В. Динаміки – характеризує напрям та інтенсивність зміни показника в часі і визначається співвідношенням його значень за періоди або моменти часу.

Існує 2 способи обчислення відносних величин динаміки:

- Базисний – кожний наступний показник порівнюється з попереднім показником, який приймається за базу.

- Ланцюговий – кожен наступний порівнюється з попереднім.

Відносний показник виконання плану – відношення фактично осягнутого рівня до планового завдання (факт до плану).

 

У_{в. пл.} = У₁/У_пл

Відносний величина планового завдання – відношення величини показника встановленого на плановий період до його величини досягнутої за попередній період. (план до факту попереднього періоду).

У_{пл. завд} = У_пл / У₀ (план, стандарт, еталон)