Методологічні аспекти статистичних групувань

Серед методів, які перетворюють статистику на одне з наймогутніших знарядь соціального пізнання, групування є одним з най­ефективніших. Його значення і роль у статистичному дослідженні випливає з характеру об'єкта статистики. Всі явища суспільного життя, що вивчає статистика, вирізняються багатогранністю форм і стадій розвитку, складаються з відмінних частин, які мають спе­цифічні властивості.

При кількісному вивченні масових суспільних явищ у не­розривному зв'язку з їх якісними особливостями статистика характеризує сукупність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядає взаємозв'язок і співвідношення між ними.

Спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу як взаємо­доповнюючих один одного способів пізнання та допускаючи певний ступінь абстракції, статистика поділяє одиниці досліджуваної сукуп­ності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, поєднуючи їх у типові групи за певною переважною ознакою. Саме за такого підходу до вивчення соціально-економічних явищ групування стає важливим методом статистичного дослідження, який дає змогу простежити перехід кількісних змін в якісні, виявити закономірності їхнього розвитку.

Методологічна сутність групування:

групування — це процес утворення однорідних груп на підставі поділу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи і чистини за найістотнішими ознаками.

Отже, залежно від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються низкою ознак, або завдяки об'єднанню окремих одиниць сукупності в групи за типовими ознаками. На підставі даних про сукупність підприємств можна зробити групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів,обсягом виробництва, чисельністю працівників, тощо.

Ознаки, за якими здійснюється розподіл одиниць певної сукупності на

групи, називаються групувальними ознаками, або основою групування. Групувальну ознаку добирають на підставі наукового аналізу законів розвитку явиш і процесів, за ознаками яких утворються різні групи.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко вико­шують у статистиці. Потреба в розробці класифікацій зумовлена різноманітністю атрибутивних ознак при вивченні багатьох явищ і процесів (класифікації витрат, основних фондів тощо), які створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їхніх ознак фіксується в певному системному вигляді. Вона править за своє­рідний статистичний стандарт. З багатьох таких номенклатур як приклад можна навести кілька нині діючих класифікацій: виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Насамперед до них можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осіб чи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширення номенклатури про­дукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, розміром і складом сім'ї, сегментації ринку тощо.

В умовах ринку істотно зростає потреба у відповідній систе­матизації і групуванні інформації для характеристики договірних зв'язків між виробниками товарів і підприємствами торгівлі при вивченні місткості й насиченості ринку окремих регіонів кон­кретними виробами (швейними та пральними машинами, теле­візорами, холодильниками, автомобілями тощо), при вивченні інтен­сивності вантажопотоків на транспорті тощо.

Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дають змогу виявити об'єктивний стан речей, властивості досліджуваних явшц, здобути інформацію про розміри окремих груп, їх спів­відношення в загальній сукупності та про зв'язки між дослід­жуваними показниками.

Основні види і завдання статистичних групувань

За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдан­ня. Однак у підсумку всі вони мають на меті впорядковувати первинний статистичний матеріал, розподіляти його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу є важливою підготовчою стадією для глибшого аналізу статистичних матеріалів. У цьому — його основне призна­чення в зведенні первинного статистичного матеріалу.

Найголовніші завдання, які вирішуються за допомогою статис­тичних групувань:

• поділ усієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення соціально - економічних типів явищ;

• вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

• дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками суспіль­
них явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють такі види групувань: типо­логічні, структурні та аналітичні. Слід зауважити, що наведена кла­сифікація статистичних групувань за типами завдань, які вирішуються ними, дещо умовна, оскільки в практиці статистичної роботи їх застосовують у комплексі. Це зумовлене багатогранністю процесів, які відбуваються в суспільному житті.

Типологічне групування призначене виділяти соціально - економічні типи явищ, визначати істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена насамперед потребою теоретичного узагаль­нення первинної статистичної інформації та подальшого одержання узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовують при вивченні розподілу підприємств за формами влас­ності та суспільного виробництва за економічним призначенням продукції, групування населення за суспільними групами тощо. Прикладом типологічного групування є поділ держав за рівнем затрат праці на виробництво 1 ц сільськогосподарської продукції (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Затрати праці на виробництво 1 ц сільськогосподарської продукції в Україні та США, людино-годин

 

 

Вид продукції	Україна 1996—2000 рр.	США 1992—1996 рр.
кукурудза (зерно)	1,2	0,12
картопля	3,1	0,3
Цукрові буряки	0,9	0,11
Молоко	8,5	0,66
Приріст живої ваги:
велика рогата худоба	48,1	2,43
свині	34,1	0,88
Яйця (100 шт.)	1,0	0,2

Одним з найважливіших і найскладніших питань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, суттєвих для формування типів. Це мають бути ознаки, що найповніше виражають сутність, якісні характеристики будь-якого типу явищ. Складність у виборі істотних ознак часто пов'язана з тим, що економічні, соціальні, політичні, технічні та інші категорії потрібно перетворити на лічильні. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має групування підприємств на пере­дові, середні та відсталі. Враховуючи переваги великих підприємств перед малими, прийнято розрізняти підприємства: великі, середні й малі. Але для того щоб так їх згрупувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність зазначених та інших подібних категорій і ви­разити їх статистично.

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони цілком збігаються.

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Цей вид групувань викори­стовують для пізнання явищ суспільного життя, виявлення зако­номірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значен­нями досліджуваної ознаки, для вивчення складу сукупності та струк­турних зрушень, а також в разі вивчення підприємств за галузями виробництва, розміром основних виробничих фондів, рівнем ме­ханізації виробництва, кількістю працівників, обсягом продукції, для дослідження складу населення — за статтю, віком, національністю, освітою тощо.

Структурні групування, як і типологічні, можна здійснювати за атрибутивними і кількісними ознаками.

Групування за атрибутивною ознакою передбачає, що групи різняться між собою не розміром, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначають кількістю різновидів атрибутивної ознаки. Так, групування працівників за статтю припускає дві групи, а групування працівників за професіями — стільки груп, скільки є професій.

У разі структурних групувань на підставі кількісних ознак по­трібно визначити оптимальну кількість груп та простежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.

Прикладом цього виду групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працівників (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Структурне групування промислових підприємств

 

Кількість працівників	Кількість підприємств
працівників	Абсолютна, од.	Частка, %
До 50		48,0
51 -200		34,9
201-500		13,0
501-1000		2,6
Понад 1000		1,5
Разом		100,0

 

На підставі проведеного групування можна зробити висновок про те, що майже половина підприємств — малі, з чисельністю працівників до 50 чол., дещо більше третини підприємств мають від 51 до 200 чоловік. Питома вага підприємств з чисельністю працівників понад 1000 чоловік становить лише 1,5 відсотка.

Аналітичне групування допомагає виявити і вивчити зв'язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини закономірностей та їхньої зміни в часі ні просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, поміж яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їхні ознаки щільно пов'язані між собою і залежать одне від одного. У підприємницькій діяльності трапляються різноманітні взаємозв'язки між ознаками, які можуть правити за причину або наслідок явища. З них можна виділити такі:

• фактор — кількісна ознака, а наслідок — якісна (стаж роботи
і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв'язків з пос­тачальниками матеріальних ресурсів та їхньою якістю);

• фактор — якісна ознака, а результат — кількісна (наприклад,
кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

• фактор і результат — якісні ознаки (наприклад, категорії пра­цівників та їхня освіта);

• фактор і результат — кількісні показники (наприклад, продук­тивність праці і середня заробітна плата).

Характерна особливість аналітичних групувань — кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.

Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу. Прикладом такого групування може бути залежність народжуваності дітей від віку матері (таблиця 3.3)

 

Таблиця 3.3. Залежність народжуваності дітей від віку матері