Профілактика психогений в екстремальних умовах

Важкі стихійні лиха і катастрофи, не кажучи вже про можливі масові санітарних втратах під час війни, - важке випробування для багатьох людей. Психічна реакція на екстремальні умови, особливо у випадках значних матеріальних втрат, загибелі людей, може надовго позбавити людину здатності до раціональних вчинків і дій, незважаючи на «психологічний захист», сприяючу запобігання дезорганізації психічної діяльності та поведінки. Група американських дослідників (Fullerton S., Ursano R. Et al., 1997) на основі узагальнення власних даних прийшли до висновку, що превентивна медична допомога в передбаченні психічної травми, під час надзвичайної події та під час подолання його наслідків може розглядатися в наступних трьох напрямках.

I. Первинна профілактика

• Інформування про те, чого можна очікувати.

• Навчання навичкам контролю та оволодівання.

• Обмеження впливу.

• Гігієна сну.

• Заповнення психологічної потреби в підтримці і відпочинку.

• Інформування та навчання близьких для посилення «природної підтримки».

II. Вторинна профілактика

• Відновлення безпеки і роботи громадських служб.

• Навчання наданню первинної допомоги.

• Сортування хворих і поранених.

• Рання діагностика поранених.

• Діагностика соматизації як можливого психічного дистресу.

• Навчання викладачів ранньої дезактивації дистресу.

• Збір інформації.

• Психотерапія та необхідне медикаментозне лікування.

III. Третинна профілактика

• Лікування коморбідних розладів.

• Підвищена увага до сімейного дистресу втрати і деморалізації, насильству над близькими або дітьми в сім'ї.

• Компенсація.

• Дезактивація процесів «відходу» і соціального уникнення.

• Психотерапія та необхідне медикаментозне лікування.

Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

5.1. Підготовчий етап.

Після перевірки присутніх студентів викладач підкреслює значення вивчення теми «Неврози та гострі невротичні реакції» для подальшого засвоєння психіатрії і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Знайомить студентів з конкретними цілями та планом заняття. Викладач проводе письмовий вхідний контроль базових знань.

a.Основний етап заняття:

Викладач пояснює методики обстеження хворих з невротичними розладами та гострими невротичними реакціями. Надалі викладач проводить із студентами усне опитування та розбір теми в навчальній кімнаті з акцентом на диференціальну діагностику патології у хворого з даною патологією. Викладач проводить обстеження хворих з невротичними розладами та подальшим засвоєнням студентами цих методик.

Після відповідей на запитання студентів, викладач проводить вихідний контроль засвоєння знань (письмово) та практичних навичок з оцінкою кожного студента.

В кінці заняття викладач підводе підсумки заняття оголошує оцінку діяльності кожного студента і виставляє у журнал обліку відвідувань і успішності студентів та оголошує тему наступного практичного заняття.

5.3. Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом.

Доцільно коротко інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

6. Додатки:

1. Тести і ситуаційні завдання – збірник тестів і ситуаційних задач.

2. Контрольні питання:

1.Реактивні психози: загальні клінічні ознаки, критерії Ясперса.

2. Гострі реактивні психози.

3. Затяжні реактивні психози.

4. Терапія реактивних психозів.

5. Експертиза, профілактика, реабілітація при реактивних психозах.

 

3. Перелік практичних навичок та вмінь

1. Визначити наявність у хворого показань для невідкладної госпіталізації.

2. Визначити рівень соціальної небезпеки, ризик аутоагресії хворого на реактивний психоз.

3. Вирішити клінічну задачу з діагностування та надання невідкладної допомоги при психомоторному збудженні, ускладненнях лікування психотропними препаратами, відмові від їжї, ступорі.

4. Призначити один із адекватних стану хворого психотропних препаратів у дозах, відповідних до віку хворого.

5. Дати рекомендації родичам хворого з догляду.

Критерії оцінки:

75%-79% (задовільно) - (2 бал.),

80%-89% (добре) - (4 бал.),

90% і > (відмінно) - (6 бал.)

Кількість балів за тему: максимально – 6, мінімально – 2.

Джерела інформації.

Лекція.

 

Список літератури:

Основна:

1. Гавенко В.Л. та ін. Психіатрія і наркологія: підручник для студентів вищих мед. навч. закладів ІІІ – IV рівнів акредитації / В.Л.Гавенко, В.С.Бітенський, В.А.Абрамов та ін.; За ред. В.Л.Гавенка, В.С.Бітенського. – К. Здоров’я, 2006. – 512 с.

2. Сонник Г.Т., Напрєєнко О.К., Скрипнніков А.М. Психіатрія: підручник для студентів стоматологічних факультетів вищих мед. навч. закладів ІІІ – IV рівнів акредитації / Г.Т. Сонник, О.К. Напрєєнко, А.М. Скрипнніков. – К. Здоров’я, 2006. – 432 с.

3. Спіріна І.Д., Вітенко І.С., Лагутін В.А., Серебрицька О.В. Основи психологічного консультування в медичній практиці: Навчальний посібник. – Д., АРТ-ПРЕС, 2004. – 160с. ISBN 966-348-003-3

4. Международная классификация болезней (10–пересмотр): клинические описания и указания по диагностике / ВОЗ; пер. на рус. яз / под ред. Ю.Л. Нуллера, С.Ю. Циркина. – 2–е изд. – К.: Сфера, 2005.– 306 c.

5. Класифікація психічних і поведінкових розладів: Клінічний опис і вказівки по діагностиці. – 2-е вид. – К.: Сфера, 2005. – 308 с. – ISBN 966-8782-08-9.

Додаткова:

1. Гавенко В.Л. Основні органічні захворювання головного мозку: навч. посібник / В.Л. Гавенко, І.А. Григорова, Г.О. Самардакова (та ін.); за заг. ред. В.Л. Гавенка, І.А. Григорової. – Харків: НТУ «ХПІ», 2008. – 228 с. ISBN 978-966-593-674-9

2. Вітенко І.С. Чабан О.Є. Бусло О.О. Сімейна медицина: психологічні аспекти діагностики, профілактики і лікування хворих: Навчальний посібник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 186 с. ISBN 966-7364-96-8

3. Психотерапия: Учебник. 3-е изд. / Под ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб.: Питер, 2007. – 672 с. – (Серия «Национальная медицинская библиотека»). – ISBN 978-5-469-01672-4.

 

 

Автор: асистент Шорніков А.В.

 

 

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри психіатрії, загальної

та медичної психології

Завідувач кафедри, професор

 

Спіріна І.Д.______________

«___» _________20_ р.

 

МетодичнА РОЗРОБКА

для студентів

ДО практичного заняття

 

Навчальна дисципліна	ПСИХІАТРІЯ. НАРКОЛОГІЯ
Модуль №
Змістовий модуль №
Тема заняття	Посттравматичний стресовий розлад
Курс	IV
Спеціальність	Лікувальна справа, педіатрія, медико-профілактична справа

 

1. Актуальність теми:

Актуальність теми обумовлена тим, що ПТСР розвивається у 50-80% тих, хто переніс важкий стрес. Поширеність ПТСР серед населення коливається від 1% до 12% і досягає 30% серед населення, яке пережило стихійні лиха і катастрофи (McCauhey, 1994). Така варіативність, обумовлена як відсутністю єдиного чіткого підходу до визначення діагностичних критеріїв даного розладу, так і особливостями популяції і методів дослідження.

Конкретні цілі:

q Визначати етіологічні та патогенетичні фактори психогенних розладів

q Аналізувати вплив психічних факторів на хворого

q Визначати клінічні симптоми та синдроми при психогеніях

q Визначати профілактику посттравматичного стресового розладу

2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психічні стани, емоційно- вольова діяльність, стрес, стан фрустрації.
4.	Неврологія	Вплив неврологічних захворювань на розвиток та течію невротичних розладів.

Організація змісту навчального матеріалу.

1. Визначення поняття. Причини ПТСР.

2. Клінічні особливості: емоційна відчудженість, заціпеніння почуттів і уникнення стимулів, що могли б викликати спогади про травму. Вегетативні розлади.

3. Порушення соціального функціонування. Тенденції суїцидальні, до зловживання психоактивними речовинами.

4. Профілактика та лікування.

 

План і організаційна структура навчального заняття

№	Вид роботи	Час
1	Перевірка присутніх.	2 хв.
2	Вихідний тестовий (комп’ютерний) контроль знань. 10 тестів, оцінка Критерії: 75%-79% - 3, 80%-89% - 4, 90% і > - 5.	10 хв.
3	Усне опитування та розбір теми	30 хв.
4	Демонстрація методики обстеження хворих з ПТСР	18 хв.
5	Засвоєння студентами методик обстеження хворих з ПТСР	15 хв.
6	Підсумок та кінцева оцінка знань, завдання.	5 хв.
ВСЬОГО	80 хв.

За визначенням МКХ-10, ПТСР називається “відстрочена і/або затяжна реакція на стресову подію… (короткочасну або затяжну) виключно загрожуючого або катастрофічного характеру, яка в принципі може викликати дістрес практично у будь-якої людини”.

Термін “розлад” був використаний усвідомлено, оскільки це не хвороба в повному розумінні цього слова: по суті, це – нормальна реакція психіки на ненормальні обставини. На жаль, ці симптоми і поведінкові ознаки в більшості випадків викликають страждання і заважають особистісному функціонуванню потерпілих

 

Етіологія. Постійним етіологічним фактором, що викликає психічні порушення при стихійних лихах і катастрофах, є психічна травма, тим більш сильна, якщо лихо носить масовий характер, має велику руйнівну силу, наступає раптово (ефект неочікуваності, раптовості). В той же час психогенії при екстремальних ситуаціях нерідко бувають не єдиним шкідливим фактором: нерідко вони супроводжуються травмами головного і спинного мозку, травматичними токсикозами, опіками, пораненням, крововтратами.

 

Патогенез. При масових катастрофах і стихійних лихах патологічні зрушення відбуваються головним чином на системних рівнях. Завдяки цим функціонально-

динамічним зрушенням порушуються звичайні взаємовідношення кори і підкірки, першої і другої сигнальних систем. При екстремальних впливах ці зрушення досягають такої сили, що кора тимчасово втрачає свою звичайну регулюючо-синтезуючу роль.

В патогенезі психічних порушень, що виникають в екстремальних ситуаціях, поряд з іншими факторами велика роль належить ретикулярній формації або у вигляді патологічної активізації певних її систем (адренергічної), або, навпаки, патологічного блокування її неспецифічно-блокуючою імпульсацією. Разом із змінами у нервовій системі відбуваються і гуморальні зрушення, які є наслідкомстресу, що викликаний не тільки важкою психотравмуючої ситуацією, але й додатковимифакторами (сильний біль, важкі інтоксикації і т.д.).

Фактори, що потенціюють ризик розвитку ПТСР:

1. Психотравми.

Травма, що виникла раптово, з радикалом агресії та загрозою смерті (потенційним ризиком фізичного знищення).

Емоційна травма, що супроводжується інтенсивним напруженням.

2. Соціальні.

Війни, революції, природні та техногенні катастрофи, тероризм, на-сильництво та інші події або етапи загрозливого і катастрофічного характеру, що виходять за межі звичного людського досвіду - ці стреси патогенні для всіх учасників подій.

3. Етнокультуральні.

Осмислення проблеми життя та смерті, тяжкості гріха та ступеня вираженості покарання та інші екзистенціальні питання вирішують учасники історичної драми залежно від їх ментальності, релігійного та ідеологічного світогляду.

4. Психологічні.

Характерологічні особливості - емоційна нестійкість, підвищена тривожність, незрілість особистості. У дітей—астенічні риси характеру.

Моральна обстановка, що супроводжує стресову ситуацію. Сприяють формуванню ПТСР моральна травма і моральний шок, котрі виникають у разі втрати товариша, психологічні реакції у вигляді почуття провини перед загиблими, почуття провини за скоєне, крах колишніх ідеалів та уявлень про людей, світ та владу.

5. Особистісні та поведінкові розлади.

Акцентуації особистості. Порушення поведінки у дитинстві та низький рівень розвитку. Залежна поведінка.

6. Медичні фактори.

Наявність родичів із психічними розладами та алкоголізмом. Психічний розлад в анамнезі. Органічні захворювання ЦНС (травми черепа, нейроінфекції і т.п.).

Соматична патологія. Ослаблений організм (недоїдання, депривація сну тошо).

Наявність психотравм в анамнезі.

7. Демографічні фактори.

Діти, підлітки, люди похилого віку.

8. Ситуація після завершення психотравмувального епізоду.

Соціальне нехтування або відторгнення учасників бойовик дій, ліквідаторів тощо. Невизнання заслуг.