Наркоманія, викликана препаратами конопель (гашишизм) (F 12)

Після алкоголізму гашишизм — найбільш розповсюджений вид наркотизму у світі (за числом уражених осіб).

«Гашиш» — термін, прийнятий у європейській літературі, у країнах Америки частіше вживається для позначення цього ж наркотику слово маріхуана (від португ. mariguango). Наркотик у різних географічних областях і в етнічних групах називається по-різному: анаша, банг, гуаза, хурус, гун’я, черес, кафур. Смисл позначень на сленгу — трохи презирливе, нешанобливе ставлення до наркотику і стану, який він викликає.

Гашишизм розповсюджений в основному в місцях, де ростуть відповідні сорти конопель. У деяких південних державах гашишизмом уражені до 60% чоловіків у віці від 20 до 40 років.

Гашиш звичайно палять як чисту смолу (у кальянах, наргіле, джоза, килимах), так і в суміші з тютюном, жують (банг). Але іноді ковтають у пігулках, заварюють, як каву, додають до їжі, вживають у формі рідкого екстракту з пряностями, змішують з блекотою або дурманом.

Хронічне вживання маріхуани зв'язане з неблагополуччям у родині, поганою успішністю і прогулами занять у школі, з ранньою сексуальною активністю, застосуванням інших наркотичних засобів (у тому числі алкоголю, сигарет, стимулюючих препаратів, галюциногенів і седативних засобів). До інших факторів, що сприяють уживанню маріхуани, належать: самолікування при станах тривожності, депресії, широко розповсюджених серед різних вікових груп, незадоволеність життям, соціальна нерівність, невизнання суспільних норм поведінки.

Маріхуана дає стимулюючий, седативний і галюциногенний (у високих дозах) ефекти. Усі вони є дозозалежними. Найбільш виражені реакції спостерігаються з боку центральної нервової і серцево-судинної систем.

Наркотичний ефект гашишу представлений наступними особливостями.

Загальний вплив: релаксація/ейфорія, хронічні астенія й сонливість, хронічна нудота й блювота, головні болі, дратівливість.

Нервова система: порушення когнітивних здібностей, порушення складних рухових функцій, невиразна мова, порушення м'язової координації, збільшення часу реакції, ослаблення очних реакцій, розширення зіниць, порушення глибини зору і кольоросприйняття.

Психіка: рецидиви галюцинацій, марення, деперсоналізація, почуття тривоги, замішання, змінене сприйняття, емоційні розлади (депресія, почуття тривоги, афективна лабільність), напади паніки, особистісні зміни, суїцидні спроби, порушення пізнавальних здібностей (погіршення короткочасної пам'яті, порушення абстрактного мислення), деменція.

Серцево-судинна система: синусова тахікардія, підвищений систолічний тиск у положенні лежачи, знижений систолічний тиск у положенні стоячи.

Видимі слизуваті оболонки й порожнина рота: змінене фарбування язика, набряк язичка м'якого піднебіння, сухі слизуваті оболонки, гіперемія кон’юнктиви, сухість слизуватих порожнин рота і носоглотки, сухий непродуктивний кашель, хронічний фарингіт.

Дихальна система: заложеність носа, риніт, фарингіт, тяжкість перебігу астми, часті інфекції верхніх дихальних шляхів, хронічний бронхіт, хронічне обструктивне захворювання легень, рак легень.

Репродуктивна система: безплідність, дис- чи аменорея, порушення розвитку плоду, імпотенція, зниження лібідо і почуття статевого задоволення при еякуляції.

Соціальні наслідки: соціальна самоізоляція, зміна поглядів на свою роль у суспільстві, припинення занять спортом та іншої активної діяльності.

До багатьох ефектів канабіноїдів розвивається толерантність. Для збереження бажаної психічної реакції люди, що хронічно вживають маріхуану, збільшують дозу й частоту прийому. Деякі курці зі стажем повідомляють про більш виражені ефекти при меншій кількості інгаляцій. Це явище пояснюється повільним вивільненням накопиченого ТГК із жирової тканини поряд з більш ефективною технікою інгаляції речовини, яку застосовує досвідчений курець.

Маріхуана викликає фізичну залежність та синдром скасування. Синдром скасування особливо виражений у пацієнтів, що вживали маріхуану у високих дозах. Прояви синдрому скасування маріхуани: безсоння, нудота, міалгія («викручуючі», «виламуючі» болі у великих м'язах), почуття тривоги, нетерплячість, дратівливість, остуда, пітливість, діарея, фотофобія, жагуче бажання наркотику, депресія, потьмарення свідомості, схуднення, тремор кінцівок.

 

Кокаїнова наркоманія (F 14.2)

Кокаїн — алкалоїд, одержуваний з листя чагарника Erythroxylon coca, що виростає в Південній Америці. До 1914 р. кокаїн широко використовувався в медицині в якості місцевоанестезуючої речовини.

Кокаїн чинить збудливу дію на ЦНС, подібно до фенаміну. Виникають порушення, ейфорія, прагнення до діяльності, безсоння, при передозуванні — дратівливість, агресивність, імпульсивна сексуальна поведінка, нерідко виникають галюцинації. Відзначаються блідість обличчя, розширення зіниць, тахікардія, підвищення артеріального тиску, нежить і кашель. Ейфоризуючий ефект нетривалий: уже через 40-60 хв підвищення настрою зникає і може виникнути глибока депресія, що іноді стає причиною суїцидів.

Фізичні компоненти абстиненції не виражені і представлені почуттям стомлення і порушеннями сну. Однак психічна залежність від препарату надзвичайно виражена і часте розвивається після одноразового прийому. Кокаїн швидко руйнується в організмі, тому при частих прийомах у невеликих одноразових дозах загальна добова доза може виявитися дуже великою. Багаторазове повторне вживання кокаїну нерідко призводить до зниження толерантності, іноді до смерті від передозування.

Хронічна інтоксикація кокаїном часто призводить до формування маревних психозів, тактильного галюцинозу (почуття повзання комах під шкірою — симптом Маньяна), виникненню судомних нападів. Часто спостерігаються втрата апетиту й фізичне виснаження.

 

Зловживання стимуляторами нервової системи (F 15)

До стимуляторів відносять широке коло засобів, що викликають порушення ЦНС. Деякі з них здатні також викликати ейфорію і залежність (фенамін, ефедрон, перидрол, первитін, кофеїн та ін.). По багатьох параметрах стимулюючий ефект перерахованих вище препаратів подібний з дією кокаїну.

Ефедрон є саморобним препаратом і являє собою оброблений ефедрин. Уводиться переважно внутрівенно. Ефект нетривалий. У стані сп'яніння спостерігаються багатомовність і прагнення до одноманітної непродуктивної діяльності, зіниці розширені, підвищена чутливість до зовнішніх подразників. При значному передозуванні виникає порушення, що супроводжується вираженою тривогою, безсонням, галюцинаціями і минаючими маревними психозами, подібними із шизофренією. Такий стан може продовжуватися 3-4 год, змінюючись млявістю, слабістю, апатією, почуттям "розбитості» і тужливим настроєм. Наркотична залежність від ефедрону формується протягом 1-2 міс. Уживання стимуляторів звичайно має циклічний характер: у періоди прийому наркотику до 2-5 днів спостерігаються практично повна відсутність сну, апетиту, затримка сечовипускання, загальне фізичне виснаження. Потім на кілька днів настає перерва в його вживанні, коли розвиваються підвищена сонливість, апатія і депресія. Після цього наркоман знову повертається до вживання наркотику і т.д.

Виникаюча залежність від ефедрону може бути вкрай інтенсивною, частота прийомів препарату іноді досягає 10-15 разів на добу. Зовнішній вигляд хворих ефедроновою наркоманією досить характерний: очі запалі, з нездоровим блиском, шкірні покриви бліді, з сіруватим відтінком, значно знижена маса тіла.

 

Полінаркоманії (F 19)

Діагноз полінаркоманії встановлюється особам, які вживають кілька психотропних засобів з різних хімічних груп без явної переваги. Нерідко спостерігаються змішані форми наркоманії, коли хворий переходить на інший психоактивний препарат, тому що речовина, що приймається, не дає бажаного ефекту або відсутня можливість добути обраний препарат. Нерідко зміна наркотику, пошуки більш ефективної дози призводять до передозувань і важких соматичних ускладнень, що вимагають реанімаційної допомоги.