III. Загальнобіологічні методи лікування

IV. Психо-, трудо- реабіліційна терапія.

 

У психіатрії прийнято виділяти особливі види терапії в залежності від розв'язуваних завдань.

1. Терапія, що купірує, спрямована на швидке усунення гострих проявів психічних розладів (збудження, марення, галюцинації, і т.д.). З цією метою використовують парентеральне введення відносно великих доз психотропних засобів. Після копіювання загострення переходять на пероральний прийом тих же чи інших ліків.

2. Підтримуюча терапія застосовується після досягнення певного ефекту для його стабілізації та попередження рецидиву хвороби. В даному випадку використовують або зменшені дози або більш слабкі по дії препарати. Раптове припинення підтримуючої терапії зазвичай супроводжується погіршенням психічного стану, який настає не відразу, а через 2-3 тижні. Даний вид терапії може тривати протягом багатьох років. Щоб уникнути щоденного прийому медикаментів, практикують прийом препаратів пролонгованої дії (модитен-депо, піпортіл і т.д).

3. Коригуюча терапія спрямована на усунення побічних дій, які чинять деякі нейролептики. Для їх попередження застосовують, наприклад, такі антипаркінсонні засіби, як циклодол (паркопан).

 

Експертизу працездатності осіб з психічними розладами проводять лікарські консультативні комісії (ЛКК) психоневрологічних диспансерів, поліклінік, лікарень, центрів, клінік, інститутів, а також психіатричні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) при міських і обласних органах охорони здоров'я. Діяльність ЛКК і МСЕК регламентується відповідними нормативними актами.

Експертне рішення МСЕК не обмежується оцінкою втрати працездатності хворого, а ґрунтується на визначенні загального ступеня обмеження життєдіяльності за критеріями втрати чи зниження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, трудової діяльності.

Військово-лікарську експертизу забезпечують ЛКК психіатричних закладів за наказами органів охорони здоров'я. Експертизу призначають військово-лікарські комісії при військкоматах з метою визначення придатності до військової служби громадян, яких призивають на строкову військову службу. Придатність військовослужбовців за фахом визначають відповідні комісії військових формувань, якщо з'явився сумнів щодо стану психічного здоров'я або є скарги з боку осіб, котрі підлягають огляду чи призову.

Судово-психіатричну експертизу проводять судово-психіатричні експертні комісії чи судово-психіатричні експерти медичних або психіатричних установ, що підпорядковуються органам охорони здоров'я.

Головні завдання судово-психіатричної експертизи:

1. Визначення психічного стану і висновок щодо осудності осіб, котрих підозрюють, звинувачують або вони є підсудними, якщо в судово-слідчих органів виникають сумніви стосовно стану їхнього психічного здоров'я та здатності відповідати за власні дії і керувати своєю поведінкою.

2. Визначення психічного стану і дієздатності свідків, потерпілих, позивачів і відповідачів, коли у органів правосуддя чи слідства виникають сумніви щодо їхнього психічного здоров'я і здатності розуміти зміст своїх дій і вчинків.

Отже, поняття "осудність" включає два критерії:

• юридичний (неспроможність особи відповідати за власні дії і керувати своїми вчинками);

• медичний (наявність душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншої патології).

З огляду на це, неосудною визнається лише та особа, котра через психічні розлади не спроможна відповідати за свої дії і керувати ними. В усіх інших випадках особа вважається осудною і підлягає кримінальній відповідальності. Проте у разі визнання неосудності психічно хворої особи до неї судом застосовують заходи медичного характеру, тобто примусово лікують до одужання чи поліпшення стану психічного здоров'я з метою подальшого вирішення питання про відміну судом примусового лікування.

 

Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

5.1. Підготовчий етап.

Після перевірки присутніх студентів викладач підкреслює значення вивчення теми «Загальні принципи лікування та профілактики психічних захворювань і розладів» для подальшого засвоєння психіатрії і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Знайомить студентів з конкретними цілями та планом заняття. Викладач проводе письмовий вхідний контроль базових знань.

5.2. Основний етап заняття:

Викладач пояснює методи лікування психічних захворювань. Надалі викладач проводить із студентами усне опитування та розбір теми в навчальній кімнаті. Викладач проводить обстеження хворих з подальшим засвоєнням студентами цих методик.

Після відповідей на запитання студентів, викладач проводить вихідний контроль засвоєння знань (письмово) та практичних навичок з оцінкою кожного студента.

В кінці заняття викладач підводе підсумки заняття оголошує оцінку діяльності кожного студента і виставляє у журнал обліку відвідувань і успішності студентів та оголошує тему наступного практичного заняття.

5.3. Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом.

Доцільно коротко інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

6. Додатки:

1. Тести і ситуаційні завдання – збірник тестів і ситуаційних задач.

2. Контрольні питання:

1. Принципи та методи лікування психічних захворювань та розладів.

2. Принципи та методи соціально-трудової реабілітації психічно хворих та профілактики психічних захворювань.

3. Принципи та методи трудової, військової та судово-психіатричної експертизи.

4. Проблеми реадаптації і реабілітації психічно хворих.

 

Перелік практичних навичок та вмінь

4. Призначити один із адекватних стану хворого психотропних препаратів у дозах, відповідних до віку хворого.

 

Критерії оцінки:

75%-79% (задовільно) - (4 бал.),

80%-89% (добре) - (8 бал.),

90% і > (відмінно) - (12 бал.)

Кількість балів за тему: максимально – 12, мінімально – 4.

Джерела інформації.

Лекція.

 

Список літератури:

Основна:

11. Гавенко В.Л. та ін. Психіатрія і наркологія: підручник для студентів вищих мед. навч. закладів ІІІ – IV рівнів акредитації / В.Л.Гавенко, В.С.Бітенський, В.А.Абрамов та ін.; За ред. В.Л.Гавенка, В.С.Бітенського. – К. Здоров’я, 2006. – 512 с.

12. Сонник Г.Т., Напрєєнко О.К., Скрипнніков А.М. Психіатрія: підручник для студентів стоматологічних факультетів вищих мед. навч. закладів ІІІ – IV рівнів акредитації / Г.Т. Сонник, О.К. Напрєєнко, А.М. Скрипнніков. – К. Здоров’я, 2006. – 432 с.

13. Спіріна І.Д., Вітенко І.С., Лагутін В.А., Серебрицька О.В. Основи психологічного консультування в медичній практиці: Навчальний посібник. – Д., АРТ-ПРЕС, 2004. – 160с. ISBN 966-348-003-3

14. Международная классификация болезней (10–пересмотр): клинические описания и указания по диагностике / ВОЗ; пер. на рус. яз / под ред. Ю.Л. Нуллера, С.Ю. Циркина. – 2–е изд. – К.: Сфера, 2005.– 306 c.

15. Класифікація психічних і поведінкових розладів: Клінічний опис і вказівки по діагностиці. – 2-е вид. – К.: Сфера, 2005. – 308 с. – ISBN 966-8782-08-9.

Додаткова:

5. Гавенко В.Л. Основні органічні захворювання головного мозку: навч. посібник / В.Л. Гавенко, І.А. Григорова, Г.О. Самардакова (та ін.); за заг. ред. В.Л. Гавенка, І.А. Григорової. – Харків: НТУ «ХПІ», 2008. – 228 с. ISBN 978-966-593-674-9

6. Вітенко І.С. Чабан О.Є. Бусло О.О. Сімейна медицина: психологічні аспекти діагностики, профілактики і лікування хворих: Навчальний посібник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 186 с. ISBN 966-7364-96-8

7. Психотерапия: Учебник. 3-е изд. / Под ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб.: Питер, 2007. – 672 с. – (Серия «Национальная медицинская библиотека»). – ISBN 978-5-469-01672-4.

 

Автор: асистент Шорніков А.В.

 

 

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри психіатрії, загальної

та медичної психології

Завідувач кафедри, професор

 

Спіріна І.Д.______________

«___» _________20_ р.

 

МетодичнА РОЗРОБКА

для СТУДЕНТІВ

ДО практичного заняття

 

Навчальна дисципліна	ПСИХІАТРІЯ. НАРКОЛОГІЯ
Модуль №
Змістовий модуль №
Тема заняття	Порушення відчуттів та сприйняття
Курс	IV
Спеціальність	Лікувальна справа, педіатрія, медико-профілактична справа

 

1. Актуальність теми: Відчуття та сприймання – перші кроки до пізнання людиною самої себе та світу. Це складові частини процесу чуттєвого пізнання. Безпосередньо з відчуттям і сприйняттям пов’язане уявлення, яке є відтворенням у свідомості людини слідів до цього сприйнятих образів. У разі психотичних хвороб суб’єктивізм процесів відчуття та сприйняття робить для хворого неможливим розмежування нормального сприйняття й патологічних феноменів у певній сфері.

Конкретні цілі:

- Знати поняття про відчуття та сприймання та їх порушення.

- Засвоїти принципи класифікації порушень відчуттів.

- Засвоїти принципи класифікації порушень сприймання.

- Вміти визначати порушення відчуттів: гіперестезії, гіпестезії, анестезії, сенестопатії.

- Вміти визначати порушення сприймань: ілюзії, психосенсорні розлади, галюцинації.

2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Дисципліна	Знати
1.	Анатомія	Анатомія головного мозку
2.	Фізіологія	Фізіологія головного мозку
3.	Основи загальної психології	Психологія відчуттів та сприйняття.
4.	Патологічна анатомія	Патологія головного мозку, яка призводить до порушень відчуттів та сприймання.
5.	Неврологія	Етіологія і патогенез запальних, травматичних, судинних захворювань центральної нервової системи, патологічні синдроми порушень лікворної системи.