Класифікація фінансових результатів.

Схема №1

 

В бухгалтерському обліку чистий прибуток або збиток формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності.

Чистий прибуток включає в себе:

· Чистий дохід від реалізації продукції;

· Валовий прибуток або збиток;

· Фінансові результати від операційної діяльності;

· Фінансові результати від звичайної діяльності;

· Фінансові результати від надзвичайної діяльності;

· Чистий прибуток (збиток).

Структура Звіту про фінансові результати

 

Аналіз Звіту про фінансові результати підприємства

Другим за значенням для фінансового аналізу фінансовим звітом є Звіт про фінансові результати підприємства (в світовій практиці він має дещо іншу назву – Звіт про прибутки і збитки).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові результати та її розкриття у фінансовій звітності українських підприємств визначає П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”. Для складання Звіту про фінансові результати використовуються рахунки доходів і витрат.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів

Розділ І побудований згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності та функціями, що забезпечують послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Назва розділу II свідчить про те, що в ньому надається інформація про витрати в розрізі економічних елементів (не витрат на виробництво або витрат обігу, а лише операційних витрат).

ІІІ розділ “Розрахунок показників прибутковості акцій” заповнюється тільки акціонерними товариствами, прості акції яких вільно продаються і купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які знаходяться в процесі випуску таких акцій.

На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність отримувати прибуток. В зв’язку із цим розглянемо такий аспект діяльності підприємства, – як рентабельність, яка є якісним показником ефективності роботи підприємства.

Звичайно при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. При розрахунку цих показників використовуються:

чистий прибуток, що визначається як балансовий прибуток за вирахуванням платежів до бюджету;

чиста реалізація, що визначається як виручка від реалізації мінус ПДВ, акцизний збір та інші відрахування з доходу.

Розглянемо також деякі важливі показники рентабельності, що застосовуються в світовій практиці.

Коефіцієнт прибутковості (інше найменування цього показника – коефіцієнт “прибуток/продаж” (profit margin), норма чистого прибутку). Він показує, який чистий прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Розраховується за формулою:

Коефіцієнт прибутковості = Чистий прибуток / Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Наприклад, для підприємства «Скіф» коефіцієнт прибутковості в 2012 році склав 52500: 350000 = 0,15 (15 %). Це означає, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 15 коп. прибутку від кожної гривні продажу.

Зміну коефіцієнту прибутковості підприємства «Скіф» за два роки можна представити в табл. 1.

Таблиця 1

Коефіцієнт прибутковості	2011рік	2012 рік
Чистий прибуток / Чиста реалізація	51200 / 320000 = 0,16	52500 / 350000 = 0,15

З таблиці видно, що коефіцієнт прибутковості знизився з 16 % у 2011 році до 15 % в 2012 році.

Перш ніж розглянути другий коефіцієнт рентабельності – прибуток на активи, розглянемо такі показники, як коефіцієнт оборотності активів та окупність витрат.

Зміна коефіцієнта оборотності активів за два роки роботи підприємства «Скіф» подана в табл. 2

Таблиця 2

Коефіцієнт оборотності активів	2011рік	2012рік
Чиста реалізація / Середньорічна вартість активів	320000 / 150000 = 2,13	350000 / 188000 = = 1,86

Дані цієї таблиці свідчать про зниження оборотності активів підприємства «Скіф» в 2012році порівняно з 2011 роком, тобто про менш ефективне їх використання.

Прибуток на активи (інше найменування цього показника – коефіцієнт “прибуток/актив”). Він характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів:

Прибуток на активи = Чистий прибуток / [Активи на початок періоду (ряд. 080+260+270 гр. 3 ф. 1) + Активи на кінець періоду (ряд. 080+260+270 гр. 4 ф. 1)]: 2

Наприклад, для підприємства «Скіф» прибуток на активи в 2012 році склав 52500: 188000 = 0,28 (28 %). Тобто кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 28 коп.

Зміну прибутку на активи за два роки роботи підприємства «Скіф» можна подати в таблиці 3

Таблиця 3

Прибуток на активи (ROA)	2011рік	2012рік
Чистий прибуток / Середньорічна вартість активів	51200 / 150000 = = 0,34	52500 / 188000 = 0,28

 

Таблиця 4

Прибуток на активи (ROA)	2011рік	2012рік
Чистий прибуток / Середньорічна вартість активів	51200 / 150000 = = 0,34	52500 / 188000 = 0,28

 

З даних таблиці 4 видно, що на зниження прибутку на активи в 2012 році вплинуло як зменшення коефіцієнта прибутковості, так і зменшення оборотності активів.

Коефіцієнт прибуток на капітал характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу:

Рентабельність капіталу = Чистий прибуток / [Власний капітал на початок періоду + Власний капітал на кінець періоду]: 2

Наприклад, для підприємства «Скіф» прибуток на капітал за роками склав:

Таблиця 5

Прибуток на капітал (ROE)	2011рік	2012рік
Чистий прибуток / Власний капітал	51200 / 70000 = 0,73	52500 / 80000 = 0,65

 

 

Дані таблиці 5 свідчать про зниження коефіцієнта ROE, тобто про зменшення прибутковості капіталу в 2012 році порівняно з 2011 роком.

Для аналізу причин зміни коефіцієнта ROE доцільно застосовувати рівняння Дюпона. Наведемо це рівняння:

ROE = ROA х (Активи: Власний капітал).

У рівнянні Дюпона коефіцієнт ROE розкладений на такі складові: прибутковість активів і коефіцієнт фінансового важеля (фінансового левериджу), який обчислюється як співвідношення: Активи/Власний капітал.

Таблиця 6

Кореспонденція рахунків з обліку фінансових результатів, використання прибутку
Назва операції	Дебет	Кредит
Списані на фінансові результати діяльності:
- доход від реалізації (готової, товарів, робот, послуг)
-інший операційний доход
-доход від участі в капіталі
-інші фінансові доходи
-інші доходи
-надзвичайні доходи
Списані на фінансові результати витрати діяльності:
-собівартість реалізації(готової продукції, товарів, робот, послуг)
-адміністративні витрати
-витрати на збут
-інші витрати операційної діяльності
-фінансові втрати
-втрати від участі в капіталі
-інші втрати
-надзвичайні втрати
Відображено суму податку на прибуток
Списана в кінці року на фінансові результати сума податку на прибуток
Визначен та списан чистий фінансовий результат діяльності підприємства:
-у сумі отриманого пприбутку
-у сумі збитку
Відображено використання прибутку, отриманого підприємством:
-на збільшення статутного капіталу
-на створювання резервного капіталу
-нарахування дивидендів з акцій та іншим виплатам учасників
Списано в кінці року використаний прибуток на зменшення нерозподіленого прибутку
Списанонепокриті збитки:
- за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства
-за рахунок засобів резервного капіталу

Підприємства малого бізнесу можуть використовувати рахунок 80 та інші рахунки класу 8 замість рахунків класу 9; інші підприємства – як рахунок для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.

На дебеті рахунка 80 «Матеріальні витрати» відображають суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті – їх списання. Рахунок 80 має такі субрахунки:

· 801 «Витрати сировини й матеріалів»;

· 802 «Витрати купівельних напвфабрикатів та комплектуючих виробів»;

· 803 «Витрати палива й енергії»;

· 804 «Витрати тари і тарних матеріалів»;

· 805 «Витрати будівельних матеріалів»;

· 806 «Витрати запасних частин»;

· 807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення»;

· 808 «Витрати товарів»;

· 809 «Інші матеріальні витрати».

Бухгалтерські записи щодо відображення в обліку витрат на оплату праці мають наступний вигляд.

Бухгалтерські записи щодо відображення в обліку відрахувань на соціальні заходи мають наступний вигляд.

Таблиця 7

№ п/п	Найменування операції	Кореспонденція
Д-т	К-т
1.	Зроблено нарахування на заробітну плату органам пенсійного страхування.
2.	Зроблено нарахування на заробітну плату органам соціального страхування.
3.	Зроблено нарахування на заробітну плату органам соціального страхування на випадок безробіття.

 

Якщо до 1 січня 2000 року витрати торговельних підприємств обліковувались на одному синтетичному рахунку “Витрати обігу”, а деякі витрати та втрати торгівлі відображались на рахунку 80 “Прибутки і збитки”, то з 1 січня 2000 року всі витрати торговельного підприємства відображаються в обліку на наступних семи синтетичних рахунках:

92 "Адміністративні витрати",

93 "Витрати обігу",

94 "Інші операційні витрати",

95 "Фінансові витрати",

96 "Втрати від участі в капіталі",

97 "Інші витрати",

99 "Надзвичайні витрати".

Типові бухгалтерські проводки за рахунком 79 наведені в таблиці 8.

Таблиця 8 – Типові бухгалтерські проводки за рахунком 79 «Фінансові

результати»

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
Дебет	Кредит
	Списано собівартість реалізації	79 «Фінансові результати»	90 «Собівартість реалізації»
	Списано адміністративні витрати	79 «Фінансові результати»	92 «Адміністративні витрати»
	Списано податок на прибуток за даними бухгалтерського обліку	79 «Фінансові результати»	981 «Податки на прибуток від зви-чайної діяльності»
	Визначено фінансовий результат в кінці звітного періоду	79 «Фінансові результати»	44 «Нерозподілені прибутки (непо-криті збитки)»
	Визначено результат від реалізації	70 «Доход від реалізації»	79 «Фінансові результати»

 

Збиток звітного року записується за дебетом рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Дебетове сальдо за цим рахунком означає суму непокритого на даний момент збитку. Витрати, втрати і збитки, які обліковуються на цьому рахунку, а також суми податків з прибутку, які не перекривають прибуток, приєднуються до непокритих збитків.

Аналітичний облік до рахунку 44 “Нерозподілені прибутки” ведеться тільки за оборотками звітного року. На рахунку доцільно виділити такі аналітичні позиції:

- чистий прибуток звітного періоду;

- поточні витрати, втрати, які списані як використання прибутку у звітному періоді;

- відрахування до резервного фонду;

- дивіденди, які нараховані за звітні періоди;

- дивіденди, які нараховані за звітний період (авансом).

У кінці звітного періоду сальдо рахунку 731 списується на рахунок 441 “Прибуток нерозподілений” (таблиця 9).

Таблиця 9 - Формування і використання нерозподіленого прибутку

 

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
Дебет	Кредит
	Списання фінансового результату від основної діяльності до складу нерозподіленого прибутку	791 «Результат основної діяльності»	441 «Прибуток нерозподілений»
	Нараховано дивіденди власникам	443 «Прибуток використаний у звітному періоді»	671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»
	Нараховано податок з суми дивідендів	671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»	641 «Розрахунки за податками»
	Проведено відрахування до резервного капіталу	443 «Прибуток використаний у звітному періоді»	43 «Резервний капітал»

Приклад

Підприємство "Скіф" у жовтні 2003 року одержало доход від реалізації продукції в сумі 240000,00 грн. у т.ч. ПДВ. Собівартість реалізованої продукції склала 120000,00 грн. Протягом місяця підприємство понесло наступні витрати:

А) на утримування апарату управління - 24000,00 грн.;

Б) витрати, пов’язані з реалізацією продукції - 8000,00 грн.;

В) інші операційні витрати - 3000,00 грн.

Визначення фінансових результатів у бухгалтерському обліку підприємства «Скіф» відобразиться в такий спосіб (див. Таб. 10):

Таблиця 10

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік	Сума, грн.	Податковий облік
Дт	Кт	ВД	ВВ
	Одержаний доход від реалізації продукції.			240000,00	200000,00
	Відображаються податкові зобов’язання ПДВ			40000,00
	Доход, одержаний від реалізації продукції списується на рахунок 79 для визначення фінансових результатів діяльності			200000,00
	На рахунок фінансових результатів списується: а) собівартість реалізованої продукції;			120000,00
	б) адміністративні витрати;			24000,00
	в) витрати на збут;			8000,00
	г) інші операційні витрати.			3000,00
	Отриманий прибуток відноситься в порядку закриття субрахунку 791 на рахунок нерозподіленого прибутку			45000,00

Якщо підприємство не групує витрати по видах діяльності (не використовує рахунки 9 класу), а здійснює їхнє групування тільки за елементами витрат (використовує тільки 8 клас рахунків), то проводки по визначенню фінансових результатів діяльності підприємства будуть іншими.

Дане підприємство «Скіф» використовує в своєму обліку рахунки 7 і 9 класу.

Станом на 01.01.2014 року МПП «Скіф», за даними фінансової звітності, а також за результатами розрахунку фінансового результату, є прибутковим господарством.

 

Вимоги пожежної безпеки

Пожежна безпека – стан об’єкта, якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку».

Відповідно до положень Закону «Про пожежну безпеку» (статті 4 – 7) Правила пожежної безпеки в Україні є обов’язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об’єкти будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.

Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок (далі – ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.

Пожежні засоби поділяються на такі:

· пожежні автомобілі, пожежні машини;

· первинні засоби пожежогасіння (пожежний не механізований інвентар, інструмент, вогнегасники тощо);

· пожежну сигналізацію;

· установки автоматичного пожежогасіння.

Пожежні машини при значені для виготовлення вогнегасник речовин: газу, повітряно-механічної піни, аерозольних сумішей, порошків, снігоподібної маси. Вони можуть бути стаціонарними або пересувними.

Пожежні автомобілі використовують для ліквідації пожеж на значних відстанях від їх осередків. Широко використовуються автомобілі, устатковані пожежними машинами з використанням води. Ними переважно оснащені регіональні пожежні частини та пожежні частини великих підприємств.

Мотопомпа — це пожежна машина, призначена для створення великого струменя води під тиском, із забором її з водоймища. Мотопомпи бувають стаціонарні або пересувні.

Первинні засоби пожежогасіння:

· внутрішні крани з пожежними рукавами і стовбурами;

· вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові тощо;

· ящики з піском, бочки з водою;

· простирадла азбестові, повстяні, брезентові;

· ручний пожежний інструмент.

Вогнегасник — переносний чи пересувний пристрій для гасіння пожеж вогнегасною речовиною, яку він випускає після приведення його в дію. Як вогнегасний засіб у вогнегасниках використовують хімічну або повітряно-механічну піну, діоксин вуглецю (у рідкому стані), аерозольні сполуки й порошки, що містять бром.

Вогнегасники бувають:

· хімічні;

· пінні;

· повітряно-пінні;

· вуглекислотні;

· порошкові;

 

· хладонові.

Переносні вогнегасники використовують для ліквідації невеликих пожеж. Пересувні вогнегасники змонтовані на візку.

Рідинний вогнегасник — це вогнегасник, який заправляється чистою водою або водою з домішками.

Хімічний пінний вогнегасник — це вогнегасник, заряд якого складається з двох частин: кислотної та лужної.

Вогнегасник ВХП-10 має вигляд звареного сталевого корпусу, заповненого лужним розчином. У ньому встановлений поліетиленовий стакан з кислотною сполукою. При повороті ручки понад 1800 шток піднімається і відкриває горловину стакана. При перекиданні вогнегасника догори дном сполуки перемішуються, отримана піна з діоксином вуглецю викидається назовні через отвір виприскування. Перед використанням вогнегасника за допомогою голки слід проколоти мембрану і прочистити отвір виприскування. Довжина струменя — 6 м, термін дії — 60 с. Не можна застосовувати при гасінні електроустановок, що перебувають під напругою.

Повітряно-пінний вогнегасник — це вогнегасник, у якому використовується 5—6% - ний водяний розчин піноутворювача. Він застосовується для гасіння твердих речовин, крім речовин, що горять без доступу повітря.

Вуглекислотний вогнегасник — це прилад багаторазової дії з зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліотеках, архівах, лабораторіях, музеях, для електроустановок.

Вогнегасник ВВ-2

При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота викидається з балона, випаровується, сильно охолоджується і виходить назовні у вигляді снігу. Довжина струменя — 2—3 м, термін дії — ЗО—40 с. Застосовується в електроустановках, що перебувають під напругою. Щоб запобігти обмороженню, не можна доторкатися до розтруба оголеними частинами тіла. Перевіряють вуглекислотні вогнегасники зважуванням.

Порошковий вогнегасник— прилад, заряд якого — порошок, що до осередку пожежі подають стиснутим повітрям, що знаходиться у балончику під тиском 15 МПа, запобіжний клапан спрацьовує при тиску 0,8 МПа, термін гасіння — ЗО с. Такий вогнегасник застосовується для гасіння твердих матеріалів, лужних металів, електроустановок, приміщень лабораторій, складів.

Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння пожежі, який створює аерозольний струмінь, що складається з дрібнодисперсних крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники застосовують для гасіння пожеж, що виникають на електроустановках під напругою до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря речовин.

Принцип дії та застосування вогнегасників майже однакові, але є відмінності у приведенні їх у робочий стан. Тому біля кожного вогнегасника на видному місці вивішують стислу інструкцію щодо його застосовування.

Ручний пожежний інструмент — це інструмент для розкривання і розбирання конструкцій та проведення аварійно-рятувальних робіт під час гасіння пожежі. До нього належать: ломи, гаки, сокири, відра, ножиці для різання металу, арматури. Інструмент розміщують на видному і доступному місці на стендах та щитах.

Застосування пожежного інструмента, відповідних вогнегасників вивчають на вступному і наступних інструктажах на робочому місці.

Кожний працівник майстерні, лабораторії зобов'язаний знати і виконувати правила пожежної безпеки, не допускати дій, що можуть призвести до пожежі.

Учні, які працюють у майстерні, лабораторії, повинні пройти спеціальний протипожежний інструктаж щодо виконання заходів пожежної безпеки. Особи, які не пройшли такого інструктажу, до роботи не допускаються.

Класифікація фінансових результатів.

Існує досить багато класифікаційних критеріїв щодо фінансових результатів. Насамперед, відносно своєї величини фінансові результати розрізняться на позитивні фінансові результати (прибуток), нульовий фінансовий результат та негативний фінансовий результат (збиток).

Згідно з П (С) БО № 3 "Звіт про фінансові результати" фінансові результати класифікуються наступним чином:

· фінансові результати операційної діяльності;

· фінансові результати інвестиційної діяльності;

· фінансові результати фінансової діяльності;

· фінансові результати надзвичайних подій.

На даному підприємстві «Скіф» є фінансові результати від таких діяльностей:

- фінансові результати операційної діяльності;

- фінансові результати фінансової діяльності;

- фінансові результати надзвичайних подій.

Національними положеннями (стандартами), вищезазначені види діяльності визначаються наступним чином.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність визначається згідно з П(С)БО 3 як операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Визначаються фінансові результати шляхом визначення доходів та відповідних витрат підприємства.

До доходів і втрат належать:

Ø доходи від надання окремого майна в оренду;

Ø штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, визнані боржником або ті, за якими одержано рішення відповідних органів про їх стягнення (крім санкцій та пені за несвоєчасну оплату, яка підлягає внесенню до бюджету і позабюджетних та державних цільових фондів), а також суми відшкодування завданих збитків;

Ø доходи, одержані на території України та за її межами від пайової участі в діяльності інших підприємств, дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах та від інших доходних активів, які належать підприємству;

Ø доходи і втрати від переоцінки виробничих запасів готової продукції і товарів, крім випадків, коли вона прова диться за рішеннями уряду;

Ø доходи від надання комерційного кредиту;

Ø виручка від продажу іноземної валюти і витрати на її придбання;

Ø втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норму природних втрат у тому випадку, коли винуватці не встановлені або у стягненні з винуватців відмовлено судом, а також їх надлишки;

Ø витрати за анульованими виробничими замовленнями, а також витрати на виробництво, яке не дало продукції;

Ø витрати на утримання законсервованих виробни чих потужностей та об'єктів, крім витрат, які відшкодову ються за рахунок інших джерел;

Ø некомпенсовані винними збитки від простоїв з внутрішньовиробничих та зовнішніх причин, а також оплата працівникам часу вимушеного прогулу;

Ø збитки по операціях з тарою, крім скляної;

Ø судові витрати та арбітражні збори;

Ø суми кредиторської (між підприємствами недержав них форм власності) і дебіторської заборгованостей, по яких минув термін позовної давності;

Ø плата відповідно до законодавства за невиконання квот по створенню спеціалізованих робочих місць для інвалідів, за відмову в прийомі на роботу в межах встановленої квоти громадян, які потребують спеціального захисту, за порушення термінів інформації про звільнення працівників у зв'язку з реорганізацією, перепрофілюванням чи ліквідацією підприємства;

Ø прибутки і збитки по операціях минулих років, виявлені в цьому році;

Ø некомпенсовані збитки від стихійного лиха (зни щення і пошкодження виробничих запасів, готових виробів та інших матеріальних цінностей), збитки від зупинки виробниц тва та інші, включаючи витрати, пов'язані з попередженням чи ліквідацією його наслідків;

Ø некомпенсовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями;

Ø інші доходи і витрати на операції, безпосередньо не пов'язані з виробництвом та реалізацією (збутом) продукції (робіт, послуг).

До позареалізаційних доходів та збитків належать:

- курсові різниці по валютних рахунках і операціях в іноземній валюті;
- дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству;
- доходи, одержані від дольової участі у спільних підпри ємствах, від здачі майна в оренду;
- різного роду економічні санкції - штрафи, пені, неустойки;
- інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та її реалізацією, що збільшують або зменшують розмір прибутку.

Критерії визнання витрат. Ці критерії передбачають, що:

· Витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;

· Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

· Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;

· Витрати, які неможливо прямо прив’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

· Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту по фінансові результати:

· Платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

· Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

· Погашення одержаних позик;

· Інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;

· Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з П(С)БО.

Фінансові результати поділяються насамперед за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають: на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяль ність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції, розрахунки з постачальниками та замовниками, працівниками, податковими органами, банківськими установами тощо.

До звичайної діяльності підприємства належать також курсові різниці, списання знецінених запасів, переоцінка корот котермінових інвестицій, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства.

До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або регулярно і відрізня ються від звичайних операцій- Наприклад, стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо.
Втрати внаслідок таких подій надзвичайної діяльності враховуються під час розрахунку фінансових результатів.
Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на:

- операційну та іншу

- фінансову та інвестиційну.

«Звіт про фінансові результати» здійснюється в кілька етапів

Схема №1

 

В бухгалтерському обліку чистий прибуток або збиток формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності.

Чистий прибуток включає в себе:

· Чистий дохід від реалізації продукції;

· Валовий прибуток або збиток;

· Фінансові результати від операційної діяльності;

· Фінансові результати від звичайної діяльності;

· Фінансові результати від надзвичайної діяльності;

· Чистий прибуток (збиток).