Структура місцевих фінансових ресурсів

Функціонування фінансів господарських суб’єктів здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення поставлених економічних цілей.

Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати вищі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, безробіття, а в кінцевому підсумку — до соціально-економічної та політичної нестабільності.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їх впливу на кінцеві результати його діяльності.

Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (дохід, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб’єктами господарювання.

Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон’юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.

На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов’язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб’єктами господарювання.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до відшкодування виробничих витрат з отриманого доходу від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позикових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з’являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Управління фінансами включає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу доходу від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження коштів від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими мене­джерами.

У разі неперервності процесів товарообороту виникає потреба збільшення оборотних фондів для забезпечення самодостатності підприємства, щоб підвищити його фінансову стійкість.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб’єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов’язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — у вигляді чистого прибутку, а працівники — заробітну плату. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість подальшого збільшення прибутку.

В організаційній та управлінській роботі підприємств особливу роль відіграють фінансова діяльність та фінансова робота. Від них багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на розв’язування таких основних завдань:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства включає такі основні напрямки: як фінансове прогнозування та планування; аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності; оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування доходу є необхідним для розроблення плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку доходу великою мірою залежить також реальність величини запланованого прибутку.

Мета планування витрат — визначення можливості най-
економнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальним підґрунтям для зниження цін на неї, а відтак — прискорення оберотності оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв’язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, та результати аналізу складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний — у формі платіжного календаря.

Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.

Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

прогноз обсягів реалізації;

баланс грошових надходжень та витрат;

таблицю доходів та витрат;

прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

розрахунок точки беззбитковості.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть складати фінансовий план в будь-якій довільній формі, яку вони вважають для себе найбільш прийнятною.

Ураховуючи зміни в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, які відбуваються з введенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, може бути запропонована така форма і зміст поточного фінансового плану.

ПЛАН ДОХОДІВ І ВИТРАТ ГРОШОВИХ КОШТІВ на 200__ р.

Статті доходів і витрат	Рядок	Сума, тис. грн
І. НАДХОДЖЕННЯ
А. Від основної діяльності
1. Доходи від реалізації продукції, робіт, послуг
2. Інші операційні доходи
Підсумок по розділу А
Б. Від фінансових операцій
1. Доходи від участі в капіталі
2. Дивіденди і проценти одержані
3. Доходи від інших фінансових операцій
Підсумок по розділу Б
В. Від іншої звичайної діяльності
1. Доходи від реалізації фінансових інвестицій
2. Доходи від реалізації необоротних активів
3. Доходи від реалізації майнових комплексів
4. Іншої доходи від звичайної діяльності
Підсумок по розділу В
Г. Від надзвичайних подій
1. Відшкодування збитків від надзвичайних подій
2. Інші надзвичайні доходи
Підсумок по розділу Г
Усього надходжень
II. ВИТРАТИ
А. За основною діяльністю
1. Витрати на реалізовану готову продукцію, роботи, послуги
2. Адміністративні витрати
3. Витрати на збут
4. Інші операційні витрати
Підсумок по розділу А
Б. За фінансовими операціями
1. Витрати від участі в капіталі
2. Проценти за користування кредитами
3. Інші фінансові витрати
Підсумок по розділу Б
В. За іншою надзвичайною діяльністю
1. Витрати за реалізованими фінансовими інвестиціями
2. Витрати за реалізованими необоротними активами
3. Витрати за реалізованими майновими комплексами
Підсумок по розділу В
Г. За надзвичайними подіями
1. Витрати від стихійного лиха
2. Витрати від техногенних аварій
3. Інші надзвичайні витрати
Підсумок по розділу Г
Усього витрат
Фінансовий результат (ряд. 16 – ряд. 37)		+700
III. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК
Результат від основної діяльності (ряд. 3 – ряд. 21)		+600
Результат від фінансових операцій (ряд. 7 – ряд. 25)		+90
Результат від Іншої звичайної діяльності (ряд. 12 – ряд. 29)		+20
Результат від надзвичайних подій (ряд. 15 – ряд. 33)		–10

У плані доходів і витрат грошових коштів податок на додану вартість і акцизний збір не відображаються, оскільки вони вилучаються з виручки до утворення прибутку і тому не впливають на його величину.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розроблення проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.

Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може з’явитися брак або надлишок фінансових ресурсів.

Розбивка річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних І вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.

Розроблення фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

У процесі складання плану доходів та витрат необхідно перевірити взаємо-узгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору). Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з’являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою. Після визначення всіх статей плану доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу плану доходів та витрат. Сальдо всіх надходжень і всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо має місце негативний фінансовий результат (збиток), необхідно переглянути витрати в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів.

Отже, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув’язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.

За допомогою такої форми плану підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обґрунтованість їх витрачання за видами діяльності.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР ЗА 200__ р.

№, з/п	Статті	План	Факт	Відхилення
І. НАДХОДЖЕННЯ
	Доходи від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, від основної діяльності
	Доходи від реалізації основних фондів, нематеріальних активів непотрібних і зайвих залишків сировини і матеріалів
	Штрафи, пені та інші надходження від застосування економічних санкцій
	Надходження від реалізації цінних паперів і валюти
	Дивіденди, відсотки, прибуток від цінних паперів та депозитів
	Надходження від погашення дебіторської заборгованості покупців
	Кредити отримані
	Аванси, отримані від покупців, замовників
	Надходження орендної плати
	Отримана безповоротна фінансова допомога
	Цільові надходження
	Кошти, що надходять для формування статутного фонду
	Інші надходження
Усього надходжень
ІІ. ВИДАТКИ
	Платежі, пов’язані із задоволенням негайних потреб
	Заробітна плата і прирівняні до неї платежі
	Платежі в бюджет усього
У тому числі: акцизний збір податок на додану вартість податок на прибуток податок на землю податок із власників транспортних засобів інші податки і збори
	Внески у Пенсійний фонд
	Внески на обов’язкове соціальне страхування і страхування на випадок безробіття
	Інші відрахування в позабюджетні фонди
	Оплата за товарно-матеріальні цінності
	Оплата рахунків за отримані послуги підрядників за виконання капітальних робіт
	Погашення кредиторської заборгованості
	Погашення термінових позичок банку
	Погашення прострочених позичок банку
	Погашення довгострокових позичок банку
	Сплата відсотків за кредит
	Авансові платежі
	Орендна плата
	Платежі за векселями
	Виплата дивідендів
	Інші видатки
Усього видатків
Перевищення надходжень над видатками
Перевищення видатків над надходженнями
Залишок коштів на початок місяця (кварталу)
Залишок коштів на кінець місяця (кварталу)

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їхніх джерел та напрямків використання, тобто показано увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складання платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з’ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливу роль в оперативній фінансовій роботі підприємства відіграє своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований щоденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб’єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі; платежі із соціального страхування; з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів посідає вагоме місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв’язків з іншими господарськими суб’єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб’єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи; оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства, а тому він є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану — плану доходів і витрат підприємства.

 

Схема 5.4. Структура місцевих фінансових ресурсів

^[1] Термін «фінанси» походить від латинського «finis», тобто кінець. У середньовіччі це слово вживали для позначення строку сплати, а потім і для визначення документів, що свідчили про погашення боргу, якими завершувалась угода. Пізніше терміном «фінанси» стали позначати будь-який примусовий платіж на користь держави.

Існує й інша точка зору, згідно з якою авторство терміна «фінанси» належить французькому вченому Ж. Бодену, який у 1577 р. опублікував свою працю «Шість книг про республіку». Із старофранцузької мови «finer» (платити, оплачувати) цей термін перей­шов в усі мови світу.

^[2] Озеров Й. Х. Основы финансовой науки. — М.: /Б. И./, 1917. — С. 42.

^[3] Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресс, 1973.

^[4] Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. — М., 1992. — Ч. ІІ. — С. 390.

^[5] Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994. — С. 12.

^[6] Финансы: Учебник для вузов / Под ред. М. В. Романовского, О. В. Врублевской, Б. М. Сабанти. — М.: Перспектива, 2001. — С. 279.

^[7] Слід зазначити, що 1 грн, спрямована на дострокове погашення державного боргу протягом 2001—2002 рр., може забезпечити до 4 грн економії ресурсів у наступні чотири роки та до 11 грн за період до 2010 р.

 

 

Книга: ФІНАНСИ. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / О. Р. Романенко, С. Я. Огород­ник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова.

ЗМІСТ

1.	ФІНАНСИ. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / О. Р. Романенко, С. Я. Огород­ник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова.
2.	ВСТУП
3.	ТИПОВА ПРОГРАМА КУРСУ
4.	Тема 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ І РОЛЬ
5.	Тема 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА
6.	Тема 3. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ
7.	Тема 4. ФІНАНСИ ГОСПОДАРСЬКИХ СУБ’ЄКТІВ
8.	Тема 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ
9.	Тема 6. ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА
10.	Тема 7. БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА
11.	Тема 8. ДОХОДИ І ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
12.	Тема 9. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ
13.	Тема 10. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ
14.	Тема 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ
15.	Тема 12. СТРАХУВАННЯ І СТРАХОВИЙ РИНОК
16.	Тема 13. ФІНАНСОВИЙ РИНОК
17.	Тема 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ
18.	2.2. Термінологічний словник
19.	2.3. Плани семінарських занять
20.	2.4. Запитання для перевірки знань з тем курсу
21.	ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
22.	3.1. Питання для дискусій
23.	3.2. Тематика рефератів
24.	3.3. Підготовка міні-лекцій з проблемних питань
25.	3.4. Складання комплексного (або тематичного) фінансового кросворду
26.	3.5. Складання тематичних тестів
27.	ТЕМАТИКА КУРСОВИХ ТА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ 4.1. Тематика курсових робіт
28.	4.2. Методичні вказівки з написання курсової роботи
29.	4.3. Тематика контрольних робіт і методичні вказівки щодо їх виконання
30.	ПОТОЧНИЙ І ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 5.1. Організація поточного контролю (для студентів денної і вечірньої форм навчання)
31.	5.2. Питання для поточного контролю
32.	5.3. Порядок проведення семестрових іспитів та критерії оцінювання знань студентів
33.	5.4. Питання для підготовки до іспиту
34.	РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА