Правило ромба конкурентних переваг та індустріальні кластери Майкла Портера

 

Діяльність компаній відбувається в заданих територіальних межах - у великому місті, у регіоні (штаті, землі, графстві), у країні. Майкл Портер запропонував метод виміру конкурентного середовища - правило ромба конкурентних переваг території (країни, штату). Ромб має чотири вісі, кожна з яких дозволяє виміряти один із наступних атрибутів, рис. 2.4.

• Умови для чинників виробництва. Визначається позиція країни (регіону, міста) у таких чинниках виробництва, як наявність кваліфікованої робочої сили або інфраструктури, необхідних для ведення конкурентної боротьби в даній галузі.

· Стан попиту. Велике значення для галузевого продукту або послуг має характер попиту на внутрішньому ринку.

· Споріднені й підтримуючі галузі - стан кластера. Наявність або відсутність на даній території галузей-постачальників або інших супутніх галузей, кластерів, конкурентоспроможних на міжнародному рівні.

• Стійка стратегія, структура й суперництво - місцева (внутрішня) конкуренція. Умови створення, організації і управління компаніями, що існують в даній країні, регіоні, а також характер внутрішньої конкуренції.

 

 

 

 

Рис. 2.4. Ромб конкурентн их переваг.

Ці чинники обумовлюють виникнення середовища, у якому компанії зароджуються і навчаються конкурувати. Найголовніше, ці чинники можуть забезпечити конкурентну перевагу компаній, що діють на цій території за рахунок комплексного використання ресурсів і сильного конкурентного середовища. На рис.2.4. наведений ромб конкурентних переваг.

1. Умови для чинників виробництва. Відповідно до класичної економічної теорії чинники виробництва - праця, земля, природні ресурси, капітал, інфраструктура - визначають потоки товарообігу. У складних галузях, що складають основу кожної розвиненої економіки, країна, регіон не успадковує, а створює найістотніші чинники виробництва - такі як кваліфікована робоча сила або науково-технічна база виробництва.

Набір чинників виявляється менш значимим, ніж швидкість їх створення й відновлення. Найважливішими є спеціалізовані чинники виробництва, які потребують постійних і значних інвестицій. Базові чинники, такі як трудові ресурси або місцеві природні ресурси, не забезпечують переваги в наукомістких галузях промисловості.

Конкурентні переваги є результатом присутності інститутів світового рівня, які спочатку створюють спеціалізовані чинники, а потім постійно працюють над їхнім відновленням. Наприклад, Данія має дві лікарні, що спеціалізуються на дослідженні й лікуванні діабету - і є світовим лідером в експорті інсуліну.

Окремі недоліки у більшості базових чинників можуть спонукати компанію до інновацій і оновлення.

2. Стан попиту. Внутрішній ринок впливає на створення конкурентних переваг країни й регіону, оскільки тут формується те, як компанії розуміють і трактують потреби покупців, і як вони на них реагують.

Конкурентні переваги створюються в тих галузях, де внутрішній попит забезпечує компаніям більш ясне або більш раннє уявлення про виникнення потреб покупців, і в яких вимогливі покупці здійснюють тиск на компанії, що змушує останні впроваджувати інновації швидше і, таким чином, одержувати більш витончені конкурентні переваги, ніж іноземні конкуренти.

Важливішою за простий набір сегментів ринку виявляється сутність покупців, їх інноваційна активність. Місцеві компанії одержують конкурентну перевагу, якщо покупці усередині територіального ринку є найрозвиненішими, найвимогливішими споживачами пропонованого товару або послуги. Звідси прогресивне бачення компанією потреб і потяг до нововведень.

3. Споріднені й підтримуючі галузі - стан кластера. Наявність споріднених і підтримуючих галузей у даному регіоні або країні - це характеристика території як кластера. Конкурентоспроможні в міжнародних масштабах внутрішні постачальники створюють переваги для своїх наступників кількома способами. По-перше, вони забезпечують найефективніші з огляду на витрати чинники виробництва. По-друге, кластер дає можливість забезпечувати інновації та модернізації на основі тісних ділових взаємозв'язків. По-третє, у кластері забезпечується безперервний обмін ідеями та інноваціями.

Кластер (промислова група) - це група географічно близьких, взаємозалежних компаній і пов'язаних із ними організацій, що діють у певній сфері діяльності і характеризуються спільністю і взаємодоповненням одне одного. Призначення кластерів - забезпечувати, по можливості, створення цілісного продукту і відповідного конкурентного середовища. [64, с. 207].

Географічні масштаби кластерів - від одного міста до регіону (штату), країни і навіть групи країн. Кластери набувають різних форм, але в більшості випадків включають наступні компанії, фірми й організації:

· компанії готового продукту, або сервісні компанії;

· постачальників спеціалізованих чинників виробництва, компонентів, машин, а також сервісних послуг;

· фірми в супутніх галузях;

· фірми, що працюють у низових галузях (тобто з каналами збуту або споживачами);

· виробники супутніх продуктів;

· спеціалізовані провайдери інфраструктури;

· урядові та інші організації, що забезпечують спеціальне навчання, освіту, надходження інформації, проведення досліджень, надання технічної підтримки (такі як університети, структури для підвищення кваліфікації тощо);

· агентства, що встановлюють стандарти;

· торговельні асоціації та інші структури приватного сектору, що підтримують членів кластера.

Кластери впливають на конкурентну боротьбу трьома способами:

· по-перше, за допомогою підвищення продуктивності фірм, що входять до їх складу, і галузей, у яких вони працюють;

· по-друге, за допомогою підвищення здатності до інновацій (підвищення інноваційної активності), і, таким чином, до підвищення продуктивності;

· по-третє, за допомогою стимулювання нових бізнесів, що підтримують інновації й розширюють межі кластера.

4. Стійка стратегія, структура і суперництво - стан місцевої (внутрішньої) конкуренції. Діловий контекст в країні й у регіоні істотно впливає на те, як компанії будуть створюватися, функціонувати й управлятися, а також визначає характер місцевої (внутрішньої) конкуренції.

Для конкурентних переваг суттєвою є також особистісна мотивація до праці і підвищення професійних навичок. Цілі державних і регіональних структур та ті цінності, які пропонуються окремим громадянам і компаніям, а також престиж, яким держава оточує певні галузі промисловості, надають імпульс руху капіталу й людських ресурсів, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на конкурентоспроможність галузей промисловості. Наявність сильних місцевих конкурентів являє собою останній і дуже потужний стимул до підтримки конкурентних переваг.

Отже, кластер можна визначити як систему взаємозалежних фірм і організацій, значимість яких як цілого перевищує просту суму складових, як джерело територіального синергетичного ефекту, що має географічний характер