Міністерство аграрної політики і продовольства України

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Подільський державний аграрно-технічний університет

Навчально-науковий інститут агротехнологій і природокористування

 

                                                           Кафедра землеустрою і

                                                               кадастру

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

З дисципліни

«ЗЕМЛЕВПОРЯДНЕ ПРОЕКТУВАННЯ»

для студентів за напрямом підготовки

 «Геодезія, картографія та землеустрій».

Кам’янець-Подільський,  2013р.

Укладачі: асистент Погорецька Н.М.

Рецензент:

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри «Землеустрою і кадастру»

Протокол №_____ від «____________» 2013р.

Розглянуто і схвалено методичною комісією ННІАП

Протокол №_____ від «____________» 2013р.

Розглянуто і рекомендовано до друку методичною Радою Університету

Протокол №_____ від «____________» 2013р

 

ВСТУП

План

Основні напрями економічного та соціального розвитку України

Значення раціонального використання земель та екологобезпечної системи землекористування.

Стан землекористування в Україні.

Роль землестрою щодо територіальної організації виробництва і раціонального використання земель.

Склад і співвідношення земельних угідь в Україні

Угіддя	Тис. га	%
1. Сільськогосподарські угіддя	41625,8	69,0
2. Лісовкриті площі	10570,1	1,5
3. Забудовані землі	2489,0	4,1
4. Відкриті заболочені землі	978,0	1,6
5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом	1032,8	1,7
6. Інші землі	1236,6	4,0
7. Води	2422,5	4,0
Всього	60354,8	100,0

Структура земельного фонду за основними землекористувачами та власниками землі показана в таблиці 2.

Таблиця 2

Землевласники та землекористувачі	Тис. га	%
1. Сільськогосподарські підприємства	17787,2	29,7
2. Громадяни	20192,6	33,5
3. Заклади, установи, організації; промислові та інші підприємства; підприємства, організації транспорту, зв’язку, навчальні заклади та ін.	2380,8	4,0
4.Лісогосподарські підприємства	8582,5	14,2
5. Землі запасу та землі, не надані у власність та користування в межах населених пунктів	10567,3	17,2
6. Інші землекористувачі	844,4	1,4
Всього	60354,8	100,0

Нині площа сільськогосподарських угідь в Україні складає 41,6 млн га, зокрема ріллі – 33,3 млн га. У розрахунку на одного жителя в Україні припадає 0,81 га сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі – 0,64 га, тоді як у середньому в Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 га. Однак ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у Європі.

    Україна серед країн світу має найбільшу освоєність земель – 70,4 %. У більшості країн Європи сільськогосподарські угіддя займають 50-60%, в США - 45,8%.

    Всі землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій (ст. 19 ЗКУ). Розподіл за категоріями подано у таблиці 3.

Таблиця 3

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗЕМЛЕВПОРЯДНОГО ПРОЕКТУВАННЯ. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЗЕМЛЕУСТРІЙ

Тема 1. Методологічні основи землевпорядного проектування

План

Поняття про проектування.

Землевпорядний проект як основа створення нових форм організації території.

Предмет землевпорядного проектування.

Тема 2. Методика і технологія землевпорядного проектування

План

1. Види технологій землевпорядного проектування

2. Документація із землеустрою.

3. Стадійність землевпорядного проектування

Методика розробки проекту.

Література: А. М. Третяк Землевпорядне проектування: теоретичні основи і територіальний землеустрій.- К.:Вища освіта,2006, с.65...94, Одарюк Т. С., Русіна Н. Г., Басенюк Т. І. Землевпорядне проектування: Навчальний посібник – К.: Аграрна освіта, 2010.- с. 26…34.

 

1. Послідовність дій, що охоплює сукупність методів (способів, алгоритмів, програм) практичного розв'язання конкретних завдань проекту, називають методикою проектування.

    На відміну від методики, технологія проектування – це процес, який

містить сукупність виробничих операцій за рішенням проектних завдань. Він ґрунтується не тільки на методиці проектування, а й на конкретних діях з технічними вимірювальними й обчислювальними засобами тієї чи іншої організації робіт.

Застосовують три основні технології землевпорядного проектування: традиційну,   комплексну і автоматизовану.

Традиційна технологія ґрунтується на вирішенні проектних завдань методом послідовних наближень, від і часткового й у зворотному напрямку.

Основою комплексної технології є сполучення традиційних методів проектування з використанням для розв'язання окремих землевпорядних завдань математичного моделювання й економіко-математичних методів та ЕОМ. Ця технологія передбачає вирішення завдань і дає можливість визначати такі показники проекту:

·  площу трансформації, меліорації і поліпшення угідь;

· типи, види, кількість, розміри і розміщення сівозмін;

· склад  і структуру протиерозійних заходів (площі, на яких проводяться заходи, розміщення лісосмуг, і гідротехнічних споруд);

·  координати або розміщення виробничих центрів, тваринницьких ферм.

Автоматизована технологія - процес одержання цілком закінчених землевпорядних рішень за заздалегідь заданими програмами, який здійснюється з використанням автоматизованого робочого місця землевпорядника-проектувальника. Для цього потрібно спеціальне технічне, програмне й інформаційне забезпечення.

 Технічне забезпечення передбачає комп'ютер з великою ємністю оперативної пам'яті, набір периферійних пристроїв. До такого набору обов'язково повинні входити дигітайзер (пристрій, який дає змогу  одержувати координати будь-якого зображення і вводити їх в  пам'ять комп'ютера), а також плотер, графопобудовник чи принтер, здатні виводити на папір графічне зображення в потрібному масштабі,  із заданою точністю й у кольорі.

Програмне забезпечення складається з пакета (набору) стандартних і прикладних програм, за допомогою яких виконують досить складні операції з числами і зображенням. Наприклад, можна розділити ділянку на кілька частин і автоматично обчислити їх площу, координати поворотних пунктів. Можна також розмістити сівозміни на ділянках різної ґрунтової родючості, визначивши при цьому в автоматизованому режимі (без участі проектувальника) структуру посівних площ, урожайність сільськогосподарських культур, обсяги виробництва продукції рільництва, виробничі витрати тощо.

Інформаційне забезпечення дає можливість ввести в землевпорядне завдання конкретні дані і нормативи. Вони містять вихідну і планову інформацію про об'єкт у вигляді цифрових моделей місцевості (які характеризують топографічну ситуацію, родючість грунтів, культуртехнічний стан земель, ступінь еродованості і зволоження), кількісних характеристик сучасного стану і результативності ви­робництва, контрольних показників розвитку.

 

2. В землевпорядних проектах вирішують різні завдання, різний ступінь деталізації розробок, різне правове значення проектних рішень, що і зумовлює необхідність розробок багатьох видів землевпорядної документації.

Документація із землеустрою - затверджені в установле­ному порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

 

Документація із землеустрою

 

· загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; · схеми (передпроектні або прогнозні розробки); · проекти; · робочі проекти; · технічна документація; · тематичні карти та атласи

 

 

Для забезпечення оптимального розподілу земель між галузями виробництва, а також для максимального збереження земель сільськогосподарського призначення розроблюються загальнодержавні та регіональні програми використання та охорони земель. Розроблені й затверджені загальнодержавні й регіональні програми використання та охорони земель стають правовою основою для проведення уповноваженими органами відповідних програмних заходів.

Загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель визначають склад та обсяги першочергових і перспективних заходів з використання та охорони земель, а також обсяги та джерела ресурсного забезпечення їх реалізації. Здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, і господарському рівнях - це новий різновид землевпорядних робіт. Зазначені програми містять прогнозні розробки з питань раціональної організації території, підвищення родючості грунтів, захисту земель від ерозії ґрунтів тощо.

 Вузлові питання вирішуються у схемах в загальних рисах. Схеми не містять детальних розрахунків і не дають точного просторового положення тих чи інших елементів облаштування території.

Схема - це такий проектнии документ, якии не дозволяє зразу ж після затвердження здійснити в натурі запроектовану модель. Для реалізації спроектованої моделі необхідні додаткові конкретні розробки на землекористування або окрему земельну ділянку (проект або робочий проект), оскільки належать до стадії прогнозних розробок. Схема розробляється, як правило, на віддалену перспективу 15-20 років. За останнє десятиліття в практиці виконувались такі схеми:

· генеральна схема використання і охорони земельних ресурсів (країни в цілому);

· обласні схеми використання земельних ресурсів;

· схеми землеустроюадміністративного району;

· схема протиерозійних заходів (яружно-балочних систем, окремих районів);

· генеральні схеми розвитку мережі внутрігосподарських доріг в адміністративному районі;

· схеми використання порушених земель;

· регіональні програми захисту земель від водної, вітрової ерозії і деградації грунтів;

· схеми районного планування (адміністративного району) та інші.

Зміст схеми визначається поставленим завданням, величин об'єкта.

Землеустрій відрізняється великими різновидностями проектів. Їх зміст і методика визначається видами, різновидностями та формами землеустрою залежно від поставленого завдання міжгосподарського або галузевого масштабу, просторових умов впорядкування.

Проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів використання та охорони земель, які передбачається здійснити  протягом 5-10 і більше років.

На сучасному етапі розробляються:

· проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

· проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

· проекти землеустрою щодо формування земель комунальної  власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;

· проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

· проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

· проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне  обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

· проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів.

   Робочий проект землеустрою- сукупність нормативно-правових, економічних і технічних документів з використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити  протягом 2-3 років.

Існують робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращення сільськогосподарських земель, підвищення родючості грутів.

Встановлення меж земельної ділянки здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

 Технічна документація поділяється на:

• технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

• технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Для відображення властивостей землі використовують спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Як зазначалося, документація із землеустрою складається із графічної та текстової частин.

Графічна частина проекту охоплює проектний план, робочі креслення,  перенесення проекту в натуру, карти, схеми, графіки, рису­нки, а також діаграми, що враховують фактичний стан території об'єкта, ґрунтові, геоботанічні, земельно-оціночні, агроекологічні та інші картограми, карти і плани, які використовують при проектуванні.

Текстова частина проекту містить завдання на проектування, розрахунково-пояснювальну записку, матеріали техніко-економічного (агроекономічного) обґрунтування проекту, відомості площ угідь (проектну експлікацію), кошторисно-фінансові розрахунки, матеріали експертизи, розгляду і затвердження проекту.

Графічна і текстова частини проекту утворюють проектно-кошторисну документацію (проектну документацію).

3. Складання і економічне обґрунтування проекту є стадією землевпорядного процесу і ведеться за визначеною системою - від загального до окремого, від попередніх розробок до більш точних.

Кожен вид землевпорядних проектів характеризується індивідуальними стадіями проектних робіт. Так, при складанні схем, програм або прогнозних розробок проектні роботи виконуються в такій послідовності:

1. Підготовчі роботи для складання схем, програм, прогнозних розробок (при потребі виконуються землевпорядні вишукування в повному обсязі);

2. Розробка проектних рішень і пропозицій;

3. Техніко-економічне обґрунтування проектних рішень;

4. Розгляд, погодження і затвердження схем, програм у відповідних інстанціях;

5. Виготовлення проектної документації.

При межуванні земель і внутрігосподарському землеустрої проектування здійснюється таким чином:

1. Землевпорядні вишукування дня складання проекту;

2. Розробка ескізного проекту;

3. Розробка технічного проекту;

4. Техніко-економічне обгрунтування проектних рішень;

5. Розгляд, погодження і затвердження проекту у відповідних інстанціях;

6. Перенесення проекту в натуру і виготовлення проектної документації (для проектів межування земель - виготовлення документів, які посвідчують право власності або користування землею);

7. Авторський нагляд за освоєнням проекту.

4. Методика розробки проекту землеустрою визначає послідовність дій (стадій) та охоплює сукупність методів проектування об’єктів землеустрою.

Методика розробки проектів розроблюється відповідно до стадій процесу землевпорядного проектування. Стадії, етапи методика розробки проекту показано на рис. 1.2 “Логічна схема процесу землевпорядного проектування"’.

Контрольні питання

1. Вкажіть основні технології землевпорядного проектування.

2. Вкажіть значення загальнодержавних і регіональних програм.

3. В чому сутність схем землеустрою?

4. Вкажіть основні види землевпорядних проектів.

5. Назвіть етапи процесу землевпорядного проектування.

План

План

1. Склад і зміст проектів (схем) землевпорядкування території сільських і селищних рад.

2. Складання проектів створення сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань.

3. Особливості проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського та фермерських господарств, садівницьких товариств, городництва та для сінокосу й випасання худоби, тим, що ці землі громадяни отримують безоплатно

Література: А. М. Третяк Землевпорядне проектування: теоретичні основи і територіальний землеустрій.- К.:Вища освіта,2006, с.246..258,    Одарюк Т. С., Русіна Н. Г., Басенюк Т. І. Землевпорядне проектування: Навчальний посібник – К.: Аграрна освіта, 2010.- с. 42…50.

 

1. Формування території сільських селищних рад і встановлення їх меж є необхідністю, що регулюється Земельним Кодексом України і проводиться з

метою створення територіальних умов для самостійного вирішення сільськими, селищними радами та їх органами усіх питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, що проживає на цих територіях на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.

Межі території сільських, селищних і міських рад устано­влюються одночасно в межах усієї області або адміністративного райо­ну, у адміністративному підпорядкуванні яких є рада.

Межування району на території сільських, селищних і міських рад проводиться, як правило, по межах землеволодінь і землекористувань та чітко виражених контурах або існуючих урочищах. Межа території сільської, селищної або міської ради визначається з  використанням техніко-економічного обгрунтування розвитку сіл, селиш, міст. Територія сільської, селищної або міської ради формується із земель усіх без винятку землеволодінь і землекористувань. До її складу входять землі всіх категорій, незалежно від їх цільового призначення (рис. 2.1.).

 

Опис меж:

Від А до Б територія Новопетликівської  сільської ради;

Від Б до В територія Бариської сільської ради;

Від В до Г територія Теребовлянського району;

Від Г до А територія Заривинської сільської ради.

 

Рис. 2.1. Проект формування території Добропільської сільської ради

Проекти формування меж міст погоджують обласні ради, обласні державні адміністрації і затверджує Верховна Рада України. Проект формування меж території сільських і селищних рад по­годжують районні державні адміністрації, районні ради і затверджує обласна рада.

Роботи, пов'язані з формуванням меж території сільських, сели­щних і міських рад, виконують у такому порядку:

· підготовчі роботи;

· розроблення схем формування території сільських, селищних і міських рад у межах адміністративних районів;

· розроблення проектів формування меж території сільських,   се­лищних і міських рад;

· погодження та затвердження проектів формування меж;

· виготовлення проектної документації;

· перенесення проектів у натуру (на місцевість).

 

2. Землеволодіння і землекористування сільськогосподарських підприємств (організацій) перебувають у постійному русі. Змінюються їхні межі, кількість, площі, місце розташування, форми власності й господарювання. Підприємства створюються нові або реорганізу­ються, у результаті земельного обігу їхні розміри збільшуються або зменшутоться. Будь-які зміни, пов'язані зі створенням нових або впорядкуванням існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств, проводять на основі проектів територіального землеустрою. Нові землеволодіння і землекористу­вання сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств створювалися на використовуваних і наданих у процесі ринкового обігу землях.

До земельних масивів, на яких організовують землеволодіння і землекористування нових господарств, висувають такі вимоги:

· вони мають бути добре вивченими й обстеженими;

· не повинні спричинювати спорів при вилученні й наданні або здійсненні інших ринкових операцій;

· мають бути досить великими за площею, правильної конфігу­рації, з необхідним складом земельних угідь;

· придатними для виробництва сільськогосподарської продукції і розміщення населених пунктів, садиб, проживання селянських родин (за будівельно-планувальними, санітарно-гігієнічними вимогами, умовами водопостачання, транспортної доступності);

· зручними за місцем розташування - мати зручний зв'язок з населеними пунктами, садибами, дорогами загального користування і, будучи задіяними в обіг, мати найменші витрати на створення інфраструктури (доріг, ліній електропередач, зв'язку та ін.).

Кожне землеволодіння і землекористування сільськогосподар­ського призначення характеризується показниками (параметрами):

· загальною площею;

· місцем розташування (розміщенням на визначеній території);

· складом, площею і якістю земельних угідь різних видів;

режимом і умовами користування землею;

· конфігурацією і ступенем компактності, розчленованістю і роз'єднаністю земельних масивів, що входять до складу господарства;

· розташуванням щодо населених пунктів, виробничих центрів, водних джерел, доріг;

· розміщенням меж.

Створення землеволодінь і землекористувань сільськогоспо­дарських підприємств — це землевпорядні дії, що передбачають складання, розгляд, затвердження проекту і перенесення його в натуру, у результаті яких створюються нові земельні ділянки й оформляються на них правоустановчі документи.

 

Проект створення землеволодіння або землекористування сільськогосподарського підприємства складається з таких частин:

• установлення площі землеволодіння або землекористування;

• розміщення і формування його земельного масиву;

• розміщення садиби нового господарства;

• установлення видів і площ угідь у складі землеволодіння або землекористування;

• розміщення меж землеволодіння або землекористування;

• визначення режиму й умов (обмежень) у використанні земель;

• складання схеми внутрішньогосподарської організації території господарства;

• розроблення вихідних даних для визначення розмірів земельного податку, грошового оцінювання землі та інших економічних показників.

Ці частини розробляють одночасно, спільно і взаємозалежно як єдине проектне завдання, яке розв'язують від загального до часткового. Проект складають на основі “завдання на проектування”, вико­ристовуючи матеріал підготовчих робіт, схеми землеустрою району, інших проектних і передпроектних матеріалів і документів.

Проектні пропозиції і розрахунки виконуються в межах сільсь­ких рад на одне підприємство або на групу територіально взаємозалежних сільськогосподарських підприємств, що зачіпаються територіальним землеустроєм. При цьому в процесі проектування враховують не тільки земельну площу господарства, а і його виробничі показники (обґрунтовують доцільність такої спеціалізації, визначають можливі обсяги виробництва продукції, умови водо-, енерго­забезпечення, зв'язку тощо).

Складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових здійснюється з метою формування територіальних умов для розвитку різних форм господарювання на землі, формування раціональної і стійкої системи землеволодінь та землекористувань, консолідації земельних ділянок і земельних часток, поліпшення використання і охорони земель.

Проекти впорядкування існуючих землеволодінь і земле­користувань та створення нових можуть складатися у разі:

• реорганізації сільськогосподарських підприємств і фермер­ських господарств;

• виходу власників земельних часток (наїв) із сільськогосподарських підприємств і створення фермерських або селянських господарств;      

• ліквідації недоліків у землекористуванні.  ;

При складанні проекту створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з метою і реорганізації сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств засто­совують варіанти перерозподілу земель:

• реорганізація сільськогосподарських підприємств, земле­користування яких сформоване на різному праві;

• власники земельних часток (паїв) формують нові самостійні структури;

• здійснення економіко-землевпорядної оптимізації земле­користування в процесі ринкового обігу земель.

При будь-якому із цих варіантів перерозподілу земель складання проекту землеустрою передбачає:

• уточнення складу і площ сільськогосподарських угідь, які під­лягають перерозподілу, а за потреби проведення їх інвентаризації;

• встановлення площ і розміщення сільськогосподарських угідь, які передані в спільну власність, і їх перерозподіл;

• встановлення складу, площ і місця розміщення сільськогоспо­дарських угідь, які передаються в оренду, сільськогосподарських підприємств або новостворюваних агроструктур;

• встановлення складу, площ і місця розміщення несільськогосподарських утідь, які передаються в спільну власність;

• встановлення меж і площ земельних ділянок, занятих будів­лями і спорудами, які передаються новостворюваним агроструктурам;

• встановлення режиму і умов використання земель при виході власників земельних часток (паїв), визначення меж і площ земельних ділянок, обмежених у використанні або обмежених правами інших осіб.

При складанні проекту формування нових землеволодінь і землекористувань на основі виходу власників земельних часток (паїв) встановлюють:

• кількість земельних часток, на основі яких формуватимуться нові фермерські й селянські господарства або сільськогосподарські підприємства;

• місця розміщення земельних ділянок, які виділяються для ор­ганізації селянських, фермерських господарств або сільськогоспо­дарських підприємств, фактичний склад і площі виділених сільсь­когосподарських угідь;

• межі і площі земельних ділянок, зайнятих будівлями і спору­дами, що виділяються новостворюваним фермерським господарствам або сільськогосподарським підприємствам;

• межі і площі несільськогосподарських угідь, що виділяються новоствореним агроструктурам;

• межі і площі земельних ділянок з особливим режимом викори­стання і обмежених правами інших осіб.

При складанні проектів створення нових та впорядкування іс­нуючих землеволодінь і землекористувань потрібно керуватися основними принципами і вимогами:

• створення однакових умов для розвитку всіх форм землеволодіння і землекористування та господарювання на різних за якістю і місцем розміщення землях,

• добровільне волевиявлення власників земельних часток (паїв) щодо їх об'єднання в нові виробничі структури і розпорядження своїми частками на умовах визначених проектом землеустрою;

• урахування інтересів усіх землевласників і землекористувачів, які зачіпаються;

• максимальне збереження елементів організації території, що склалися в існуючих сільськогосподарських підприємствах;

• створення організаційно-територіальних умов, які забез­печують економіко-землевпорядну раціоналізацію землекористування, неухильне зростання родючості грунтів, збереження і поліпшення Довкілля і ландшафтів;

• межі земельних масивів новостворюваних землеволодінь і землекористувань слід установлювати з урахуванням інвестиційної привабливості типів землекористування, їх компактного розміщення, стабільності ландшафтів;

• виділення зрошуваних земель має здійснюватися сівозмінними полями або масивами, або площами, кратними сезонній продуктивності дощувальних машин і установок, та забезпечувати ефективне використання земель і поливного обладнання в проектному режимі;

• виділення осушених земель здійснюється на умовах, які забезпечують збереження осушувальної мережі в проектному режимі;

• несільськогосподарські угіддя передаються у власність з урахуванням розміщення земельних ділянок, які виділяються в рахунок земельних часток (паїв), існуючих і новостворюваних агроструктур, напрямів їх діяльності та вимог раціонального використання і охорони земель.                   

Вкраплені ділянки (контури) несільськогосподарських угідь по­вністю передаються до складу землекористувань, всередині яких вони розміщуються.

Орендовані землі розподіляються між новими агроструктурами з урахуванням доцільних типів землекористування.

 

3. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадя­нами вказано в ст. 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок у власність громадян - працівників державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерів з їх числа, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому ст. 1 86 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для цілей, зазначених у п. 1 цієї статті, подають заяву до районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, а із земель комунальної власності - до відповідної сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажані розміри земельної ділянки та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або орган місцевого самоврядування розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. При передачі земельної ділянки фермерському господарству, крім заяви, розглядається також висновок конкурсної комісії, яка утворюється органом, якому подана заява.

За новим ЗК України правовий статус фермерського і особистого селянського господарства розмежований. Однією з ознак такого розмежування є те, що при вирішенні питання про передачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з п. 7 цієї статті ЗК України вимагається проходження конкурсної комісії, тоді як для особистого селянського господарства проходження конкурсної комісії не вимагається. Другою відмінною ознакою є те, що особисте селянське господарство за своїм статусом наблизилося до особистого підсобного господарства, яке передбачалося ЗК України від 13 березня 1992 р. Однією з ознак особистого селянського господарства є те, що йому може надаватись у власність земельна ділянка у більшому розмірі (до двох гектарів), ніж це передбачалося раніше для особистого підсобного господарства. Важливою відмінністю особистого селянського господарства від фермерського є те, що воно не реєструється як юридична особа.

Проект відведення земельної ділянки розробляється спе­ціальними організаціями на замовлення громадян, який погоджується з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітектури, розглядається відповідною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування. У місячний строк ці органи приймають відповідне рішення. У разі відмови цих органів у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання за заявою зацікавленої особи вирішується у судовому порядку.

 

Контрольні питання

1. Вкажіть, відповідно до чого встановлюються межі територій с ільських, селищних і міських рад.

2. Назвіть види власності на землю.

3. В чому суть створення землеволодінь і землекористуван ь сільсь когосподарських підприємств?

 

План

1. Поняття удосконалення землекористувань і землеволодінь.

2. Види недоліків у землекористуваннях і землеволодіннях і шляхи їх усунення.

Література: А. М. Третяк Землевпорядне проектування: теоретичні основи і територіальний землеустрій.- К.:Вища освіта,2006, с.246..258., Одарюк Т. С., Русіна Н. Г., Басенюк Т. І. Землевпорядне проектування: Навчальний посібник – К.: Аграрна освіта, 2010.- с. 50…56.

1. Упорядкування або вдосконалення існуючих землеволодінь і землекористувань - це землевпорядні дії з внесення цілеспрямованих змін у їх конфігурацію, площу, що поліпшують розміщення, струк­туру, межі з метою створення територіальних умов для підвищення ефективності використання й охорони земель, виробництва й усунення недоліків землеволодіння та землекористування.

Недоліки землеволодінь і землекористувань - це незручності у конфігурації, площі, структурі, розміщенні й межах земельних масивів або ділянок, закріплених за сільськогосподарськими підприємствами і громадянами, що негативно впливають на використання землі, економіку й організацію виробництва.

2. Впорядкування землеволодінь - це точне встановлення меж господарств, ліквідація недоліків в їх розміщенні і визначення точних розмірів площі цих господарств.

Основні недоліки землекористувань:

1. Недоліки в розмірах (нераціональний розмір, невідповідність складу угідь);

2. Недоліки в розміщенні земельних масивів;

3. Недоліки в розміщенні меж землекористувань і земле­володінь.

Види недоліків господарства представлено в таблиці 2.1.

У землевпорядній практиці відомо, що критерієм для встанов­лення недоліків землеволодіння і землекористування і підставою для їх усунення є не зовнішні ознаки (обрис земельного масиву), а негативний вплив на їх господарську діяльність і використання землі. Тому для обґрунтованого усунення недоліків землеволодіння, вибору можливих способів його впорядкування розробляють проект впорядкування існуючих землеволодінь. При цьому усувають недоліки і складають проект одночасно по групі взаємозалежних землеволодінь і землекористувань.

Складаючи проект упорядкування існуючих землеволодінь, намагаються:

· надати землеволодінню і землекористуванню раціональних розмірів і структури;

· зробити їх компактними, правильної конфігурації;

· скоротити відстань переїздів і перевезень

 

Таблиця 2.1

Види недоліків землекористувань і землеволодінь