Типи й елементи осушувальних систем

Меліоративні системи поділяються на такі типи:

1. За характером впливу на водний режим:

осушувальні системи однобічної дії, які забезпечують відведення надлишкової вологи з кореневого шару грунту;

осушувальні системи з попереджувальним шлюзуванням, яке забезпечує відведення надлишкової вологи і часткове затримання власного стоку в каналах для призупинення чи припинення зниження рівня ґрунтових вод;

осушувально-зволожувальні системи двобічної дії, які забезпечують нагромадження і підтримку впродовж всього вегетаційного періоду в кореневому шарі оптимального водного режиму шляхом своєчасного відведення з території надлишкової вологи і додаткової подачі в засушливі періоди вегетації води, необхідної для зволоження цього шару.

2. За способом відведення надлишкових вод з осушуваної
території до водоприймача:

- самоточні, коли вода, зібрана осушувальною мережею,
скидається до водоприймача самотоком;

- з машинним водопідйомом, коли з осушувальної мережі у
водоприймач (водонакопичувач) вода помпується помпою;

- змішана, коли в період паводка вода помпується помпами,
решту часу скидається самотоком.

3. За конструкцією:

відкриті системи, коли вся система каналів відкрита;

закриті системи, коли вся система створюється із закритих дрен

і колекторів;

комбіновані системи, коли частина системи (осушувані) створюється закритою (дренами), а інша - відкриті канали.

4. За розташуванням осушувальної системи на місцевості:

горизонтальні - дренаж;

вертикальні - осушення "блюдець" та впадин.

3. Нинішнє землевпорядкування включає сукупність соціально-економічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом соціально-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землевпорядкування полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні ефективного екологічного середовища та поліпшенні природного середовища.

З огляду на викладене, можна виділити таку послідовність робіт:

1) проекти землевпорядкування сільськогосподарських підприємств, розташованих на перезволожених землях, розробляються без проектів осушення. У цьому випадку уточнюють межі перезволожених земель, які до завершення будівництва осушувальної мережі залишаються поза сівозміною, а проект упорядкування осушених земель розробляється пізніше;

2)проект землевпорядкування розробляється за наявності проекту
осушення земель. У такому випадку в проекті землевпорядкування
враховуються всі проектні пропозиції щодо осушення земель (система
осушувальної мережі, дорожня мережа, система лісосмуг, переїзди,
водонакопичувачі тощо);

3)проекти землевпорядкування розробляються одночасно з проектом
осушення. Тоді проектні рішення можуть бути найбільш узгодженими.

Така послідовність розробки проектів землевпорядкування й проектів осушення може бути реалізована як при крупноконтурному, так і при дрібноконтурному землекористуванні, яке здійснюється на засадах приватної власності на землю.

4. Організація сільськогосподарських угідь, розташованих на осушених землях

Здійснення проекту меліорації земель з будівництвом осушувальних систем і проведення культуртехнічних заходів зумовлюють зміну складу земельних угідь на осушених площах, оскільки малопродуктивні (перезволожені) угіддя перетворюються на високопродуктивні: сінокоси і пасовища - на ріллю, заболочені і зарослі чагарниками землі - на ріллю, поліпшені сінокоси і пасовища тощо.

Отже, при організації сільськогосподарських угідь повинен бути встановлений раціональний порядок подальшого використання всіх земель, який обґрунтовується при трансформації та поліпшенні земель з врахуванням ландшафтно-екологічних вимог.

Певні проблеми виникають при обґрунтуванні використання земель, перезволожених "блюдцями". Для ліквідації "блюдець" можуть застосовуватися такі методи: засипання, осушення за допомогою дренажу з гончарних і дощатих труб, влаштування поглинальних колодязів та копанок.

Успіх трансформації і поліпшення земель на меліорованих землях тісно пов'язаний з проведенням культуртехнічних робіт. За наявності деревної маси (пні, кущі, гілля) їх слід просушити і спалити або вивезти.

Поліпшення стану сільськогосподарських угідь на осушених землях здійснюється після завершення будівництва осушувальної мережі, корчування пнів, вирівнювання поверхні. Тут проводять обробіток ґрунту, вносять достатню кількість добрив, своєчасно вапнують кислі ґрунти,

проводять докорінне І поверхневе поліпшення сіножатей і пасовищ. Порядок первинного «окультурення осушених земель визначають залежно від їх природних властивостей і особливостей, від наявності спеціальних машин і знарядь.

Розміщення сільськогосподарських угідь на осушених землях зумовлюється станом осушувальної мережі, способом використання земель до осушення, їх якістю чи придатністю для того чи іншого використання у сільськогосподарському виробництві.

Землі, осушені системами двосторонньої дії, виділяються переважно під ріллю, яка включається в польові сівозміни. На екстенсивне осушених і малопродуктивних землях розміщують в основному сінокоси і пасовища.

Трансформація і поліпшення сільськогосподарських угідь, а також їх розміщення є передумовою для проектування сівозмін.

Проектування сівозмін. Вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур на осушених землях значною мірою залежить від правильного розміщення сівозмін і можливості регулювання водного, повітряного і теплового режимів ґрунту.

На осушених землях, де створено осушувальні системи однобічної дії, сівозміни запроваджують рідше. Такі землі використовують звичайно як сінокоси і пасовища.

На заплавних осушених землях рекомендується розміщувати лучні та лукопасовищні сівозміни. Залежно від набору культур, вони можуть бути зерно-кормовими, кормовими, овочевими або комбінованими.

5. Упорядкування території сівозмін

Ефективне використання осушених земель у системі сівозмін потребує не тільки правильних схем чергування культур і розміщення їх на території, а й продуманого розміщення полів і робочих ділянок, польових доріг, полезахисних лісосмуг та інших елементів.

Залежно від способу осушення земель (відкритими канавами чи закритим дренажем) вплив осушувальної мережі на впорядкування території сівозмін виявляється по-різному. Від розміщення осушувальної мережі залежить форма і розміри міжканальних ділянок і розташованих на них полів сівозмін.

 

Проектування полів і робочих ділянок. На осушених землях проектування елементів інженерної інфраструктури має свої особливості, оскільки первинним при цьому єрозміщення осушувальної мережі і вторинним - розміщення полів.

Якщо відстань між осушувачами коливається від 30-40 м до 90-125 м, а їх довжина 400-1500 м, то площа між канальних ділянок сягатиме від 2 до 20 га. При рекомендованих між відкритими осушувачами відстанях співвідношення сторін міжканальних ділянок коливається від 1:4 до 1:15, а при застосуванні гончарного дренажу - від 1:2 до 1:7. За конфігурацією міжканальні ділянки мають переважно неправильну форму, що зумовлено насамперед рельєфом місцевості.

Часто межі полів доводиться суміщати з осушувальними канавами, що в умовах екстенсивного землеробства є оправданим. В умовах же інтенсивного землеробства з двобічним регулюванням рівня ґрунтових вод визначити положення меж полів і окремо оброблюваних ділянок слід диференційовано.

Наявність на осушувальній системі шлюзів-регуляторів дає можливість протягом вегетаційного періоду підтримувати належний рівень ґрунтових вод, що створює оптимальний водний і повітряний режими для росту і розвитку рослин, що вирощуються на прилеглих до каналу смугах землі. При такому розміщенні посівів межа поля може проектуватися посередині між каналами, що розділить ці ділянки на ще менші частини.

Крім того, проектування полів на осушуваних землях нерозривно пов'язане з ґрунтовим покривом сівозмінного масиву. Тому поля сівозмін потрібно розміщувати на ґрунтах, однакових або близьких за родючістю і агротехнічними властивостями. Запроектовані поля повинні мати зручний зв'язок з виробничими центрами та господарськими дворами та іншими кореспондуючими пунктами.

Розміщення польових доріг. Проектування польових доріг на осушуваних землях має свої особливості і пов'язане із суміщенням їх з осушувальною мережею. Крім того, їх проектування пов'язане з необхідністю влаштовувати велику кількість водопропускних споруд при порушенні відкритих каналів.

На осушених торфових болотах будівництво доріг пов'язано із значними труднощами, які викликані станом поверхні. Ширина доріг на осушених землях має бути мінімальною, але зручною для пересування сільськогосподарських і меліоративних машин. Для більшості машин вона становить 2-6 м, а найменший радіус повороту агрегатів у зчіпці з тракторами середнього класу - 2 - 8 м.

Вздовж каналів для проходження експлуатаційних меліоративних машин потрібно залишати смугу завширшки 3-7 м.

При рекомендованій ширині земляного полотна 5-6,5 м і 1,5-2,0 м вздовж насипу утворюється смуга 6,5-8,5 м, яка забезпечує пересування сільськогосподарських агрегатів і експлуатаційних меліоративних машин.

Розміщення полезахисних лісосмуг на осушених землях сприяє припиненню вітрової ерозії і захисту поверхні осушених торфовищ від видування і розвитку пилових (чорних) бур.

Полезахисні лісосмуги тут проектуються шлейного типу з швидкорослих порід (береза, тополя) і розмішуються з південної сторони вздовж каналів чи меж полів сівозмін.

6. Упорядкування території кормових угідь

Методика обгрунтування площі гуртових ділянок, кількості загонів чергового спасування, літніх таборів тощо не відрізняється від богарних пасовищ. Відзначимо в цьому зв'язку особливості, які слід враховувати при упорядкуванні пасовищ, які створюються на осушених землях.

Оскільки продуктивність пасовищ на осушених землях після 4-6 річного використання різко знижується, то в проекті намічаються заходи щодо відновлення травостою.

Як правило, на культурних пасовищах проектують не менше ніж 10 загонів. Ширину загонів рекомендується встановлювати 1-1,25 м на одну голову великої рогатої худоби. Кожен загін огороджують, а зі сторони скотопрогону влаштовують ворота шириною 7-8 м.

Скотопрогони проектують шириною 8-10 м з твердим покриттям із мінерального ґрунту. Водопій влаштовують за загальноприйнятими вимогами. Літні табори створюють при віддаленості пасовищ більше ніж 2км від ферми. Основною вимогою щодо їх організації є розміщення на мінеральних сухих грунтах.

Упорядкування території сінокосів пов'язане зі способами осушення, оскільки проектування полів сівозміни пов'язане з розміщенням системи канав і каналів.

Контрольні питання

1. Значення зрошення.

2. Поняття зрошення, види та способи.

3. Вимоги, які ставляться при проектуванні полів та поливних ділянок.

4. Проектування полезахисних лісосмуг, польових доріг.

5. Поняття і суть осушення.

6. Осушувальні системи. Їх типи та елементи.

7. Вимоги, які ставляться при проектуванні сівозмін.

8. Особливості впорядкування території сівозмін та кормових угідь.